Оскільки значення ФО переосмислені, вони втрачають свої предметно-логічні значення, тобто мають невмотивоване значення. Фразеологічні одиниці даного класу не мають ні номінативного, ні комунікативного значення.
4. Комунікативні фразеологічні одиниці
Даний клас представлений будь-яким типом речення, окрім номінативного та вигукового. Даний клас фразеологічний одиниць поділяється на:
- приказка – комунікативні фразеологічні одиниці неприказкового характеру;
- прислів’я – комунікативні одиниці, які є стислими висловами узагальнюючого та повчального характеру.
Відмінність між прислів’ями та приказками полягає не у семантичного плані, а у ступені структурної замкненості. Прислів’я мають більш замкнену структуру, ніж приказки. Окрім того, значення прислів’їв може бути повністю та частково переосмисленим, що не характерно для приказок. До складу англійського прислів’я може входити одне, два та більше слів з метафоричним значенням.
Слід зауважити, що до комунікативних одиниць належать ціліснопредикативні фразеологічні одиниці.
Виділення чотирьох класів фразеологічних одиниць свідчить про те, що дані класи утворюються за певними граматичними моделями. Кожен клас фразеологічний одиниць має не поодинокі випадки. Відношення фразеологічних одиниць до певного класу має відбуватися за закономірними принципами [36, с. 312-314; 38, с. 13, 240-250].
Відповідно до критерію стійкості/мінливості можна виділити три групи прислів’їв: традиційні, змінні та деформаційні (трансформаційні) приказки [54, с. 95]. С.Г. Тер-Мінасова виділила дві основні групи приказок: 1) приказки, у яких їх складові компоненти актуалізують «потенційне» значення, тобто виступають у новому значенні; 2) приказки, складові компоненти яких оживляють «старі, початкові» значення, тобто наповнюються втраченим або конкретно-лексичним значенням. Даний тип, в свою чергу, підрозділяється на два види деформації: 2.1. Деформація, яка приводить до синтаксичної ломки ФО, але не супроводжується структурною ломкою; 2.2. деформація, за якої змінюються семантика та будова фразеологізму.
О.В. Тарбєєва провела детальний аналіз прислів’їв деформаційного (трансформаційного) типу та виділила 5 найбільш продуктивних моделей деформації [54, с.96-97]:
1. Перша модель створюється за допомогою надбудови або прирощення, при цьому до приказку додається ще одне паралельне судження: Man’s home is his castle – Man’s home is his castle – let him clean it; Never marry for money, you’ll borrow it cheaper; Never marry for money, but marry where money is; If you can’t be good, be careful – If you can’t be careful, have fu and name after it.
2. Друга модель деформаційних прислів’їв характеризується усіченням частини прислів’я або додаванням нового судження: A friend in need is a friend indeed – A friend in need is a friend to be avoided; virtue is its own reward – vice is its own reward.
3. Третя модель даного типу прислів’їв утворюється за рахунок опущення деяких елементів прислівної структури. Це пов’язано з ти, що частина прислів’я була забута з плином часу або з тим, що її зміст втратив свою значимість або актуальність: Themorethemerrier, thefewerthebetterface.
4. Четверта модель утворюється шляхом поєднання двох усічених прислів’їв в одну нову вже з іншим, частково іронічним змістом: Marry in haste, but repent at leisure – Marry in haste, but repent in the suburbs / in Reno (Reno – маленьке містечко, яке відомо легкістю шлюборозлучного процесу); A man is as old as he feels, and woman as old as she looks - A man is only as old as a woman he feels.
5. П’ятий тип деформації утворюється шляхом заміни або підстановки лексичних компонентів, що супроводжується грою співзвуччя, каламбуром, патронімічною привабливістю: There is no place like home – There is not police like Holmes; A woman’s place is in the home – A woman’s place is in the House….and Senate; Time heals all wounds – Time wounds all heels.
У межах вищезазначених типів А.В. Кунін виділяє чотири розряди структурно-семантичних значень з урахуванням типи зв’язку між компонентами та наявності повного або часткового переосмислення, тобто до уваги приймаються єдині диференційні ознаки. Вмотивованість та невмотивованість не беруться до уваги, оскільки семантичні особливості не зв’язані з будь-яким структурним типом фразеологічних одиниць. Питання вмотивованості або невмотивованості має вирішуватись не суб’єктивно, а на основі формальних показників [36, с.316].
1.2.3 Семантична класифікація
До семантичної класифікації фразеологічних одиниць зверталися такі вчені, як Н.М. Шанський, В.В. Виноградов, Ш. Баллі, В.В. Єлісеїва, Г.Б. Антрушина, Н. Завідонова, А.В. Кунін [9, с. 181; 71, с. 265; 24, с. 29; 27, с. 40-42; 59, с. 196-197; 36, с. 271-276]. Дану класифікацію підтримують велика кількість вчених, її вважають беззаперечною та найбільш вдалою. І.Б. Монін зауважую той факт, що ФО різняться як функціонально, так і семантично, тому дуже важко чітко окреслити коло об’єктів фразеології [44, с.7]. Отже, визначення семантики ФО є однією з важливих проблем у лінгвістиці.
У межах даної класифікації ми зробили спробу класифікувати ФІ відповідно до семантичного критерію. По-перше, хочеться нагадати про особливості семантичної класифікації.
Отже, класифікація В.В. Виноградова представляє собою доповнення та уточнення фразеологічної схеми, що була запропонована Ш. Баллі. Розглянемо цю класифікацію.
Ш. Баллі сформулював основну ідею, за якою розробив свою класифікацію: «Розуміння слів завжди залежить від розуміння цілого, а значення цілого висвічується значенням окремих слів та висловів. Так, він виділяв три розряди семантичних одиниць:
1. Звичайні сполучення, у яких один із елементів має обмежену сполучуванність з іншими словами (тяжка хвороба).
2. Фразеологічні групи, у яких два поняття, що утворюють фразеологічну одиницю, зливаються в одне (здобути перемогу).
3. Фразеологічні єдності, що позначають одне нерозкладне ціле.
Як ми можемо бачити з запропонованої класифікації, Ш. Балі не розмежовує фразеологічні зрощення, він відносить їх до групи фразеологічних єдностей [цит. по 59, с. 197].
Більш повна класифікація була запропонована В.В. Виноградовим. Так він виділяє наступні типи:
1. Фразеологічні зрощення – тип фразеологічних абсолютно неподільних, нерозкладних одиниць, значення яких не залежить від лексичного складу та значень їх компонентів. Значення фразеологічних зрощень умовне та довільне, як значення невмотивованого слова. Іноді даний тип ФО називають ідіомами. Західний учений Г. Хорн називає фразеологічні зрощення як «фіксовані ідіоми» (“fixedidioms”), які мають переважно константу залежність компонентів [69, с. 245].
Нова фразеологія представлена наступними прикладами: bad-debt art; badge item; big media; black helicopter; to black hole (v.); besnide manner; black on black; blue hot; blue-on-blue; blue states; blue districts; bot herding; brain burn; bricks and mortar; bummer beat; Christmas creep; Christian Identity; civil partnership; climate canary; climate port; club-sandwich generation; coalmine fire; cookie pass; corridor cruiser; cosmetic underclass; covert couture; defensive pessimist; deja dit; digital disconnect; digital divide; falling knife; fast packing.
«Фразеологічне зрощення представляє собою семантичну одиницю, що є однорідною зі словом, яке не має внутрішньої форми» [15, с.147].
Фразеологічним зрощенням притаманна граматична, семантична та синтаксична варіативність. Наприклад, граматична варіативність виражається у граматичних формах дієслова (наприклад,показати кузькіну матір, показав кузькіну матір, показала кузькіну матір, показували кузькіну матір). Ідіома «кузькіна матір» залишається незмінною.
Основною ознакою фразеологічного зрощення є його неподільність, неможливість виведення значення цілого зі значень його компонентів. Фразеологічне зрощення не має внутрішньої форми. «Воно – це хімічне сполучення якихось розчинених з точки зору сучасної мови аморфних лексичних частин» [15, с. 124]. Фразеологічне зрощення представляє собою своєрідні синтаксичні складені слова, які виступають у ролі частин речення або цілих речень, їх розглядають як своєрідні складні лексичні одиниці.
В.В. Виноградов виділяє чотири типи фразеологічних зрощень:
- фразеологічні зрощення, у складі яких є застарілі, невживанні, незрозумілі або вимерлі слова (наприклад, рос. «у черта на куличках», «попасть впросак», «во всю Ивановскую»;
- фразеологічні зрощення, до складу яких входять граматичні архаїзми, що представляють собою синтаксичне неподільне ціле (наприклад, рос. «была – не была», «и вся недолга», «ничтоже сумняшеся»;
- фразеологічні зрощення, що зазнали експресивної індивідуалізації, тому вони нерозкладні як лексично, так і семантично (наприклад, рос. «чего доброго», «вот тебе и на»);
- фразеологічні зрощення, що представляють собою семантичну єдність, у якій лексичне значення компонентів не важливе для розуміння загального змісту (наприклад, рос. «сидеть на бобах», «души не чаять»).
Відсутність слова у лексичній системі мови на сучасному етапі розвитку не говорить про те, що словосполучення характеризується ідіоматичною неподільністю. Існують випадки, коли слово вийшло з лексичної системи мови, але живі його розгалуження у вигляді однорідних морфем, тому вираз можна розкласти на лексеми (наприклад, рос. «навострить уши»). У фразеологічному зрощенні зміст цілого не витікає зі значень його компонентів, навіть при можливості семантичного зіставлення або протиставлення лексичних елементів (наприклад, рос. «ни к селу, ни к городу».
Граматичні архаїзми найчастіше підтримують внутрішню ідіоматичність виразу, але не створюють його. Їх не складно зрозуміти при наявності у сучасній мові їхніх відповідних форм (наприклад, рос. «положа руку на сердце», «сидеть сложа руки», «средь бела дня», «на босу ногу»).
В.В.Виноградов зауважує, що «цілісною ідіоматичною єдністю є будь-який лексично незрозумілий з точки зору сучасної системи вираз, що вводиться у літературу як «чужорідне тіло», як «цитата» з іншої мови або діалекту» (наприклад, рос. «ничтоже сумняся», «притча во языцех») [15, с. 149].
Фонетичні та стилістичні фактори суттєво впливають творення фразеологізмів. Так, наприклад, фразеологічні зрощення, що підпадають під категорію стану або дієслова, зазнають фонетичного або евфонічного впливу (рос. «с боку припека»). Експресивні та емоційні допомагають відокремити експресивну фразу з контексту та перетворити її на фразеологічне зрощення. До таких експресивних виразів належать такі: рос. «чего доброго», «поминай как звали», «черта два!», «неровен час!», «вот тебе на».