Великий чорний пес Циган. Він уже старий: має сиву бороду, червоні очі і ледви волочить ногами. Не гавкає, лише скавулить, буцімто плаче. Мало їсть, а багато лежить. Коли малий його зганяє, щоб з ним бавитися, то Циган так жалісно подивиться на нього, що малому відохочується забави. Сам жаль у тих мудрих, песячих очах. Жаль за минулими роками, коли він був чуйним сторожем хати і свого газди товаришем вірним. А тепер що? Тепер він на ласкавім хлібі.Раз малий хотів сісти на Цигана і їхати на ньому. Але Циган не мав охоти бути за коня. Мабуть, не довірював своїм ногам. Положився. А коли малий не давав йому спокою – гаркнув і показав свої погаратані зуби. Хлопець розплакався і побіг до мами.
— Мамо, я хочу їхати на Цигані, а він гаркає на мене. Пощо нам Цигана тримати?
Мама здивовано й наче гнівно подивилася на хлопця.
— Циган не кінь, чемні хлопці на псах не їздять. Пси не на те.
— А на що?
— Пес пильнує хати. Не пускає недобрих людей. Гавкає вночі.
— Циган не годен гавкати. Він хрипить.
— Бо старий. Але за своїх молодих літ Циган був такий пес, що пошукати. Не лиш чуйний, але й мудрий
(Б. Лепкий«Казка мойого життя»)
Довідка:
- погаратані зуби – дієприкметник від дієслів гаратати, гаратнути – діалектне бити.
Виконайте читання тексту в ролях. З'ясуйте, які стилістичні особливості і лексичні засоби допомагають встановити місце логічного наголосу в діалозі.
Рідне слово у дружній розмові, бесіді з рідною чи близькою за духом людиною. Яскраве, педагогічно доцільне мовлене слово виховує ціннісне бачення світу, формує характер, світобачення особистості. Варто лише частіше «перебувати наодинці зі словом». Що означає цей вислів?
◊Прочитайте текст і визначте основну ідею автора. Які значення має слово бесіда? Про які нові значення цього слова ви дізналися? Як жителі різних країн здійснюють бесіду? До поданої автором інформації додайте власну, зібрану з різних, у тому числі Інтернет-джерел.
Бесіда – це надія на щасливе порозуміння. Без розмови, без бесіди … життя важко собі уявити. Тому-то й теплішого слова, ніж бесіда, годі підшукати. Хіба що слово «хата». Але що таке хата без бесіди? Все одно, що димар – без диму: сумне видовище. Хоч як насолоджувала б око наша світлиця, в ній мусить бути й те, що насолоджує вухо – бесіда. …
Бесіда – то мистецтво. То живий голос; у ньому – одна з принад бесіди.
Бесіда – то руки, очі, вираз обличчя (міміка), взагалі все тіло. Майстрами були римляни у «бесіді тіла», бо саме в них найвищого розвитку сягнув жанр пантоміми – вистави, де актори представляли дію не за допомогою слів, а мімікою і рухами всього тіла.
Уявімо собі листовну бесіду чи взагалі текст без жодного розділового знака – суцільні літери, де й між словами жодної паузи, жодного простору немає. Безликий був би текст. Бо розділові знаки – то своєрідна міміка: подив, збудження, сумнів, енергійний жест, мовчанка… Емоційні іспанці не тільки наприкінці, а й на початку фрази ставлять знак оклику чи питання (щоправда «догори ногами»); і в цьому є сенс: читач одразу повинен настроїтись, аби відповідні емоції не запізнювалися…
Бесіда – то також мовчанка. Передусім - у Японії. За горнятком чаю у повній мовчанці спливає, приміром, година. Потім, знову ж таки у повній мовчанці, гість і господар (чи гостя і господиня) кланяються і навзаєм сердечно дякують собі за милу…бесіду. «Бесіда» - від слова «сидіти». Японці просто сидять, їхнє спілкування не вимагає навіть мовчазних слів: їхнє спілкування – настроями…
Мо хоча шануємо і настрій, і мовчанку, усе ж полюбляємо слова й не скупимося на них. Тільки все наче меншає тих бесідних слів, тих настроїв…
(А.Содомора «Наодинці зі словом»).
Андій Содомора – член Спілки письменників України, кандидат філологічних наук, лауреат літературної премії ім. Максима Рильського, автор перекладів творів античних авторів . Книга «Наодинці зі словом» - це своєрідні оповідання, відтінені настроєм та психологічними образками, світом українського Слова.
Випишіть з тексту слова, де наявні випадки історичних чергувань голосних і приголосних.
Упродовж тривалого часу українські вчені досліджують питання фонетики. Елементи системного підходу до історико-фонетичних явищ східнослов’янських мов можна було прослідкувати вже в мовознавстві 20-х – 60-х рр. ХІХ ст. Ґрунтовні дослідження з історичної фонетики української мови пов’язані насамперед з науковою діяльністю учених Харківської лінгвістичної школи – О.О.Потебні та П.Г.Житецького.
Уважно прочитайте текст. Придумайте до нього заголовок.
Довідка
Олександр Опанасович Потебня (1835-1891). Український та росiйський мовознавець, педагог, фiлософ, етнограф, славіст, "людина-епоха".
Родом iз села Гаврилiвка Роменського повіту Полтавської губернії (тепер – Сумської обл.). Закiнчив iсторико-фiлологiчний факультет Харкiвського унiверситету.
Засновник Харкiвської лiнгвiстичної школи.
Російська Академiя наук присудила йому Ломоносівську премiю, обрала членом-кореспондентом.
Спираючись на дані писемних пам’яток і сучасних говорів, О.Потебня вперше подав характеристику діалектів та їх класифікацію. Досліджував і проблеми слов’янського наголосу.
У працях “О звуковых особенностях русских наречий” (1865 р.) та “Заметки о малорусском наречии” (1870 р.) учений здійснив опис фонетичної системи української мови. Значну увагу приділив таким явищам, як вимова ненаголошених голосних, глухих і дзвінких, проривних і фрикативних приголосних, пом’якшення та ствердіння приголосних.
Пояснив низку історичних чергувань, зокрема чергування [о], [е ] з [ і] (бік - бóку; сім – семú), появу приставних звуків (імла, іржа, ішов).
Для порівняльно-історичного вивчення слов’янських мов, аналізу фольклорних, поетичних творів, спостережень над історією української мови, її говірок відомий науковець у своїх працях широко використовував український матеріл.
Юрій Шевельов вважав, що праці Олександра Потебні “започаткували справжнє історичне дослідження української фонетики”.
Першим ґрунтовним дослідженням з історичної фонетики української мови, де порушено питання про час її формування, була також праця Павла Гнатовича Житецького «Очерк звуковой истории малорусского наречия». Надрукована книжечка була у 1876 р.
Дослідження історії звукових явищ української мови пропонувалося в їх внутрішньму зв’язку й діахронічній послідовності. Дістала подальшого поглиблення й ідея Житецького про головну роль вокалізму: саме зміни в підсистемі голосних (занепад редукованих) викликають наступні зміни як у підсистемі голосних, так і в підсистемі приголосних.
Довідка
Павло Гнатович Житецький (1836-1911). Народвся , у місті Кременчук, тепер Полтавська область. Відомиий українськиий філолог, педагог і громадський діяч.
Навчався в Київській духовній академії та Київському університеті.
Павло Житецький — один із основоположників українського мовознавства; йому належать глибокі дослідження з історії української мови, літератури і фольклору (писав українською мовою).
Дайте відповіді на такі питання:
Що вам відомо про цих учених як фольклористів?
Які праці з історичної фонетики написали О.Потебня і П.Житецький?
Які історичні явища намагалися пояснити вчені в кінці ХІХ століття?
Що вам відомо про сучасних мовознавців, які займаються вивченням історії фонетики української мови?
Тема для розмови.
Радіо, телевізор, інтернет сьогодні змінюють роль звуку і голосу, впливають на звуковий образ як окремої людини, так і цілого регіону, країни. Прослідкуйте, який рівень мовленнєвої культури передач, інтернет-повідомлень на сьогодні. Укладіть своєрідний путівник-порадник «Підвалини гарної усної мови».
Захряс майдан...
Захряс гарбами, возами, бідами, кіньми, коровами, вівцями, волами, телятами, горшками, мисками, курми, вовною, лантухами, хмелем, смушками, матерією, чобітьми, цукерками, пряниками, квасом, пивом, руською гіркою, гребінками, косами, шкірами, ременем, чавунами, прядивом, хустками, полотном, дьогтем, гасом, дранками, сорочками, спідницями, килимами, щетиною, діжками, рогами, майками, воском, медом, малясом, таранею, оселедцями, колесами, ходами, склом, яйцями, запасками, плахтами, пирогами, салом, м’ясом, ковбасою, смаженою рибою, ряднами, скринями, гвіздками, молотками, свиньми, крамарями, циганами, баришниками, людьми, дітьми й сліпцями.
І все це ворушиться, дихає, курить, говорить, кричить, лається, мукає, мекає, ірже, ігігікає, ремигає, позіхає, кувікає, хреститься, божиться, матюкається, заприсягається, пахне, кудкудакає, квокче, смалить одне одного по руках, грає на гармонію, на скрипку, «причитує», п’є квас, їсть тараню, «будькає», лускає насіння й крутиться на каруселі...
Остап Вишня, «Ярмарок», 1925 рік
Основні фонетичні одиниці української мови: звук, склад, фонетичне слово, фраза.Звук мовлення і фонема.
Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос — більш нічого,
А серце б'ється — ожива,
Як їх почує!..
Тарас Шевченко ...
Комунікативна розминка.
Українську мову називають “солов’їною”. Це характеристика насамперед її мелодики, інтонації, яку треба пізнавати, усвідомлювати і зберігати. Доведіть, що саме у фонетичній системі зберігається самобутність мови.
◊ Прочитайте текст. Як ви думаєте, чим відрізняються звуки мови від звуків природи? Для чого використовуються мовні звуки? У процесі комунікації* люди вимовляють і чують велику кількість звуків. Від чого залежить велика кількість мовних звуків у мовленні? Які саме звуки є важливими для спілкування? Знайдіть визначення мовного звука.
З'ясуйте стильову приналежність тексту. Придумайте до нього заголовок. Розберіть перше речення другого абзацу за частинами мови. У підкреслених словах виділіть морфеми.
Мова людського суспільства – це звукова мова. Для передачі своїх думок співбесідникові людина користується звуками. Ці звуки в сукупності утворюють слова. Так, наприклад, сам, сом, сум розрізняються голосними [а],[о], [у]; слова бив, пив, жив, шив, нив, лив, рив розрізняються приголосними [б], [п], [ж], [ш], [н], [л], [р]. Ми бачимо, що, коли замінити один із цих звуків іншим, утворюється нове слово. Може бути й так, що при заміні звуків змінюється не слово в цілому, а лише його форма, наприклад: небо, неба, небу ([о]– [а]- [у]).