Разом з тим, коли ми говоримо, залежно від індивідуальної вимови, темпу мовлення, від позиції звуків у слові з'являється велика кількість видозмін голосних і приголосних звуків, які не здатні змінити значення слів та їх форм. Наприклад, слово село може вимовлятися з голосним [е]або з голосним [е и](тобто з голосним [е], наближеним до [и], а слово криве – з голосним [и]або [ие](тобто з [и], наближеним до [е]), проте в обох випадках слова залишаються тими самими: Не утвориться нове слово й не зруйнується перше. Отже, одні звуки здатні розрізняти слова та їхні форми, а інші – не здатні.
Найменші одиниці звукової системи мови, здатні розрізняти слова та їхні форми, так і будемо називати звуками.
Звуки, які не здатні розрізнити слова та їхні форми, - несамостійні. Вони є лише відтінками звуків. Різних відтінків звуків у нашій мові дуже багато. Кожен звук об'єднує кілька відтінків звуків.
В українській мові є 6 голосних і 32 приголосних звуки (Н.Тоцька).
*Комунікація - з лат. communicatio- спілкування, обмін думками, інформацією
Довідка
Тоцька Ніна Іванівна, доктор філологічних наук, професор, одна із засновників експериментальної фонетики в Україні. Автор наукових праць, підручників з фонетики української мови.
◊ Прочитайте визначення. Яка з характеристик звука є науковою, а яка поетичною? Чому? Запропонуйте власне визначення поняття «звук».
1. Звук ч., м. ці. 1. род. -у. Слухове відчуття, що викликається механічними коливаннями; те, що людина сприймає слухом. 2. род. –у, фіз. Поширювані в пружних тілах механічні коливання. 3. род. –а. муз. Тон певної висоти і сили. 4. род. –а, лінгв. Елемент людської мови, що утворюється за допомогою органів мовлення, наприкл.: голосні (приголосні) звуки («Сучасний тлумачний словник української мови»).
2. Звук м'ови – найкоротша виокремлювана одиниця усної мови, яка утворюється мовними органами за один момент вимовляння («Українська мова. Короткий тлумачний словник лінгвістичних термінів»).
3. Звук, що виривається з наших грудей, як подих самого буття. У звуках прекрасно втілена об'єднана енергія народу ( ВільгельмфонГумбольдт).
Довідка
Вільгельм фон Гумбольдт (1767 -1835) - німецький учений, один із засновників лінгвістики як науки. Розвинув учення про мову як про неперервний творчий процес і про «внутрішню форму мови» як вираження індивідуального світобачення народу.
◊ Прочитайте текст і дайте відповіді на такі запитання: Які звуки називаються голосними? Як характеризуються голосні звуки за місцем артикуляції, за ступенем підняття язика? Як називають голосні звуки за участю губ?
Звуки мови виникають за допомогою мовного апарату, до якого відносять гортань з голосовими зв'язками, ротову та носову полості, губи, язик, зуби та піднебіння.
Голосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить голос. Приголосні звуки - це звуки людської мови, основу яких становить шум з більшою чи меншою частиною голосу або тільки шум.
При вимові голосних звуків струмінь повітря, вийшовши з легень і проходячи по гортані, спричинює вібрацію зімкнених напружених голосових зв'язок.
Рух і положення мовних органів при вимові певних звуків називається артикуляцією (від лат. articulo - розчленяю).
Залежно від положення язика голосні характеризуються за місцем артикуляції і ступенем підняття язика. Якщо при вимові звука язик просувається наперед і піднімається до переднього піднебіння, утворюються голосні переднього ряду [і], [и], [е]. Якщо ж при вимові голосних язик зосереджений у задній частні рота і піднімається до м'якого піднебіння, утворюються голосні заднього ряду [а],[о], [у].
Ступінь підняття залежить від того, якою мірою спинка язика піднімається до піднебіння. Якщо спинка язика піднята вгору найвище, утворюються голосні високого підняття [і],[у]. Трохи нижче піднімається язик при вимові голосного високо-середнього підняття [и]. Ще нижче – при утворенні голосних середнього підняття [е],[о]. Майже не піднімається язик при вимові голосного низького підняття [а].
Щодо участі губ голосні поділяються на неогублені (нелабіалізовані) і огублені (лабіалізовані). Огубленими, або лабіалізованими називаються голосні, при вимові яких губи заокруглюються й витягуються вперед ([о], [у]). При вимові неогублених (лабіалізованих) губи нейтральні. Це голосні [а],[е], [и], [і](Н.Тоцька).
Правильне відкриття рота під час вимови голосних і приголосних звуків української мови так чи інакше пов'язане з роботою нижньої щелепи і губних м'язів та є необхідною умовою чіткості усного мовлення людини. Виконайте таке тренування:
Артикуляційне тренування. Висхідне положення: На рахунок «один», «два» - скласти губи «хоботком», відірвати від зубів і висунути вперед. «Три», «чотири» - розімкнути губи, оголити зуби, але не розтискати їх, а прийняти положення посмішки. Стежте за тим, щоб ваші губи не були перенапружені. Повторіть вправу вісім-десять разів.
◊ Керуючись таблицею, що подана нижче, назвіть голосні звуки за вказаними нижче ознаками. Доповніть їх характеристику ознаками, які відсутні.
лабіалізований звук високого підняття;
звук низького підняття;
звук високого підняття переднього ряду;
звук високого підняття заднього ряду;
звук високо-середнього підняття;
звук переднього ряду середнього підняття;
лабіалізований звук середнього підняття.
Таблиця Класифікація голосних звуків
| Підняття | Ряди | ||||
| передній | середній | задній | |||
| Високе | і | у | |||
| Високо-середнє | и | ||||
| середнє | е | о | |||
| Низьке | а | ||||
| неогублені | огублені | ||||
◊ Звук [о] в українській мові відчуває сусідство звука [у] в наступному складі, коли мовні органи, готуючись до вимови [у], вимовляютьпопередній [о], огублено, / тобто уподібнюють його/ до [у]: голубка,полумисок, кожух, порушення.
Прочитайте дієслова: нотувати, ночувати, почувати, кочувати, ворушити, познайомити,показати, здобувати, озонувати, опублікувати, обговорювати, готувати,коштувати, обгорати.
Від поданих дієслів утворіть іменники й запишіть їх.
◊ Звуки нашої мови – це сухий механічний засіб, з допомогою якого будуються слова, чи це чарівний незбагненний світ, який хвилює і викликає захоплення. Яка ваша думка? Поміркуйте, підготуйте короткий усний твір-мініатюру.
У дитинстві ви часто виспівували окремі звуки. Чи не втратили ви цю здатність тепер ? Перевірте себе, .,
Артикуляційний тренінг.
Вимовіть поступово і плано звуки у кожному рядку:
О - У - Е - І - И - А
І - Е - А - О - У - И
А - О - У - Е - И - І
Е - И - І - А - О - У
Частота вживання голосних звуків порівняно з приголосними надзвичайно велика. Якщо у фонетичній системі голосні становлять лише15,8відсотків, то в живому мовленні ця кількість сягаємайже 42відсотків.За спостереженням дослідників, серед голосних найбільшу частоту у вживанні має звук [а], далі – в порядку зменшення частотності – [о], [і], [и], [е], [у]. А вживають ці звуки зазвичай насамперед діти.
◊ Прочитайте діалог. Чи впізнали ви себе серед цих дітлахів? Чи залишилися такими ж безпосередніми і щирими? Що приносить вам радість? Чому? Що впливає на формування вашої мовної особистості?
Прочитайте текст у ролях. Визначте, які звуки: голосні чи приголосні переважають і чому. Розподіліть, керуючись таблицею, що подана нижче, усі приголосні звуки на групи: за участю голосу і шуму, за місцем творення, за способом творення, за наявністю і відсутністю носового забарвлення. Прочитайте, дотримуючись нормативної вимови шиплячих приголосних звуків. З’ясуйте, у чому вона полягає.
Діти сиділи на колодах під березами і розмовляли
- А у мене радість, - сказала Оленка, - у мене нова стрічка, дивіться яка - блискуча!..
- У мене теж радість, - сказала Таня, - мені кольорові олівці купили…
- Пхі, радощі! – сказав Петрик. – Ось у мене вудочка є. Скільки хочеш риби наловлю. А що там олівці якісь? Спишуться, і все.
Тут і Дмитрику схотілося похвалитися.
- А у мене рожева сорочка, ось вона! – сказав Дмитрик і розкинув руки, щоб усі побачили, яка в нього гарна сорочка.
Тільки Івась слухав і нічого не говорив.
- А у Івася навіть ніякої, хоч би малесенької, радості немає, - сказала Оленка, - сидить і мовчить.
- Ні, є, - сказав Івась, я квіти бачив.
- Які квіти?
- Де?
- У лісі бачив. На галявинах, коли я заблудився. Вже вечір, навколо темно. А квіти стоять білі і наче світяться.
Діти засміялись.
Хіба мало квітів у лісі? Теж радість знайшов!
- А ще я якось узимку дахи бачив, - сказав Івась.
Діти засміялися ще дужче.
- Виходить, що влітку ти даху не бачиш?
- Бачу. Тільки взимку на дахах сніг був. І сонце сяяло. З одного боку дах синій, а з другого – рожевий. І весь блищить.
- Пхе! – сказала Оленка. Ніби ми снігу на дахах не бачили. А що він був синій та рожевий, то все ти придумав.
- Так, він просто вигадав, - сказав Петрик, - він навмисне!
- Може, у тебе ще якісь радощі є? – запитала Таня.
- Є, - сказав Івась, - ще я бачив сріблястих рибок.
Дмитрик стрепенувся:
- Де?
- Справжніх? Сріблястих?
Петрик навіть підскочив:
- У ставу? У річці?
- У калюжі, - сказав Івась.
Тут усі так і зайшлися від сміху.
А Петрик пробурчав:
- Я так і знав. Він же все навмисне!
- Ні, я не навмисне, - сказав Івась, - після дощу під яблунею була калюжа. Блакитна. А в неї сонце світить. І вітер був. Вода тремтіла, і в ній сріблясті рибки гралися.