Серед широковживаних імен реєструються виключно традиційні оніми (14 імен на 129 носіїв – 23,68%). Це Андрій (6 носіїв – 1,1%), Валерій (8 носіїв – 1,46%), Григорій (8 носіїв – 1,46%), Дмитро (12 носіїв – 2,2%), Євген (14 носіїв – 2,56%), Ігор (7 носіїв – 1,28%), Олег (7 носіїв – 1,28%), Павло (7 носіїв – 1,28%), Петро (10 носіїв – 1,83%), Роман (8 носіїв – 1,46%), Федір (14 носіїв – 2,56%), Юрій (11 носіїв – 2,01%), Ярослав (5 носіїв – 0,91%). Тут відзначені наскрізні імена: більш продуктивні Валерій, Григорій та менш продуктивні – Роман; імена, які не використовуються впродовж одного-двох десятиліть: Андрій, Дмитро, Євген, Ігор, Олег, Павло, Петро, Федір, Юрій; відновлювальне ім’я, яке функціонує на початку і в кінці XXст., – Ярослав.
Два найчастотніших імені цієї групи обслуговують представників різних етносів: онім Євген поширений в українських, польських та змішаних родинах, а ім’я Федір є найпоширенішим у греків. Імена Ярослав і Роман функціонують лише в сім’ях переселенців із Західної України, а Ігор та Олег – найчастіше у російських родинах.
Маловживані імена, кількість носіїв яких від 2-х до 4-х, складають найбільшу статистичну групу (16 імен на 46 носіїв – 8,4%): Артем, Владислав, В’ячеслав, Костянтин, Максим, Руслан, Едуард, Леонід, Богдан, Вадим, Валентин, Геннадій, Георгій, Ілля, Йосип, Станіслав. Серед онімів більшість таких, що характеризуються переривчастістю вживання: Богдан, Вадим, Валентин, Владислав, В’ячеслав, Геннадій, Георгій, Едуард, Ілля, Йосип, Костянтин, Леонід, Станіслав. Однак є імена, які виступають постійними складовими іменника протягом кількох десятиліть: Артем (1980-і – поч. XXI ст.), Максим (1970-і – поч. XXI ст.), Руслан (1970 – 1980-і рр.).
У групі маловживаних імен є значна кількість неологізмів, що з’явилися в іменнику с. Мічуріне за останні 30 років: Владислав, Максим і Руслан – у 1970-х, Артем, Костянтин – у 1980-х. До так званих «відновлених імен», які використовувалися для найменування новонароджених на початку і в кінці століття [8, с.7], належать такі: Владислав (у 1930-х роках – 1 носій, у 1970 – 1990-х – 3), Леонід (у 1930-х – 1 носій, у 1970-х – 2), Ілля (у 1990-х роках, 1970-х і на поч. XXI ст. – по одному носієві).
Особливістю цієї статистичної групи є наявність слов’янських імен: Владислав, В’ячеслав, Богдан, Вадим, Станіслав. Причому імена В’ячеслав і Богдан функціонують лише в українських та українсько-змішаних родинах, а Станіслав – у польських.
Рідкісні імена (15 одиниць), що використовуються один раз, відзначаються різноманітним репертуаром. У першому десятиріччі XX ст. – Пилип, Тадей, Франц, Яків, у 1930-х – Семен, 1940-х – Сафроній, 1950-х – Антон, Борис, 1980-х – Дем’ян, 1990-х – Артур, Владлен, Ростислав, на поч. XXI ст. – Марко. Польське ім’я Тадей та німецьке Франц засвідчують національну приналежність своїх носіїв, а онім Тадей виступає також як гіпокористика від польського імені Тадеуш. Ім’я Семен належить грекові, а Ростислав – вихідцеві зі Львівщини. Загалом рідкісні оніми розширили кількісний склад чоловічої підсистеми іменника с. Мічуріне, проте вони використовувалися лише одноразово і, отже, суттєво не вплинули на динаміку всього іменника.
Жіноча підсистема іменника с. Мічуріне у досліджуваний період є багатшою, ніж чоловіча: 594 носіям надано 83 імені. Основу іменного складу становлять імена християнського календаря, їх 54, наприклад: Алевтина, Алла, Анастасія, Варвара, Ганна, Єва, Ірина, Катерина, Марія, Олена, Тетяна. На відміну від чоловічого антропонімікону, у жіночому відзначається більша кількість запозичень: Аліна, Анеліна, Анелія, Ека, Ельвіра, Емілія, Емма, Жанна, Фріда. Імена слов’янського походження набувають поширення лише в 2-й половині XX ст. Це Віра, Володимира, Любов, Людмила, Світлана, Таміла, Ярослава.
Окрему групу складають варіанти імен, які використовуються в офіційно-метричних записах як повні найменування: Ася (від Анастасія), Олеся (від Олександра, Лариса).
Жіночий іменник характеризується не тільки змінами в наборі імен, а й глибинними процесами, які стосуються його якісного боку. Насамперед вони пов’язані з оновленням складу частих імен (найуживаніших і широковживаних), маловживаних і рідкісних [4, с.3].
У досліджуваний період найбільш вагомою залишається група частих імен, яка обслуговує більшість новонароджених дівчат: 26 імен на 494 носії (83,16%). Десяток найуживаніших онімів відзначається відносно стабільним складом. До нього належать імена Марія (48 носіїв – 8,08%), Ганна (46 носіїв – 7,74%), Наталя (42 носії – 7,07%), Ольга (37 носіїв – 6,23%), Тетяна (36 носіїв – 6,06%), Валентина (34 носії – 5,72%), Галина (24 носії – 4,04%), Олена (23 носії – 3,87%), Юлія (21 носій – 3,54%), Катерина (21 носій – 3,54%).
За 100 років репертуар найуживаніших імен змінюється мало. Так, популярні в перші десятиріччя антропоніми Марія, Ганна, Валентина у 2-й пол. XX ст. переходять у групу маловживаних, а їх місця займають імена Наталя, Ольга, Тетяна, які досі перебували нижче частотного десятка.
Уживаність імен змінюється динамічніше. Найбільш помітним є частотне переміщення двох імен: Марія з 1 місця у 1920 – 1940-х рр. переміщається на 9 – у 1970 – 1990-х, а Наталя, навпаки з 6 у 1920-х на 1 – у 1970 – 1980-х. Трохи спадає популярність імені Ганна, яке переміщається з 2 місця у 1920 – 1940-х роках на 8 у 1970-х та знову на 2 – у 1980-х. Імена Олена, Юлія, Катерина зберігають відносно постійну позицію в іменнику – 3-5 місця в частотному десятку.
Статистичні дані свідчать про зростання вживаності лише імен Олена та Юлія. Використання інших найуживаніших імен поступово знижується, у результаті чого частотність імен усіх інших груп, у тому числі й рідкісних, підвищується. А це призводить до зменшення концентрації іменника.
Високу популярність імен, які належать до частотного десятка, можна пояснити їхньою традиційністю, а також деякими іншими причинами. З початку і до середини XX ст. визначальним фактором при найменуванні дітей був церковний. Тому до 1960-х років минулого століття групу найуживаніших антропонімів очолюють частотні у християнському календарі імена Марія, Ганна, Катерина, які використовуються всіма мешканцями села, незалежно від національності. З 2-ї пол. XX ст. особливо популярними в іменнику села стають імена Наталя, Ольга, Тетяна, Юлія. Ця тенденція помітна і в інших іменниках: м. Донецька, м. Луцька, Одещини. А отже, частотний десяток жіночої підсистеми іменника с. Мічуріне складають християнські імена, широке використання яких зумовлене їхньою традиційністю в загальноукраїнській антропонімній системі.
Група широковживаних імен (16 одиниць на 162 носії (27,27%) ), на відміну від найуживаніших, щодо походження є неоднорідною. Її основу складають не лише християнські (Алла, Анастасія, Вікторія, Єва, Зінаїда, Ірина, Лідія, Марина, Олександра), але й слов’янські імена (Віра, Любов, Людмила, Надія, Світлана). Ці імена є менш динамічними, в основному, характеризуються сталістю, безперервністю вживання, але функціонують не впродовж усього досліджуваного періоду, а лише кілька десятиліть. Так, ім’я Людмила використовується у 1930 – 1970-х роках, Світлана – 1950 – 1990-х, Надія – 1930 – 1990-х, Антоніна і Любов – 1920 – 1960-х, Алла – 1970 – 1990-х, Єва – 1920 – 1950-х, Зінаїда – 1930 – 1950-х. Оніми є поширеними в українських та українсько-змішаних родинах. Ім’я Єва належить до іменника переселенців із Західної України і за його межі не виходило жодного разу.
У цій статистичній групі лише невелика кількість жіночих імен використовується не постійно. Так, імена Алла, Вікторія, Лідія не функціонують в іменнику протягом одного десятиліття, Віра та Ірина – упродовж 2-х, а Анастасія, Ніна, Олександра виходять за межі антропонімної системи с. Мічуріне у кількох десятилітніх зрізах.
В жіночому іменнику с. Мічуріне зареєстровано 23 маловживаних імені. До цієї статистичної групи належать антропоніми, які мають 4-х (Аліна, Варвара, Оксана, Поліна, Тамара, Текля, Ярослава), 3-х (Дарина, Єлизавета, Інна, Олеся,Софія), 2-х носіїв (Євгенія, Євдокія, Зоя, Киріакія, Клавдія, Лариса, Лілія, Павлина, Параска, Стефанія, Фріда).
Серед канонічних маловживаних імен можна виділити такі, що вже втратили свою популярність (Варвара, Євдокія, Єлизавета, Зоя, Клавдія, Павлина, Текля), і такі, що тільки її відновлюють (Дарина, Оксана). Імена Параска та Стефанія є досить активними в іменнику переселенців із Західної України. Ім’я Киріакія поширене серед грецького населення, а Фріда – серед німецького. Оніми Євдокія, Єлизавета, Поліна й Тамара використовуються для найменування новонароджених здебільшого в родинах росіян. Ім’я Ярослава, яке функціонує в іменнику с. Мічуріне у 1920-1930-х та у 1990-х роках, на початку XX ст. використовується лише в українських родинах, а через 50 років стає складовою й німецького та російського іменників.
Неологізмом в іменній системі села виступає варіант імені Олександра – Олеся, який фіксується в метричних записах з 1990-х років як офіційне найменування. Він використовується представниками інтелігенції і надається новонародженим на честь видатної української поетеси Лесі Українки.
Найбільш різноманітним репертуаром відзначаються рідкісні імена. У першій половині XX ст. цих імен 13, у другій – 17. Кількісне збільшення їх з 1950-х років зумовлене появою в іменнику певної кількості запозичень, імен-неологізмів, а також – загальноукраїнською тенденцією до оновлення іменника в к. XX – на поч. XXI ст. [4, с.14].
Рідкісні імена можна розподілити за національною приналежністю їх носіїв. Так, Алевтина, Ася, Валерія, Єфросинія, Жанна, Капітоліна, Ксенія, Ліна, Нонна, Таміла є складовими іменника російського населення, Альбіна, Анеліна, Ельвіра, Емма – німецького, а Ека – ім’я грузинки. Антропоніми Іванна, Розалія, Таїсія, а також варіанти одного імені Степанида та Степанія належать вихідцям із Західної України, а Валерія, Майя, Маргарита, Неля, Нінель, Яна зафіксовано у змішаних сім’ях.