Як додатковий зміст мовної одиниці, коннотація існує у вигляді параллельних семантичних відтінків, які накладені на основне значення. Вона відбиває різні експресивні, емоційні та оцінювальні обертони і може надавати певного описового відтінку всьому вислову.
Високий ступінь абстрагування, що властивий значенню, його гнучкість у лексичних зв’язках з іншими одиницями словника у значній мірі визначаються мотиваційними особливостями лексичних одиниць. Загальновизнаними є чотири види мотивації: фонетико-морфологічна, етимологічна, морфологічна та зумовлена семантичним полем.
Фонетико-морфологічна мотивація, або наслідувальна, спирається на явище звуконаслідування. Її найпереконливіші випадки реалізації відносять до прямого наслідування природних звуків. Існує, як відомо із загального мовознавства, звуконаслідувальна теорія походження і розвитку мови. Так, серед англійських дієслів із значенням “бити” є набори, що об’єднуються єдиним інваріантом, який зберігає остаточні явища звуконаслідувального характеру, поєднані з звуковою мотивацією, наприклад: whip, whack, swish, slap. У структурі значення цього ряду є компоненти, поєднані як з дією особи, так і свистом повітря, що його розтинає зброя або батіг. Залишки ономатопеї спостерігються і в словах, які означають зіткнення (речей, транспорту і подібне). Лексико-семантичне значення ряду слів супроводжується звуковими ефектами. Про сучасну продуктивність цієї мотивації говорити важко, оскільки вона склалася історично.[6] Проте залишки звуконаслідування у мові досить міцні – вони лише стерлися у процесі довгого вжитку.
Етимологічна мотивація, що заснована на зв’язку слова з історичними джерелами – словами, які існували у мові раніше. Визначення початкового значення і подальший його розвиток – невід’ємна частина історичного дослідження значення. Етимологічно значення власне англійських слів складають дійсний грунт мови. Їх можна прослідкувати до найдавніших писемних пам’ятників і навіть до реконструйованих праіндоєвропейських джерел. Значення таких слів як shine, bid, bind, bear, fare, fall денотативно не змінилося протягом відомого нам часу їхнього вживання. Серед власномовних слів вирізняємо такі, що мають первинне етимологічне значення, наприклад, ache, яке з самого початку означало “tothrobwithpain”, та слова, значення яких інтегрувало якісь інші початкові значення: acre, наприклад, у давньоанглійській мові означало field – поле. Етимологічні дані відсутні лише в поодиноких словах, як, наприклад, у слові dodge.
Морфологічна мотивація стосується лише слів, що складаються з більше, ніж однієї морфеми.
Морфологічна мотивація реалізується за допомогою словотворчих морфем, особливо суфіксів. Слова scholarly, kingly, soldierly вважаються морфологічно умотивованими, оскільки до іменникових основ додається суфікс -ly, який одночасно претворює іменник у прикметник і надає слову ознак, притаманих як іменникові, так і прислівникові.
Мотивація, зумовлена семантичним полем – найскладніший тип мотивації. Окреме значення лексеми або один із компонентів цього значення може набирати переваги над рештою компонентів чи, навіть, над прямим визначенням у контексті. Інколи слово набуває нового значення, що відрізняється від традиційного, умотивованого етимологічно. Тому цей тип мотивації у значній мірі грунтується на стосунках слова з позамовними реаліямиі функціональних зв’язках нового семантичного угрупування. Так, нового значення у наш час набули слова загальновживані слова chipicard.
Мотивація семантичного поля особливо важлива для визначення інваріанта – значення, спільного для споріднених понять. Так, значення, todance є інваріантним серед лексико-граматичного об’єднання dance, frolic, jive, waltz, shimmie, boogie-woogie, glide, rock, twist. Інваріантне значення мотиваційно ширше від спільного синонімічного значення, проти інваріанти можна розрізняти навіть серед синонімічного ряду. У ряді синонімів із значенням “рухатись” існують два протиставлені інваріанти: - arrive, come, reach.
Такі головні мотиваційні особливості значення слова.
“Протягом відомої нам історії розвитку більшість слів, бодай частково, змінювала своє значення. Слова, як правило, набувають нових значень, інколи втрачаючи при цьому значення старі.”[7]
Розглядаючи слова act i chart діахронно, доходимо висновку, що їхні значення змінились. Chart, яке початково означало “уклад, хартія”, набуло значення “схема, карта”. Слово act, яке означало (і означає тепер) “дія”, поступово набуло значення “закон”, що особливо характерно для новітнього часу.
В інших випадках старе значення продовжує співіснувати з новим, і в таких випадках виникає багатозначність або полісемія.
Дуже важливо розрізняти між лексичним значенням слова у мовленні та його семантичною структурою у мові. Значення у мовленні контекстуально. Якщо досліджувати, наприклад, слово bother у нижчеслідуючому: Lifedoesn’toftenbothertobecharmingsincechildhoodhaspassed (Braine), ми бачимо його у у певному контексті, що уособливлює його і робить можливим тільки одне значення: “totakethetrouble”. Це поняття отримує іронічне емоційне забарвлення, яке викриває протагоністичний погляд на життя як цинічний і песимістичний. Це забарвлення слова botherпоєднується із загальноприйнятим стилістичним тоном. Так як будь-яке слово фактично має тільки одне значення, воно моносемантично, але воно може нести складене поняття або емоції багатьох видів.
Полісемія існує тільки в мові, але не в мовленні. Сумарні підсумки багатьох контекстів, де слово може зустрітися, дозволяє нами простежити і записати випадки ідентичного значення і випадки розходження у значенні. Вони регіструються і класифікуються лексикографами і їх можна знайти у словниках.
Наприклад, ми читаємо, що botherмає два значення як дієслово:
1). to worry or to cause trouble
2). to take trouble
Слово, яке має більш, ніж одне значення у мові, називається полісемантичним.
Полісемія не пов’язана з комунікативною функцією мови, тому що в кожному окремому випадку ситуація і контекст, тобто, середовище слова, залишає тільки одне з усіх можливих значень і робить мовлення однозначним.
Полісемія наслідувальна у самій природі слів або понять, тому що вони завжди містять у собі узагальнення декількох рис об’єкту. Деякі з цих рис притамані й іншим об’єктам. Звідси можливість ідентичних назв для об’єктів, яким властиві загальні риси.
Таким чином, полісемія – це характеристика багатьох слів у багатьох мовах, якими б різними вони не були. Але вона більше властива англійській мові, ніж російській, завдяки односкладовій природі англійських слів та домінуючій кількості кореневих слів.
Чим більше відносна частотність слова, тим більше число елементів, які складають семантичну структуру, тобто тим більш полісемантичим воно є. Ця регулярність, звісно, статистична, а не стала.[8]
РОЗДІЛ 2
Методична розробка з теми “Значення слова в англійській мові, його типи, мотивація, зміна значення при введенні нових лексичних одиниць на уроці”
Як ми на практиці можемо застосувати вищесказане? У будь-якому класі на будь-якому уроці учні і перекладають тексти, і пишуть твори, і складають діалоги та монологи, – тож, загалом, зі значенням слова учні так чи інакше стикаються на кожному уроці, самі того не підозрюючи.
Більш того, вони так чи інакше стикаються із різними типами значень – і граматичним, і лексичним, і денотативним і конотативним, тому що майже кожному слову властиві ці значення.
На граматичне значення особливу увагу потрібно звертати при вивченні таких тем, як множина іменників, присвійний відмінок іменників, порівняльні ступені прикметників, прислівників тощо. Вже тут потрібно знайомити учнів з поняттям граматичного значення слова. А зважаючи на те, що ці теми починають вивчати вже на молодшому етапі вивчення англійської мови, то й поняття це вводиться на цьому ж етапі, але, звичайно, адаптоване під рівень учнів.
Наприклад, при вивченні граматичної теми “Множина іменнників” потрібно завважити, що іменники у множині мають граматичну категорію множини, яка виражається закінченням –s у більшості випадків. Але існують також такі слова, граматична категорія яких виражається по-іншому (men, women, teeth, geeseetc). Так, у школі це пояснюється, але потрібно акцентувати увагу саме на тому, що множина – це окрема граматична категорія, тобто слова у множині становлять окремий граматичний клас. У цьому випадку доречно дати мовні вправи з таким завданням: “Визначте, які з перелічених іменників належать до граматичного класу множини”. Важлива саме така постановка питання – таким чином акцент буде робитися саме на тому, що множина – це граматичний клас. Або такий вид вправи – знайдіть у тексті слова, що належать до граматичного класу множини.
Таким же чином пояснюються і інші теми, зазначені вище (присвійний відмінок іменників, порівняльні ступені прикметників, прислівників тощо).
З лексичним значенням учнів знайомлять вже з вивченням першого слова англійською мовою і надалі, тому що це відбуток предмета реальної дійсності, воно стає фактом мови внаслідок утворення постійного зв’язку змісту з формою, у якій воно реалізується, входить до струкури мовної одиниці як ознака, спільна для всіх мовних ситуацій. Лексичне значення – це не засіб реалізації якоїсь величини, а її наявність. Тому не потрібно спеціальне цілеспрямоване впровадження цієї теми на уроках – вона впроваджується так чи інакше, без неї неможливе саме вивчення англійської мови.
При реалізації продуктивних видів мовленнєвої діяльності необхідно володіти лексико-смисловими та лексико-тематичними асоціаціями, співвідносити нові слова з раніше засвоєними, вибирати потрібне слово з синонімічних та антонімічних порівнянь, вибирати еквівалентні поняття, прогнозувати на рівні форми та змісту, пристосовуватися до індивідуальної здатності того, хто говорить і володіти швидкою реакцією правильно використовувати слова, враховуючи норми мови та ситуації спілкування.