Гіпбнім(грец. hypo —префікс, щоозначаєзниження; під, внизу, і дпута—ім'я) —слово—видованазва.
Гіпонімґя(грец. hypo —під, внизуіопута—ім'я) —однезосновнихпарадигматичнихвідношеньвлексико-семантичнійсистемі—ієрархічнаорганізаціяїїелементів, якаґрунтуєтьсянародо-видовихвідношеннях. Синонім: квазісинонімія.
Гіпотезавродженихмовнихструктур—гіпотезаН. Хомського, суть якоїзводитьсядотого, щомовніструктуриненабуваютьсячерездосвід, анароджуютьсяразомізлюдиноюйіснуютьукожногоіндивідав потенції.
Гіпотезалінгвальноївідносності—концепція, згіднозякоюструктурамовивизначаєструктурумисленняіспосібпізнаннясвіту. Синонім: гіпотезаСепіра—Убрфа.
ГіпотезаСепіра—Убрфа—див. Гіпотезалінгва'льноївідносності.
Гіпотетико-дедуктивнийметод—метод, якийполягаєувисуненні припущення (гіпотези) ійогонаступнійекспериментальнійперевірці.
Глибиннаструктура—утеоріїтрансформаційнихпороджувальних граматикспосібабстрактногоописупобудовиречення, якийдозволяє відобразитисмисловублизькістьречень, щомаютьоднійтісамілексичніодиниційрозрізняютьсялишедеякимиграматичнимизначеннями.
Глибиннийсинтаксис— використовуванийутеоріїтрансформаційнихпороджувальнихграматик (генеративнійлінгвістиці) спосібабстрактногоописусемантичноїструктуриречення.
Глосематика(грец. gldssema, род. відм. glossematos —слово) — лінгвістична течіяструктуралізму, якатрактуємовуякабстрактнуструктуруйописуєїїсутоформальнимиспособамибеззвертаннядоїїсубстанцій (реальногозмістуізвучання). Синоніми: копенгагенськийструктуралізм, датськийструктуралізм.
Глотогенез(грец. glotta —моваі genesis —походження) —процесстановленнялюдськоїприродноїзвуковоїмови.
Глотогонічнатеорія(грец. gl&tta —моваі gonos —народження, походження) —теоріяпоходженняірозвиткумовиМ. Я. Марра, згідно зякоювсімовипройшлиусвоємурозвиткуаморфну, аморфно синтетичну, аглютинативнуіфлективнустадії.
Глотогонія(грец. glotta —моваі gonos —народження) —походженнямови, атакожрозділмовознавства, щовивчаєпоходженняі розвитокмови.
Глотохронологія(грец.glotta —мова, chronos —часі logos —слово, вчення) —розділпорівняльно-історичногомовознавства, якийдосліджуєшвидкістьмовнихзмінівизначаєнаційосновічасрозділення спорідненихмовтаступіньблизькостіміжними.
Гносеологічнафункціямови(rpegnos/s —пізнанняі logos —слово, вчення) —пізнавальнафункція (моваякінструментпізнаннясвіту). Синоніми: пізнава'льнафункція, когнітивнафункція.
Градуальнасема(лат. gradatio —поступовепосилення, підвищення, від gradus —крок, ступінь) —сема, яканепредставляєякоїсьновоїознаки, алишеступіньвияву, інтенсивністьтієїжознаки, щоєів іншихблизькихзазначеннямсловах.
Градуальніопозиціїфонем—протиставленняфонемзарізнимступенем (градацією) однієїйтієїсамоїознаки.
Граматика(грец. grammatike (techne) —мистецтвочитатиіписати букви, від gramma —буква) — 1) будовамови, тобтосистемаспособів словотворення, морфологічнихкатегорійіформ, синтаксичнихкатегорійіконструкцій; 2) розділмовознавства, щовивчаєграматичнубудовумови.
Граматичнакатегорія—системапротиставлениходинодномурядівграматичнихформзодноріднимизначеннями.
Граматичнезначення—узагальнене, абстрактнемовнезначення, властивебагатьомсловам, словоформам, синтаксичнимконструкціяміякемаєумовісвоєрегулярне (стандартне) вираження.
Грамема— 1) компонентграматичноїкатегорії, видовепоняттящодограматичноїкатегоріїякродовогопоняття; 2) елементарнаодиниця граматичногозначення.
Датськийструктуралізм—див. Глосематика.
Дедуктивніуніверсалії—універсалії, яківстановлюютьсяшляхом припущенняіякієобов'язковимидлявсіхмов.
Дедукція(лат. deductio, від deduco) —спосібдослідження, якийполягаєвпереходівідзагальногодоокремого; одназформумовиводу, заякоїнаосновізагальногоправилазоднихположень, якістинних, виводитьсяновеістиннеположення.
Делімітатйвнафункціяфонем(лат. delimitatio —віддалення, відокремлення) —розмежувальнафункція; функція, щовказуєнамежіслів.
Денотат(лат. denotatns —позначений) —предметчиявищенавколишньоїдійсності, зякимспіввідноситьсяпевнамовнаодиниця; те, що можнаназватипевниміменем.
Дериватолбгія(віддериваціяі -логія) —див. Словотвір 2.
Деривацґйнезначення—див. СловотвГрнезначення.
Деривація(лат. dehvatio —відведенняводизріки) —див. Словотвір 1.
Дескриптивзм(англ. descriptive —описовий) —лінгвістична течія структуралізму, дляякоїхарактернийформальнийпідхіддовивчення мовнихфактівнаосновіїхдистрибуції (сполучуваностіодиниць, їхмісця умовленністосовноіншиходиницьтощо). Синонім: американськийструктуралізм.
Детермінація(лат. determinatio —визначення)—однобічна залежність, заякоїодиніздвохчленівсинтагматичновизначаєінший, аненавпаки.
Диглосія(грец. of/ —двічіі glossa —мова) —мовнаситуація, заякої водномусуспільствііснуєдвімовиабодвіформиоднієюмови, щовиконуютьвідмінніфункції.
Диз'юнкціяфонологічна(лат. disjunctio, від disjungo —роз'єдную, розрізняю) —протиставленняфонемзадекількомадиференційними ознаками.
Диктум(лат. dictum —сказане) —фактичнийзмістречення (висловлення).
Дисиміляція(лат. dissimilatio —розподібнення) —розподібнення артикуляціїдвоходнаковихабоподібнихзвуківумежахслова, втрата нимиспільнихфонетичнихознак.
Дискурс(франц. d/scours —мовлення) —текстусукупностіпрагматичних, соціокультурних, психологічнихтаіншихчинників; мовлення, «зануреневжиття».
Дистинктивнафункціяфонем(лат. distinquere —розпізнавати, розрізняти) —функція, якаполягаєуфонетичномурозпізнаванніісемасіологічномуототожненні/розрізненніслівіморфем.
Дистрибутивнийаналіз—одназосновнихметодиквизначенняі класифікаціїодиницьмовивдескриптивнійлінгвістиці, якабазується виключнонарозподіліодиницьвідноснооднаодноїупотоцімовлення, вивченніоточення (дистрибуції) аналізованоїодиниці.
Дистрибутивнийсинтаксис— синтаксис, предметомякогоєвалентність, реляційнійдистрибутивнівластивостіслова. Синонім: структурнийсинтаксис.
Дистрибуція(англ. distribution —розподіл, розповсюдження, від лат. distributio —поділ, розподіл) —узагальненасукупністьусіхоточень, уякихтрапляєтьсяодиницямови—фонема, морфема, словоіт. д., на відміну відоточень, уякихвонатраплятисянеможе.
Диференційнасема—сема, заякоюрозрізняютьсясловапевноголексико-семантичногополя.
Диференційніознакифонем—розрізнювальніознаки; ознаки, заякимипротиставляютьсяфонеми.
Діалексія(грец. dia —префікс, щоозначаєнаскрізнийрух, проникнення, розділення, \ lexis —слово) —лексемнірозходженняудвохзі-ставлюванихмовах.
Діалект(грец. dialektos —говір, наріччя) —різновидпевноїмови, якийєзасобомспілкуваннялюдей, тіснопов'язанихтериторіально, соціальноабопрофесійно (територіальнийдіалект, соціальнийдіалект).
Діалектизми—фонетичні, морфологічні, синтаксичнійлексичніособливості, властивіокремимдіалектам (івідсутнівлітературніймові).
Діалектологічнийатлас—систематизованезібраннякарт, якіпоказуютьпоширеннядіалектнихособливостейпевноїмовинавсійтериторіїїїпобутування.
Діалектологія(грец. dialektos —говір, наріччяі logos —слово, вчення) —розділмовознавства, щовивчаєтериторіальні (місцеві) говорипевноїмови.
Діаморфія(грец. dia —префікс, щоозначаєнаскрізнийрух, проникнення, розділення, і morphe —вид, форма) -—розходженнянаморфологічномурівнівзіставлюванихмовах.
Діасемія(грец. dia —префікс, щоозначаєнаскрізнийрух, проникнення, розділення, isema —знак) —семантичнірозходженняузіставлюванихмовах.
Діафонія(грец. dia —префікс, щоозначаєнаскрізнийрух, проникнення, розділення, і phone —звук) —розходженнянафонологічному рівнівзіставлюванихмовах.
Діахронічнемовознавство—мовознавство, якерозглядаємову вїїісторичномурозвитку. Синонім: історичнемовознавство.
Діахронічнийсловотвір—словотвір, якийвивчаєшляхивиникненняпохіднихслівурізніперіодирозвиткумовитаїхетимологічнусловотвірнубудову, атакожісторичнізмінисловотвірноїструктурислів.
Діахронічніуніверсали—спільнівластивостіврозвиткувсіхабо більшостімов.
Діахронія(грец. dia —черезі chronos —час, тобторізночасність) — 1) історичнийрозвитокмови; 2) дослідженнямовивчасі, вїї історичномурозвитку.
Діереза(грец. diairesis —поділ, розділяння) —викиданнязвукачи складувсловідлязручностівимови.
Додатковадистрибуція—див. Доповняльнадистрибуція.
Доповняльнадистрибуція—дистрибуція, заякоїмовніодиниціне трапляютьсяводнаковихоточеннях. Синонім: додатковадистрибуція.
Евфемізми(грец. euphemismos, відёи—добреі phemi —говорю) —емоційнонейтральнісловаабовирази, вживанізамістьсинонімічних слівабовиразів, якіздаютьсямовцевінепристойними, грубимичинетактовними.
Еквіполентніопозиціїфонем(лат. aequipolens —рівносильний, рівноцінний) —опозиції, вякихобидвачленилогічнорівноправні, тобто нехарактеризуютьсянірізнимступенемякоїсьоднієїознаки, нінаявністюводномузчленівопозиціїознаки, якоїнемаєіншийчленопозиції.
Екзотизми(грец. exotikos —чужий) —слова, запозиченізмаловідомоїмовиівживанідлянаданнямовленнюособливого (місцевого) колориту.
Експансіонізм(франц. expansionni'sme, відлат. expansio —розширення, поширення) —використанняздобутківіншихнаукдляпоясненнямовнихявищ; вихідлінгвістики (когнітивної) віншінауки.
Експланаторність(англ. to explain —пояснювати) —принциппоясненнямовнихявищ.
Експонент(лат. exponens —той, щовиставляєнапоказ) —план вираженнямовногознака, позначувальне.
Екстралінгвальніпричинимовнихзмін(лат. extra —поза, зовні, крімі lingua —мова) —див. Зовнішніпричинимовнихзмін.