Метод представляє собою певний підхід до явища, котре вивчається, певний комплекс положень, наукових та чисто технічних прийомів, застосування котрих дає можливість вивчити дане явище. Тому метод завжди є системою.
Фразеологізми – значно складніші утворення, ніж слова. Особливості фразеологізмів, їх відмінності від перемінних словосполучень, аналіз типів їх значень, структури, залежності компонентів, узуального та окказіонального вживання потребують особливих методів вивчення. Зважаючи на багатогранність фразеології жоден окремий метод не може претендувати на монопольне положення. Але який би спеціальний метод не використовував фразеолог, він використовує загальні положення діалектичного методу, принципи котрого конкретизуються у сфері фразеології. Особлива увагу звертається на протиріччя об’єкта, котрі представляють собою рухому силу його розвитку.
Метод вивчення фразеологічної одиниці запропонувала Н. Н. Амосова [2; с.71-72]. Вона розробила контекстологічний метод вивчення фразеологізмів. Основні принципи цього методу мають лягти в основу будь-якого методу вивчення фразеології: максимальна об’єктивність в розгляді явищ, котрі вивчаються, необхідність врахування специфіки мови, котра вивчається, вивчення фразеологічних одиниць в умовах їх речового вжитку, з’ясування характеру участі лексичних значень слів в здійсненні даним словосполученням номінації, вивчення контекстуальної взаємодії слів в їх сполученнях та структури даного словосполучення.
Кроком вперед у методології вивчення фразеологічних одиниць є варіаційний метод, запропонований Архангельським [4]. Особливостями даного методу є наступні:
1. комплексне вивчення особливостей компонентів фразеологічних одиниць, виокремлення фразеологічного рівня мовної структури, увага, котру автор приділяє постійним і перемінним компонентам фразеологічних одиниць;
2. підхід до фразеології як до системи та вивчення реальних варіцій фразеологічних одиниць, котрі спостерігаються в конкретних актах комунікації в певний хронологічний період;
3. виокремлення фразеологічного значення як особливої лінгвістичної категорії.
Необхідно відмітити переваги варіаційного методу, котрі видно навіть з простого перерахунку його характерних особливостей.
Метод фразеологічного аналізу являється методом синхронного дослідження в статиці та допускає притягнення історичних даних у випадку необхідності.
Даний метод припускає виділення істотних ознак плану змісту і плану вираження, що дозволяє перейти від субстанції до форми та визначає межі між різними класами фразеологізмів.
Цей метод передбачає підхід до фразеології як до асиметричної мовної системи, котра являє собою єдність субстанції, структури та функцій, а також припускає вивчення фразеологізмів в їх мовленнєвому узуальному та акказіональному вжитку в різноманітних контекстах, без чого специфіка фразеологізмів не може бути повністю виявлена.
За допомогою фразеологічного методу аналізуються різноманітні аспекти фразеології, що дає можливість вивчити фразеологічний фонд англійської мови в усій його багатогранності. Нижче приводяться найважливіші аспекти вивчення фразеології:
1. виокремлення фразеологізмів за допомогою показників їх сталості та установка показників різноманітних ступенів сталості;
2. підхід до фразеологічної сталості як до явища комплексного: вивчення сталості використання фразеологізмів, сталості їх значення, лексичного складу, морфологічної та синтаксичної сталості, а також неможливість утворення фразеологізмів за структурно-семантичною моделлю перемінного складу слів. Розгляд сталості ідіоматизмів як відправної точки для вивчення сталості фразеологізмів других типів. Установка різнооформленості фразеологізмів згідно з висунутими узуальними та оказіональними показниками різнооформленості;
3. відмежування фразеологізмів від складних слів, змінних сполучень слів та індивідуально-авторських зворотів – цитат та утворень проміжного характеру;
4. аналіз системних зв’язків у сфері фразеології (ієрархічність, синонімія, антонімія);
5. виокремлення сем у фразеологічному значенні;
6. структурно-семантична класифікація фразеологізмів згідно висунутим параметрам сталості;
7. виокремлення залежності компонентів, виходячи з їх лексичної або семантичної або тільки лексичної інваріантності;
8. виокремлення різноманітних способів фразоутворення;
9. аналіз модельованості-немодельованості;
10. контекстуальний аналіз узуального та оказіонального використання фразеологічної одиниці;
11. виокремлення різноманітних типів дистрибуції фразеологізмів.
Інтерпретація суті сталих виразів неможлива без аналізу їх семантичної структури, знання їх семантичних особливостей та ознак. Визначити ці особливості можна з точки зору теорії семантичних полів.
У сучасній лінгвістиці для семантичного поля постулюється наявність інтегральної семантичної ознаки, котра поєднує всі одиниці поля і зазвичай виражається архілексемою [35; 38].
Отже, до питання вивчення фразеологізмів можна і потрібно підходити з різних сторін, щоб якнайповніше розкрити питання сутності фразеологічної одиниці.
Розділ ІІ. Англійські та російські фразеологічні одиниці з сурядними сполучниками
2.1 Сурядний сполучник як компонент структури фразеологічної одиниці
Особливу групу складають фразеологічні одиниці, котрі представляють собою поєднання слів за допомогою сполучників. Сполучник – службова частина мови, котра формує звязок між частинами складного речення, між окремими реченнями в тексті, а також між словоформами в складі простого речення. За допомоги більшості сполучників виділяються сурядні та підрядні зв’язки. Специфіка сполучника заключається в тому, що його контакт з синтаксичною конструцією незакріплений ніякими формальними показниками. За походженням сполучники поділяються на первісні, що морфологічною будовою не пов'язані з іншими частинами мови (і, а, чи, та), і на похідні від інших частин мови (щоб, якби, проте, буцімто) [75]. Похідні сполучники виникають у результаті лексичної десемантизації повнозначної словоформи, наприклад, «хоча», або в результаті складання, наприклад, «до того як».
За кількістю займаних у реченні позицій сполучники поділяються на одномісні та неодномісні. До одномісних належать ті сполучники, які розташовані між сполучуваними частинами тексту, наприклад, «і», «але». Неодномісні сполучники поділяються на багатомісні та двомісні. Перші є послідовністю позиційно роз'єднаних елементів, що, як правило, повторюються. Двомісні сполучники - це поєднання двох формально не співпадаючих і позиційно роз'єднаних елементів. У творенні таких сполучників беруть участь частки, модальні слова, фразеологізми та стійкі словосполучення.
Існує два види сполучників: сурядні та підрядні. Сурядні в свою чергу діляться на:
1. сполучні;
2. протиставні;
3. розділові;
4. градаційні.
Перші виражають відношення перерахунку: прийшов і переміг; другі – відносини різниці, розбіжності: вантаж для них здавався би легкий, та лебідь рветься в височінь, рак посувається назад, а щука тягне в воду. Треті означають відношення взаємо виключення: чи пан, чи пропав; четверті, називаючи явища існуючі, виділяють одне з них як більш важливе: він не лише може читати по-французьки, але також і писати.
Головним структурним компонентом в таких сталих виразах виступає саме сполучник. Спроба видалити сполучник зі складу словосполучення призводить до розпаду фразеологічної одиниці. До числа фразеологізмів зі сполучником відносяться:
1) Фразеологізми з підрядними сполучниками. Наприклад: как в воду смотреть, чорный как смоль, что посеешь то и пожнешь; aswellas, asthecallsotheecho (как аукнется, так и откликнется), astheoldcocksrows, sodoestheyoung (яблуко від яблуні недалеко падає), asgoodasgold (золото, а не дитина); хоч стій хоч падай, хоч сядь та плач;
2) Фразеологічні одиниці з сурядним сполучником (ни рыба ни мясо, ни то ни се, спит и видит, ни взад ни вперед, вдоль и поперек, и нашим и вашим, будет и на нашей улице праздник, ни сват ни брат, goodandhard (основательно), dotandcarryone (арифметичні задачі), neitherfishnorflesh, nottohearadaynordoor (мати поганий слух), bagandbaggage (з усіма речами), thefoolthinksheiswise, butthewisemanknowshimselftobeafool – дурень вважає себе розумним, а розумний признає себе дурнем.
Так як предметом нашого дослідження виступають фразеологічні одиниці з сурядними сполучниками, то детальніше ми зупинимось на англійських та російських сталих виразах, компоненти котрих поєднані сурядним сполучником and (и). Адже саме цей сполучник найчастіше зустрічається в фразеологічних одиницях, поєднаних за допомогою сурядного сполучника.
По структурі ці звороти мають наступний вигляд:
1) Два незалежні слова, поєднані сполучником and (eachandall – всі без різниці, betweengrassandhay – в юності, greatandsmall – люди різного звання, рангу);
2) Словосполучення та слово поєднані сполучником and (fairandsoftlygofarinaday – ввічливістю та м’якістю можна багато чого досягти, grinandbearit – мужньо переносити страждання);
3) Словосполучення поєднане з іншим словосполученням за допомогою сполучника and (feasttodayandfasttomorrow – разом густо, разом пусто).
У фразеологічних зворотах сполучник даного типу має велике значення. Наприклад, візьмемо фразеологізм infleshandblood, що в перекладі означає «власною персоною». Якщо з цього фразеологізму забрати сполучник, стане неможливим зрозуміти, що саме малося на увазі. В цьому разі це словосполучення в кращому випадку буде перекладено на українську як «тілесного кольору крові», що втрачає будь-який зміст. Звернемося до іншого прикладу: фразеологічний зворот crywithoneeyeandlaughwiththeother (як бути нещирим) припинить своє існування в разі видалення з нього сполучника. Сенс виразу буде повністю втрачено.
Компоненти фразеологічних одиниць перебувають між собою у певних відношеннях. Серед них основними є наступні: