На відміну від архаїчних інноваційні елементи побутової лексики південнослобожанських говірок представлені кількісно меншим складом, уживані переважно в мовленні діалектоносіїв середнього та молодшого віку. Інноваційна лексика репрезентована, як правило, запозиченнями з інших мов (переважно з французької, німецької, польської та ін) здебільшого через посередництво російської мови, напр.: гард’і|роп ‘сучасна шафа для зберігання одягу’ (з франц. [ЕСУМ, І, 473]), гарн’і|тур ‘набір шаф, як правило, на довжину стіни’ (з нім.; нім. Garnitúr "комплект, прикраса" походить від франц. garniture "т. с." [ЕСУМ, І, 476]), д’і|ван ‘диван’ (з тур. через посередництво західноєвропейських мов, пор. франц. divan "канапа" [ЕСУМ, ІІ, 65]), зал, |зала ‘гарно прибрана, парадна кімната в будинку (з нім. або франц. через рос. і пол. [ЕСУМ, ІІ, 228]), |комната, к’ім|ната ‘окреме приміщення в будинку, квартирі’ (з середн. лат., очевидно, за пол. посередництвом [ЕСУМ, ІІ, 446]), кори|дор ‘сіни’, ‘передня кімната в сучасному будинку’, ‘неопалюване невелике приміщення в житловому будинку або окрема прибудова біля хати для зберігання їстівних припасів, різних речей’ (з чес. через пол. [Фасмер, ІІ, 436]), |кухн’а ‘кухня в квартирі, будинку’, ‘кімната, в якій споживають їжу’ (з пол. [ЕСУМ, ІІІ, 164]), под|вал, п’ід|вал ‘сховище для городини й різних харчів з похилим крутим спуском і сходами’, ‘надбудова над погребом у вигляді куреня’, ‘спеціально обладнана яма для зберігання продуктів (переважно овочів), з лядою, але без східців’, ‘приміщення для зимівлі бджіл’ (з нім. в др. період [Цыганенко, 47]), стул ‘стілець (переважно домашнього виготовлення) у вигляді невеликої міцної дошки, в яку задовбано чотири ніжки’, ‘стілець фабричного виготовлення із спинкою’ (з герм. [Цыганенко, 411]), фун|дамент ‘невисокий, переважно земляний насип, обшитий дошками, який споруджують вздовж стін хати знадвору’ (з лат. через пол. [Фасмер, IV, 210]; інакше - з франц. [Цыганенко, 461]). До інноваційної лексики належать і слова типу пе|рила ‘невисока огорожа на краю сходів, моста і т. ін. ’, пото|лок ‘стеля в хаті (загальна назва) ’, ‘дощана стеля в хаті’, ‘мазана стеля в хаті’, п|ростин’, прос|тинка ‘простирадло’, які знаходимо у різноманітних пам’ятках і словниках не раніше XVIII ст. [Цыганенко, 296, 332, 337].
Свій вплив на формування й тенденції розвитку лексики народного побуту в південнослобожанських говірках здійснили зміни в побуті населення, особливо за останні сто років. Поступове витіснення з повсякденного життя людей окремих реалій приводить до втрати первісної традиційної семантики тих чи інших архаїчних лексем. Напр., репрезентант ло|ханка на позначення семи ‘велике дерев’яне відро для витягання води з колодязя журавлем’ було зафіксовано лише в одному н. п. У більшості ж обстежених говірок лексема ло|ханка позначає сему ‘помийниця’. Очевидно, це пов’язано з тим, що дерев’яні відра для витягання води з колодязя журавлем уже майже не використовують, як і самі журавлі.
Та, незважаючи на вихід реалії з повсякденного життя, часто лексема, що її позначала, продовжує функціонувати або сама по собі, або називаючи іншу близькоспоріднену реалію, що врешті-решт приводить до нерозрізнення окремих сем. Напр., ве|лика |хата 1) ‘гарно прибрана, парадна кімната в будинку’,
2) ‘кімната, у якій споживають їжу’,
3) ‘передня кімната в сучасному будинку’; |в’іко 1) ‘закривка отвору погреба’,
2) ‘кришка стола, його верхня дошка’; |гоĭдалка 1) ‘колиска, підвішена на чотирьох мотузочках до стелі’,
2) ‘колиска, дерев’яне ліжечко, що стоїть на підлозі (ніжки попарно сполучені закругленими планками, завдяки чому вона може погоĭдуватися’; жура|вел’ 1) ‘соха, на якій утримується журавель біля колодязя’,
2) ‘пристрій біля колодязя у вигляді довгого важеля на високій грубій опорі для витягування відра з водою’,
3) ‘жердина в журавлі, яку разом із причепленим до неї відром опускають у колодязь’,
4) ‘важіль на зводі колодязного пристрою для витягування відра з водою’; до|л’іўка 1) ‘долівка, утрамбована, вирівняна та помазана глиною земля в хаті’,
2) ‘долівка в хаті, вистелена дошками’; |зап’ічок 1) ‘місце на печі, відгороджене комином, або за піччю, на якому лежать’,
2) ‘бічна ніша біля отвору печі, куди вигрібають попіл, жар’,
3) ‘невеличка ніша між комином і бічною стіною, де зберігають сірники, сіль та ін. ’; зв’ід, звод 1) ‘склепіння печі, внутрішнє опукле верхнє покриття над черінню’,
2) ‘пристрій біля колодязя у вигляді довгого важеля на високій грубій опорі для витягування відра з водою’,
3) ‘жердина в журавлі, яку разом з причепленим до неї відром опускають у колодязь’,
4) ‘важіль на зводі колодязного пристрою для витягування відра з водою’; к|лун’а 1) ‘переважно тимчасове приміщення (часом з двома, трьома стінами) для утримання домашніх тварин або зберігання воза, сільськогосподарського реманенту та різного майна’,
2) ‘приміщення для зберігання зерна’,
3) ‘будівля для зберігання снопів, зерна, сіна, полови тощо, а також для молотьби, віяння’,
4) ‘приміщення для зберігання сіна’; ле|жак,ле|жанка 1) ‘припічок, горизонтальна площадка перед челюстями печі під комином’,
2) ‘місце на печі, на якому лежать’,
3) ‘лежанка - низька піч у вигляді тапчана для лежання’; |ложник, |л’іжник 1) ‘домоткане грубе полотнище із різнокольорових поперечних смуг, яким покривали ліжко’,
2) ‘ковдра бавовняна’,
3) ‘тепла ковдра на ваті’; |л’ул’ка 1) ‘колиска для малої дитини (загальна назва) ’,
2) ‘колиска, підвішена на чотирьох мотузочках до стелі’,
3) ‘колиска, дерев’яне ліжечко, що стоїть на підлозі (ніжки попарно сполучені закругленими планками, завдяки чому вона може погойдуватися’; |перва |хата 1) ‘кухня в квартирі, будинку’,
2) ‘передня кімната в сучасному будинку’; п’ід 1) ‘долівка, утрамбована, вирівняна та помазана глиною земля в хаті’,
2) ‘стеля в хаті (загальна назва) ’,
3) ‘дощана стеля в хаті’,
4) ‘черінь печі’; п’іл 1) ‘долівка в хаті, вистелена дошками’,
2) ‘стеля в хаті (загальна назва),
3) ‘ліжко’,
4) ‘диван’; п’і|чурка 1) ‘бічна ніша біля отвору печі, куди вигрібають попіл і жар’,
2) ‘підпіччя, глибока ніша під піччю’,
3) ‘невеличка ніша між комином і бічною стіною, де зберігають сірники, сіль і т. ін. ’; пл’іт 1) ‘тин, паркан, огорожа (загальна назва) ’,
2) ‘огорожа з жердин, горизонтально закріплених між стовпами’,
3) ‘огорожа, сплетена з лози на забитих у землю кілках’; р’ад|но 1) ‘домоткане грубе полотнище із різнокольорових поперечних смуг, яким покривали ліжко’,
2) ‘ковдра бавовняна’,
3) ‘велика наволока на ковдру’,
4) ‘простирадло’; |c’іни 1) ‘неопалюване невелике приміщення в житловому будинку або окрема прибудова біля хати для зберігання їстивних припасів, різних речей’,
2) ‘сіни’,
3) ‘прибудова із східцями біля входу в будинок’; cте|лина 1) ‘дощана стеля в хаті’,
2) ‘мазана стеля в хаті’; тин 1) ‘тин, паркан, огорожа (загальна назва) ’ 2) ‘паркан з дощок’,
3) ‘огорожа з жердин, горизонтально закріплених між стовпами’,
4) ‘огорожа, сплетена з лози на забитих у землю кілках’; |хата 1) ‘селянський житловий будинок’,
2) ‘стара селянська хата’,
3) ‘кімната - окреме приміщення в будинку для проживання в ньому (загальна назва); ха|тина 1) ‘стара селянська хата’,
2) ‘кімната - окреме приміщення в будинку для проживання в ньому (загальна назва) ’,
3) ‘кухня в квартирі, будинку’,
4) ‘кімната, в якій споживають їжу’; че|р’ін’ 1) ‘місце на печі, відгороджене комином, або за піччю, на якому лежать’,
2) ‘черінь печі’.
Нерідко спостерігаємо й протилежне явище, коли інноваційна лексика репрезентує не тільки нові реалії, а й більш давні, витіснивши лексику архаїчну, що знову ж таки призводить до нерозрізнення сем. Напр., |балка 1) ‘горизонтальний брус над віконним чи дверним отвором у мурованій стіні’,
2) ‘один з двох вертикальних брусів рами дверей’,
3) ‘поздовжня міцна балка, яка підтримує стелю в хаті’,
4) ‘соха, на якій утримується журавель біля колодязя’; брус 1) ‘верхній брус рами дверей’,
2) ‘горизонтальний брус над віконним чи дверним отвором у мурованій стіні’,
3) ‘повздовжня міцна балка, яка підтримує стелю в хаті’,
4) ‘закопаний у землю грубий вертикальний брус - опора дощатого паркану’; бур|жуĭка 1) ‘мурована чи суцільнометалева кухонна піч’,
2) ‘літня пічка надворі’; бу|фет, бу|ф’ет, бух|вет, бух|в’ет 1) ‘шафа з полицями для посуду і продуктів’,
2) ‘сучасна шафа для зберігання посуду’; в’і|шалка 1) ‘пристосування для вішання одягу в передній кімнаті’,
2) ‘горизонтально укріплена перекладина під стелею над піччю або ліжком, на яку вішають одяг’; гале|рейа, гал’е|р’ейа, гал’е|рейа 1) ‘неопалюване невелике приміщення в житловому будинку або окрема прибудова біля хати для зберігання їстивних припасів, різних речей’,