Склад застарілої лексики неоднорідний. Насамперед у ньому розрізняють слова за ступенем їх архаїзації. Одну групу застарілих слів становлять ті, що зовсім вийшли з мовного вжитку і не побутують у сучасній українській мові: братана – дочка брата; гудець – музикант… Ці слова незрозумілі носіям мови без відповідних пояснень і довідок.
До іншої групи застарілої лексики належать слова, що в сучасній українській мові вживаються рідко, наприклад: боярин, воістину, мушкет… Ці слова здебільшого зрозумілі носіям української мови.
Одні слова переходять з активної лексики до пасивної у зв’язку з тим, що зникають з побуту й життя людського суспільства позначувані ними предмети, події, явища. Тут діють позамовні фактори. Цю групу застарілих слів називають матеріальними архаїзмами – інша назва, якою ми будемо користуватись – історизми (чернь, тисячник, осаул, ратище, чинш…).
Інші слова переходять з активного словника у пасивний через витіснення їх рівнозначними словами, що з тих чи інших причин виявилися більш прийнятливими для називання тих самих явищ, подій, предметів… Процес цей зумовлений дією внутрішніх факторів мови. Це є стилістичні архаїзми (або власне архаїзми: зигзиця – зозуля, ректи – говорити, рать – військо…).
Стилістичні архаїзми можна поділити на лексичні, тобто такі, до яких є сучасні синоніми (десниця – права рука; перст – палець), і на семантичні – слова, в яких поряд з активно вживаними в сучасній українській мові значеннями є значення застарілі (колода – 1) великий кусок зрубаного дерева; 2) (заст.) вулик; живіт – 1) частина тіла; 2) (заст.) життя.
Архаїзми, введені авторами до словників, стилістично різнорідні та виконують різні стилістичні функції, які тісно пов’язані зі стилістичною забарвленістю цих слів.
Часто архаїчне значення слів набуває в сучасній українській мові новацій, що дає їй змогу виразити нові поняття сучасної дійсності й ожити заново, одержавши нову сполучуваність і нові зв’язки у мові.
З появою нових значень застарілі архаїчні значення слова можуть надавати слову нової емоційної або нової функціонально-стильової забарвленості. Тоді вживання архаїчних форм слова у мові зумовлене не тільки семантичною, а й стилістичною парадигматикою.
Можливість використання архаїчних слів залежить від їх експресивності, внаслідок рідшої вживаності вони вносять у мову деяку незвичайність, виразність, дозволяють подати нові тлумачення слова.
Головною причиною звернення авторів до архаїчного значення слів, або архаїчних форм зумовлено здатністю цих слів набувати у контексті мовленнєвої стилістичної забарвленості, а також здатність сполучатися у деяких випадках з нейтральними лексемами різних функціональних стилів.
Це викликає певний стилістичний ефект, внаслідок того що їх стилістична забарвленість у синтагматичному плані не збігається зі стилістичним забарвленням у плані парадигматики, тобто в мовленні вони мають зовсім інше стилістичне значення.
У випадках використання архаїчного значення слів з метафоричним переосмисленням вони служать для реалізації таких рис наукового стилю як зрозумілість. Головне завдання таких слів — пояснити семантику слів користувачам словників.
1. Білецький А.О. про мову і мовознавство - К.: "Артек", 1996 - 223 с.
2. Гнатюк М. Бійтесь заглядати у словник: Тенденції і перспективи вітчизняного словникарства //КК+, 2002. – №3.
3. Івченко А.О. Тлумачний словник української мови .– Харків: Фоліо, 2007.– С.298
4. Кочерган М.П. Мовознавство - К.: Видавничий центр "Академія", 2001 - 412 с.
5. Сучасна українська літературна мова / За ред. М.Я.Плющ. - К.: Вища школа, 2001.
6. Сучасна українська мова. Підручник/ за ред. Пономарева О.Д. К: «Либідь», 1997, – 400 с.
7. Словарь української мови / Упоряд. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко. – К., 1907-1909. – Т. 1-4.
8. Тлумачний словник української мови: Понад 12500 статей (близько 40000 слів) / Ред. В.С. Калашника. – ( 2 вид.) – Х.: Прапор, 2004.– 992 с.
9. Цілуйко К. К. Мовознавство в Харківському університеті (1805–1955) // Укр мова в шк. – 1955. – № 6. – С. 31–36.
10. Юрченко О.С., Івченко А.О. Словник стійких народних порівнянь. – Харків: Основа, 1993. – 176 с.
1. ВЕРТОГРАД, -у, ч., книжн., заст. Сад.
2. ГУДЕЦЬ, -дця, ч., заст. Музикант.
3. ГРАД, -а, ч., уроч. Місто.
4. ЛАНІТИ, -іт, мн. (одн. ланіта, -и, ж.), книжн., заст., поет. Щоки.
5. ПЕРСА, рідко ПЕРСИ, -ів, мн. 1. Жіночі груди. 2. рідко. Те саме, що груди 1. // Передня частина тулуба коня від кінця шиї до початку ніг.
6. ПЕРСТ, -а, ч., уроч., заст. Палець руки.
7. ПРАВИЦЯ1, -і, ж. Права рука; прот. лівиця, ліва рука.
8. ПРЯ, -і, ж., заст., книжн. 1. Спір, змагання. 2. Боротьба, бій, борня. ** Ставати на прю – вступати в боротьбу з ким-, чим-небудь.
9. РЕТЯЗЬ, -я, ч., заст. Ланцюг. // тільки мн. Кайдани. // діал. Залізний засув. ** Увірвався ретязь – кінчилось терпіння
10. ШАЛ, -у, ч. 1. Стан надмірного збудження, хвилювання. // Стан виявлення великого і сильного почуття. 2. чого і без додатка. Надзвичайна сила вияву чогось (перев. про явища природи, стихійні явища).С.525