Поряд із цим важливо дати учневі наочне подання про життя, традиції, язикові реалії англомовних країн. Засобом реалізації цієї мети можуть служити казки, використання яких сприяє реалізації найважливішої вимоги комунікативної методики “... представити процес оволодіння мовою як збагнення живої іншомовної дійсності..."
Більш того, використання казок на уроках сприяє індивідуалізації навчання й розвитку вмотивованості мовної діяльності тих, кого навчають. При використанні казок на уроках іноземної мови розвиваються два види мотивації: самомотивація, коли казка цікава сама по собі, і мотивація, що досягається тим, що учням буде показано, що він може зрозуміти мову, яку вивчає. Це приносити задоволення й надає віру у свої сили й бажання до подальшого вдосконалювання [10,c.57].
Необхідно прагнути до того, щоб учні одержували задоволення від казки саме через розуміння мови, а не тільки через цікавий і цікавий сюжет.
Ще однією перевагою казки є сила враження й емоційного впливу на учнів. Тому головна увага повинна бути спрямована на формування в учнів особистісного відношення до прочитаного. Успішне досягнення такої мети можливо лише, по-перше, при систематичному читанні, а по-другові, при методично організованому читанні.
Ефективність використання казки при навчанні мовлення залежить не тільки від точного визначення її місця в системі навчання, але й від того, наскільки раціонально організована структура заняття, як погоджені навчальні можливості казки із завданнями навчання. У структурі заняття для навчання усного мовлення можна виділити чотири етапи:
1) підготовчий - етап попереднього зняття мовних і лінгвокраїнознавчих труднощів;
2) сприйняття казки при первинному прочитанні, розвиток умінь сприйняття інформації;
3) контроль розуміння основного змісту;
4) розвиток мовленнєвих навичок й навичок усного мовлення.
Четвертому етапу може передувати повторне прочитання.
Як приклад приводимо можливий варіант роботи з казкою:
1. Підготовча робота.
Учням повідомляється назва казки й пропонується здогадатися, про що буде казка. Потім уводиться нова лексика, що необхідна для розуміння казки й призначена для активного володіння. Нова лексика вводитися перед прочитанням.
Особлива увага приділяється фразеологізмам:
Проводитися країнознавчий коментар
2. Сприйняття казки (вроздріб). Перед прочитанням кожної частини (акту) учні одержують установку.
Хто головний герой?
Як ми до нього ставимося?
Що він зробив?
3. Перевірка розуміння основного змісту.
Спочатку учні відповідають на питання, поставлені перед учителем перед прочитанням, потім можна використати вправи типу "Вибери правильну відповідь", “Розташуй речення в логічній послідовності" і. т.д.
4. Розвиток навичок й умінь усного мовлення.
Комунікативне говоріння можна стимулювати за допомогою різних завдань.
опишіть головного героя
розіграйте діалоги між героями
прокоментуйте поводження героя
які ідіоми мі можемо використати, описуючи героя
Діючі особини казок наділені певним характером, діють у конкретних умовах. Відсутність надлишкової інформації дає можливість однозначної семантизації мовленнєвого матеріалу зображенням-малюнком. У цьому полягає одна з переваг казки перед складним літературним твором. Психологами встановлено, що карикатури, що гіперболізують різні ознаки предмета, упізнаються набагато швидше, ніж фотознімки того ж предмета. Це відбувається тому, що на фотознімках є занадто багато подробиць, зайвої інформації.
Казка дає можливість легко проникнути в суть реальних мовлень й явищ й у простій наочній формі донести інформацію до учнів. У казкових діалогах забезпечується необхідна повторюваність мовленнєвого матеріалу, що досягається сюжетною побудовою казки.
Відтворення типових ситуацій спілкування (“Знайомство", “У гостях”, "Заняття спортом" і. т.д.) дозволяє стимулювати мовну діяльність учнів, їхню комунікативну активність.
Безсумнівними перевагами казок є їх:
1) автентичність;
2) інформативна насиченість;
3) концентрація мовних засобів;
4) емоційний вплив на тих, кого навчають, і. т.д. [7, c.332].
Ефективність використання казок залежить від раціональної організації заняття.
У структурі уроку можна виділити наступні етапи:
1. Попередня робота, що включає лінгвокраїнознавчий коментар, установку на розуміння. Наприклад, перед прочитанням казки “Книга джунглів” учнем повідомляються короткі відомості про Р. Киплинга і його творчість.
2. Читання казки.
3. Перевірка розуміння змісту за допомогою питань.
4. Активізація мовленнєвого матеріалу за допомогою завдань.
а) Розподіл казки на основні епізоди
б) Робота з епізодів із завданням повторити репліки героїв.
в) Визначення, кому належать вимовлені вчителем репліки й до якого епізоду вони відносяться.
г) Рольова гра: розподіл ролей, прочитання з метою промовляння реплік. Драматизація діалогів й окремих сцен.
5. Переказ змісту в усній і письмовій формі.
Вправи після прочитання розраховані не тільки на закріплення, але й на розширення матеріалу. Заключною частиною завдання повинна стати мовна діяльність учнів, коли всі що навчаються стають учасниками мовного спілкування в ході рольової гри. Тому необхідно максимально повне розуміння казки.
Як затверджують психологи, діти 5-7 років здатні сприйняти й засвоїти величезну кількість цікавого на їхній погляд матеріалу. А це означає, що кожна дитина може засвоїти велику кількість нових знань, але в цьому їй потрібно допомогти. При навчанні іноземній мові школярів на ранньому етапі постає питання про те, що прийняти за змістовну основу навчання.
Традиційний підхід до викладання іноземної мови на ранньому етапі припускає починати навчання з використання мовного матеріалу, що називає предмети, що оточують дітей безпосередньо в класі. Чи можна говорити в цьому випадку про щире спілкування, якщо немає предметів обговорення, якщо воно не пов'язане з життям? Звичайно ж, ні. Комунікативне навчання іноземній мові змушує переглянути традиційний підхід і поглянути на проблему вибору змістовної основи навчання на ранньому щаблі.
Робота вчителя повинна бути спрямована на передачу знань з англійської мови, розвиток мовних навичок дітей, розширення лексичного запасу, одержання додаткової лінгвокраїнознавчої інформації про англомовні країни. Цей процес нерозривно пов'язаний з активністю дітей. Дитина повинна почувати потребу у вивченні мови й мати передумови для задоволення цієї потреби. Основними джерелами є мотивація й бажання. Звичайно в школярів присутня висока мотивація вивчення англійської мови [10, c.223].
Одними з ефективних мотиваційних засобів є заняття театралізованою діяльністю, заняття, що включають елементи казок, казковий сюжет. У кожній початковій школі мають бути створені всі умови для розвитку творчої активності дітей у театралізованій діяльності. Елементи театралізованих ігор включаються не тільки в заняття по англійській мові, але й в інші види діяльності. Театралізовані ігри, драматизація невеликих п'єс, казок вирішують як комунікативні завдання, так і завдання гармонічного розвитку особистості. Рольовий діалог у процесі театралізованої діяльності робить мовну взаємодію особистісно орієнтованою, адресованою, стимулює активність кожного партнера, що сприяє розвитку в дитини вмінь говоріння й слухання. Дитина в діалогічному спілкуванні може не тільки сприймати звуки, але й розуміти зміст вимовних слів.
Із цього можна зробити висновок, що казка в силу своїх специфічних особливостей повинна виступати як змістовна основа навчання на ранньому етапі. Присутність вимислу, фантастичності в казці робить її більше цінною в порівнянні з іншими літературними жанрами. Казка, наповнена описами чудес, незвичайними подіями, подіями, зустрічами із чарівниками, феями, що володіють чудодійною силою, мимоволі приковує до себе увага дітей, задовольняє певні потреби віку: потреба до перевтілення, інтерес до всього незвичайного, таємничого, котре дитина відчуває в казці як повсякденне. Дитина молодшого шкільного віку, слухаючи казку й відчуваючи існування фантастичного героя як реальне, співчуває йому й переживає. Здатність до співпереживання й уяви народжує самостійну творчу діяльність дітей, фантазію. При роботі з казкою вчитель може спиратися не тільки на досвід дітей, але й на їхню фантазію. Казка - це поетичний вимисел, хоча це не заперечує її зв'язок з дійсністю, реальним життям, що визначає характер її сюжету, образів, деталей оповідання, її змісту, а також мову казки. Вимисел у казці будується, як правило, на зовсім певному, заснованому на дійсності підґрунті. Кожна казка малює реалістичні картини життя. За пригодами казкових героїв встають людські долі, правдоподібні історії, казкові конфлікти передають складні побутові й соціальні відносини. Автор казки говорить із маленьким слухачем про важкий вибір чесного шляху, про гіркоту самітності й радості дружби. У казці діти зіштовхуються з такими складними явищами й почуттями, як життя й смерть, любов і ненависть, зрада й підступництво. Форма зображення цих явищ особливому, казковому, доступна розумінню дитини, але моральний зміст залишається справжнім.