У лінгвістиці питання особливостей утворення ВД тією чи іншою мірою простудійовано в роботах Є.Отіна, Л.Белея, Є.Чекаліної, Л.Дуки, Л.Петрової, Ю.Зацного, Я.Януш, Т.Юрченко, Г.Мінчак та ін. Незважаючи на певні досягнення в цій сфері, в україністиці названа проблема вивчена все ще недостатньо.
2.2 Теоретичні проблеми дослідження відонімних утворень та їх презентації у публіцистичному тексті
В цій частині курсової роботи ми визначимо й окреслимо різнопланові причини формально-семантичних змін власних назв, що є умовою виникнення ВУ у публіцистичному тексті; розглянемо сучасні наукові концепції функціонування відонімних утворень у різних сферах мовлення; окреслимо специфіку публіцистичного тексту й функціональну семантику ВУ в акті публіцистичного мовлення.
Відонімні утворення – це слова, що мають своєрідну значеннєву природу, зумовлену сутністю онімів, та прагматично-емоційне функціональне призначення. ВД належать переважно до позасистемних мовленнєвих явищ, які ілюструють форми й шляхи розвитку мовлення окремого періоду й оновлюють можливості української публіцистики. ВУ характеризуються помітно вираженим значеннєвим навантаженням, мають незвичайний звуковий вигляд, приховане асоціативне тло. ВД повинні бути стилістично правильними й точними, відповідати всьому духу, ідеї, цілям газетно-журнальної статті, нести характерний колорит, а іноді і якийсь спеціальний зміст, особливе значення, в якому сконцентровано виражена авторська ідея [6;48].
Відонімні похідні активізуються у мові публіцистики під дією екстралінгвальних чинників – зовнішніх щодо мови факторів, що перебувають за межами мовної сфери. Функції ВУ визначаються, зокрема, специфікою так званого “адресата мовлення”, зверненістю мови публіцистики до кількісно і якісно різнорідної аудиторії читачів. Фіксуються назви місць визначних подій, осіб, які спричиняли певний перебіг цих подій, тощо. Журналісти в такому випадку надають перевагу використанню ВД, утворених на основі назв суспільно значущих об’єктів: азіопа, британізація, відчупрунитись, гайдарономіка, євразійство, манделоподібний, почорноблений, путінізм тощо.
Вплив екстралінгвальних чинників виявляється у зміні продуктивності та актуалізації певних словотвірних типів. Наприклад, високою продуктивністю відзначаються суфікси -ець, -івець, -іст зі значенням “послідовник або прихильник кого-небудь чи чого-небудь” або “особа за приналежністю до певної організації, політичного угруповання тощо”: беркутівець, бушівець, збітнівець, інтерівець; бакаїст, бубабіст, валенродист; суфікс -ник із загальним значенням “особа, яка характеризується ознакою, названою мотивуючим словом”: ISTVшник (працівник телеканалу ISTV), регіонник (член Партії регіонів України) тощо.
ВУ можуть бути результатом дії інтралінгвальних чинників, зокрема, тенденції до економії знакових засобів вираження, яка в мовознавстві отримала назву “мовна економія” або “закон економії мовних зусиль”[6;51]. Законом мовної економії зумовлені різні скорочення, абревіатури та складні слова, похідні утворення, тому що вони дозволяють передати певне поняття у формі одного знака, який відповідає синонімічній описовій конструкції. Наприклад, член партії "Громада" – громадівець, працівник газети "Молодь України" – молодоукраїнець, член футбольного клубу "Металург" – металургівець, учасник конкурсу “Нова хвиля” – новохвильовець: Про творчу співпрацю, яка не припиняється вже не одне десятиріччя, говорили ... колишні "молодоукраїнці", які в різні роки були головними редакторами газети, зокрема Олег Ситник, Ілля Ільницький, Ігор Лубченко... (МУ. - №4. – 2002. – С7).
Серед інтралінгвальних чинників можна виділити також тенденцію до аналогії. Аналогії виникають під тиском системи, вони є результатом мислення [7;21]. Наприклад, ВУ гонгадзегейт, морозгейт, кучмогейт виникли за аналогією до уотергейт/вотергейт, а ВД кучмономіка - до рейганоміка: Нашій газеті не хотілося б, щоб чесне прагнення підвести з колін вітчизняне виробництво і всю економіку держави звелося на ділі до чергової мильної бульки кучмономіки в рік президентських виборів (Дзеркало тиждня. - №3. – 2004. – С1).
Отже, завдяки названим тенденціям, мова публіцистики стає лаконічною, чіткою і насиченою. Це відповідає стремлінню сучасного суспільства збільшити інформативність тексту, а також зекономити площу друкарської продукції й час усних повідомлень.
РОЗДІЛ ІІІ ВІДОНІМНЕ СЛОВОТВОРЕННЯ ТА ЙОГО ПРОДУКТИВНІСТЬ В ПУБЛІЦИСТИЧНОМУ МОВЛЕННІ
3.1 Відонімні утворення: структурно-семантичний аспект у мові сучасної публіцистики
В цій частині роботи ми спробуємо дослідити дериваційні особливості використання ВУ у публіцистичному тексті; проаналізувати суфіксальний, префіксальний, префіксально-суфіксальний, префіксально-суфіксально-постфіксальний способи творення відонімних одиниць, словоскладання (безафіксне, афіксне, прикладкове, з цифровим компонентом), телескопічний спосіб, усічення, редереваційний спосіб, універбацію, інтерфіксацію, лексико-семантичний спосіб, лексико-морфологічний спосіб.
Суфіксальний спосіб.
Високою продуктивністю відзначаються словотвірні типи з питомими слов’янськими суфіксами -ець, -івець / -овець, що мають кілька значень:
1) “послідовник або прибічник кого-небудь, прихильник чого-небудь”: гриньовець, жириновець, костенківець, лужковець, луценківець, матвієнківець, павличківець, пинзениківець, симоненківець, томенківець, удовенківець, чорноволівець тощо [6;52]; 2) “особа за належністю до організації, закладу, партії або іншого політичного угруповання, ідеологічного, суспільно-політичного, мистецького напрямку, вчення, газети чи журналу, спортивного товариства, релігійної організації, підприємства, фабрики тощо”: баскетівець (член спортивного клубу “Денді-Баскет”), беркутівець (боєць спецпідрозділу “Беркут”), вечірківець (працівник газети “Вечірній Київ”), громадівець (член політичного об’єднання “Громада”), рухівець (член партії РУХ) тощо: “Удовенківці” мають свого кандидата, тож і “костенківці” повинні мати (Кореспондент. - №6. - 2003); Просто вважали, що “беркутівець”, який розстріляв студента, зовсім не герой, а вбивця… (К. - №9. – 2002. – С56).
Активним у формуванні ВД є суфікс -ник, який утворює іменники із загальним значенням “особа, що характеризується ознакою, названою мотивуючим словом”. За допомогою цього суфікса виникають ВУ – назви осіб за суспільною орієнтацією, належністю до політичного чи ідеологічного напрямку: енейник (завсідник кафе “Еней” у Києві), яблочник (член партії “Яблоко” в Росії): Однак цей центральний “яблочник” [Явлінський], як завжди, трохи помиляється (Д. - №7. – 2003 – С18).
До непродуктивних суфіксів у сфері номінації осіб належить формант -ан- (-ян-), що вживається переважно в іменниках у формі множини: злагодянин (член або прибічник політичного блоку “Злагода”), рутянин (учасник фестивалю “Рута”): “Зе вйо”, “Опіум”, “Катафалк” та інші “рутяни” Полтавщини (МУ. - №11. – 1998. - С11).
Суспільно-політичні та економічні перетворення, що відбулися у світі протягом кінця XX – початку ХХІ століття спряли активізації ВУ з суфіксами -изацій- / -ізацій- зі значенням процесуальної ознаки, що називають опредметнені дії, процеси, явища тощо. Серед досліджуваних ВУ передусім варто виділити суспільно-політичну лексику. Іменникові ВУ суспільно-політичного характеру виникають від назв континентів, регіонів, держав, народів тощо: афганізація, африканізація, балканізація, білорусизація, британізація, європеїзація, латиноамериканізація, узбекизація, югославізація [6;63]тощо: Зараз темпи руйнації у нас випереджають будівничі процеси. Відбувається латиноамериканізація України. За рівнем інфляції вона посідає друге місце в світі (після Сербії, де йде війна) і перебуває на першому місці у світі за рівнем мінімальної заробітної плати. А це вжє африканізація (К. - №4. – 2002. – С45).
ВУ з суфіксами -изацій- / -ізацій- можуть утворюватися також від прізвищ відомих діячів у різних галузях суспільного життя: науці, культурі, техніці, освіті, політиці, спорті тощо. Ці ВД мають значення “наділення рисами чи властивостями, характерними для особи, від імені або прізвища якої виник іменниковий оказіоналізм”: піночетизація, сталінізація, суркізація тощо: Регулярне відхрещування НРУ від суркізації партії цю підозру тільки посилило (К. - №4. – 2002. – С.4).
Відзначається продуктивністю словотвірний тип абстрактних іменникових ВУ з суфіксом -ість, здатний передати різні значення опредметненої ознаки, властивості, стану. Своєрідність ВУ з формантом -ість виявляється в тому, що вони утворюються від прикметників з суфіксом -ськ- / -цьк-, що взагалі для української мови нехарактерно: французькість, європейськість, канадськість, львівськість, польськість тощо: Місцем нашої зустрічі Тарас Чубат обрав кав'ярню “Світоч”, чим укотре мене переконав, що коли людина вражена “львівськістю” – то це назавжди (УМ. – 2000. - №8. - С11).
Значну кількість ВУ складають деривати з суфіксом -щин-, які виникають від іменникових твірних основ і називають абстрактну ознаку. Вони позначають суспільне явище або сукупність певних рис чи ознак, що мають зв’язок з конкретною людиною – державним діячем, партійним лідером, історичною особою та ін.: брежнєвщина, жириновщина, лукашенківщина, тарапуньківщина, чародєєвщина, яворівщина тощо: Відомий і безвідмовний прийом ще з часів лисенківщини (ЗП.- 1990.- №3.- С.14).
Іменникові ВУ з суфіксом -изм / -ізм, мотивовані іменниками, мають кілька значень, які детермінуються словотвірною базою: 1) ідеологія, тобто наслідування ідей або поглядів особи, названої мотивуючим іменем: путінізм, лукашизм, маланчукізм, войтилізм; 2) течії, школи, групи людей – послідовників поглядів або творчого методу окремого митця: хвильовизм, бубабізм, валленродизм; 3) ознака за географічною характеристикою: атлантизм, африканізм, прусіанізм; 4) спосіб життя людини, існування країни, що, за певними ознаками, виявляється схожим із життям особи, ім’я якої виступає словотвірною базою: альфонсизм, нарцисизм, парнасизм: У другому таборі зібралися консерватори, прибічники “войтилізму без Войтили” (К. – 2000. - №2. - С19); Бубабізм – стиль поетичної групи “Бу-Ба-Бу” – Бурлеск-Балаган-Буфонада (К. - №7. – 2002. – С25); Що визначає нове бачення відповідності африканізму і Південної Африки (МУ. - №10. – 2001. – С12); Якщо не вважати за таку появу своєрідного альфонсизму: мовляв, світ (і Захід зокрема) повинен утримувати Росію, інакше вона образиться і не дружитиме із Заходом (Світ.- 1999.- №10.- С.84).