2)Part + S 6: ...були також сусід із помешкання поверхом вище, знайдений з двома кулями в потилиці у своїй приватній таксівці, а також одна редакційна секретарка, задушена ланцюгами в ліфті... (Ю. Андрухович);
3) Adj + S 6: Вільтруд крутилася десь позаду них, готова до послуг і допомоги, так само нетерпляча в очікуванні свого щастя (П. Загребельний);
4) Adjsuperlat + S6: Найблискучіша в Парижі вулиця – Ріволі – вступила в годину найбільшої метушні (Ю. Яновський);
5) Advsuperlat + S6: Главачка напевне знала, що Каріна – законодавиця моди в містечку, вона одягається найкраще в місті, бо її Рафік має зв’язки (М. Гримич).
Суттєвою властивістю локатива є й переміщення до ад’єктивної сфери, де він у сполуках із субстантивом набуває атрибутивної семантики різних відтінків (формально-структурна модель – S 1-7 + S 6), напр.: Незалежність, хоч і п’ятихвилинна, все-таки є незалежність, яка нагадує ще не стурбовану звірину в норі (Т. Осьмачка); Воно [обличчя] тепер було ледь-ледь рожеве, як ніжний білий мармур при ранішньому сонці... (В. Винниченко).
Незважаючи на те, що безприйменниковий знахідний є типовим сильнокерованим відмінком, він також виявляє здатність підпорядковуватися синтаксичній домінанті вільним поєднанням. Транспонуючись до адвербіальної сфери, акузатив сполучається з предикативним центром речення, напр.: [Річард] Здається, день і ніч не відступав би від роботи! (Леся Українка) та з дієсловами руху, міри ваги й міри вартості, напр.: Я не зроблю цього тільки тому, що ми від’їхали вже тридцять кілометрів і не маємо права затримуватися (В. Нестайко); Десять мільйонів злотих коштує мені ця шкода, але гірш за все – це втрата славетного алмаза, що важив 123 карати і був першим каменем на Україні і в цілій Польщі (І. Кочерга).
Транспонуючись до адвербіальної сфери й виконуючи роль ад’юнкта стосовно предикативного центру речення, прийменниковий знахідний виявляє більше семантичних відтінків, ніж безприйменниковий, і набуває не лише темпорального значення, а й кондиціонального, каузального, а також синкретичного темпорально-каузального напр.: Ця думка прийшла десь аж під ранок, після безсонної ночі (Ю. Мушкетик); Крізь сотні сумнівів я йду до тебе, добро і правдо віку (В. Стус); Це – моя початкова школа віротерпіння, з якої Я сама себе ладна відчислити за неуспішність (О. Забужко); Там також не світилося – хтось вельми заощадливо повимикав на ніч усі лампи (Ю. Андрухович) і под.
Акузатив з препозитивом в адвербіальній функції, окрім предикативного центру речення, вільно поєднується й з іншими синтаксичними домінантами, входячи до складу побудов таких формально-структурних моделей:
1) V f + Praep + S 4: Мовчать листки промоклі, і срібло крапельок свій зупинило біг, неначе дивляться в малюсінькі біноклі на мене очі їх… (В. Сосюра); Як навіжена, прискакала, Нептуна в губи цілувала… (І. Котляревський);
2) Part + Praep + S 4: Волосся фарбоване під мімозу, обличчя в стані анабіозу (Л. Костенко); Я приїхала в осінь, по губи наповнена морем, Мій застояний смуток ніхто іще не сколотив… (О. Забужко);
3) Adj + Praep + S 4: Спочатку я певен був, побачивши те військо, наїжене списами, незчисленне, на силу свіже, на одвагу дуже, що еллінам, потомленим війною, знесиленим облогою, не встоять проти царя, жадібного звитяги (Леся Українка); Мої предки не вбогі були На пісні та свячені ножі (О. Забужко).
Розповсюдженими є явища транспозиції прийменникового знахідного й до атрибутивної сфери, коли він виступає ад’юнктом щодо синтаксичної домінанти-субстантива (формально-структурна модель – S 1-7 + Praep + S 4), зумовлюючи в таких конструкціях реалізацію атрибутивних семантико-синтаксичних відношень, напр.: І правда про людину так само існує довше, ніж сама людина (П. Загребельний); Замасти заіржавілі петлі скрипучої хвіртки в рай (І. Римарук); подекуди з нашаруванням адвербіальних відтінків, напр.: Ніч на Купайла дуже значна для українського народу (І. Нечуй-Левицький); Я гетьман ваш, я, звиклий до пошани, оце мій самосуд під самосад (Л. Костенко) тощо.
У п’ятому розділі „Периферійна зона функціонування вільного поєднання” висвітлено специфіку конструкцій з вільним поєднанням, у яких роль ад’юнкта виконують датив та номінатив.
Транспозиції датива – як прийменникового, так і безприйменникового – не набули поширення. Переміщуючись до атрибутивної сфери, він підпорядковується обмеженій групі субстантивів (формально-структурні моделі S1-7 + S3 і S1-7 + Praep + S3), напр.: Ми, дівчата, умовились зійтися о пів до одинадцятої коло пам’ятника Шиллерові. Ходім! (І. Вільде); Довго дивилась вона на шлях услід їм і співчутливо хитала головою (Б. Антонечко-Давидович), до того ж безприйменниковий давальний ще вільно поєднується і з предикативним номінативом, напр.: Прости, що я не син, не син Тобі ще, Бо й Ти – не мати, бранко степова! (Є. Маланюк). В адвербіальній функції датив розміщується в детермінантній позиції, підпорядковуючись предикативному центру речення, напр.: Вона сміялася і жартувала з клієнтами, як інші, реготала з дотепів, раділа новим сукням і смачному шоколадові і нічого не пам’ятала про минуле (Ю. Покальчук); Але Андрій всупереч загальному оптимізмові був у полоні меланхолії (І. Багряний) й ін.
У разі, якщо опорний компонент має форму непрямого відмінка, а прикладка все одно вживається в називному, ад’юнкт ніби кам’яніє, перетворюючись на незмінну форму. Тоді він не зумовлюється семантико-синтаксичною валентністю синтаксичної домінанти, не дублює її морфологічної форми, тому синтаксичний зв’язок між компонентами цих конструкцій встановлюється лише на основі їхнього зовнішнього взаєморозташування, що є показником вільного поєднання. Отже, виокремлюємо такі різновиди прикладок, які сполучаються з означуваним іменником у непрямому відмінку підрядним синтаксичним зв’язком у формі вільного поєднання у відмінковому вияві (формально-структурна модель – S1-7 + S1):
1) деякі географічні назви: Степан Петрович вийшов на станції Водяна, що була три кілометри од „Досягнення Жовтня” (В. Винниченко); Відколи ще бував улітку на дідовому хуторі біля села Боголюби під Луцьком на Волині, то однак мав і жіноче товариство (Ю. Покальчук);
2) назви установ, організацій, фестивалів, вироблених продуктів тощо, напр.: Майже навпроти готелю „Львів” був скверик і автостоянка… (Ю. Винничук); Я взяв у буфеті тарілку салату „Дністер” і березовий сік (Л. Дереш);
3) номінативні одиниці на зразок магістраль Харків – Донецьк, поєдинок Петренко – Михайлюк тощо, напр.: Мати […] влаштувалася провідницею на поїзд Ковель – Москва(О. Ірванець); Тож не виключено, що тепер Ніколь із Кейтом і справді можуть випередити парочку Круз – Холмс і одружитися раніше за них (Україна молода);
4) назви організацій, різного типу закладів, творів, книг тощо, оформленні словосполучення або реченням, напр.: Зрозуміло, що це викликало чергові прокльони, а в кількох середніх школах Львова і Галичини книгу „Література могла бути іншою” навіть привселюдно спалили під час урочистих лінійок з нагоди дня знань (Ю. Андрухович); Вона стояла на виставці перед картиною „Мак червоний в росі…” і розгублено мацала у себе на голові заколоту в коси маківку (М. Гримич).
У Висновках узагальнено результати проведеного дослідження.
У Додатку подано порівняльну таблицю особливостей керування й вільного поєднання як форм підрядного синтаксичного зв’язку, зведені таблиці формально-структурних моделей конструкцій, у яких підрядний зв’язок встановлюється у формі власне-вільного поєднання та вільного поєднання у відмінковому вияві й узагальнювальну таблицю транспозицій відмінків за їхнього підпорядкування синтаксичній домінанті вільним поєднанням.
ВИСНОВКИ
Основний підсумок дисертаційного дослідження полягає у визначенні поняття „вільне поєднання” з позицій синтаксичного підходу до кваліфікації синтаксичних зв’язків, з’ясуванні статусу вільного поєднання в системі синтаксичних зв’язків української мови, окресленні й описі сфер його функціонування.
1. Сьогодні суто морфологічний підхід до інтерпретації граматичних явищ не задовольняє потреби мовознавства. Зважаючи на це, до кваліфікації підрядного зв’язку застосовуємо синтаксичний підхід та, як допоміжний, семантичний, відповідного до чого реалізація підрядного зв’язку в тій чи тій формі залежить не від морфологічного вираження ад’юнкта, а від його синтаксичної позиції щодо синтаксичної домінанти та семантико-синтаксичних відношень, що між ними встановлюються.
2. Вільне поєднання – форма підрядного синтаксичного зв’язку, за якої ад’юнкт знаходиться поза валентною рамкою синтаксичної домінанти, тобто не посідає позицію, відкриту її семантико-синтаксичною валентністю, таким чином, синтаксична домінанта не впливає на вибір морфологічної форми ад’юнкта. За формальними показниками вільне поєднання диференціюють на власне-вільне поєднання (функціонує у конструкціях, де ад’юнкт належить до класів незмінних слів) і вільне поєднання у відмінковому вияві (встановлюються у сполуках, де ад’юнктом виступає відмінок у некатегорійному значенні).