Дослідник наголошує, що ступінь синонімічності слів може коливатися від повного до більшою чи меншою мірою часткового, а назву «лексичний дублет», «лексичний паралелізм» і под. не можна вважати адекватними. Натомість пропонує на позначення даного поняття термін «абсолютні синоніми», «для того, щоб відрізніти від синонімів з більш віддаленим ступенем близкості».
Залежно від відтінків значень, емоційно-експресивного забарвлення або можливостей поєднання з іншими словами, синоніми об’єднуються в синонімічні ряди. Кожний ряд починається зі стрижневого слова (домінанти), яке є зазвичай стилістично нейтральним і найточніше та найповніше виражає значення всього ряду. Крім того, явище лексичної синонімії тісно пов’язане з полісемією. Тому в синонімічні ряди об’єднуються не просто слова в усій повноті їх семантики, а лише мінімальні спільні значення слів. Тільки однозначні слова синонімізуються в їх повному обсязі: райдуга, веселка; купол, баня. Але багатозначні слова вступають у синонімічні зв’язки з якимось одним із своїх значень. Слід зазначити, що проблема групування синонімів у синонімічні ряди на основі виявлення подібності, близькості відтінків значень слів залишається складною і досі невирішеною.
Об’єктивних критеріїв стосовно того, що вважати відтінком значення, у лінгвістиці не існує ( на цьому наголошує і О.О.Тараненко), тому велику роль відіграє суб’єктивний підхід. Ю.Д. Апресян у статті „Проблема синоніма” намагається таким чином розв’язати це складне питання: «...синонімічними можуть бути визнані лише ті лексичні одиниці, які при тотожному значенні використовуються... в одні й загальній конструкції і мають сполучуваність, яка частково збігається».
Загальноприйнятим є розподіл синонімів за характером додаткових значень. За характером додаткових значень синоніми поділяються на три основні групи: ідеографічні\семантичні, стилістичні, семантико-стилістичні.
Ідеографічні, позначаючи те саме поняття, різняться між собою додатковим значеннєвими відтінками, тобто обсягом семантики, яка притамання кожному з них: досягнення, здобуток, завоювання. Якихось істотних відмінностей в емоційному забарвлення чи в стилістичному використанні між ідеографічними синонімами того самого ряду не існує, зате додаткові семантичні відтінки їх часом доволі прозорі.
Стилістичні синоніми мають емоційно-експресивне забарвлення. Не всі синонімічні ряди, що належать до цієї групи однотипні. У деяких з них можуть бути емоційно забарвленими всі слова, а в інших – одне слово або й кілька з погляду емоційного залишаються нейтральними, решта ж – емоційно-оцінні. На цій підставі стилістичні синоніми поділяють на дві групи:
а) синоніми з такого ряду, в якому з нейтральним словом синонімізуються позитивно чи негативно забарвлені емоційні слова: обличчя, лице, вид, пика, писок; летіти, лінути
б) усі синоніми одного ряду є емоційно забарвленими й протиставляються один одному тільки мірою та особливостями емоційності: хвилюватися, тривожитися, непокоїтися, трепетати.
Семантично-стилістичні синоніми розрізняються значеннєвими відтінками, семантичним обсягом, емційно-експресивним забарвленням: торжество, тріумф; охоче, радо, залюбки.
О.Д. Пономарів твердить про можливості розвитку та існування на українському ґрунті т. зв. фонетичних синонімів( імення – ймення, іти – йти, учитель – вчитель, уже – вже, узяти – взяти, імла – мла), «...які є одним із важливих засобів створення милозвучності нашої мови. Фонетичні синоніми, точніше дублети – різні форми того самого слова, що з’являються внаслідок чергування голосних і приголосних, наявності чи відсутності протетичних (приставних) приголосних або голосних»[27; С. 53]
В українській мові існують т. зв. контекстуальні синоніми, тобто слова, що вступають у синонімічні стосунки лише в певному контексті. Контекстуальні синоніми найчастіше вживаються у художній літературі, - рідше – у публіцистиці, де «використовуються для створення яскравих образів, передають світобачення автора, його індивідуальну манеру».
Компонентами синонімічного ряду можуть бути перифрази та евфемізми.
Перифраз – поетична фігура, троп, описовий зворот мови, з допомогою якого передають зміст іншого слова чи вислову. Перифраз – це переносне, описове, образне найменування предметів; у певних умовах його вживання перифраз може виступати контекстуальним синонімом. Наближаючись до розгорнених метафор, перифраз завжди містить у собі якусь оцінку явища, сприяє яскравості, вирзності їх зображення. Перифрази також допомагають уникнути повторень тих самих слів чи зворотів і цим підвищують стилістичну якість оформлення думки.
У функції контекстуальних синонімів часто використовуються в українській мові також евфемізми – слова або вислови, які не прямо, а приховано, ввічливо чи пом’якшено визначають назву якогось предмета, явища: поважного віку – старий; навіки спочити – померти.
На основі синонімії будуються такі стилістичні фігури, як ампліфікація, градація (клімакс і антиклімакс), плеоназм.
Ампліфікація – стилістичний прийом у художній літературі для підсилення характеристики, доповнення і збагачення думки за допомогою нагромадження однорідних мовних засобів.
Градація – стилістична фігура, котра полягає у поступовому нагнітанні засобів художньої виразності задля підвищення (клімакс) або пониження (антиклімакс) їхньої емоційно-смислової значимості.
Плеоназм – стилістична фігура, де повторюються однорідні слова та звороти, подеколи немовби зайві за змістом, але необхідні за вимогами художньої композиції.
Явище синонімії можна прослідкувати і на рівні фразеології. Фразеологічні синоніми відрізняються від лексичних не тільки власним значенням та формою (оформлення у вигляді сполучення слів), а й іншими ознаками: належністю переважно до стилістичної синонімії; меншою кількістю абсолютних синонімів; тим, що в їх ряду важче, а той неможливо визначити домінанту; у граматичному плані фразеологізми частіше обмежуються предикативною функцією Фразеологічні синоніми функціонують переважно в одному ряду з лексичними (один з яких виступає як домінанта), тобто в міжрівневій лексико-фразеологічній синоніміці.
Словотвірними синонімами вважаються: однокореневими, але синонімічними афіксами (напр.: дерево, деревце, деревина, деревинка); різнокореневі слова з тим самим афіксом (напр.: відокремлювати, відділяти, відривати, відламувати, відполювати, відколупувати, відшаровувати); словотвірні типи (напр.: при творенні відприкметникових дієслів зі значенням ”набувати певної ознаки” із суфіксом -і- та -ну-: блідніти, бліднути). Проте однокореневі слова можна розглядати і як словотвірні синоніми, і як лексичні. Більшість їх належить до словотвору, але синонімію між самим твірним і похідними словами або синонімію з наявністю складного слова О.О. Тараненко пропонує відносити до синонімії лексичної. Напр.: блискати, виблискувати (підсил.), поблискувати (злегка або час від часу), проблискувати (слабко крізь що-небудь); піймати, спіймати, упіймати.
Афіксальні синоніми – це неповнозначні морфеми зі спільним чи дуже подібним словотвірним або граматичним значенням, причому синонімія суфіксів, префіксів чи постфіксів може розглядатися як і словотвірна: варять, несуть, ллють (3-тя особа однини). У дієслів синонімічним можуть бути граматичні категорії особи та часу: напр.: дієслова І особи однини можна замінити формами 3-ї особи однини, які надають мовленню відтінків твердості, переконаності, урочистості; дієслова майбутнього часу можуть мати позачасове значення (Посієш вчасно - вродить рясно), значення теперішнього часу (Сидить, сидить і засне), значення відсутності або неможливості виконання дії в теперішньому часі (Ніхто цього не зробить так, як ти) тощо.
Синтаксичні синоніми – конструкції близькі або тотожні значенням, які за відмінності формальної структури взаємозамінні в тексті, напр.: Заспівавши пісню, ми вирушили в дорогу Ми заспівали й вирушили в дорогу Ми вирушили в дорогу, заспівавши пісню.
У другому розділі розглянемо і проаналізуємо, спираючись на теоретичне обґрунтування явища синонімії, викладене у попередньому розділі, синонімічні одиниці, що зустрічаються у творах Г. Тютюнника.
Усі вони за частиномовним статусом належать до дієслів, за винятком тих випадків, коли у синонімічні відношення з дієсловами вступають інші частини мови, фразеологізми. Дієслівні синоніми наводимо у початковій формі дієслівної парадигми, тобто у формі інфінітива. Проте зазначимо, що синтаксичну функцію синонімів ми визначаємо у контексті, беручи до уваги, що дієслова можуть виконувати морфологізовану синтаксичну функцію присудка як носія основних предикативних ознак речення, так і неморфологізовану синтаксичну функцію підмета, додатка, означення та обставини. Виконуючи неморфологізовані синтаксичні функції, дієслово може займати позицію іменника і прикметника.
Досліджувані синонімічні одиниці ми групуємо у синонімічні ряди. Беручи до уваги основне значення синонімічного ряду, поділяємо їх на такі групи: дієслова мовлення, дієслова руху (пересування, переміщення у просторі), дієслова вияву почуттів; дієслова вияву ознаки; дієслова сприйняття; дієслова ставлення; дієслова стану; фазові дієслова, дієслова мислення, дієслова бажання тощо