У.ЕОМ (електронно-обчислювальна машина), АЦП (Ана́лого-цифрови́й перетворювач), ГЕС (гідроелектростанція);
Ф.LGV (lignes à grande vitesse), RFF (réseau ferré de France), Go (giga octet), EPR (réacteur préassuré européen) [23; 49].
Особливу групу складних термінів становлять лексеми з інтернаціональними компонентами радіо-, теле-, авто-, фото-, мікро-, стерео-, електр-о, термо-, гідро-, моно; - граф, -скоп, -графія, -скопія, -лог, -логія:
У. Радіовипромінювання, автогенератор, мікроампер, електробур, гідроакустика; томограф, телескоп, електрографія, дактилоскопія.
Ф. Téléchargement, phototype, stéréoagnosie, thermocopie, monochromie; bathyscaphe, périscope, électroscopie, traductologie.
Поряд із вербальними в сучасній термінології використовуються символічні засоби – цифри, позначки, графічні символи математичної, фізичної, хімічної та інших термінологій (х-подібні з’єднання, V-подібний манометр, а-частка, π-мезон, Ш-мезон, µ-мезон, γ-фотон, б-, в-розпад, N-серія, IBM-сумісний, web-сторінка, pH-метр, p-електрон, π-зв’язки, ГЦК-гратка).
Для термінотворення властиве частотне вживання власних назв як твірної основи: ом, кулон, ампер, вольт, герц, рентген, генрі, джоуль, астраханіт, байкаліт, глінкіт, ломоносовіт.
У науково-технічних текстах вживаються складенітерміни, утворені від сурядного словосполучення та на основі підрядного словосполучення:
У. Ампервольтометр, скловата, планшайба, електромеханіка, звукопоглинання;
Ф. Mètre-kilogramme, kilowattheure, airbus, machine-transfert, outil-couteau.
Складні слова і словосполучення мають одночасно спільні і диференційні ознаки. Їх об’єднує семантична єдність, наприклад: азотодобування ← добувати азот, формовиливання ← виливати форму, дискоформування ← формувати диски, чавунозаливання ← заливати чавун, колономонтування ← монтувати колони [8, c.32; 48].
Технічні терміни-композити виявляють різні форми деривації і служать повнішому виявленню значення дії, процесу, результату дії, ніби доповнюючи, а не дублюючи одне одного. При цьому композитні терміни функціонують на лексичному рівні як замінники дієслова, що корелюють зі словосполученнями, а не з окремими дієсловами: автомобілебудування (будувати автомобілі), листоштампування (штампувати листи), газопоглинання (поглинати гази), металоплавлення (плавити метал).
Таким чином, сукупність засобів термінотворення відображає сучасні тенденції розвитку мови. Наукові терміни є складниками і активними учасниками інформаційного процесу нового типу, здійснюваного на основі спілкування людини з комп’ютером. Найпродуктивнішим типом терміно-творення є суфіксація із залученням загальномовних суфіксів, які мають традиційну семантику і суфіксів, які мають спеціалізоване технічне чи наукове значення. Специфіку сучасної науково-технічної термінології зумовлює наявність у її системі термінів-композитів [2, c.51, 67].
1.4.2Аналітичні засоби термінотворення
Значного поширення у системі науково-технічної термінології набула аналітична деривація. Багатокомпонентні терміни мають виразні систематизувальні властивості, ними легше передати ієрархічні відношення.
У науково-технічній термінології є й багатокомпонентні термінологічні сполуки. За кількістю членів вони можуть бути дво-, три-, чотири- і багаточленними: магнітна головка, інтегрована прикладна система, оператор умовного переходу, електронна аналогова обчислювальна машина, автоматизована система управління технологічними процесами
Термінологічні словосполучення мають семантичну цілісність, але ступінь її залежить від характеру компонентів і семантичних відношень між ними. Термінологічні словосполучення часто є такими термінами-визначеннями, у яких внутрішня форма містить стисле наукове визначення. Такі словосполучення мають пряме співвідношення з глибоко пізнаними об’єктами навколишньої дійсності, у них яскраво виражені номінативна і когнітивна функції. Кожен із подальших компонентів конкретизує, увиразнює значення терміна. Це пояснюється способом пізнання: для того, щоб пізнати ще не пізнане, людина прагне зіставити його з відомим.
Процес диференціації понять технічної та природничої термінолексики є об’єктивною передумовою використання багатослівних термінів, що дає можливість якнайтонше і якнайточніше передати значення кожного терміна, тому що кожна одиниця складеного терміна виражає певні видові ознаки. Продуктивність багатокомпонентних термінів виражається в тому, що вони повністю покривають поняттєве коло досліджуваної термінологічної системи і разом із нагромадженням ознак можуть збільшувати склад компонентів [12, c.42, 93-95].
Отже, багатокомпонентні терміни поділяються на:
1) терміни-словосполучення серед них розрізняють:
а) вільні словосполучення (атомна електростанція, космічна швидкість, радіолокаційні установки і т.д.), де кожний з компонентів - термін, що може вступати в двосторонній зв'язок;
б) зв'язані словосполучення, де ізольовано взяті компоненти можуть/не можуть бути термінами, а в поєднанні вони утворюють термін-словосполучення: мертвавода, важка вода, радіоактивний йод, мислячий робот і т.д.);
2) багатокомпонентні терміни (такі терміни можуть бути три-, чотири- і більше компонентними і представлені вони в значно меньшій кількості: відкритий розпад радіоактивних елементів, рівняння руху машин, діставати дози опромінювання.
Незалежно від того яким є термін – багатокомпонентним сполученням чи виступає в якості терміна-словосполучення чи терміна-слова, таке явище як омонімія поширюється на кожен з них. Так, наприклад, термін facteur, що являється терміном-словом, в економіці має значення фактор; коефіцієнт – в медицині, в математиці – множник. Термін-словосполучення ondecourte (f) в одній і тій самій галузі (радіотехніці) має різні значення: “коротка хвиля”, а також “короткохвильовий передавач”. А от, наприклад, термін circuitd’absorption (m) має різні значення не в межах однієї, а в межах різних галузей: у фізиці – “коефіцієнт поглинання”, а в фізіології – “швидкість засвоєння речовини”.
Дещо важче зустріти омонімію в межах однієї чи різних галузей для багатокомпонентних термінологічних сполучень, адже багатокомпонентність значно звужує значення всього терміну, обмежуючи тим самим сферу його застосування. Але незважаючи на це омонімія багатокомпонентних термінологічних сполучень все ж таки зустрічається[28, c.31-32, 45].
1.5 Термінологічна ситуація в галузі альтенативних видів енергії
Успішна комунікація в науково-технічній сфері великою мірою залежить від того, наскільки чітко розмежовуються поняття, позначені термінами. Вимога поняттєвої точності зумовлена тим, що терміни виступають когнітивно-інформаційними моделями, на основі яких наукове знання закріплюється, а далі в процесі практичної діяльності матеріалізується у називанні реальних продуктів – машин, механізмів, пристроїв.
Системні ознаки термінологічного складу лексики є тією основною базою, яка забезпечує пізнавально-комунікативну досконалість наукового поняття. Вимога системності спричиняє наявність постійних дериваційних ланцюжків, тією чи іншою мірою заповнених реальними мовними одиницями (знаками), тобто термінами. Функціонально доцільними є такі мікросистеми термінів, які відображають усі можливі зв’язки пізнаних явищ, а також мають достатню дериваційну потенцію – можливість розширення терміносистеми у разі збільшення кількості знань про досліджуваний об’єкт.
У термінологічній базі галузі альтернативних видів енергії, наприклад, здатність до створення системи найповніше проявляється у іменників, які називають чи описують об’єкт наукового дослідження:
У. Колектор (частина генератора постійного струму), електромобіль, вітряк, біодизель, станція, етанол.
Ф. Hydrolienne, éolienne, bitume, autolib (voiturette électrique en libre-service urbain), électromoteur, cellule.
За іменниками йдуть прикметники, які виражають властивості цих об’єктів:
У.Геотермальний, фотогальванічний, гідравлічний, акумулюючий, енергопозитивний (який виробляє більше енергії, ніж споживає).
Ф. Solaire, photovoltaïque, hydroélectrique, absorbant, géothermal.
Певною мірою ця особливість проявляється у дієсловах, які позначають операції над об’єктами спостереження й досліду:
У. Поглинати (абсорбувати), емітувати (викидати, випромінювати), електрифікувати, заряджати, сортувати (відходи).
Ф. Absorber, récycler, capter, émettre, transformer, générer.
Отже, процеси, які відбуваються в сучасному термінотворенні, дозволяють послідовно відновлювати властиві висловлювальні засоби, граматичну та семантичну структуру мови, якнайповніше використовувати притаманні їй автохтонні конструкції і моделі словотворення, при цьому не повертаючись до забутих, невдалих чи свідомо вилучених термінів [7, c.73-75], [45].
ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1
Аналіз лексичних характеристик наукового дискурсу дає підстави дійти наступних висновків.
1. Дискурс – це комунікативна подія, що обумовлюється взаємозв’язком між мовцем та слухачем і передбачається мовленнєвою поведінкою останніх. Науковий дискурс або функціональний стиль — це різновид мови, який обслуговує ту чи іншу сферу суспільно-мовної практики людей і характеризується сукупністю власних засобів. Науковий стиль обслуговує науку і виробничо-технічну сферу. Для досліджуваного дискурсу з проблем альтернативних видів енергії характерні логічна стрункість, точність у поясненні фактів, монологічний характер. Специфіка стилю характеризується лексичною нейтральністю, вона яскраво виявляється на морфологічному та синтаксичному рівнях.
2. Нині наука й техніка постійно розвиваються і вдосконалюються, а тому і науково-технічна термінологія продовжує розвиватися, поновлюватися, вдосконалюватися. Вона є відкритою системою, здатною розвиватися за сучасними дериваційними законами. У системі науково-технічної термінології відбуваються різноманітні лексико-семантичні процеси. Системні термінологічні лексико-семантичні групи підтверджують усебічне відображення широкого кола наукових та технічних понять. Між цими групами існує об’єктивний зв’язок, завдяки якому терміни зазнають постійних змін унаслідок появи в науці нових понять, змін у сутності певних понять тощо.