План
1. Шість стилів мовлення та їх ознаки
2. Лексичні (словотвірні) засоби стилістики
3. Слово і контекст
4.Фразеологічні засоби стилістики
Ми уже говорили про стилі мовлення. А тепер при цьому пригадаймо ознаки культури мови.
Поміркуймо, чи всіма якостями мовлення ви володієте. Які з цих якостей потребують удосконалення? Основні ознаки культури мовивиглядатимуть так:
а) змістовність: продумати текст й основну думку висловлювання; розкрити їх повно: матеріал підпорядкувати темі й основній думці; говорити й писати лише те, що добре відомо; не говорити й не писати зайвого; добирати матеріал, якого не вистачає.
б) правильність і чистота: дотримувати норм літературної мови: в усному висловлюванні - орфоепічних, лексичних, фразеологічних, словотворчих, граматичних, стилістичних. У писемному - лексичних, фразеологічних, словотворчих, граматичних, стилістичних, орфографічних і пунктуаційних норм.
в) точність: добирати слова і будувати речення так, щоб найточніше передати зміст висловлювання.
Ознаки культури мови стосуються, як бачимо лексичних і фразеологічних засобів різностильових текстів. Отже, ще раз пригадаймо стилі.
Їх маємо шість: розмовно-побутовий, художній, офіційно-діловий, публіцистичний, науковий, конфесійний. Для закріплення теоретичного матеріалу, спробуйте усно вибудувати кілька різностильових текстів і поміркуйте, які лексичні й фразеологічні засоби мови в них використовуються.
Передовсім завважимо, що одні слова виступають як терміни у книжних стилях, особливо в науковому, інші виражають найрізноманітніші емоційно-експресивні відтінки і переважають у художньому стилі. Наприклад: А я, дурний, не бачивши тебе, цяце, й разу, та й повірив тупорилим твоїм віршомазам. (Т. Шевченко.) Ей, голубчику-братику! Не бий мене та візьми до себе, - я тобі у великій пригоді стану! (З української народної казки).
Отже, словотвірні засоби відіграють важливу роль у стилістичному забарвленні слів і в стилетворенні; стилістична виразність тексту посилюється, якщо в ньому використано слова, що завдяки словотворчим засобам виділяються своїми стилістичними функціями. Вони надають відтінків урочистості (як ось у вірші А. Малишка): "Наливає річки до краю, будить пагіння золоте".
Крім того, з допомогою префікса не - виражається не тільки протилежне значення: неправда, неволя, нещастя, а й негативний, зневажливий відтінок: нездара, неук, нечупара, недотепа. Втім із найбільш стилістично виразних словотворчих засобів є суфікси. Одні з них використовуються для розрізнення значень слів: воля - вільний, вольовий, воліти, вільно; а інші вносять додаткові відтінки ніжності, ласкавості чи згрубілості, зневаги: кіт - котик, котичок, котусик, котяра, котюга, котище. Безсуфіксні слова стилістично нейтральні, а суфіксальні - стилістично марковані. Значна частина суфіксів творить слова з абстрактним, узагальнюючим значенням, які найчастіше вживаються в науковому, діловому, публіцистичному стилях. Це суфікси - анн-, - енн-, - от-, - ість-, - ізн-, - ізм-, - ств-, - цтв - та ін. Наприклад: відділення, нарощування, широта, громадськість, людство, практицизм, натуралізм, посередництво. Чимало професійних слів, утворених суфіксами - ник-, - щик-, - льник-, - тель-, використовуються в діловому, науковому і публіцистичному стилях. Для книжних стилів характерні прикметники, утворені за допомогою суфіксів - альн - (-увальн-, - ювальн-), - арн- (-ярн-), - ичн - (-ічн-, - їчн-). Наприклад: соціальний, молекулярний, зрошувальний, історичний, хімічний, копіювальний, архаїчний.
Для творення слів-термінів використовуються суфікси - ист-, - уват-, - атист - та ін.: азотистий, сіркуватий, цукристий, хмарнуватистий. У науковому стилі великого поширення набули віддієслівні іменники на - ння, - ття: становлення, конструювання, буття, травлення, збереження, дослідження, здобуття, визнання. Виразне емоційно-експресивне забарвлення мають слова з суфіксами позитивної і негативної оцінки.
Вони є постійною ознакою художнього і розмовного стилів. До таких суфіксів належать - к-, - ок-, - очок-, - ичок-, - очи-, - их-, - оньк-, - еньк-, - есеньк-, ісіньк-, - н-, - в-, - ищ; - ущ-, (-ющ-), - иськ-, - юх-, - ил-: коник, грибочок, рідненький, теплісінький, хижачня, маячня, мушва, злющим, хлопчисько, сплюх та ін.
Складні слова виконують різні стилістичні функції. Так, антропологія, атмосфера, кіловат-година, мовознавець, частка-суфікс вживаються і в художньому, і в публіцистичному стилях.
А ось слова-синоніми легше вступають у смислові зв'язки з іншими словами, ніж слова різних синонімічних гнізд. Уміння правильно сполучати слова в контексті має важливе значення при перекладі з однієї мови на іншу, при доборі літературного варіанта замість діалектного. Наприклад: вона хороша людина, він хороша людина, він хороший чоловік - она хороший человек, он хороший человек. Діалектні дієслова жмакати, церувати, єдинкувати, щибати замінюємо літературними, сполучаючи їх з тими ж іменниками: жмакати сорочку - прати сорочку, церувати шкарпетки - штопати шкарпетки, єдинкувати буряки - проривати буряки, щибати горіхи - збивати горіхи. Діалектні іменники також замінюємо синонімами: рвати хопту - рвати бур’ян, подати нецьки - подати коритце.
Завважимо також на тому, що не сполучаються спільнокореневі слова, тому не можна писати (говорити): зобразити образ (змалювати, відтворити), означення означає (вказує, називає).Сполучуваність слів допомагає розмежувати їх значення, наприклад: важити кого, що (визначати вагу) - важити (мати певну вагу, значення); брикати кого, що (бити задніми ногами) - брикати (вихати, хвицати); молодий вік (період у рості) - вік електрики (час, епоха). Таким чином, сполучуваність слів допомагає чіткіше розмежовувати багатозначні слова, синоніми, омоніми, антоніми.
Одначе дещо іншою є сполучуваність слів у художньому стилі. Тут вони можуть набувати найрізноманітніших смислових та емоційно-експресивних відтінків завдяки здатності сполучати несумісні поняття, як ось: "Для нас у ріднім краю навіть дим солодкий та коханий" (Леся Українка). Слова дим, солодкий, коханий у художньому мовленні набувають особливого смислу, стилістичного забарвлення. Вживання таких слів називають оказіональним (від латинського оссаsionalis - випадковий), бо не відповідає загальноприйнятому вживанню, має індивідуальний характер, зумовлений специфічним контекстом, як ось у поезії І. Драча:
Перо, мій скальпелю вогненний,
Ти мій жорстокий лиходій,
Мій дикий поклик цілоденний,
Первоцвіт мій, перволюб мій!
Перо - скальпель, лиходій, поклик, первоцвіт, перволюб. У художньому стилі можуть сполучатися контрастні за значенням слова. Вищеозначений стилістичний прийом називається оксиморон (оксюморон) (від грецького oxymoron - дотепно-безглуздий), бо в ньому протилежні за змістом поняття, поєднуючись, дають нове експресивно-забарвлене уявлення про предмети, явища, дії. Наведемо кілька зразків: холодна кров, дзвінка тиша, гарячий сніг, солодкий дим, колючі зорі. Таким чином, увага до сполучуваності слів забезпечує стилістично правильну побудову висловлювань.
Для закріплення теоретичної частини прочитаймо текст з твору Пантелеймона Куліша. Визначім стилістично марковані слова і з'ясуймо особливості їх сполучуваності з іншими, стилістично нейтральними словами:
"Рідко, може, єсть на Вкраїні добра людина, щоб ізжила вік, да не була ні разу в Києві. Авже хто був, то знає братство на Подолі, знає ту високу з дзигарками дзвіницю, муровану кругом ограду, ту п'ятиголову, пишно, з переднього лиця, розмальовану церкву, тії високі кам'яниці по боках. Отже, років зо двісті назад, тоді, як отой-то Шрам був у Києві, все те було інше. Тоді ще стояла дерев'яна церква гетьмана Петра Сагайдачного; і ограда, і дзвіниця, і всі братські школи, - усе те було дерев'яне. У середині в монастиреві стояв тоді густий старосвітський сад. Була то колись благочестива пані Ганна Гулевичівна, що подарувала на братство свій двір із садом; і на тому-то дворі гетьман, Сагайдачний церкву збудував і монастир братський з школами устроїв, щоб теє братство дітей козачих, міщанських і всяких учило, людям у темноті розуму загинути не давало".
Дайте відповіді на питання:
1. Як впливають слова, творені різними засобами, на стилістичне забарвлення тексту?
2. Які словотворчі засоби стилістично нейтральні, а які - стилістично марковані?
3. Як впливають на стилістичне забарвлення слів префікси і суфікси?
4. Як ви розумієте терміни суфікси позитивної оцінки і суфікси негативної оцінки? Наведіть приклади.
5. Чи однакові стилістичні функції виконують складні слова? Аргументуйте прикладами.
А тепер поговоримо про морфологічні засоби стилістики.
Різні частини мови можуть надавати текстові різного стилістичного забарвлення. Це залежить від значення кожної частини мови, особливостей її форм та їх емоційно-експресивних відтінків. Передовсім частини мови, як ми уже зазначали, виконують у тексті комунікативну функцію, бо з них будуються речення, що служать для вираження думок і почуттів. Але у текстах різних стилів частини мови, їх форми виконують ще й додаткову, стилістичну функцію, бо служать виражальними засобами мови. Порівняємо такі два тексти - уривки з поеми М. Рильського "Жага".
I. Тебе - від ніжного світанку
Аж по останні смертні дні -
Не як дитя, не як коханку
І навіть не як матір - ні!
Тебе ношу я в грудях темних
І в невсипущому мозку,
Мою найкращу з дум наземних
Жагу й любов мою палку!
II. Великій і чистій воді,
Що живить, свіжить нас і поїть,
Що студить по спраглім труді,
По бої гарячім спокоїть,
Що стомленим сни навіва,
Що юних на подвиги будить,-
Мої найчистіші слова
Хай жертвою чесною будуть.
Як бачимо, у першому уривку переважають іменники, що називають предмети, явища, почуття, у другому - дієслова, за допомогою яких автор передає дії і процеси. В одному випадку автор стверджує буття за допомогою іменників, в іншому - за допомогою дієслів і цим досягає більшої динамічності, перебігу подій.