План
Вступ
1. Публічний виступ. Офіційно-діловий стиль і культура мови.
2. Публіцистичний і науковий стилі. Культура діалогу.
3. Бесіда, доповідь, промова, лекція, репортаж.
4. Етапи публічного виступу.
Висновок
Вступ
Публічний виступ – лекція, повідомлення, бесіда, доповідь, репортаж – це ознаки як офіційно-ділового стилю, так і публіцистичного, в залежності від жанрової специфіки тексту. Спробуємо дати відповідь на специфіку офіційно-ділового стилю, повязавши з культурою мови. Дамо відповідь на такі питання:
1. Яка функція офіційно-ділового стилю?
2. Чому він належить до групи книжних стилів?
3. Що спільного й відмінного в науковому й офіційно-діловому стилях?
4. Якими ознаками характеризується офіційно-діловий стиль?
5. Де вживаються тексти офіційно-ділового стилю?
Отже, основна функція офіційно-ділового стилю повідомлення фактів державного чи приватного значення. Обставини мовлення: ділові контакти між державними установами, окремими мовцями. Сфера вживання цього стилю: документи державних і окремих осіб (ділові папери). Загальні ознаки: офіційність, конкретність змісту, чіткість, стислість, логічна послідовність. Мовні ознаки: писемна (зрідка усна) форма мовлення, слова ділової лексики, канцелярські штампи і шаблони, розповідні речення, монологічна (зрідка діалогічна) форма тексту. Тип мовлення — розповідь, опис.
Публічний виступ. Офіційно-діловий стиль і культура мови
Як ми помітили, основна функція офіційно-ділового стилю – повідомлення. Більшість жанрів ділового мовлення відображають позаіндивідуальне спілкування. Власне, функція офіційно-ділового стилю виражається в тому, що він, вимагаючи певної форми при письмовому викладі змісту, надає висловлюванню характер документа і тим самим надає відображеним у цьому документі різним сторонам людських стосунків офіційно-ділового забарвлення.
Офіційно-діловий стиль обслуговує адміністративно-господарську діяльність, законодавство та інші ділянки життя, пов'язані з діловодством, звітністю та документацією. Він потрібний для зв'язку державних і громадських установ як між собою, так і з населенням, для оформлення різних постанов, обліку фактів, подій. Цей стиль визначається безособовістю, стереотипністю, відсутністю емоційного забарвлення, що наближає його до наукового. Йому властиві конкретність змісту і абстрактність засобів вираження.
Найголовніша ознака цього стилю – офіційність. Слово офіційний має значення урядовий, службовий. Тому в його текстах використовуються слова і словосполучення – назви документів і ділових, службових відносин: акт, заява, протокол, заактувати, вищесказане, згідно з розпорядженням, на підставі наказу, до заяви додаю тощо.
Суттєвими ознаками його є стислість і чіткість. Це найбільш стабільний, консервативний стиль. Різні явища життя він зображає в суто стандартних формах висловлення. Для офіційно-ділового стилю характерні канцелярські штампи. Одноманітність є невід'ємною ознакою ділового стилю, в якому основна мета – продуманість, чіткість формулювання. Тому «штампи» і «канцеляризми» є стилістичною особливістю офіційно-ділового стилю. Будова тексту. Для чіткішої організації текст ділять на параграфи, пункти, підпункти. Тут переважають прості речення з однорідними членами (по кілька підметів при одному присудку, присудків – при одному підметі, додатків тощо). Використовуються вставні слова по-перше, по-друге, по-третє, безособові речення.
Основним видом офіційно-ділового стилю є документ. Документ (слово латинського походження, що означає «доказ») – це засіб закріплення на папері основної думки з використанням культури мовлення (інформації про факти, події, явища).
Вимоги до документів, що мають бути повноцінним джерелом інформації.
1. Документ повинен видаватися повноважним органом або особою у відповідності з її компетенцією.
2. Документ не повинен суперечити діючому законодавству і директивним указівкам вищестоящих органів.
3. Документ повинен бути достовірним і відповідати завданням конкретного керівництва, тобто базуватися на фактах і містити конкретні та реальні пропозиції або вказівки.
4. Документ повинен бути складений за встановленою формою.
5. Документ має бути бездоганно відредагований і оформлений.
Зовнішній вигляд документа є незаперечним свідченням стилю роботи управління, дисципліни і особистої культури працівників.
Публіцистичний і науковий стилі. Культура діалогу
Продовженням першого питання – культура мови – є публічний виступ і мовленнєва культура, культура діалогу. Однак ми знаємо, що усне спілкування поділяється на публічне й приватне. Особливим різновидом усного спілкування є публічний виступ. Пристрасне переконливе слово – дійовий засіб впливу на слухачів.
Але якщо у першому питанні ми детально зупинялися на офіційно-діловому стилі, то тепер поглянемо на публіцистичний стиль і дамо відповідь на такі питання:
1. Яка функція публіцистичного стилю?
2. Які є різновиди публіцистичного стилю?
3. Коли вживаються тексти публіцистичного стилю?
4. Які особливості цього стилю?
5. Які жанри публіцистичного стилю?
4. Що спільного в текстах публіцистичного, наукового й офіційно-ділового стилів?
Завважимо, що основна функція публіцистичного стилю – це діяння, вплив на читача або слухача, переконання в правильності висловлених думок. Обставини мовлення: передача інформації з метою пропаганди певних ідей, впливу на широкі верстви населення. Сфера вживання: публіцистичні статті, виступи в газетах, журналах, по радіо, на телебаченні, на зборах, мітингах тощо. Загальні ознаки: пропагандистський характер, точність, логічність доводів, урочистість, піднесеність, офіційність, експресивність. Публіцистичний стиль атрибутують такі мовні ознаки: писемна й усна форми мовлення; суспільно-політичні слова, емоційно забарвлені слова і вирази, газетні штампи, речення різної структури; монологічна (іноді діалогічна) форма тексту. Типи мовлення — розповідь, опис, роздум.
Публіцистичний стиль є одним з найбільш дійових, широковживаних з-поміж інших стилів. Як бачимо, основна функція публіцистичного стилю – діяння, вплив на читача (слухача).
Слово публіцистичний (від латинського publicus – суспільний, народний) послужило для утворення слова публіцистика – особливого жанру літературних творів, в яких висвітлюються актуальні питання суспільного життя людей.
Публіцистичний стиль забезпечує різні потреби суспільства, пов'язані з політикою, адміністративною і господарською діяльністю. На відміну від наукового й офіційно-ділового публіцистичний стиль визначається пропагандистським характером. Його завдання – агітація, активний вплив на читача і слухача. Цей стиль поєднує в собі точність висловлення, логічність доводів з відкритим вираженням експресії та емоційного забарвлення окремих фраз. Мета публіцистичних творів полягає у з'ясуванні певних суспільно-політичних питань, переконанні читачів та слухачів у правильності висловлених думок, а також в активності впливу цих думок на них.
У публіцистичному стилі широко використовуються суспільно-політична лексика, політичні гасло й заклики, урочисті фрази, риторичні запитання та засоби сатири й гумору. Основна форма викладу – монолог. Публіцистичний стиль вбирає в себе елементи офіційно-ділового і наукового стилів. Про силу впливу наукового стилю і спеціальної фразеології на публіцистичний стиль свідчить активне, образне, метафоричне застосування наукової термінології. Не останнє місце в публіцистичному стилі посідають образність та інші риси художнього стилю. Вживаються в мові публіцистики і штампи. Але надмірне вживання готових сполук і конструкцій псує мову газет, журналів, тому треба уникати надмірності штампів у публіцистичному мовленні. У статтях, виступах на зборах, мітингах, міжнародних конгресах відбиті важливі питання політики держави й уряду. Автори цих статей, виступів намагаються активно впливати на розум людей, достукатися до сердець кожного індивіда, переконувати слухачів і читачів у правильності своїх думок. Ось тому для публіцистичного стилю властиві урочистість, піднесеність. Тут вживаються слова суспільно-політичної лексики та словосполучення на зразок: суверенна Україна, ринкова економіка, українська культура, демократія, посланці народу та ін. Вживаються лозунги, заклики, гасла у вигляді окличних речень: Слава Україні! Слава і честь людям праці! Братаймося – поборемо!
Тексти публіцистичного стилю бувають різних жанрів: інформаційна стаття (замітка), стаття (замітка) дискусійного характеру, нарис, репортаж, інтерв'ю, памфлет та інші. Зразками публіцистичного стилю є статті, публічні виступи І.Франка, М.Коцюбинського, Лесі Українки, Б.Грінченка, В.Винниченка, О.Гончара, І.Дзюби, В.Дончика, А.Погрібного, В.Яворівського, Р.Лубківського й багатьох інших громадських діячів.
Сучасний публіцистичний стиль – це мова газет, журналів, радіо-, телепередач, кінопубліцистика, ораторське мовлення.
А тепер розкриємо сутність наукового стилю. Саме до цього стилю студенти звертаються під час написання рефератів, курсових і дипломних робіт. Спробуємо дати відповідь на такі питання:
1. Яка функція наукового стилю?
2. Які є різновиди наукового стилю?
3. Коли вживаються тексти наукового стилю?
4. Які особливості цього стилю?
5. Що спільного в текстах публіцистичного, наукового й офіційно-ділового стилів?
Отже науковий стиль – це мова науки, техніки, освіти. Його основна функція – повідомлення про наукові досягнення в різних галузях знань. Одначе заакцентуємо: в науковому стилі авторське «я» відсутнє.
В межах цього стилю виділяються різновиди (підстилі):
а) власне науковий підстиль. Він розрахований на фахівців певних галузей (сільське господарство, техніка, математика, хімія, філологія тощо). Ось приклад речення з філології: «У прозовому тексті письменники вживають метафори-субститути (порівняння), що виконують передовсім образотворчу функцію; звідси виникає розгорнута метафора. Метафора-субститут (означник-субститут) є саме тим ґрунтом, де виростає розгорнута метафора»;