Вступ
Синоніми (гр. synonymos – однойменний) – слова, близькі або тотожні за значенням, які по-різному називають те саме поняття.
Синонімія – повний або частковий збіг значень двох чи кількох слів; подібність слів, морфем, фразеологічних одиниць за значенням при відмінності їх звукової форми. Синоніміка – сукупність синонімів певної мови; розділ лексикології, що вивчає синоніми. Синоніми відрізняються відтінками значень або стилістичним забарвленням чи обома цими ознаками.
Сукупність одиниць мови, співвідносних між собою при позначенні тих самих явищ, предметів, ознак, дій, називається синонімічним рядом.
У енциклопедії «Російська мова» Т.Г. Винокур визначає синоніми як «слова однієї частини мови, які мають повні або часткові лексичні значення, що співпадають». Таким чином, синоніми – це слова однієї частини мови, які мають схоже значення, але відрізняються один від одного відтінками лексичного значення і вживанням в мові. Синоніми в мові утворюють угрупування слів і словосполучень, що носять системний характер.
Вони майже завжди відрізняються один від одного:
1) деякими відтінками в лексичному значенні;
2) своїм емоційно-експресивним забарвленням;
3) приналежністю до певного стилю мови;
4) своєю вживається;
5) здатністю вступати в поєднання з іншими словами.
Метою роботи є розгляд синонімії та синонімів в цілому.
Завдання роботи: провести компонентний аналіз синонімів;
Об’єкт дослідження: синонімія.
Предмет дослідження: синоніми та їх вживання в німецькій мові.
Методи дослідження: порівняльний метод, метод зіставлення.
1. Синонімія сучасної німецької мови
1.1 Поняття про синоніми
Синоніми в мові утворюють групи слів і словосполучень, що носить системний характер. Переконливі докази на користь системності синонімів наводяться, зокрема, в роботах Ю.Д. Апресяна. Прояв системності він бачить в діахронічних процесах синонімічної конкуренції і диференціації синонімів та в тісному синхронічному зв'язку між полісемією і синонімією. На додаток до цих аргументів можна навести також такі міркування.
По-перше, синонімам протистоять антоніми: kräftig – schwach; klug, gescheit – dumm і т.д., хоча, звичайно, семантичні зіставлення такого роду кількісно невеликі.
По-друге, досить численні групи синонімів об'єднуються всередині синонімічного ряду за певною ознакою, що закономірно виявляється, наприклад, в зростанні або зменшенні ступеня властивостей, якостей, інтенсивності дії тощо (fähig – begabt – talentvoll – genial, Scheu – Angst – Schrecken – Entsetzen, werfen – schleudern) протиставлення постійної властивості (schüchtern, schamig), тимчасової (verlegen, verschämt) тощо.
Нерідко синоніми визначаються як слова різного звучання, що мають близькі значення. Таке визначення неточно характеризує суть синонімів як явища мовної системи. Можна подумати, що серед синонімів спостерігаються тільки такі слова, які обов'язково розрізняються між собою додатковими відтінками в значенні, хоча насправді є і такі синоніми, відмінність між якими полягає тільки в експресивно-стилістичному забарвленні. Немає синонімів, які можуть замінювати один одного (адже значення синонімів лише близькі, а не тотожні), хоча насправді це є найважливішим, найбільш характерною властивістю синонімів, на відміну від порівняно близьких по значенню, але все таки несинонімічних слів.
Синоніми в німецькій літературній мові з'являються або завдяки запозиченням, наприклад, stören – inkommodieren (від франц. commode – зручний), або внаслідок проникнення діалектних слів в літературну мову, наприклад, Fleischer – Metzger (південно- і західнонімецький) або, нарешті, в результаті зміни значень слів. В лінгвістичній літературі немає єдиного загальновизнаного визначення синонімів, як немає і єдиного підходу до встановлення синонімічності. Як вже зазначалося раніше, синонімами називають слова з рівним значенням, зі схожим значенням, слова, що позначають одне і те ж поняття або поняття дуже близькі між собою, слова з єдиним або дуже близьким наочно-логічним змістом, слова, однакові по номінативному відношенні, але, як правило, що розрізняються стилістично. У «Словнику лінгвістичних термінів» синоніми визначаються як ті члени тематичної групи які:
а) належать до однієї і тієї ж частини мови;
б) настільки близькі по значенню, що їх правильне вживання в мові вимагає точного знання тих, що розрізняють їх семантичні відтінки і стилістичні властивості [О.С. Ахманова].
Вже зверталася увага на неточність цих визначень, яка полягає в тому, що в них йдеться про слова, тоді як слід було б говорити про окремі значення слів, оскільки слова в більшості своїй багатозначні і у всіх своїх значеннях майже ніколи не бувають синонімічними один одному. У справедливості зазначеного легко переконатися на прикладі хоча б одного багатозначного слова. Візьмемо, наприклад, дієслово gehen. У короткому тлумачному словнику з серії «Дудена» вказано 9 значень цього слова. Проте лише в значенні – йти – йому синонімічне дієслово schreiten, в значеннях – відвідувати, функціонувати і т.д. як синоніми до gehen виступають вже інші слова.
У нашому випадку gehen має загальне номінативне значення і з schreiten, і з kommen, і з fahren, і з laufen, і з weggehen тощо, залежно від того, з яким значенням gehen ми зіставлятимемо інші слова або, точніше, значення інших слів для встановлення синонімічних відносин.
Отже, з вищезазначеного слідує, що, як правило, не слова, а окремі значення можуть знаходитися в синонімічних відносинах один з одним. Тому в синонімічні ряди об'єднані як синоніми не слова, а лексико-семантичні варіанти слів, з яких кожен відповідає одному певному значенню слова.
Серед тих визначень синонімів, які приводилися вище, найбільш поширеним є визначення, що затверджує, що синоніми – це слова з єдиним або близьким наочно-логічним змістом. Погоджуючись з ним, доводиться разом з тим констатувати, що воно все ж таки має певну невизначеність, бо залишає неясним питання про ступінь і характер спільності значення слів, яка була б достатньою для визнання слів синонімами. Наведемо як доказ наступний приклад.
Якщо порівняти такі пари, як aufmachen – aufsperren в значенні – відкривати (слова, які у всіх німецьких синонімічних словниках кваліфікуються як синоніми) і gehen – ходити пішки – laufen – бігти (які ні словники, ні інтуїтивне відчуття мови не зараховує до синонімів), то можна прийти до висновку, що друга пара не характеризується такою вже явною відсутністю спільності наочно-логічного змісту порівняно з першою, щоб на підставу цього рахувати її, безумовно, несинонімічною. Схожість між aufmachen і aufsperren полягає в тому, що в обох випадках це – рух, відмінність же полягає в швидкості, різкості руху (до ступеня – відкрити – aufmachen або розкрити – aufsperren) і, мабуть, внаслідок (порівн. – відкрити вікно, щоб йшло повітря, і відкрити вікно, щоб врятуватися втечею).
Між gehen і laufen теж є схожість, і полягає воно в тому, що в обох випадках йдеться про рух, переміщення за допомогою ніг. Відмінність же полягає, по-перше, в швидкості, швидкості руху, а по-друге, в положенні ніг: у одному випадку (gehen) ступні не відриваються цілком від землі, в іншому (laufen) на якусь мить відриваються. Якщо зіставити gehen – laufen з rennen – laufen (щодо останніх немає сумнівів в їх синонімічності), що розрізняються саме ступенем швидкості руху, то напрошується висновок, що різна швидкість, з якою здійснюється дія, не може служити підставою для того, щоб рахувати gehen – laufen словами з різним наочно-логічним змістом, тобто не синонімами. Цю відмінність, отже, потрібно шукати в способі пересування: не відриваючи ступні від землі або відриваючи їх.
Проте, по-перше, неясно, чому в одних випадках такі диференціюючи ознаки, як межа дії і наслідок дії (aufmachen – aufsperren) не є свідоцтвом відмінності наочно-логічного змісту, в інших випадках така ознака, як спосіб здійснення дії (gehen – laufen) – свідоцтво цієї відмінності. А по-друге, можна було б вказати на інші слова, що визнаються синонімами, де відмінність в способі виконання дії і його результаті, як, наприклад, у випадку gehen – schreiten, не перешкоджає тому, щоб визнавати їх синонімами і, таким чином, вважати, що в основі їх лежить спільність наочно-логічного змісту.
Звернемося тепер до критеріїв, які пропонуються для встановлення синонімічності лексико-семантичних варіантів слів. Крім критерію близькості наочно-логічного змісту, про який тільки що йшлося, існують і такі, як конструктивна спільність, збіг сполучуваності, взаємозамінність, приналежність до одного типу понять – родовому або видовому.
Проаналізуємо з погляду критерію конструктивної спільності декілька прикладів. У ряді ablehnen – sich weigern дієслово ablehnen «відмовитися від чого-небудь, відхилити що-небудь» – є транзитивним, воно вимагає, прямого доповнення, а sich weigern «відмовитися, випробовуючи внутрішній опір, виконати те, що хто-небудь вимагає, наказує» вживається тільки з інфінітивним оборотом. У ряді sich fürchten – grausen синонім sich fürchten «боятися» вимагає прийменникового доповнення (vor jemandem), тоді як grausen «випробовувати страх» використовується без об'єкту і лише в безособовій формі. Тим часом синонімічність цих дієслів наголошується у багатьох німецьких словниках. Значить, відсутність у слів конструктивної спільності не перешкоджає відчуттю і визнанню їх синонімічності.
Як зазначалося, в якості синонімічності називають збіг сполучуваності. Проте у цілого ряду слів сполучуваність співпадає, але вони не вступають один з одним в синонімічні відносини: такі, наприклад, schlucken – trinken, schlucken – essen й інші. І, навпаки, у багатьох визнаних синонімів сполучуваність не співпадає. Порівняння: ganz – völlig: völlige (не ganze) Genesung, але die ganze (не völlige) Zeit, etwas ganz (не völlig) anderes і т.д.
Великою популярністю у мовознавців користується такий критерій, як «заміна» в тому ж контексті або в контекстах, близьких по сенсу, без відчуття помітної зміни сенсу вислову в результаті заміни. Проте і він недостатньо об'єктивний. Слідує, очевидно, перш за все, уточнити, про який контекст йдеться – про широкий, мовний (байдужому) або вузький, мовний (ситуативному, небайдужому).