Таким чином, знаннєвий простір є системою знань про світ або концептуальною картиною світу, що складається з одиниць знань, які є концептами, котрі можуть бути представлені різними когнітивними структурами за рахунок ментальної обробки вхідної інформації за допомогою процесів концептуалізації та категоризації.
Пізнавальна діяльність людини спрямована на постійне отримання, поповнення та оновлення знань, а відповідно, на створення концептів, що забезпечує відтворення та зміну буття людини. У зв’язку з цим у навчальному процесі слід виділити три взаємозалежних етапи: отримання та розуміння знання (наприклад, ознайомлення з новими граматичними явищами), розширення меж отриманого знання (така організація діяльності студентів, що дозволяє застосувати знання в нових умовах) і відкриття нового знання (самостійний пошук студентів). Для процесу оволодіння мовними знаннями релевантними є всі три етапи, але найважливішим – саме третій, оскільки у процесі навчання ІМ у студентів стимулюється та розвивається дослідний пошук (наприклад, при ознайомленні з новими граматичними явищами та їх осмисленні) і пізнавальна самостійність – така якість особистості, що поєднує в собі вміння набувати нові знання і творчо використовувати їх у різноманітних ситуаціях.
Як було зазначено вище, когнітивне навчання практичної граматики АМ передбачає формування МО, однією із сторін якої у відповідності до виконуваних функцій є когнітивна особистість як індивід з розвиненими пізнавальними функціями мозку, який спроможний здійснювати мовленнєво-розумову діяльність, здатний активно конструювати свій знаннєвий простір, обирати стратегії навчання, з досвідом переживання інтелектуальних емоцій і почуттів та ін. Це особистість, що володіє власним когнітивним простором, знанням мови та особливостями її використання, тобто мовною, а відповідно, і когнітивною картиною світу, що виявляється у здатності людини створювати мовну модель світу через когнітивні механізми категоризації, концептуалізації тощо.
Отже, оволодіння практичною граматикою АМ в межах когнітивної парадигми передбачає стимулювання мовленнєво-розумової активності студентів, що забезпечить формування їх когнітивної компетенції, розвиток когнітивних здібностей і когнітивних навичок, формування і розширення знаннєвого простору та розвиток когнітивної особистості.
Співвідношення комунікативного і когнітивного у навчанні практичної граматики АМ ми можемо зобразити за допомогою наступної таблиці:
Таблиця 1Співвідношення комунікативних і когнітивних компонентів у навчанні практичної граматики АМ студентів-філологів
| Комунікативні компоненти | Когнітивні компоненти |
| 1. Мовленнєва діяльність.2. Комунікативна компетенція.3. Мовні/мовленнєві здібності.4. Мовленнєві граматичні навички.5. Загальна база знань.6. Мовленнєва та комунікативна особистість. | 1. Мовленнєво-розумова діяльність.2. Когнітивна компетенція.3. Когнітивні здібності.4. Когнітивні навички.5. Знаннєвий простір.6. Когнітивна особистість. |
Таким чином, можна стверджувати, що ефективність навчання граматичного аспекту спілкування АМ студентів-філологів забезпечується раціональним поєднанням комунікативних і когнітивних компонентів.
Перспективи подальшого розвитку проблеми комунікативно-когнітивного навчання практичної граматики АМ ми вбачаємо у дослідженні ролі фреймової організації мовного матеріалу.
Література
1. Пассов Е.И. Коммуникативный метод обучения иноязычному говорению. – М.: Просвещение, 1991.
2. Зимняя И.А. Педагогическая психология. – М.: Логос, 2001.
3. Шатилов С.Ф. Вопросы обучения грамматическому аспекту устной речи на иностранном языке в средней школе и вузе//Сборник статей / Отв. редактор С.Ф.Шатилов и др. – Л. – 1971. – С. 157-163.
4. Психологический словарь / Под общей ред. Ю.Л.Неймера. – Ростов-на-Дону: Феникс, 2003.
5. Кубрякова Е.С. Язык и знание. – М.: Языки славянской культуры, 2004.
6. HymesD. OnCommunicativeCompetence // TheCommunicative Approach to Language Teaching. – London, 1979. – P. 5-27.
7. Хомский Н. О понятии "правило грамматики" // Новое в лингвистике. – М., 1965.– Вып. IV. – С. 34-65.
8. Скалкин В.Л. Иноязычно-речевая компетенция учащихся как объект контроля // Контроль в обучении иностранным языкам в средней школе. – М.: Просвещение, 1986. – С. 43-50.
9. Караулов Ю.М. Русский язык и языковая личность. – М.: Наука, 1987.
10. Красных В.В. Основы психолингвистики и теории коммуникации: Курс лекций. – М.: ИТДГК "Гнозис", 2001.
11. Мильруд Р.П. Основные способы стимулирования речемыслительной деятельности на иностранном языке // Иностранные языки в школе. – М., 1996. – № 9. – С. 6-12.
12. Eysenck, M.W. Principles of Cognitive Psychology. –Padstow, Cornwall, UK: TJ International Ltd., 2001.
13. Когнитивная психология / Х. Гейвин. – СПб.: Питер, 2003.– 272 с.
14. Falmagne, J.C., Koppen, M. Introduction to Knowledge Spaces: How to Build, Test and Search Them // Psychological Review, 1990. – V. 97 (2). – P. 201-224.
15. Англо-русский словарь по лингвистике и семиотике/ Под. ред. А.Н. Баранова и Д.О. Добровольского. – М.: Азбуковник, 2001.