To have a job like mine means that I don’t belong to the great community of the mugs: the vast majority of squares who are exploited. It seems to me this being a mug or a non-mug is a thing that splits humanity up into two sections absolutely. It’s noting to do with age or sex or class or colour–either you’re born a mug pr a non-mug… (Mac Innes) [12; 76]
Стилістична структура розмовної мови, таким чином, неоднорідна. Сюди входять різні соціально обумовлені підстилі, які в ній взаємодіють. Членування розмовної мови на діалекти залежить від географічного фактору. Найбільш відомим діалектом міського просторіччя є лондонський кокні.
4. Практична частина
Для стилістичного аналізу матеріалом дослідження було обрано уривок із роману Чарльза Діккенса «Посмертні записки Піквікського клубу «в оригіналі. Уривок містить в собі бесіду між містером Піквіком і його слугою Семом Уеллером. Хазяїн і слуга подорожують в диліжансі і насолоджуються навколишніми пейзажами. Між ними відбувається бесіда, з якої і починаються життєві уроки які надає вірний слуга своєму часом дуже наївному хазяїну.
Мова містера Піквіка відноситься до літературно-розмовного стилю, а його слуга розмовляє на кокні (cockney). Кокні – мова жителів робітничих кварталів Лондона, соціально-територіальний діалект територіальної мови. Для деяких його висловлювань існує навіть спеціальний термін – «уеллерізм».
Висновки
Системний характер використання мовних засобів призводить до того, що в різних сферах вживання мови нормалізується вибір слів і характер їх вживання, переважне вживання тих або інших синтаксичних конструкцій, особливості вживання образних засобів мови, вживання різних способів зв’язку між частинами висловлювання і інші. Такі системи називаються стилями мови або мовними стилями.
Стиль – це суспільно усвідомлений і функціонально обумовлений, внутрішньо об’єднана сукупність прийомів вживання, відбору і поєднання засобів мовного спілкування в сфері того чи іншого загальнонародної, загальнонаціональної мови, співвідносна з іншими такими ж способами вираження, які слугують для інших цілей, виконують інші функції в мовно-суспільній практиці даного народу.
Кожен стиль мови є більш або менш сталою системою на даному етапі розвитку літературної мови. Стилі мови – категорія історична. Це значить, що вони змінюються, розвиваються, з’являються і зникають. Мовні стилі виділяються як визначені системи в літературній мові перед усім в зв’язку з ціллю повідомлення. Кожен мовний стиль має більш або менш точну ціль, яка визначає його функціонування і його мовні особливості.
Кожен мовний стиль має як загальні типові для даного стилю особливості, які лежать в основі виділення цього стилю в самостійний мовний стиль, так і окремі форми його прояву. Співвідношення загального і окремого в мовних стилях проявляються по-різному в різні періоди розвитку цих стилів і усередині стильової системи даної літературної мови.
Статистично встановити загальну характеристику стилів можливо, однак окремі розмовні слова в своїй стилістичній характеристиці ще рухливіші, ніж слова інших стилів.
Всі автори майже одностайно виділяють в розмовному стилі літературно-розмовний і фамільярно-розмовний (з підгрупою дитячої мови), виділення третього підстилю – просторіччя.
Стильоутворюючими факторами для розмовного стилю є функції мови яки реалізуються в розмовній мові. Дуже велику роль відіграють соціолінгвістичні фактори, тобто прийняти норми мовної поведінки. Велику стильоутворюючу роль відіграють дві протилежні тенденції пов’язані з конкретними умовами спілкування, а саме компресія, яка призводить до різного роду неповноти виразу і надлишковість.
Синтаксична специфіка розмовної мови полягає в тому, що одиницею більш великою, ніж речення в ній, як і в мові діалогічній є сполучення ряду реплік, зв’язаних структурно-семантичною взаємообумовленістю.
В фамільярно-розмовному стилі з його емоційністю і емфатичністю сполучаються і багато лайливих слів або їх евфемізми.
Вони можливі в реченнях будь-якого типу, факультативні за своїми синтаксичними зв’язками, синтаксично багатофункціональні і можуть виражати як негативні, так і позитивні емоції і оцінки.
Ярко виражений емоційний, оціночний і експресивний характер має особливий, генетично вельми неоднорідний шар лексики і фразеології, який називається сленгом, існуючий в розмовній мові і який знаходиться поза межами літературної норми. Найважливішими властивостями сленгізмів є їх грубувато-цинічна або груба експресивність, зневажлива або жартівлива образність. Сленг не виділяється як особливий стиль або підстиль, оскільки його особливості обмежуються одним тільки рівнем – лексичним.
Список літератури
1. Аракін В.Д. Порівняльна типологія англійської і російської мови.-М., 1989.–340 с.
2. Арнольд І.В. Стилістика сучасної англійської мови.-М., 1990.–356 с.
3. Будагов Р.А. Нариси з мовознавства.-М., 1953.–364 с.
4. Виноградов В.В. Про задачі стилістики збірник статей.-М., 1923 р.–276 с.
5. Гальперін І.Р. Стилістика англійської мови.-М., 1983.–324 с.
6. Гальперін І.Р. Нариси зі стилістики англійської мови.-М., 1958.–438 с.
7. Гальперін І.Р. і Черкаська Є.Б. Лексикологія англійської мови.-М., 1956.–360 с.
8. Дубенко О.Ю. Порівняльна стилістика англійської та української мов.-В., 2005.–364 с.
9. Ільїш Б.А. Сучасна англійська мова.-М., 1952.–371 с.
10. Ільїш Б.А. Стрій сучасної англійської мови.-Л., 1968.–384 с.
11. Корунець І.В. Порівняльна типологія української та англійської мов.-В., 2003.–464 с.
12. Кухаренко В.А. Практикум зі стилістики англійської мови.-В., 2000.–160 с.
13. Мороковський А.Н. Стилістика англійської мови.-К., 1984.–348 с.
14. Разинкіна Н.М. Функціональні стилі англійської мови.-М., 1989.–368 с.
15. Швачко Т.Т., Терентьєв П.В., Янукян Т.Г., Швачко С.О. Введення в порівняльну типологію англійської, російської, української мов.-К., 1977.–341 с.
16. Grout E.H. Standard English. Structure and Style.–London, 1938.
17. Korunets I.V. Constructive Typology of the English and Ukrainian languages.–K., 1995.