5. Кодування методом комбінації звучання й накреслення: текст вводиться частково за допомогою алфавіту або алфавітних скорочень, частково - ієрогліфами. Такого роду способів надзвичайно багато.
У той час було неможливо використовувати тільки один спосіб введення ієрогліфів в ЕОМ. Звичайно, неможливо було також використовувати 400 або 40 способів. Чим більше способів - тим вужчий ринок збуту відповідної продукції, застосування такої техніки також створювало масу незручностей. Як можна було скоротити число способів? Шлях рішення питання - проведення єдиної політики в області розробки способів введення ієрогліфів в ЕОМ шляхом класифікації цих способів по групах, концентрації, підйому й стандартизації. Класифікація - це об'єднання всіх способів у зазначені п'ять або деякої іншої кількостей груп. Концентрація - це зведення знаннь про ті чи інші особливості введення ієрогліфів в ЕОМ до якогось загального знаменника. Підйом - це проведення колективних досліджень і загальне підвищення рівня розробок. Стандартизація - це затвердження у якості стандарту кращих з таких удосконалених способів. Кожні кілька років проводилася робота по аналізуванню й удосконалюванню. Застосування цього "четирьохступінчастого методу проведення єдиної політики" прискорило розвиток способів уведення ієрогліфів в ЕОМ[11,56-62].
Корінним недоліком методів кодування ієрогліфів за допомогою числового коду були великі витрати розумової енергії. Необхідна була спеціальна підготовка, вивчене легко забувається; якщо володів одним із цих методів - не володів іншим.
4.3 Новий спосіб "перетворення алфавіту"
У нових розробках в області "перетворення алфавіту" числове кодування зовсім не застосовується. Після уведення китайського алфавіту або алфавітних скорочень в ЕОМ машина автоматично перетворює їх в ієрогліфи. Це стосується як окремих знаків, так і написаних ієрогліфами слів, груп і сполучень слів, речень. У таких ЕОМ клавіш стільки ж, скільки в ЕОМ, що обробляють англійський текст. Досить у початковій школі вивчити китайський фонетичний алфавіт - і не потрібно ніякої спеціальної підготовки.
Об'єднання китайського фонетичного алфавіту й ЕОМ повністю розкриває особливості модернізації китайської мови й писемності. Це не один з 400 способів уведення ієрогліфів в ЕОМ, а зовсім інший метод, що не має нічого загального із графічним способом і кодуванням за допомогою числового коду. Він у корені відрізняється й від методу, що сполучає звучання й накреслення, коли текст уводиться в ЕОМ частково за допомогою алфавіту, а частково - за допомогою числового коду.
На даний час цей спосіб є найрозповсюдженішим, він застосовується скрізь, студенти, які вивчають китайську мову не є виключенням[12,165].
ВИСНОВКИ
У результаті проведеної мною роботи, я з впевненістю можу стверджувати
про:
1) В 1924 р. був прийнятий стандарт китайської мови, що ґрунтується на пекінській вимові, так званий путунхуа. Можна сказати, що 1924 р. є "роком повноліття" загальної мови. З 1913 по 1924 р., протягом 10 років, сформувалося розуміння "стандартної вимови, основою якої є пекінська вимова". Визначення путунхуа 1955 р. - це не більш ніж проходження історичної реальності.
Значні успіхи в поширенні гоюя на Тайвані, також про те, що росте увага до поширення мови хуаюй у Сингапурі, уживають відповідні зусилля й у Малайзії, з кожним роком росте число курсів по вивченню цієї мови для населення Гонконгу. Поширення путунхуа на континенті поперемінно переживає періоди бурхливого підйому й занепаду, у різних районах відбувається нерівномірно. В Конституцію було внесене положення про поширення путунхуа. Це було сигналом до того, що китайцям треба зібратися із силами й усіляко проводити таку роботу. Те, що в китаємовних громадах по всьому світу загальній мові надається все більше й більше значення, є досить підбадьорюйочою звісткою. Ключовою ланкою в поширенні путунхуа є підготовка викладачів. У Пекіні й у всіх провінціях є "курси вивчення путунхуа", обов'язкові для викладачів мови й писемності навчальних закладів усіх типів і публічних людей.
2) "Проект списку слів з рекомендованим читанням" - це документ, зміст якого направлений на уніфікацію читання ієрогліфів китайської мови. Він є значним досягненням у подоланні проблем «різночитання» і значно полегшує вивчення китайської мови. Реформу стандартизації читань вважаю досить вдалою, так як за 4 роки навчання у моєму досвіді було лише декілька разів, що я не могла знайти значення ієрогліфа, бо він мав декілька читань.
3) Важливою проблемою залишається визначення числа ієрогліфів В 1981 р. у Пекіні опублікований державний стандарт 2312-80 "Основний набір ієрогліфів, закодованих для використання в ЕОМ", у який включено 6763 ієрогліфів: 3755 ієрогліфів першого й 3008 - другого рівнів. Ця кількість звичайно не остаточна. На мій погляд підрахувати кількість ієрогліфів китайської мови не можливо, так як мова жива і постійно змінюється, так і ієрогліфи народжуються нові і помирають маловживані, дослідження китайських вчених підтверджують мої слова, тому на сьогодні дослідження у цій сфері тимчасово зупинені.
3) "Зведений список спрощених ієрогліфів" є значним кроком на шляху до застосування китайської мови на міжнародному рівні. Але спрощення має свої позитивні й негативні сторони. Дітям, які почали вивчати китайську писемність, і учням курсів ліквідації неграмотності спрощені знаки подобаються; вони вважають, що такі знаки легко розпізнавати й писати. Учителі початкових шкіл підтримують спрощення, тому що воно полегшує викладання. Ієрогліфи, спрощені до 6-7 рис, як і раніше зрозумілі. Це становить позитивний бік спрощення.
Негативна сторона спрощення полягає в тому, що воно привело до збільшення подібності в накресленні різних ієрогліфів.
Але мої власні дослідження показують, що проблемою є активне використання старих ієрогліфів у Гуанджоу，Гонконгу та на Тайвані. Спрощені ієрогліфи на континентальному Китаї і старі у цих районах. Положення не можна змінити, так склалося історично, що ці частини Китаю йому не належали протягом довгого часу. Уряд Китаю не робить жодних зусиль у вирішенні цієї проблеми, так як Тайвань і Гонконг так і залишаються незалежними, в'їзд до цих районі здійснюється через візовий режим. Тому не відбувається культурний обмін жителів континентального Китаю і цих частин, кожний зберігає свою культуру.
4) Всі спроби створення алфавіту закінчувалися невдачами. На мою думку така мова як китайська не скоро прийде до цього. До того ж самі китайці так пишаються складністю своєї мови, що не поспішають переходити на алфавітне письмо. Але "Проект фонетичного алфавіту для китайської мови" є дуже вдалим, він дає норму запису складів. Орфографія дає норму запису слів і словосполучень. З'єднання "Проекту" з орфографією й стало добре розробленою системою алфавітного письма. Ця реформа стала початком досліждень введення ієрогліфів у ЕОМ і назараз є основою побудови найвдалішого способу друкування ієрогліфів.
5) Протягом останніх 50 років були розроблені всілякі способи пошуків ієрогліфів у словнику. У цей час чотирма основними способами вважаються: пошук по ключам, пошук по останній рисці, пошук по кутах і фонетичний спосіб. Однак усім їм бракує уніфікованості й твердої стандартизації. Це положення необхідно якнайшвидше змінити. Нажаль зараз поки що не існує загальної системи, тому це породжує деякі проблеми у роботі зі словниками. Виходячи з власного досвіду, пошук по ключам є найвдалішим способом, цей метод підтверджує результативність проведених реформ “Розповсюдження путунхуа”, "Проект списку слів з рекомендованим читанням", "Зведений список спрощених ієрогліфів".
6) Об'єднання китайського фонетичного алфавіту й ЕОМ повністю розкриває особливості модернізації китайської мови й писемності.Ви вводите фонетику, а машина видає список ієрогліфів. Тому це не один з 400 способів уведення ієрогліфів в ЕОМ, а зовсім інший метод, що не має нічого загального із графічним способом і кодуванням за допомогою числового коду. Він у корені відрізняється й від методу, що сполучає звучання й накреслення. На даний час цей спосіб є найрозповсюдженішим, він застосовується скрізь, студенти, які вивчають китайську мову не є виключенням у його застосуванні.
Але всі вище згадані реформи і їх результати стосуються лише континентального Китаю. Хоча Тайвань і Гонконг є складовими частинами Китаю, вони залишаються самостійними і, можна сказати, ізольованими від ньго у Гонконгу лише 5-10 % розуміють путунхуа, офіційною мовою тут лишається контонський діалект і англійська мова. Розповсюдження путунхуа у цих районах потребує довгого відрізку часу, культурний досвід нації не легко змінити, лише покоління за поколінням.
Анотація
中国传统的语言学向来以书面材料为重点，汉字的研究占有很重要的地位。这种研究开始得很早，但是一直未从传统的“小学”中独立出来。本世纪初，由于受西方语言学的影响，人们逐渐认识到语言与文字的研究应该分开；到30年代，唐兰先生强调“文字的形体的研究”，他的《古文字学导论》一书标志着现代意义的汉字学的建立。汉字学研究一般可分为古文字研究和一般性汉字研究两大部分。对古文字的研究由来已久，19世纪和20世纪之交大量古文字资料的出土，带来了古文字研究的新高潮，又由于现代语言学的影响，古文字研究的方法大大加强了科学性，逐渐摆脱了旧的金石学和传统文字学的束缚，呈现出了新的面貌。本世纪的前50年，前人对古文字资料作了大量的整理、著录、考释和其他研究工作。本世纪后50年，古文字研究成果更加辉煌。随着新的出土资料的不断增加，研究上也取得了许多新的进展。除了进一步进行整理、著录、考释，编写更新更全的各类古文字字典或文编以外，考释、研究方法也更为先进，越来越多的学者注意从语言的角度利用现代语言学的知识来考释、研究古文字，从而为汉语史研究提供不少新的资料和结论；另外，大家还尽量利用现代化的技术来帮助古文字学的研究，这也有助于提高结论的科学性。古文字研究的各个分支中，战国文字的研究发展得最为迅速。这方面的资料自50年代以来不断有所发现，近年来在战国金文、陶文、玺印文字、钱币文字特别是简牍文字研究上取得了令人瞩目的成绩，彻底改变了过去战国文字研究比较冷落的局面。需要顺便提到的是，本世纪后50年主要是近二三十年来，还加强了对汉代以后、现代汉字以前的文字的研究，特别是俗字的整理研究工作，取得了可喜的成果。在一般性汉字研究方面，诸如汉字的性质、起源，汉字形体的演变，汉字结构的类型，以及《说文》、“六书”等，本世纪前50年均有学者进行研究，并取得较好的成绩。关于汉字性质的问题，70年代末80年代初曾成为讨论的热点，虽然至今并无定论，但有人提出“在认识汉字的性质时，有必要区分文字作为词或语素的符号和文字所使用的符号这两个层次有必要区分文字作为词或语素的符号和文字所使用的符号这两个层次，而汉字的性质应当由汉字的字符的性质来决定”，这种观点已引起了很多人的注意。这种认识无疑比先前认为“汉字是表意文字”，或单纯认为“汉字是语素文字”要科学、深刻得多。关于汉字起源的问题，大家讨论的重点集中在出土的新石器时代的刻划或绘写符号是否汉字的问题上。这个问题从50年代以来也一直是学者们所关注的问题。现在虽无定论，但也有共识，那就是判定这些符号是否汉字应当看它们是否真正用于记录汉语。对于汉字形体的演变，本世纪后 50年也比前50年在认识上更加深入，突出的一点是大多数人认识到了汉字演变过程中正体的关系特别是俗体在整个汉字形体演变中所起的作用。对于汉字结构类型的研究，已有不少人突破了“六书”说的局限，提出了新的“三书说”。还有学者受现代语言学中“音位”、“义位”等概念的启发，提出了“汉字构形学”的说法，认为汉字构形的基本元素是“形位”，并采用计算机处理技术，对古文字的构形系统进行了研究。有关《说文》的研究，后50年也比前50年大有进展。除了继续就与《说文》有关的字体、六书、声韵进行深入研究外，还结合文献典籍和古文字资料，纠正《说文》的错误，并扩展到语言乃至社会文化来进行研究，揭示《说文》所蕴含、反映的语言素材以及社会状况。以上所谈到的各方面的问题，都发表、出版了大量的论著或相关的工具书。本世纪后50年在汉字学研究上还值得一提的是，重视和加强了现代汉字（即“ 现代汉语用字”）的研究，这包括现代汉字正字法的研究，现代汉字定量、定形、定音、定序标准化的研究，现代汉字应用（人际界面的应用和人机界面的应用）的研究，以及现代汉字的前途与现代汉字的评以及现代汉字的前途与现代汉字的评价的研究等。这种研究不仅有助于人们对汉字的学习与应用，有助于提高识字教育和汉字输入的质量，而且为国家制定、推行科学的文字政策提供了理论基础，因此在80年代后迅速形成为汉字学的一个新的分支——现代汉字学。