КАФЕДРА МОВ І ЦИВІЛІЗАЦІЙ
ДАЛЕКОГО СХОДУ
Курсова робота на тему:
Модернизація китайської мови і писемності
Київ 2010
Зміст
Вступ
Розділ 1 Загальна мова та стандартизація вимови
1.1 Створення загальнокитайської мови
1.2 Стандартизація вимови
1.2.1 Основні принципи вибору орфоепічних норм для різночитання
1.2.2 Основні принципи вибору читань географічних назв
1.2.3 Значення документу "Сфера й принципи розгляду читань ієрогліфів”
1.3.Критерії рівнів володіння путунхуа
Розділ 2 Упорядкування ієрогліфів і проблема ієрогліфічної писемності на сучасному етапі
2.1 Визначення числа ієрогліфів
2.2 Спрощення й стандартизацію накреслень ієрогліфів
2.3 Стандартизацію читань ієрогліфів
2.4 Стандартизацію структури словників ієрогліфів
Розділ 3 Перехід до алфавітного письма і проблема орфографії
3.1.Різновиди алфавітного письма
3.2 Проблеми орфографії
Розділ 4 Система сполучення двох методів машинної обробки китайських текстів
4.1 Початок дослідження методів обробки китайських текстів
4.2 Способи кодування ієрогліфів
4.3 Новий спосіб "перетворення алфавіту"
Висновки
Анотація
Список використаних джерел
Вступ
З того часу, як у 1840 р. Опіумна війна відкрила двері в самоізольовану Цинську імперію, рік за роком множаться контакти культур Китаю й Заходу, обмін між ними. Спочатку китайцям була відома лише смертоносність західної зброї, потім вони довідалися, що для відновлення зброї необхідно відновити виробництва, нарешті, довідалися й про те, що коріння цих проблем криється у відновленні системи освіти. "Рух 4 Травня" 1919 р. Став кульмінацією просвітительського руху в Китаї. Так само як і в просвітительських рухах на Заході, відновленню системи освіти у Китаї передувало відновлення мови й писемності. На Заході національні мови замінили латинську мову. У Китаї байхуа прийшов на зміну веньяню.
Актуальність теми: Проблема мови й писемності в Китаї набагато складніша, ніж на Заході. Окрім проблеми зближення письмових стилів з розмовною мовою, існує проблема стандартизації вимови загальної мови і її поширення, проблема складності й численності ієрогліфів, за допомогою яких неможливо точно передати звучання слів тощо. Спрощення ієрогліфів, поширення путунхуа, розробка й впровадження проекту фонетичного алфавіту для китайської мови є трьома найважливішими завданнями вже протягом багатьох сотень років. Спрощення ієрогліфів і впровадження алфавіту - це письмовий аспект, поширення путунхуа - мовний аспект. З останніх років правління династії Цин і до тепер ці три завдання виконані поки що тільки частково. Відновлення китайської мови й писемності усе ще триває. Чи потребують відновлення китайська мова й писемність - це питання ще з часу руху за байхуа періоду "4 Травня" є спірним. Після того як рух за байхуа перейшов у рух за спрощення ієрогліфів і перехід до алфавітної писемності, суперечки стають усе більше запеклими й уже поширилися на китаємовні громади в усьому світі. Тому тема моєї роботи актуальна на цей час і буде залишатися актуальною ще протягом багатьох років.
Мета роботи: розглянути основні принципи реформ писемності і машинної обробки китайських текстів, дати оцінку становищу у цій області, яке склалося на цей час.
Методи та завдання роботи:порівнюючи матеріали китайської, української та россійської мов, з огляду на досвід японської мови у цій сфері ми спробуємо:
1. дослідити проблеми, які стають на заваді розповсюдження загальної китайської мови в Китаї та у китаємовних країнах;
2.визначити пункти, що є перешкодою у точному підрахунку ієрогліфів;
3.виділити позитивні і негативні результати реформ спрощення і стандартизації накреслень ієрогліфів;
4.виявити проблеми, які трапляються на шляху вчених- лінгвістів при спробі стандартизації читань ієрогліфів;
5.дослідити, які з методів пошуку ієрогліфів у словниках є найкращими, чому;
6.назвати складності, які виникають при спробах переходу на алфавітну писемність;
7.описати труднощі машинної обробки китайських текстів і способи їх подолання.
Наукова новизна:на матеріалах різних авторів китайської, української, російської мови довести неможливість на даний час переходу до ієрогліфічної алфавітної писемності.
Практичне значення:дослідження проблем таких, якуніфікація читання, уніфікація креслення ієрогліфів, способи роботи з китайськими текстами на ЕВМ, пошук найкращого спосубу знаходження ієрогліфів у словниках полегшує роботу перекладачів та є значною допомогою людям, які пов'язані з китайською мовою.
РОЗДІЛ 1
ЗАГАЛЬНА МОВА ТА СТАНДАРТИЗАЦІЯ ВИМОВИ
1.1 Створення загальнокитайської мови
Загальнокитайська мова спочатку мала назву "гуаньхуа", потім назва була змінена на "гоюй", а в 1955 р. – на "путунхуа". На Тайвані вона як і раніше зветься "гоюй". Термін "путунхуа" існував уже наприкінці династії Цин і спочатку являвся загальною мовою, яку всі можуть розуміти; твердий стандарт був відсутній. В 1955 р. путунхуа дали визначення: "Загальна мова китайської нації, основою якої є північні діалекти, стандартною вимовою - пекінська вимова, граматичною нормою - зразкові твори на байхуа". Зміст зміни назви на путунхуа полягає у тому, що цим виражається рівноправність усіх національностей Китаю, заперечується нав'язування путунхуа національним меншинам. Прийнята в 1982 р. нова Конституція КНР установлює, що "держава поширює путунхуа, який є загальновживаним по всій країні". Якщо розуміти під "загальновживаним по всій країні" і його вживання в районах проживання національних меншин, то зміст терміну "путунхуа" буде близький до того, який несе у собі термін "гоюй". Звичайно, вираження "загальновживаний по всій країні" зовсім не означає насильницького насадження путунхуа в районах проживання національних меншин: адже в цей час він також є маловживаним у районах, де широкого поширення здобули діалекти китайської мови. Загальнокитайська мова в Республіці Сінгапур і в інших ареалах поширення китайської мови за межами КНР називається "хуаюй". Я вважаю, що "хуаюй" – є дуже вдалою назвою, що може використовуватися в будь-якій країні, будь-якому регіоні, у різному оточенні. Той факт, що аж до теперішнього часу китайська мова не має єдиної загальної назви, показує, що, хоча китайська мова має дуже древню історію, загальнокитайська мова усе ще дуже молода. [1, 363 – 375] .
1.2 Стандартизація вимови
Встановлення стандарту вимови - це показник того, що загальна мова досягла "повноліття". Результатом історичного розвитку, у ході якого протягом тисячі із зайвим років при династіях Ляо, Цзинь, Юань, Мін, Цин столицею Китаю був Пекін є те, що « пекінська вимова є стандартною вимовою путунхуа ». В 1913 р. на Конференції по уніфікації вимови ієрогліфів методом голосування, при якому кожна провінція мала один голос, більшістю голосів як стандарт була затверджена не пекінська, а штучно створена вимова. В 1924 р. від цієї штучної вимови відмовилися на користь "стандарту, що ґрунтується на пекінській вимові". Можна сказати, що 1924 р. є "роком повноліття" загальної мови. З 1913 по 1924 р., протягом 10 років, сформувалося розуміння "стандартної вимови, основою якого є пекінська вимова". Визначення путунхуа 1955 р. - це не більш ніж проходження історичної реальності [2,13][3 ,13].
1.2.1 Основні принципи вибору орфоепічних норм для різночитання
У пекінському діалекті існує чимало слів, що мають два й більше читання. Для цих "слів з різноманітним читанням" потрібно встановити стандарт вимови. Заснована в 1956р. Орфоепічна комісія путунхуа в 1957, 1959 і 1962 р. опублікувала три частини "Проекту списку слів з рекомендованим читанням", до яких було включено 170 назв, головним чином назв міст і повітів. В 1963 р. вищезгадані матеріали були видані у вигляді брошури з "Проектом збірного списку слів путунхуа з рекомендованим читанням, що складається із трьох частин" (видавництво Комітету реформи писемності). Надалі робота в цій області протягом тривалого часу перебувала в стані застою. Орфоепічна комісія путунхуа була відтворена й відновила свою діяльність тільки в 1982 р.
В 1956 р. були визначені принципи вибору орфоепічних норм для різночитання. Їхній головний зміст зводиться до наступного:
1. Читання пропонується для слова, а не для ієрогліфа. Наприклад, слово 波浪"хвиля" має два читання:bolang і polang, які необхідно піддати розгляду. Ієрогліф же率хоча й має два читання, але в слові "ефективність" має читання lu, а в слові "керувати" - тільки shuaі, і ці читання не є об'єктом розгляду.
2. Коли деякі читання ряду ієрогліфів у пекінському діалекті не настільки широко поширені, то, навіть при їхній невідповідності з загальними закономірностями розвитку пекінської вимови, їх все-таки можна використовувати; у той же час варто враховувати, наскільки широко дане читання поширене в північних діалектах. Ці читання не відповідають загальним закономірностям, однак використовуються, тому що широко поширені в пекінському діалекті, а також у більшості північних діалектів .
3. Читання вибираються за принципом віднесеності медиалей до категорії кай або хэ, до того ж перевага віддається категорії кай; при цьому як стандарт береться розмовна вимова. Наприклад, ієрогліф 淋 “мокнути” читається lin, а не lun або lűn.
4. Ієрогліфи, які в стародавності читалися вхідним тоном і мали на кінці складу глухі приголосні, у пекінському діалекті можуть читатися різними тонами, у тому числі й першим тоном. Для них, як правило, пропонується читання рівним тоном, наприклад знак 吸 'подих' - як xі, 击'збити' - jі. В інших випадках кожний ієрогліф розглядається окремо й вибирається найпоширеніше читання.