Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 2 ст. 223, є заподіяння внаслідок внесення недостовірної інформації до відповідних документів чи їх затвердження великої матеріальної шкоди інвесторові. Про поняття такої шкоди див. примітку до ст. 218. Така шкода може виникнути внаслідок вкладення інвестором під впливом недостовірної інформації грошових коштів у придбання цінних паперів, зокрема у випадках, коли їх курсова вартість згодом значно впала порівняно з вартістю під час придбання інвестором, коли цінні папери стали неліквідними або внаслідок інвестиції були повністю втрачені через банкрутство юридичної особи — емітента цінних паперів. У разі заподіяння шкоди багатьом особам дії, передбачені ч. 2 ст. 223, слід вважати злочином лише за умови, що хоча б одному із інвесторів заподіяно матеріальну шкоду, яка є великою.
“ У випадках, коли громадянам та юридичним особам пропонуються для купівлі акції неіснуючої юридичної особи, тобто папери, які насправді не є і не можуть стати цінними паперами, або ж пропонується внести кошти на придбання акцій акціонерного товариства, яке насправді не передбачається створювати, вчинене, заумови, що винні особи мають намір привласнити зібрані грошові кош ти, підлягає кваліфікації за ст. 190.
Під інвестором у даному разі розуміється будь-яка особа, ще придбала відповідні цінні папери або зробила заявку на їх придбання і внесла грошові кошти в рахунок наступного придбання цінних паперів.
Злочин у першій його формі (ч. 1 ст. 223) слід вважати закінченим з моменту передачі емітентом чи торговцем цінними паперами покупцеві чи іншому набувачеві хоча б одного сертифіката незаре-єстрованих документарних цінних паперів, а також перерахування покупцеві чи іншому набувачеві хоча б однієї одиниці незареєст-рованих бездокументарних цінних паперів. Опублікування винною особою інформації про випуск і проведення відкритої підписки на цінні папери, а так само відкриття емісійних рахунків у бездокументарних цінних паперах без реєстрації інформації про випуск цінних паперів чи самого їх випуску з наміром провести згодом їх відкрите розміщення слід розглядати як замах на вчинення даного злочину.
Злочин у другій його формі (ч. 2 ст. 223) є закінченим з моменту заподіяння великої матеріальної шкоди інвестору. У разі, якщо таку шкоду вдалось відвернути, але об’єктивно вона повинна була виникнути у передбаченому законом розмірі, дії винних осіб слід розглядати як замах на вчинення даного злочину.
4. Суб’єктом злочину закон називає громадянина або службову особу суб’єкта господарської діяльності. Його співучасниками, крім службових осіб юридичної особи — емітента цінних паперів, можуть бути і відповідні працівники юридичних осіб — торговців цін ними паперами, а також і працівники юридичної особи, яка веде реєстр власників цінних паперів, якщо вони внесли до реєстру дані про власників цінних паперів, знаючи, що ці цінні папери випущено без належної реєстрації. Громадянин може бути суб’єктом цього злочину, зокрема, у випадках, коли він є засновником акціонерного товариства.
5. Суб’єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Ставлення до наслідків, передбачених ч. 2 ст. 223, може ха рактеризуватися прямим або непрямим умислом.
Закон України “Про цінні папери і фондову біржу” від 18 червня 1991 р.
Закон України “Про господарські товариства” від 19 вересня 1991 р. (ст. ЗО),
Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” від, ЗО жовтня 1996р.
Закон України “Про Національну депозитарну систему та особливості елеюп ронного обігу цінних паперів” від 10 грудня 1997р.
Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” від 15 березня 2001 р. ( ст. ст. 38—42).
Закон України “ Про обіг векселів в Україні” від 5 квітня 2001 р. (ст. 3).
Положення про порядок реєстрації випуску акцій відкритих акціонерних таві-риств і облігацій підприємств. Затверджене рішенням АКЦПФР №19 від 9лютого 2001 р.