Займенник ти може вживатися замість займенника він, щоб посилити психологічні мотиви у змісті висловлювання: Щастя твоє, що автомат у мене був за спиною! — 3 веселими погрозами думав телефоніст. — А то я б тобі показав... І де він тут узявся? (О. Гонч.).
Займенник ти за певних умов уживання може набувати експресивного відтінку: Хаєцький не міг далі байдуже дивитись на його самокатування. Він кинув батіжок, плюнув у долоні: Ех, ти, Європа!.. Дай-но я цюкну! (О. Гонч.).
Займенник ви, залежно від контексту, то наповнюється холодною ввічливістю, то вказує на шанобливе ставлення, то надає розмові жартівливого, а часом іронічного забарвлення наприклад: Міномети стояли на вогневій, мов панянки: всі під кокетливими парасольками, що захищали їх від дощу. Бійці до них звертались, як до панянок, тільки на «ви»:
—Дозвольте перевірити ваш приціл...
—Дозвольте вас протерти банником... (О. Гонч.). Займенник воно може мати стилістичні відтінки: 1) співчуття: Пішла в снопи, пошкандибала Івана сина годувать. Воно сповитеє кричало у холодочку під снопом (Т. Ш.). 2) ласкавості, пестливості: Тшто знову зиркнув на мене: «Оце ж написало воно якусь п'єсу, і її поставлять у школі» (М. Ст.). Воно й училось нівроку йому, страх ят до книжки було: чита, одно чита... (А. Тесл.); 3) зневаги: Ти йтну стрижене, а воно тобі голене (Присл.).
Слово воно може вживатися і як частка: ...не так воно робиться, як нам хочеться (Т. Ш.). У ролі частки нерідко виступає і займенник собі, що створює колорит усної, вільної, невимушеної розповіді, концентруючи увагу на слові, при якому стоїть: Од зіроньки до зіроньки сидять собі у вдівоньки. Сидять собі, розмовляють... (Т. Ш.). Ти нехай собі як знають... (П. Т.). Було собі два брати — один убогий, а другий багатий (Нар. тв.).
У відповідному контексті набувають емоційного забарвлення і неозначені займенники: На той час суддями були якіїсь два осли... (Л. Гл.).
Присвійні займенники мій, наш у розмовній мові і в мові творів художньої літератури нерідко вживаються для зосередження уваги на предметі розмови: Усміхнувся мій Ярема, Тяжко усміхнувся; Іде софі наш Ярема, Нічого не бачить (Т. Ш.). Москва наша люба, Москва наша славна, красою ти дужа, ділами преславна (П. Т.).
3.2. Ні в заперечних займенниках
Займенники пишемо разом із часткою ні-, наприклад: ніхто, ніщо, ніякий, нічий, ніскільки.
Окремо пишемо, якщо між часткою і займенником уживається прийменник: ні до кого, ні з чим.
3.3. Правопис неозначених займенників
Займенники пишемо разом:
- із частками ні-, аби-, де-, -сь: ніхто, ніякий, щось, хтось, абищо, абискільки, дечий, декотрий.
Окремо:
- якщо між частками і займенником уживається прийменник: ні до кого, ні з чим, де у кого, будь з яким, аби в якому, будь за ким.
Через дефіс:
- із частками будь-, -небудь, казна-, хтозна-: будь-хто, будь-що, який-небудь, чий-небудь, казна-скільки, казна-що, хтозна-який, хтозна-чий.
3.4. Явище прономіналізації
Деякі іменники, прикметники, дієприкметники та числівники, втрачаючи за певних умов своє конкретне лексичне значення, вибувають абстрактного значення і починають виконувати вказівну роль, наближаючись своїми функціями до займенників, переходячи в них. Перехід різних частин мови в займенники називається прономіналізацією (від лат. pronomen — займенник).
Повністю переходить в займенники лише незначна кількість слів.
У функції займенників найчастіше виступають такі слова:
1. Числівникиодині другий. Прономіналізація числівника один особливо чітко виявляється в пестливо-зменшувальних формах, наприклад: Мов одірвалось од гіллі, одно-однісіньке під тином сидить собі в старій ряднині (Т. Шевченко); у цьому реченні одно-однісіньке означає саме-самісіньке.
Числівник один у заперечних реченнях (у поєднанні з заперечною підсилюючою часткою ні) виступає в значенні заперечних займенників ніхто, жоден, ніякий: Ні один з лижників не відстав у поході; тут ні один = ніхто, жоден.
Прономіналізація слова другий обумовлюється в певній мірі його походженням. Етимологічно слово другий пов'язується з займенником другий і в давнину означало інший: На другу осінь учитель перейшов у друге село (А. Тесленко).
Особливо часто явище прономіналізації числівників один, другий спостерігається в усталених зворотах один одного, один другого, один другому і под.
В ряді одні — другі — треті — четверті і т. д. ці числівники іноді вживаються в значенні деякі, ті, наприклад: Одні питали, чи не краще б вийти назустріч війську з хлібом та сіллю, упасти в ноги, скоритись. Другі радили битись, не пускати козаків (М. Коцюбинський); тут одні, другі означають ті, деякі.
Часто прономіналізується і порядковий числівник перший, виступаючи в значенні той, там-той.
2. Прикметники і дієприкметники. З прикметників і дієприкметників у значенні займенників найчастіше виступають такі слова: цілий, повний, різний, різноманітний, перший-ліпший, окремий, певний, відомий, даний, слідуючий, останній та ін., наприклад: Був у неї Андрій — цілий вік гризлися з ним, а тепер нема вже й Андрія (М. Коцюбинський); тут слово цілий вжите в значенні весь.
3. Іменники. Втрачати своє лексичне значення і переходити в розряд займенників можуть лише деякі іменники. Найвиразніше проявляють тенденцію до прономіналізації такі іменники: людина, чоловік, люди, діло, справа, річ, факт та деякі інші, наприклад: Роками кричали деякі наші військові стратеги: Давайте нам побільше літаків, швидкість — діло другорядне, нам кількість важлива (О. Корнійчук).
У функції особових займенників першої і другої особи однини або множини вживаються словосполучення наш брат, ваш брат, ваша сестра, наприклад: Ти цю пісеньку облиш. Ми її знаємо, наслухались від вашого брата (О. Корнійчук); Знаємо ми вашого брата (А. Головко).
У значенні присвійного займенника свій часто вживається словосполучення свій брат, наприклад: Бач, що! — схитнув головою Павло. — Бач, як нашого брата пани! — Так йому хочеться з кимось, з своїм братом побалакать про це, переглянуться хоч (А. Тесленко); тут нашого брата означає нас, з своїм братом — своїми.
3.5. Відмінювання займенників
Займенники відмінюються, як слова, які вони заміняють. Частина займенників відмінюється, як іменники, частина - як прикметники, займенники стільки, скільки - як числівники.
Відмінювання особових займенників:
я, ти
Відм. Однина Множина Однина Множина
Н. я ми ти ви
Р. *мене (до мене) нас тебе (до тебе) вас
Д. мені нам тобі вам
З. =Р.в. =Р.в. =Р.в. =Р.в.
О. мною нами тобою вами
М. мені нас тобі вас
При відмінюванні особових займенників вживаються різні основи ( я – ми, ми – нас, ти /тобі, ви /вас). Це явище називається суплетивізмом.
Особові займенники відмінюються, як іменники – за відмінками і числами, але мають свої характерні закінчення.
він(чол.р.), вона(жін.р.), воно(сер.р.),вони
Відм. Однина Множина
Н. він вона воно вони
Р. *його (до нього) *її (до неї) *його (до нього) *їх (до них)
Д. йому їй йому їм
З. =Р.в. =Р.в. *=Р.в. =Р.в.
О. *ним *нею *ним *ними
М. *ньому/нім *ній *ньому/нім *них
Особливістю відмінювання займенників ІІІ особи є поява в них після прийменників в Р.в. та М.в., а також в О.в. початкового н: Р.в. без нього; від неї; без них; М.в.(на/у/по) ньому/нім; ній; по них; О.в. ним, з ним; нею, з нею; ними, з ними.
Займенник сер.роду воно має З.в.=Р.в.: бачу його (село, море)
Відмінювання зворотного займенника себе
Відм. Однина
Н. ----
Р. себе
Д. собі
З. себе
О. собою
М. (у) собі
Займенник себе не має форми Н.в. (у словнику він записаний як себе); не має множини.
Відмінювання питальних займенників хто, що
Відм. Однина Множина
Н. хто що
Р. кого чого
Д. кому чому
З. =Р.в. =Н.в.
О. ким чим
М. кому чому
Ці займенники є своєрідними еталонами для іменника:
1) це слова - питання до іменника;
2) це слова - питання до істот (хто?) і неістот (що?);
3) це слова - питання до відмінків іменника: Н. хто-що Р. кого-чого Д. кому-чому і т.д.
Хто, що не відмінюються в множині;так само, як хто, що, відмінюються заперечні та неозначені займенники, утворені від них. Напр.: Н. ніхто казна-що Р. нікого казна-чого Д. нікому казна-чому і т.д.
Відмінювання присвійних, вказівних, означальних та питальних займенників (прикметникового типу)
Відм. Однина Множина
Н. мій, наш, моє, наше, моя, наша мої, наші