Реферат
з сучасної української літературної мови
на тему:
«Прикметник. Числівник. Займенник. Прислівник»
План
1. Питання до теми «Прикметник»:
1.1. Лексико-словотвірна синоніміка прикметників.
1.2. Повні та короткі форми прикметників.
1.3. Морфемна будова та словотвір прикметників.
1.4. Написання прикметникових суфіксів.
1.5. Написання не з прикметниками.
1.6. Написання н, нн у прикметниках.
1.7. Правопис складних прикметників.
1.8. Написання прізвищ прикметникової форми.
1.9. Явище ад’єктивації.
1.10. Субстантивація прикметників.
2. Питання до теми «Числівник»:
2.1. Морфемна структури числівників та способи їх творення.
2.2. Буква м’який знак у числівниках.
2.3. Правильне вживання форм непрямих відмінків кількісних числівників.
2.4. Правопис числівників.
2.5. Вживання числівників у різних стилях мовлення.
2.6. Характер сполучуваності числівників з іменниками.
2.7. Нагошування числівників при словозміні.
3. Питання до теми «Займенник»:
3.1. Стилістичне вживання займенників.
3.2. Ні в заперечних займенниках.
3.3. Правопис неозначених займенників.
3.4. Явище прономіналізації.
3.5. Відмінювання займенників.
4. Питання до теми «Прислівник»:
4.1. Способи творення прислівників.
4.2. Наголошення прислівників.
4.3. Правопис прислівників разом, окремо і через дефіс.
4.4. Н і нн у прислівниках.
4.5. Не і ні з прислівниками.
4.6. И та і в кінці прислівників.
4.7. Явище адвербіалізації.
1. Питання до теми «Прикметник»
1.1. Лексико-словотвірна синоніміка прикметників
Синоніміку прикметників і непрямих відмінків іменників становлять співвідносні мовні засоби вираження різних форм ознаки, в основі яких лежить спільне значення, наприклад: сонячний промінь і промінь сонця; дідова борода і борода діда; колгоспна власність і власність колгоспу.
Близькими до форм родової приналежності (без прийменника) є присубстантивні родові відмінки з прийменниками (солом'яний бичок— бичок (з соломи), кам'яна стіна — стіна (з каменю), глиняний горщик— горщик (з глини), в яких можна вбачати і об'єктні відношення: стіна (яка?) — з каменю і стіна (з чого?) — з каменю, але в більшості випадків вони є синтаксичними синонімами прикметників.
Правда, не завжди форма ознаки, виражена морфологічним засобом, має собі паралельну форму ознаки, вираженої засобом непрямих відмінків іменника (університет культури, твори Тичини, Бажана).
1.2. Короткі і повні форми якісних прикметників
Короткі і повні форми якісних прикметників успадковані українською мовою від давньоруської. В сучасній українській мові короткі форми прикметників творяться здебільшого від окремих повних якісних прикметників чоловічого роду називного відмінка однини шляхом відкидання закінчень (зелений — зелен, радий — рад). В основі прикметника, що закінчується на два приголосні, появляється вставний голосний е (ясний — ясен, здатний — здатен), рідше ї (j+ і): достойний — достоїн. Іноді способом звичайного повтору коротких форм творяться складні прикметники (зелен-золот).
У сучасній українській літературній мові повна (нестягнена) форма поширена в називному відмінку однини тільки в прикметниках чоловічого роду (червоний, добрий, синій, довгошиїй, дев'ятий). В окремих прикметниках жіночого і середнього роду така форма використовується здебільшого з стилістичною метою (надання мові піднесеного й урочистого характеру) внародній творчості та художньо-поетичній літературі: Я ще молод козак, вислужуюся: за два коні воронії, за дві шаблі золотії (Нар. тв.).А щедрая матусенька раділа у садку (П. Т.).
Основна форма прикметників жіночого і середнього роду в називному і знахідному відмінках однини стягнена (червона, добра, синя, червоне, добре, сине, червону, добру, синю).
Короткі прикметники вживаються тільки в чоловічому роді (певен, ясен, дрібен). У контексті вони вживаються лише у формі називного відмінка однини (рад би я не хилитись; свят союз наш; народ непоборен навік) і найчастіше виконують функції іменної частини складеного присудка: Океан повен! В глибині чудовен (П. Т.).Рідшевиконують функції означення: Та світи ж ти їм дорогу, ясен місяць угорі! (П.Т.).
1.3. Морфемна будова та словотвір прикметників
Прикметник як частина мови оформлявся на протязі тривалого історичного періоду в процесі розвитку і вдосконалення граматичної будови мови і збагачення її лексичного запасу.
Розряд прикметників дуже численний за своїм лексичним складом і занадто складний за своєю морфологічною будовою. Це пояснюється історично.
Серед прикметників є слова невивідні, або первісні, і вивідні. Первісних прикметників, тобто тих, що складаються лише з кореня і флексії, небагато; всі вони належать до розряду якісних прикметників, наприклад: стар-ий, -а, -е, молод-ий, -а, -е, добр-ий, -а, -е, біл-ий, -а, -е, син-ій, -я, -є, сір-ий, -а, -е, зл-ий, -а, -е, прям-ий, -а, -е, крив-ий, -а, -е, довг-ий, -а, -е, чист-ий, -а, -е.
Інші якісні і всі відносні та присвійні прикметники належать до вивідних, зв'язаних своїм походженням або з основами самих же прикметників, або з основами інших частин мови, наприклад: світлий, рідний, завзятий, тутешній, приміський.
У сучасній українській літературній мові переважну більшість становлять прикметники, утворені різними способами і за допомогою різних засобів від основ іменників і дієслів. Від основ інших частин мови прикметники утворюються рідко.
Граматичний клас прикметників безперервно й інтенсивно поповнюється новими словами найрізноманітнішого морфологічного характеру і значення, наприклад:, атомний, мічурінський, фестивальний, квадратно-гніздовий, достроковий, міжпланетний, залізобетонний, антифашистський і т. ін. Разом з тим деякі прикметники виходять з ужитку, наприклад: губернський, дворянський, приходський і т. д.
Розряд прикметників поповнюється новими словами за допомогою різних способів словотворення.
В українській мові, як і в інших слов'янських мовах, прикметники творяться в основному тими ж способами, що й іменники.
Основні способи творення прикметників такі:
а) суфіксація,
б) префіксація,
в) суфіксація і префіксація,
г) основоскладання і
д) ад'єктивація (перехід у прикметники дієприкметників).
Найбільш продуктивним способом творення прикметників у сучасній українській мові є суфіксація. Переважна більшість прикметників утворюється від основ різних частин мови за допомогою численних суфіксів, які передають найрізноманітніші, найтонші граматичні і семантичні відтінки ознак, наприклад: білий — білявий, біленький, білісінький, білесенький, білюсенький і т. ін. Чимала група прикметників утворюється за допомогою префіксів, наприклад: без краю — безкраїй. Префікси, за допомогою яких творяться прикметники, взагалі малопродуктивні. Тому значна частина прикметників твориться за допомогою префіксів і суфіксів разом, наприклад: при березі — прибережний.
Продуктивний тип у сучасній українській мові становить творення прикметників від двох або більше основ шляхом їх сполучення або шляхом підпорядкування однієї основи іншій, наприклад: темно-синій, історико-філологічний, п'ятирічний, працездатний і т. ін. Утворені таким способом слова становлять групу так званих складних прикметників.
Перехід дієприкметників у прикметники являє собою досить активний процес поповнення прикметників новими словами, наприклад: лежачий, рухомий, нерухомий, стоячий, тріскучий і т. ін.
Творення прикметників за допомогою суфіксів становить собою дуже продуктивний спосіб словотворення в сучасній українській мові.
Вживання окремих суфіксів в різних групах прикметників більш-менш чітко розмежовується між якісними, відносними, і серед відносних — присвійними прикметниками.
Поруч з продуктивними суфіксами вживаються і малопродуктивні й зовсім непродуктивні; поруч з суфіксами, за допомогою яких творяться якісні і відносні прикметники, вживаються й такі, за допомогою яких утворюються або тільки' відносні прикметники, або тільки якісні.
Тому при аналізі суфіксального способу творення прикметників в сучасній українській мові важливе значення має виділення продуктивних суфіксів з урахуванням їх словотворчих можливостей в різних розрядах прикметників.
І. Суфікси, за допомогою яких творяться прикметники, що виражають ознаку без додаткових відтінків.
Серед продуктивних суфіксів, за допомогою яких утворюються прикметники, визначаються такі суфікси: -ив(ий), -к(ий), -н(ий), -л(ий) і група суфіксів дієприкметникового походження — -уч(ий), -юч(ий), -ач(ий), -яч(ай), -ущ(ий), -ющ(ий), -ащ(ий), -ящ(ий).
Суфікс -яв (ий) вживається для утворення прикметників, що означають внутрішні прикмети, істотну властивість або нахил до чогось: правдивий, лінивий, плаксивий, щасливий, примхливий.
Суфікс -ив(ий) виступає переважно при іменниковій початковій основі і має сталий наголос.
При дієслівній початковій основі він виступає частіше в ускладненій формі -лив (ий)і має несталий наголос: спостережливий,розсудливий, довірливий, переконливий, пронизливий, пустотливий, бурхливий, грайливий, шумливий, обачливий, полохливий, квапливий, вразливий, ущіпливий, настирливий, чванливий.