Зазвичай не розрізняють слова, що складені з елементів, які вже вживаються в польській мові, та словами, для побудови яких застосовуються елементи, що для польської мови абсолютно чужі.
Основними критеріями для віднесення якогось слова до числа „чужих” або „своїх” можна віднести такі:
1) наскільки поєднання звуків даного слова відповідає загальноприйнятим звукосполученням даної мови;
2) наскільки морфологічна форма і окремі формальні приналежності слова (афікси) відповідають загальноприйнятим у даній мові, гармонують із усією побудовою мови;
3) чи має слово, яке розглядають, похідні.
Взаємодією цих трьох основних факторів і пояснюється те, що одні слова можна вважати такими, що вживаються в польській мові, а інші – іноземними, „чужими”. На ці головні фактори накладається ще звичка, обумовлена великим розповсюдженням слова і його частим вживанням, а також відсутність синонімічних форм, які більше відповідають складу мови, що запозичує ці слова.
Під запозиченим словом в чистому вигляді розуміється слово, перенесене в польську мову з латинської мови в тому вигляді, у якому воно існувало на момент запозичення. У цьому випадку в польській мові відсутні будь-які творчі моменти. При цьому деякі фонетичні зміни, обумовлені різними системами звуків, не беруться до уваги.
Якщо зміни запозиченого слова не обумовлені виключно фонетичними законами мови, то навряд чи можна говорити про запозичення в чистому вигляді. Зміна кореню, афіксів, відкидання, додавання або зміна закінчення яка супроводжує запозичення слова, свідчить про наявність творчого моменту, про створення нового слова.
Такі слова, зазвичай, відрізняються від буквальних запозичень. Цей тип запозичення можна назвати терміном „трансформуюче запозичення”.
Більшу частину латинських запозичень складають лексичні одиниці, які використовуються в письмово-книжкових різновидах польської мови. Це, перш за все, латинізми-терміни, книжкові латинізми, латинізми-історизми, латинізми-архаїзми, а також група запозичень, які виражають абстрактні поняття [10, 168].
Якщо розглядати латинізми-терміни, то з’ясовується, що оцієї групи відносяться спеціальні слова, що вказують на сферу використання, наприклад: abrewiacja, absorbent, abstrakcjonizm, adresografia, grawitacja, inseminacja, palatografia, paleobiologia, paleocen, paleontologia, pigment (У додатках поданий невеличкий тлумачний словничок польських термінів латинізмів; подається тлумачення слів-термінів із зазначенням похідних прикметників, іменників від латинських коренів – додаток 1).
У своєму найбільш простому використанні, тобто в конкретній термінологічній системі, терміни, безумовно, стилістично нейтральні. Однак з функціональної точки зору терміни не представляють собою абсолютно ізольовану лексичну групу, багато з них активно проникають в сучасну загальнолітературну мову []10, 168].
Окремі книжкові латинізми – слова, які відрізняються від інших книжних латинізмів чітко вираженим літературним забарвленням. Функціональна обмеженість слів цієї групи підтримується, насамперед, наявністю в більшій мірі цих латинізмів початкових лексичних паралельних значень (слів або словосполучень) afirmacja – potwirdzenie, uznanie; konfindencja – przyjazne stosunki; proweniencja – pochodzenie, edukacja – wychowanie, egzekucja – wykonaniewyrokysmierci, nacja– narod (див. додаток 2).
Як правило латинізми цієї групи застосовуються у відпрацьованому авторському мовленні, для надання тексту певного лаконізму, вишуканості. В усному мовленні такі латинізми не вживаються, адже вони надають мові певної штучності.
Часто зустрічаються латинізми цієї групи в художніх текстах на історичну тематику з певними стилістичними настановами – з метою передачі колориту певної епохи. Наприклад:
Ale wybacz waszmość pan, żem mu naprzód powinnej nie złożył dzięki za auxilium i skuteczny ratunek, który mnie od tak nagłej śmierci wybawił. – Однак прости мені, Ваша милість, що я належної не виразив вдячності за допомогу та успішне спасіння, що вберегли мене від несподіваної смерті (auxilium – лат. „допомога”) (тут і далі приклади з тексту HenrykaSienkiewicza “OgniemiMieczem”);
– Mosanie, stepy teraz spokojne; znam ja się z nimi nie od dziś, a to, co mnie spotkało, to jest złość ludzka i invidia. – Степи, мій пане, тепер спокійні, я їх добре знаю, а те, що сталося – це злоба людська та заздрість (invidia – лат. „заздрість”);
Strach, by z nich jaka rebelia, jako była Ostranicowa, nie korzystała, bo repeto: że to człek straszny, a umknął nie wiadomo gdzie. – Подумати страшно, що ними смута якась, як Остраніцова, скористатися може, бо повторюю: людина він страшна, а щез невідомо куди (repeto – лат. „повторюю”); Kudak chciał minąć. Teraz intelligo. – А Кудак вирішив обійти. Тепер розумію (intelligo – лат. „розумію”);
Quatuor articuli judicii castrensis: stuprum, incendium; latrocinium et vis armata alienis aedibus illata - a czyż nie była to właśnie vis armata? – Чотири статті польового суду: зґвалтування, підпал, розбій та озброєний напад на чужий дім. А хіба не було це озброєною силою? (vis armata – лат. „озброєна сила”);
Nescio, co bym wolał, czy mysie, czy psie kiszki. – Не знаю, що б я обрав. Мишине нутро чи собаче (Nescio – лат. „не знаю”);
Tfu, jak się waćpan nie wstydzisz, będąc człowiekiem i katolikiem, być tak długim, jak serpens lub jak pogańska włócznia! – Тьфу! Ну як тобі, пане, не соромно, будучи людиною й католиком ходити довгим, як змія або басурманська пика! (serpens – лат. „змія”);
...nie wyznający żadnej religii –religionis nullius, jak mówił wojewoda Kisiel. – ...не сповідували жодної релігії; religionis nullius, як казав воєвода Кисіль;
Wszystko to furda, jeśli, jak mówią, wojna z bisurmanem praeparatur. – Усе це нісенітниця, якщо війна, як кажуть, із бусурманом готується (praeparatur – лат. „готуватися”);
Choćby mieli co począć –repeto; mamy czas. – Хай би там і замислили щось заварювати – повторюю: ми маємо час (repeto – лат. „повторювати”);
Bo to jest książka żołnierska; gdzie obok modlitw rozmaite instructiones militares są przyłączone, z których nauczysz się waść o wszystkich nacjach, która z nich zacniejsza, która podła; co do Wołochów zaś, to się pokazuje, iż tchórzliwe z nich pachołki, a przy tym zdrajcy wielcy. – Тому що це книжка солдатська: так що до молитов різні воїнські настанови додаються, із яких довідуєшся, Ваша милість, про всі нації, яка з них достойна, яка підла; що ж до валахів виявляється, що вони боягузи, до того ж віроломні (instructiones militares – лат. „воїнські настанови”);
Tak zacnemu kawalerowi wszystkie arkana duszy mojej otworzę, choć siła mówić, ale gdy waćpan ucha chętnego skłaniasz, przeto incipiam:– Такому достойному кавалеру все таємниці душівідкрию, хоча й довго розказувати; але раз ти, Ваша милість, вухом благосклонним слухаєш, то я починаю (incipiam – лат. „я почну”);
Kniaź Wasyl, przez straszliwy error sprawiedliwości ludzkiej skazany na utratę gardła i mienia, musiał się ucieczką salwować, ale później wykryła się jego niewinność, którą też promulgowano i do sławy go jako cnotliwego męża przywrócono; a sława tym większą być powinna, im większą była krzywda.– Князь Василь із-за жахливої помилки правосуддя людського приговорений до позбавлення добра та живота, змушений був рятуватися втечею, але потім довели, що він не винен, про що теж було оголошено, і честь йому, як мужу добродійному, повернули; а чести тим більше, чим більша кривда була вчинена (error – лат. „помилка”);
–Bardzo to jest delikatne instrumentum– zauważył na to pan Longin. – То дуже делікатне обладнання – зауважив пан Логін (instrumentum – лат. „обладнання, інструмент”);
– Przysięgali też ludzie spod chorągwi pana strażnika Zamojskiego, która szła na przodku, jako już widzieli owe fines, na których orbis terrarum się kończy. – Уже й люди з хоругви пана стражника Заморського, що йшла в авангарді, клялися, що бачили ті самі рубежі, на яких коло земне кінчається (fines – лат. „рубежі, кордони”; orbisterrarum – лат. „коло земне”);
...rozumiałem z początku, iż w tej myśli, by zazdrość w Bychowcu excitare, ale widzę, że chciała go na hak przywieść i chyba dla ciebie jednego czulszy w sercu żywi sentyment. - ...я було подумав, щоб викликати ревнощі в Биховці, але тепер бачу, що його задумала вона до петлі довести і тільки до тебе одного, напевно, ніжний у серці сентимент має (excitare – лат „збуджувати”); Dzień dobry pannie Annie! Czyliż takowe monstrum ze mnie, bym aż miał pannę Annę przestraszać?- День добрий, панно Анно! Невже ж я така і людей лякаю? ( monstrum- лат. „потвора”);
Bellum civile to wojna braci. – Громадянська війна – то війна братів (Bellumcivile – лат. „громадянська війна”).
Як бачимо латинізми у наведених прикладах виступають як засоби характеротворення – володіння латинською мовою в давні часи свідчило про рівень освіченості людини, про її соціальне становище: у мовленні вихідців з простого народу не вживаються латинізми, латинські запозичення є характерними для мовлення вихідців із князівського роду, знаті. Також слова латинського походження передають колорит епохи. То ж, як бачимо приклади такого слововживання мають чітко визначене літературне забарвлення і є характерними для художнього, інколи публіцистичного стилів.
У додатку 2 можна ознайомитися зі значеннями деяких книжних слів-латинізмів та з їхніми похідними.
Іншу групу складають такі лексичні одиниці, як латинізми- історизми. Ці слова означають різноманітні реалії. У сучасному житті їх не існує, вони пропали, або просто стали неактуальними в наш час. Всі латинізми-історизми мають яскраво виражене архаїчно-стилістичне забарвленням, тому вони використовуються в художній літературі з визначеним стилістичним наміром – для створення історичного колориту конкретної епохи. В сучасній польській мові деякі латинізми-історизми отримують нові, часто переносні значення, набуваючи при цьому різноманітного емоційно-експресивного забарвлення [10, 169]. Наприклад::
Widywano również całe wojska cieniów, które czasem przybliżały się tak do stanic, że straże grały larum. – Ще бачили цілі воїнства тіней – які іноді так близько підходили до застав, що часові трубили тревогу (larum – лат. „сигнал до бою”)(HenrykSienkiewicz. OgniemiMieczem).