Смекни!
smekni.com

Використання штампів, кліше, стандартів в українській мові (стр. 9 из 9)

До мовних кліше належать конструкції, побудовані за відповідними моделями словосполучень, зрідка речень, які функціонують переважно в інформаційних жанрах засобів масової інформації й часто відтворюються у мові. Вони виконують роль стандарту, забезпечують найповнішу інформацію і економлять мовлення. Це в основному сталі словосполучення, які на сучасному синхронному зрізі актуалізуються. Такі мовні звороти внаслідок крайньої необхідності та їх важливості для комунікації починають вживатися у функції готових формул. Напр.: сфера обслуговування; підтримувати дипломатичні відносини; всенародне обговорення; ринкові реформи: факти – неспростовна річ: одержувати інформацію.

На відміну від мовних кліше, які є основним будівельним матеріалом мови і становлять схему, закріплену за відповідною ситуацією, мовні штампи – це стерті, колись образні вислови, зайві слова, неточні вислови, безконечні, стилістично не вмотивовані словесні повтори, які створюють негативний стилістико-смисловий ефект. Хоч мовні кліше рідко породжують штамп, але наявність таких конструкцій не на своєму місці або багаторазове їх повторення призводить до появи штампів: "Це людина, яка брала участь в боях проти німецько-фашистських загарбників. Він брав участь у визволенні Орла, Вітебська", манера письма. У такому разі без потреби вжиті канцелярські вислови типу за рахунок; у зв'язку з; згідно з; в результаті; в силу; з метою та інші, іменники віддієслівного походження типу забезпечення виконання завдання негативно впливають на сприймання. Головною причиною породження штампів є відсутність в авторській мові тих засобів, які допомогли б швидко, зручно й економно висловити думку. Тому й спостерігається нанизування кількох абстрактних слів, розташованих поряд: питання підвищення: забезпечення виконання; здійснення завдання, виконання зобов'язання. У таких випадках найкраще один з іменників (перший) замінити інфінітивом: забезпечити виконання; виконати зобов'язання. Слово питання слід випускати. Іноді в основу таких словосполучень вводяться слова робота, боротьба, експеримент, дослідження та інші, за якими йде не властивий загальнонародній мові прийменник по. Повторюючись у багатьох словосполученнях, він також штампує мову: робота по впровадженню, боротьба по винищенню, експеримент по застосуванню, дослідження по ліквідації, які треба замінювати словосполукою з прийменником з або зовсім змінювати (впроваджувати, винищувати, експеримент із застосування. дослідження з ліквідації). Одні й ті самі слова-означення, що додаються часто до іменників у мовних кліше, також бувають штампами: мати велике значення; відігравати важливу роль; приділяти значну увагу; склалися певні стосунки; викликають значний інтерес: у даний час та ін. Особливо невиразні означення певний і даний, які потрібно замінювати конкретними прикметниками та займенниками – невеликий, незначний, цей.

Не сприяють чіткому висловленню думки слова або цілі вислови, що суперечать логічному зв'язку: більша половина (треба більша частина); у березні місяці; живопліт з кущів; озима пшениця, посіяна восени тощо. Штампами вважаються й логічні прокладки, якщо вони часто повторюються і не несуть ніякої інформації, наприклад: треба сказати; слід зазначити; потрібно відзначити: гадаємо та ін. Штампи трапляються в мовленні на всіх рівнях – фонетичному, лексичному, фразеологічному, словотворчому, морфологічному і синтаксичному, тому їх виявлення і боротьбу з ними потрібно розглядати в кожному конкретному випадку.


Література

1. Авскентеєв Л.Г. Сучасна українська мова. Фразеологія. – Харків, 1983. – 224 с.

2. Арнольд И.В. Основы научных исследований в лингвистике – М.: Высшая школа, 1991.

3. Артимчук Т. Штампи в газетній періодиці для дітей // http://www.journ.univ.kiev.ua.

4. Бабич Н.Д. Основи культури мовлення: Навчальний посібник. – Львів, 1990.

5. Бабкин Л. Фразеология и лексикография. – М. – Л., 1964. – С. 10-37.

6. Баранов А.Н., Казакевич Е.Г. Парламентские дебаты: традиции инновации. Советский политический язык (от ритуала к метафоре). – М.: Прогресс, 1991.

7. Блик О.П. Українська мова: Ч. 1. Фонетика. Орфографія. Лексика і фразеологія. Будова слова. Словотвір. Морфологія. – Київ, 1991.

8. Бублейник Л.В. Особливості художнього мовлення: Навч. посіб. – Луцьк, 2000.

9. Булаховський Л.А.Вибрані праці: В 5 т. К., 1977.

10. Дудик П.С. Стилістика української мови: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2005. – 368 с.

11. Здоровега В. Теорія і методика журналістської творчості. – Львів: ПАІС, 2000.

12. Зобов Р.А. Проблема стереотипа в средствах массовой информации // Журналист. Пресса. Аудитория. – 1991. – № 4. – С. 62-72.

13. Катрина Е.В. Стилистические заметки о современном политическом дискурсе. // Облик слова: Сб. cт. [памяти академика Д.Н. Шмелева]. – М., 1997.

14. Качан І.М., Токарська А.С. Культура рідної мови. – Львів: Світ. 1996.

15. Коваль А.П. Практична стилістика української мови. – К.: Вища шк., 1978.

16. Кочерган М.П. Загальне мовознавство. – К.: Видавничий центр "Академія", 1999.

17. Лысакова И.П. Пресса перестройки.. – Спб.: Наука, 1993.

18. Лысакова И.П. Социолингвистическая интерпретация эволюции публицистического стиля (русская пресса 1917-1994) // Русский язык в переломное время: 1985-1995 гг. – Мюнхен, 1996.

19. Лысакова И.П. Социология журналистики и социолингвистика / Журналист. Пресса. Аудитория: Межвуз. сб. / Под ред. И.П. Лысаковой, Ю.Н. Солонина. – Л.: ЛГУ, 1991. – Вып. 4. – С. 53-62.

20. Набока С. Коментар // Dokument HTML. – http://www.telekritika.kiev.ua/question/?id=4793

21. Набока С. Писуни. Емоційне. Постелекторальне // Dokument HTML.- http://www.telekritika.kiev.ua/comments/?id=6643

22. Панов М.В. Из наблюдений над стилем сегодняшней периодики // Язык современной публицистики. – М.: Русский язык, 1988.

23. Полуэхтова И.А. Телевидение как механизм социального контроля // Вестник Московского университета: Социология и политология. – 1998. – № 1. – С. 49-60.

24. Пономарів О.Д. Стилістика сучасної української мови: Підручник. – 3-тє вид., пере-роб. і доповн. – Тернопіль: Навчальна книга – Богдан, 2000. – 248 с.

25. Почепцов Г.Г. Теорія комунікації. – К.: РВЦ "Київський університет", 1999. – С. 79-80.

26. Россия как цивилизация // Dokument HTML. – http://www.svoboda.org/programs/rytt/civil.asp.

27. Читаем газеты // Dokument HTML. – http://www.svoboda.org/programs/desc_smi.asp

28. Ющук І.П. Українська мова. – К.: Либідь, 2003. – 640 с.