Структурно-семантичні особливості перекладу пареміологічних одиниць англійської та української мови (стр. 4 из 10)

Проведений вище огляд існуючих думок засвідчив назрілу необхідність вирішення питання розмежування ізоморфних ознак прислів’їв та інших текстів малої форми, таких як афоризм, епіграма, максима, цитата тощо. Для цього нами було сформовано змістову матрицю ізоморфних ознак текстів малої форми, наведену у Таблиці 1.1.

Табл. 1.1. Функціонально-семантичне поле інтенсивності взаємодії суміжних ознак текстів малої форми

Вищезазначені ознаки пареміологічних одиниць (емоційне забарвлення, оцінка, сталість, переосмислення компонентів) слугуватимуть підґрунтям для розмежування прислів’їв і приказок під час формування експериментального корпусу для вивчення особливостей їх перекладу на українську мову.

1.2 Мовні засоби реалізації англійських пареміологічних одиниць

У прислів’ях та приказках відображено багатий історичний досвід народу, уявлення, пов’язані з трудовою діяльністю, побутом та культурою людей. Правильне та доречне використання прислів’їв і приказок надає мові неповторну своєрідність та особливу виразність.

Саме образно-емоційне відображення навколишнього середовища знайшло свою реалізацію у структурних та семантичних особливостях прислів'їв і приказок. В основі багатьох із них виразно використовується той чи інший образ [Медведєв, 1982 : 53].

Отже, ефективність впливу на слухача прислів’я, як і будь-якого іншого риторичного висловлення, досягається за рахунок специфічного використання відповідних мовних засобів [Hernadi, 2000 : 199], здатних певною мірою порушити звичайний слововжиток [Mieder, 1999 : 247]. Подібне перетворення, як зазначається у праці [там само], може стосуватися лексичної та граматичної семантики (метафора, метонімія та інші види образного вживання слів та форм), синтаксичної структури висловлення (фігури експресивного синтаксису) та фонаційно-просодичних явищ (алітерація, асонанс, редуплікація, пролонгування, акцентуація, ритм, паузація, інтонаційний паралелізм тощо) [Тараненко, 2003 : 225].

З огляду на це, більш детального розгляду потребує специфіка взаємодії лексичних, граматичних та фонетичних засобів оформлення прислів’їв, яка сприяє досягненню необхідного стилістичного ефекту, а, отже, і реалізації емоційно-вольового та естетичного впливу на адресата, а також слугує основою для дослідження особливостей перекладу пареміологічних одиниць.

1.2.1 Взаємодія фонетичних засобів у створенні образності англійських паремій

За словами М.В. Буковської [Буковская, 1985 : 147], кожний художній твір – це твір мовленнєвий, а отже, він репрезентує деяку звукову послідовність, із якої виникає послідовність слів, фраз, речень. Ефект впливу тексту на слухача досягається за допомогою звукової сторони твору, яка складає одне ціле з ритмом і значенням, і окремо від них не може впливати на слухача.

Прислів'я та приказки – це художні твори малої форми, що походять з усної народної творчості. В їх структурі знаходять реалізацію різноманітні мовні засоби, зокрема фонетичні. До фонетичних засобів відносяться римовані співзвуччя, алітерація і асонанс, які є важливими виразними засобами, оскільки сприяють стійкості та запам’ятовуванню прислів'їв і тісно взаємодіють з їх значенням.

Рима, або співзвучність закінчень, являє собою надзвичайно важливу рису в складі прислів'їв; у ній відбивається музичне чуття народу, його підсвідоме прагнення до повноти й краси звуку. Рима надає закінченої форми прислів'ю, вершить будову, робить прислів'я (звичайно, відносно) нерухомим і разом з тим таким, що легко запам’ятовується [Кунин, 1986 : 32].

Римоване співзвуччя широко поширене у пареміях. У прислів'ях зустрічаються рими різних типів, таких як: повна чоловіча, точна або ідентична чоловіча рима, повна жіноча рима. Розглянемо ці типи рими детальніше.

У повній чоловічій римі повтор створюється односкладовою лексемою при збігу голосного римуються лексеми і всіх наступних за ним звуків. Цей тип рими є переважаючим в англійських римованих прислів’ях. Прикладами можуть слугувати такі прислів’я: а little роt is soon hot(дурня легко вивести з себе); velvet paws hide sharp claws (м'яко стелить, та жорстко спати).

Точна або ідентична чоловіча рима відрізняється від повної чоловічої рими тим, що співпадають приголосний, голосний і вся решта звуків. В англійських римованих прислів'ях звуки, що повторюються, є частиною звукового комплексу однієї лексеми і складають увесь звуковий комплекс іншої лексеми, наприклад: Тhere's many а slip 'twixt cup and lips(не говори „гоп", доки не перескочиш); Words cut hurt more than swords(злі язики - гострий меч).

Повна жіноча рима спостерігається в прислів'ях значно рідше, ніж чоловіча, але окремі приклади все ж таки зустрічаються. В повній жіночій римі повторюються один наголошений і один ненаголошений склади при збігу голосного наголошеного складу і всіх наступних за ним звуків, наприклад: Birds of feather flock together(рибак рибака бачить здалеку);He that mischief hatches, mischief catches(не рий іншому яму, сам в неї потрапиш).

Поширеним явищем, характерним для структури паремій, є алітерація. Алітерація у широкому розумінні – це повторення голосних та приголосних звуків на початку близько розташованих наголошених складів. За своєю природою алітерація буває різних типів, але найбільш розповсюдженим є алітерація з повторенням одного звуку, наприклад: Where there is a will there is a way(Де охота - там і робота); He that will eat the kernel must crack the nut(Треба нахилитися, щоб з криниці води напитися);What we do willingly is easy(Де руки і охота, там скора робота);No sweet without some sweat(Пороби до поту, той поїси в охоту).

Щодо структурних особливостей, то можна виділити такі підтипи цього виду алітерації:

1) повторення приголосного в першому і останньому словах:

Barking dogs seldom bite (Не бійся собаку, який гавкає);

Let sleeping dogs lie (Не буди лихо, доки воно спить);

Look before уоu leap (Не знаючи броду, не сунься у воду).

2) повторення приголосного в другому і останньому словах:

Acat may look at а king (І ми не ликом шиті);

Every bullet has its billet (Від долі не підеш);

Every dog has his day ( буде і на нашій вулиці свято);

One swallow doesn't make а summer (одна ластівка весни не робить).

3) повторення двох або трьох приголосних у різних лексемах:

A creaking door hangs long in its hinges (Битий посуд два століття живе);

Dumb dogs are dangerous (Не бійся собаку, який гавкає);

Faint heart never won fair lady (Сміливість міста бере).

Повторення двох звуків зустрічається в пареміях рідко, наприклад, plenty is no plague (кашу маслом не зіпсуєш).

Іншим фонетичним засобом створення образності паремій є поєднання алітерації з римою, наприклад:

Beauty lies in lover's eyes (не по-доброму милий, а по-милу добрий);

A stitch in time saves nine (один стібок, зроблений вчасно, коштує дев'яти.

У наведених прикладах рима заснована на повторенні дифтонга [аI] і близькості зімкнутих сонантів [m] і [n].

Іншим фонетичним засобом, характерним для структури паремій, є асонанс, тобто повторення наголошених голосних у рядку або фразі, або на її кінці у вигляді неповної рими [Ахманова, 1966 : 216], наприклад: Good health is above wealth (Найбільше багатство - здоров 'я).

У даному прикладі паремії асонанс досягається повторенням наголошеного голосного [е]. Іншим прикладом асонансу можуть бути такі прислів'я: Never put off till tomorrow what you can do today (Відчиняй двері, поки відчиняються); Make hay while the sun shines (Коваль клепле, доки тепле). У другому прикладі асонанс досягається повторенням наголошеного дифтонгу [ai], у словах "while", "shine", та дифтонгу [ei], у словах "make", "hay".

Проаналізувавши випадки вживання асонансу у складі прислів'їв, ми з’ясували, що цей засіб не є частотним і зустрічається рідше, ніж алітерація.

Отже, для прислів'їв та приказок характерними є взаємодія різних фонетичних засобів, проте найбільш акцентними у реалізації стилістичних функцій паремій уважаються рима, асонанс та алітерація, які слугують ритмічній організації та римуванню прислів’їв і приказок, що, у свою чергу, сприяє їх кращому запам’ятовуванню у процесі комунікації.

1.2.2 Лексико-граматичні засоби реалізації англійських прислів’їв і приказок та особливості їх структурної побудови

Результати ряду досліджень свідчать, що текст паремій за час свого існування набуває деяких лексико-граматичних змін [Kuusi, 1998 : 267]. Лінгвісти в пошуках об’єктивних методів дослідження часто звертаються до моделювання. Проблема моделювання тих чи інших одиниць мови є такою, що постійно розроблюється у сучасній лінгвістиці. Не є виключенням і пареміологія. У фонді кожної мови існують чіткі моделі прислів’їв, а самі прислів’я зводяться до кінцевого списку [Гвоздев, 1983 : 12]. Вважається доцільним систематизувати пареміологічні одиниці за їх формально-змістовним аспектом. Структура та семантика прислів’їв зумовлює появу та функціонування структурно-семантичних моделей цих одиниць. Правомірність появи моделей прислів’їв об’єктивується їх поверхневою структурою, конструйованою за певними традиційними фреймами, що корелюють з глибинною підтекстовою інформацією та прагматичними настановами.

За структурними ознаками прислів’я традиційно відносяться дослідниками [Gillian, 1996 : 132; Аникин, 1987 : 17] до текстів малих форм фольклору, які також називають малими жанрами семіотичної системи фольклору [Gillian, 1996:132], малими жанрами афористичного фольклору [Аникин, 1987 : 17], малими літературними формами (фольклорними або авторськими), нетиповими текстами малої форми [Pawley, 1990 : 4], малими текстами-кліше [EncyclopediaAmericana, 1985 : 8-9], малими літературно-художніми формами тощо та відносять до них міні-казку, байку, велеризм, афоризм, лімерик, загадку, прислів’я тощо [Мерзлікіна, 2001 : 83].