О. Селіванова розглядає лексико-семантичне поле як парадигматичне об’єднання лексичних одиниць певної частини мови за спільністю інтегрального компонента значення (архісеми). Вона вважає, що складники лексико - семантичного поля відображають понятійну, предметну або функціональну подібність позначених ними явищ, що є дискусійним і залежить від методології дослідження [22; 565].
На думку Ярцевої лексико - семантичне поле - це сукупність мовних одиниць, об’єднаних спільністю змісту (іноді навіть спільністю формальних показників), які відображають понятійне, предметне чи функціональний збіг позначених явищ [3; 380].
Головними властивостями лексико - семантичного поля, на думку І. Кобозєвої, є такі:
1) наявність семантичних відношень між складниками;
2) системний характер цих відношень;
3) взаємна залежність і взаємна детермінованість лексичних одиниць;
4) відносна автономність поля;
5) безперервність позначення у смисловому просторі;
6) взаємозв’язок полів у лексичній системі. ЛСП має центр та периферію. До центру входять найуживаніші слова з яскравим інтегральним значенням, периферія характеризується значно меншою частотністю вживання, стилістичною забарвленістю значення.
Отже, лексико-семантичні поля характеризуються зв'язком слів або їх окремих значень, системним характером цих зв'язків, що забезпечує безперервність смислового простору. Кожне поле - це своєрідна мозаїка слів, де кожне окреме слово має певне місце в лексико-семантичному просторі. Ця мозаїка не збігається в різ них мовах, бо кожна мова по-своєму членує об'єктив ний світ. Національна специфіка лексико-семантичних полів виявляється в кількості наявних у полі слів і в характері опозиції між компонентами поля [10; 109].
У структурі лексико - семантичного поля лінгвісти виділяють такі частини:
1) ядро поля, що представлене родовою семою - компонентом, навколо якого розгортається поле. Оскільки ядро є лексичним вираженням смислів, або семантичних ознак, воно може замінити кожен із членів парадигми, будучи представником усієї парадигми;
2) центр поля складається з одиниць, які мають інтегральне, загальне з ядром і між собою, значення;
3) периферія поля складається з одиниць, що є найвіддаленішими за своїм значенням від ядра. Вони деталізують та конкретизують основне значення поля. Зазвичай периферійні елементи перебувають у зв’язку з іншими семантичними полями утворюючи при цьому лексико - семантичну цільність мовної системи;
4) фрагменти поля є вертикальною ядерною і центро- периферійною структурою, яка за своєю семантикою утворює окрему гіпер- гіпонімічну структуру різнотипного складу [11; 59].
Будь-яке лексико-семантичне поле має ядро, до складу якого входять назва (ім’я) поля, тісно пов’язане з нею видове ім’я, синоніми та родове ім’я, а також антоніми. На периферії поля знаходяться слова, семеми яких перетинаються з ядерними словами за окремими семами [2; 94].
В якості ядерної лексеми або групи лексем на роль імені поля можна обрати будь-яку лексему, що цікавить дослідника, проте, результати аналізу можуть бути обмеженими, якщо лексема підібрана невдало, якщо вона не володіє властивостями притягувати велику кількість лексем. Приналежність до ядра чи периферії прямо залежить від семантики слів, що визначає їх зміст та місце в лексико-семантичному полі.
Між ядром та периферією відбувається розподіл функцій поля: одна частина функцій переходить на ядро, а інша - на периферію. Між ядерною та периферійною зонами відсутня чітка межа. Складові елементи поля можуть належати до ядра одного поля, і одночасно бути на периферії іншого поля [3; 38]. Периферія поля складена з одиниць, що є найвіддаленішими за своїм значенням від ядра. Вони деталізують та конкретизують основне значення поля. Багатоповерховий будинок - це важливий елемент міської інфраструктури. Хоча у дефініції не вказано на належність цього поняття саме міському середовищу: багатоповерхівка - багатоповерховий будинок [7; 53]; багатоповерховий - який має кілька (багато) поверхів [7; 53].
Польовий принцип організації системи мови свідчить про обов’язкову наявність периферії у кожному полі. Жодне мовне явище не може складатися лише з ядра, оскільки периферія є таким же повноправним елементом лексичного значення, як і ядро [3; 38].
Як одне з найактуальніших питань у лексичній семантиці О. Антомонов розглядає структуру лексико-семантичного поля. Вiн називає фактором, що об'єднує погляди дослідників, розуміння лексико-семантичного поля як структури, що має ядро і периферію [1; 187-193].
М. Жгенти зазначає, що семантична впорядкованість словесного поля зумовлена семантичною ознакою - словесним значенням одиниць, що входять до його складу. Дослідник пропонує методику "семантичних ознак", що дозволяє порівнювати структурно-семантичні організації полів різних мов [11; 12 - 14].
Традиційно дослідження лексики в аспекті польової організації здійснюється у двох напрямах:
1) ономасіологічному (від поняття);
2) семасіологічному (від слова).
Ю. Караулов вважає, що домінантним є інший підхід. Визначає лексико-семантичне поле як групу слів однієї частини мови, що мають досить тісний смисловий зв'язок [9; ст.57].
Семантичний простір по-різному членується в мовах, кількість клітин у межах лексико-семантичного поля не збігається, а тому й не збігаються значення слів-відповідників. У ядрі містяться найважливіші слова, вони пов'язані між собою сильними семантичними відношеннями й утворюють синонімічні, антонімічні і родо-видові групи. На периферії містяться функціонально менш важливі слова, що, як правило, належать і до іншого лексико-семантичного поля. У межах лексико-семантичного поля виділяють лексико-семантичні групи [5; 49].
Так, скажімо, в темпоральному лексико-семантичному полі виокремлюють:
1) назви неточних часових відрізків (час, пора, період, епоха, ера то що);
2) назви точних часових відрізків (секунда, хвили на, година, доба, тиждень, місяць, рік, століття тощо);
3) назви пір року (весна, літо, осінь, зима);
4) назви частин доби (ранок, південь, вечір, ніч);
5) назви місяців (січень, лютий і т.д.);
6) назви днів тижня (понеділок, вівторок і т.д.) [10; 398-399].
У середині лексико-семантичних груп виділяють ще тісніше пов'язані семантичні об'єднання (їх називають лексико-семантичними категоріями) - синоніми, антоніми, конверсиви, гіпоніми. Синоніми - слова однієї й тієї ж частини мови, значення яких повністю чи частково збігаються. Синонімія відображає в мові властивості об'єктивного світу, через що є лінгвістичною універсалією. У мовознавстві існує декілька підходів до вивчення синонімії. Одні дослідники акцентують на тотожності або подібності значень, інші - на їх повній чи частко вій взаємозамінності в тексті, треті - на їх оцінно-стилістичній характеристиці [3; 93].
Кузнєцов А.М. запропонував такі неформальні критерії виділення ядра та периферії поля:
1) Слова, що відносяться до ядра, як правило, прості за своєю морфологічною структурою.
2) Ядерні лексеми володіють більш широкою комбінаторністю, що доведено рядом статистичних досліджень.
3) Ядерні лексеми є більш психологічно значимими.
4) Слова-запозичення, зазвичай, відносяться до периферії, а не до центру.
5) Семантика ядерних слів є, як правило, ширшою, ніж семантика периферійних лексем [11; 77].
Семантичне поле характеризується такими основними властивостями:
1) наявністю семантичних відношень (кореляцій) між складовими його словами;
2) системним характером цих відношень;
3) взаємозалежністю та взаємообумовленістю лексичних одиниць;
4) відносною автономністю поля;
5) безперервністю позначення його смислового простору;
6) взаємозв’язком семантичних полів у межах всієї лексичної системи [11; 62].
Іноді лінгвісти, крім ядра, виділяють також центр (Кузнєцова 1981). Ядром називають "центр центру", тоді як центр і ядро разом протиставляють периферії [10; 40]. Розмежування між центром і ядром у нашій роботі не проводилось, оскільки обидва слова розглядались як синоніми, при цьому перевага надавалась терміну "ядро".
Отже, лексико-семантичне поле складається з ядра, ядерної та периферійної зони. Поле має певні властивості та розвивається в двох напрямках, може мати синонімію чи антонімію в середині своєї структури серед лексем на позначення лексико-семантичного поля.
Люко Дашвар (Ірина Миколаївна Чернова) народилася 2 травня 1954 року в місті Херсоні. Люко Дашвар українська письменниця, сценарист, журналіст. Лауреат літературної премії "Коронація слова": у 2007 роман "Село не люди" здобув ІІ премію, у 2008 році за "Молоко з кров’ю" (або "Примха") стала дипломантом конкурсу, а в 2009 - му її роман "Рай. Центр" отримав диплом "Вибір видавців".
Має дві вищі освіти: Одеський інститут легкої промисловості (інженер - механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління).
У журналістиці з 1986 року. Закінчила курси сценарної майстерності голлівудського професора Річада Креволіна. З 1991 року - головний редактор херсонської молодіжної газети. Потім працювала головою комітету у справах преси й інформації херсонської облдержадміністрації. З 2001 року головний редактор газети "Селянська зоря". Деякий час працювала журналістом та редактором жіночих журналів.