Почала писати сценарії для кіно: "Луна Одесса" і "Время - это все". З 2006 року займається тільки літературною діяльністю. Перший роман "Село не люди" був відзначений другою премією "Коронація слова 2007", а другий - "Молоко з кров’ю" - премією "Коронація слова 2008". В березні 2008 отримала нагороду журналу "Друг читача" за найкращий літературний дебют (роман "Село не люди"). "Молоко з кров’ю" визнано переможцем конкурсу "Книга року БіБіСі 2008". У 2009 році в світ виходить третя книжка автора " Рай. Центр", яка отримала диплом "Вибір видавців" на конкурсі "Коронація слова 2009".
Твори:
· "Село не люди" (2007);
· "Молоко з кров’ю" (2008);
· "Рай. Центр" (2009);
· "Мати все" (2010) [14].
Якщо, взявши до рук "Рай. Центр", ви чекаєте від Люко Дашвар чергового любовного роману з українським колоритом, то вас спіткає розчарування. Цей роман уже не вписується у вузькі рамки суто історії про кохання, оскільки пропонує читачам значно більше. І в цьому, на мою думку, можна вбачати зростання майстерності письменниці, перехід на нову сходинку у її творчості. Про що ж цей роман? Якщо двома словами - про життя. Мабуть, однозначно сказати важко, оскільки минуле і теперішнє, фантастика та добре відомі нам реалії сьогодення, любов та влада тісно сплелися тут у сюжетний клубок, розплутати який авторка дозволить вам тільки під кінець. Головні персонажі твору - сучасні студенти та можновладці, а місце дії - Київ. Усе починається з романтичного, шаленого кохання Макса та Люби, а закінчується цілком прагматично - холодною війною між двома посадовцями, Сердюком та Коноваленком, що розгортається у віддаленому райцентрі, до якого їм, по суті, й діла нема.
Хронологічно зображені у романі події розгортаються протягом трьох днів, проте книжка значно об’ємніша часово. І це відіграє суттєву роль як для сюжету, так і для проблематики твору, оскільки пояснює причини та мотиви тих чи інший дій і подій. Спогади Володимира Сердюка, його життєва історія, що авторка розгорнуто її змалювала, вводить у твір час його молодості. А це, своєю чергою, дає нам досконалий портрет сучасного посадовця та його минулого. А завдяки двом примарним серденятам, Микишці та Свирі (їх і привидами назвати важко, бо з привидом зазвичай асоціюється щось потойбічно-погане, а вони відіграють тут суто позитивну роль), автор вводить як тло давноминулі часи за гетьманування Дорошенка. І це особливо важливо для порівняння України сучасної та України колишньої, яке не акцентовано проводить авторка протягом усього твору. Це важливо для оцінки морального стану нинішніх українців, чистоти їх душ. І дорошенкові серденята тут - як лакмусовий папірець - хто бачить їх, ще чистий душею, а хто ж ні - пропаща душа. Тому й не дивно, що у столичному Києві, який вони спершу прийняли за рай, їх майже ніхто не бачить, а от у віддалених містах і містечках - "Так онде Україна поховалася! По райських центрах, де слава гула. Чистих душ по тих центрах докупи зібрала - це ж ніяких цурпалків не вистачить, аби порахувати".
Події у романі "РАЙ. Центр" розвиваються дуже динамічно. По-перше, тому що все це, як уже говорилося, відбувається протягом трьох днів. По-друге, часто змінюються зображувані місця та персонажі. Щойно читали про студентів на Костянтинівській, а в наступну хвилю - вже в офісі депутата Сердюка, ще за мить - на схилах Дніпра разом із серденятами. Це чимось нагадує слайди, і треба докласти трохи зусиль, щоби встигати за цим виром подій. По-третє, динамічності твору додає сама мова. Авторка майстерно використовує, неповні односкладові речення, багато емоційних вигуків, риторичних питань, що теж додає відповідного темпу. І хоча часом здається, що події таки трохи затягнуті через велику кількість деталей, згодом все стає на свої місця і ти усвідомлюєш, що якраз без тих деталей картина була би неповна.
У романі Дашвар досить гарно змальовано студентське середовище, зокрема студентські будні (чого варте тільки „двадцятисемиметровий космос”), однак головне тут - саме зображення нинішнього середовища можновладців, більшість яких раніше були членами партії. Авторка на прикладі Сердюка подає нам весь шлях такої людини по сходинках влади, її принципи та переконання, звичні способи дії, зокрема використання прихованих важелів влади. Велика кількість незначних на перший погляд деталей та простота викладу роблять картину правдивою та об’ємною.
Якщо ж говорити про ключове поняття роману, то, думаю, це слово „зрада” У будь-якому прояві, у будь-якій сфері життя зрада - це найгірше, що може вчинити людина, а отже й наслідки її руйнівні. Зраду держави ми бачимо на прикладі Сердюка та Коноваленка, як це бачать і розуміють Свиря та Микишка. Пані Женя зраджує своєму чоловікові, і це знищує їх сім’ю, що й так трималася тільки завдяки сину. Та найвагоміша зрада - зрада самого себе, своїх поривань та ідеалів, що вчинила Люба, приховавши правду від Макса, чи Макар, що купився на великі гроші та становище у суспільстві.
То ж слушно було би сказати, що остання книжка Люко Дашвар, якраз на часі. Написана на злободенні теми, вона дає нам гарну картину сучасного українського суспільства, а також піднімає важливі моральні проблеми. Крім того, незвичність сюжету, гарна робота зі структурою та мовою твору, динамізм розвитку подій - усе це зацікавить широке коло читачів, а не тільки шанувальників письменниці.
Назва роману - оригінальна. У простому і провінційному слові "райцентр" знайти таке нове звучання… Після прочитання книги я чомусь вирішила, що як і зазвичай - робоча назва твору була інша, а над цією авторка думала довгими і безсонними ночами. Про обкладинку. Занадто одягнене жіноче тіло, у порівнянні із попередніми обкладинками книг Люко Дашвар. Обкладинка у якійсь модній рожево-фіолетовій гамі. Поза жіночого тіла наштовхує на думки, що книга має перевернути світ з ніг на голову. Про зміст. Я залишилася у якомусь змішаному стані після прочитання "РАЙ. центру". З одного боку - є сюжетні лінії. Аж занадто багато, як на мене:). Сюжет студентів, народних депутатів, їх помічників та їх PR-менеджерів, синів, ворогів, друзів та дружин, а також лікарів, козаків, комуністів та ще ряду простих українців. Сюжетна лінія кохання розумної студентки Люби із Могиляки і красиво неголеного хлопця Максима на "Мазераті". Сюжет святих душ, які віддали життя за Україну і товстої та зрадливої сучасної еліти. Лінія багатого Царського Села і бідного 27-метрового квартирного космосу на Подолі. Тут же районний центр із вимкненням електроенергії та столиця, яка вирішує - бути світлу чи ні. Сюжет душевної драми любові та життєвої трагедії Соні, яких і зараз ходить по містам і селам тисячі… Написано легко і доступно. Але як на мене - трохи забагато казковості та збігів. Було багато сцен, читаючи які я думала: "Так не буває". Але були і такі, коли закрадалася думка: "Так було і у моєму житті"… Про призначення: аудиторія читачів широка. Але у зв’язку із наявністю жорстокої реальності та картин сучасності - не рекомендується читати особам із слабкою психікою (може викликати депресію), закоханим студенткам із Могилянки (може спричинити фобію Пішохідного мосту через Дніпро), синам народних депутатів (може викликати зайві роздуми над життям), лікарям із районного центру (навіщо читати про своє життя правду?), ну і звісно, дівчатам із іменем Марта [17].
Отже, роман "Рай. Центр" Люко Дашвар має цікавий сюжет та зовсім несподівану зав’язку, які захоплюють з першої сторінки. Авторка майстерно виклала свою думку та донесла проблеми сучасності до читача. Це проблема батьків і дітей, кохання між бідною Любою і сином багатих батьків Максимом, проблема влади, не здатної допомогти народу, брудної і не чесної "гри" політиків, а також проблема зради самого себе. Мовні засоби та прийоми, використані письменницею, посилюють експресію, є значущими у формуванні довершеного складного, багатопланового образу "міста", що є тлом змалювання переживань, емоційного стану героїв. Місто виступає не тільки осередком історико-культурних зрушень, а й об'єктом естетичного сприйняття, чуттєвого осягнення реальності. Авторка дуже майстерно описує місто, так, що складається враження, що ти знаходишся поруч з героями роману.
Для вивчення лексем, що входять до складу лексико - семантичного поля "місто", ми користуватимемося терміном, запропонованим О. Селівановою - об’єднання лексичних одиниць певної частини мови за спільністю значення, що має своє ядро і периферію.
У великому тлумачному соціологічному словнику акцентують увагу на тому, що розвиток міста зумовлений наявністю технології транспорту та комунікації. Макс Вебер у книзі "Місто" виділяє правовий, економічний, політико-адміністративний аспект поняття місто[6; 12]. Поняття місто нерозривно пов’язане із поняттям інфраструктура.
Інфраструктура - особливий фонд капітального оснащення у вигляді засобів транспорту, шкіл, фабрик тощо [7; 216].
Ядром семантичного поля поняття містов аналізованому тексті є лексема місто. Ядерна зона - це синоніми до слова міста, а також всі похідні лексеми: міський, містечко, приміський, місцевий.
Периферійна зона - це слова, схожі за семантикою, описові словосполучення, слова, що відображають інфраструктуру міста: міст, шосе, метро, готель, бруківка та ін.
| Ядро | Ядерна зона | Периферійна зона |
| місто | Містечкомістоммісцевиймістумістаміськийприміський | районмістновобудовибагатоповерхівкибудинокцерквамонастирскверцентрнічний клубофісновобудовиплощавулицяузвізметроострівпагорбиберегкиївські вогнінетріринокбруківкаперехрестягіркиготельуніверситетакадеміяКабмінВерховна рада |
Отже, поняття містонерозривно пов’язане із поняттям інфраструктура. Ядром семантичного поля поняття місто в аналізованому тексті є лексема місто. Ядерна зона - синоніми до слова міста, а також всі похідні лексеми: міський, приміський, містечко, місцевий. Периферійна зона - всі слова, що схожі за семантикою, описові словосполучення, слова, що відображають інфраструктуру міста: площі, сквери, бульвари, готелі, ринки, базари, метро, багатоповерхівки, офіси та ін.