Вираження інтенсивності страху здійснюється також конструюванням певних емоційно-оцінних комунікативних структур, зокрема, порівняння: “Now she fearedthis mission as she had feared none of the others” [538, c. 278].
Неодмінною ознакою вузла ТАКИЙ ЕК СТРАХ є семантичний компонент, який відбиває тривалість страху (форма страху) через залучення різноманітних комунікативних способівїї передачі:
1) вживання субстантивних словосполучень з прямим номінативним значенням його компонентів, наприклад, “The years of terror were locked deep in her” [538, c. 14]; “First day of New Year has been day of horror” [489, c. 10];
2) створення метафоричних конструкцій:“Fears grown over many years did not loose their hold easily” [491, c. 319].
Якісні ознаки страху, акумулюючись у підслоті ТАКИЙ, стосуються таких її характеристик, як:
– рекурентність (відбивається в опозиції “повторюваність / континуальність”), яка передається за допомогою атрибутивних словосполучень неметафоричного характеру, наприклад, “There was not such a thing as a periodic spy scare in the town. The scare was constant” [543, c. 456];
– характерність певного різновиду страху для визначеного віку особи (зазвичай акцентує крайні зони життєвого циклу індивіда – дитинство та старість), пор.: “For a moment Henry was frozen with thousands childish horrors” [526, c. 164]; “...he was more afraid of being an old man who is alone …Helived in fear of breaking a bone and not being able to get to the telephone” [523];
– новизна емоції для експірієнцера: “...every knock on the door, every ring of the phone, every footstep brought a new terror he had never known” [538, с. 62]; “She had never really been frightened with him because he distractedher from her old fears”[491, с. 154].
Таким чином, підслот СТАН СТРАХУ ЕК СТРАХ структурується у вигляді конфігурації вузлів ЩОСЬ, ТАКИЙ та СТІЛЬКИ. Зазначені вузли зберігають знання про страх, якийосмислюється у ролі контейнеру, його наповнення, інструменту, результату або причиною стану справ. Широко представлен спектр різноманітнихрізновидів страху, їхня кількісно-якісна визначеність. Описані концептуалізації страху складаються концептуально-семантичне підґрунтя використання в англомовному художньому тексті як слівних, так і надслівних номінантів емоції страх.
3.2.2.3 Підслот СИМПТОМ
Емоційне ставлення до явищ дійсності розкривається у зовнішньому вираженні або у сукупності тілесних сигналів протікання емоцій (мова, міміка, пантоміміка тощо) [254, с. 39; див. також 36]. Будь-які фізіологічні зміни, що з’являються в організмі наляканої людини, кваліфікуємо як симптоми страху. Знання про симптоматику страху локалізується в вузлі СИМПТОМ СТРАХУ СТАТАЛЬНОГО слоту.
Найкращий засіб передачі емоційних переживань, які являють собою складову частину культури будь-якого народу, є використання її мовних ресурсів [69, с. 646; 141, с. 7; 254, с. 56; 311, с. 135; 358, с. 61]. Вербальні прояви емоції страх знаходять представлення у репліках персонажів текстів, зумовлюючи тип та будову речень, підбір лексичних одиниць, вибір граматичних конструкцій, інтонації тощо.
Емоційне висловлення відрізняється рядом специфічних рис щодо будови. Синтаксис відображає емоцію у формальних структурах висловлення [311, с. 143;372, c. 50; див. також 100, с. 8-10; 282, с. 183]. Серед експресивів, що виражають емоцію страх, зустрічаються речення трьох основних комунікативних типів – питальні, розповідні, спонукальні, які часто стають окличними в певному контексті через те, що вони виражають сильний ступень емоції [235, с. 36].
Імперативні висловлення, які репрезентують різноманітні бажання як відображення емоційно детермінованого волевиявлення особи, імпліцитно відбивають наявну ситуацію небезпеки, стан страху, супутні дії, можливі наслідки. Основне дієслово може вживатися в них як у стверджувальній, так і у заперечній формі, пор.: “Leave us alone!” I managed to shriek. “Please, leave us alone!” [536, c. 47];“...he wailed in terror. “Mercy! Don’t kill me!”[531, c. 82].
Страх особи може бути репрезентовано у питальних структурах фрагменту тексту. Серед найпоширеніших видів запитань, спрямованих на вираження індивідом страху, ми виділяємо:
– власне питання, мета яких інформаційний запитпро загрозу, власний стан страху та про наступні дії по виходу з ситуації небезпеки, наприклад, “It had to be serious or Katie never would have called him, not after all these months. My God, what was it?” He broke out in acold sweat” [491, c. 181];
– риторичні питання,експресивна енергія яких виникає внаслідок протиріччя між синтаксичною формою та комунікативним змістом, що полягає в оцінюванні висловленого судження, а не в формально інформаційному запиті [116, с. 66]. Відтворюючи безпорадність та незахищеність особи, високу ситуативну схильність до страху, вони націлені на створення експресивного ефекту: “He began to scream, a crazy, whooping sound…“Oh, what if it gets out? Oh, Jesus, what if –” [519, c. 92].
Спостереження над мовним матеріалом виявило той факт, що в контексті функцію вираження страху можуть брати на себе речення розповідні, однак при цьому ступінь емоційної зарядженості вираження страху стає значно меншим: “... thin streams of blood flowed out of my wrist, as though being sucked up through invisible straws. “My God,” David whispered in horror”[533, c.59].
Експресивність усіх трьох типів речень значно зростає при набутті ними окличності. Специфіка окличних висловлень полягає в поєднанні синтаксичних особливостей з набором емотивів, усталених одиниць, яскравим інтонаційним малюнком, залученням до кодифікації просодики графічної семіотики [235, с. 36; 252, с. 117].
Прототиповими структурами власне окличних речень, які спрямовані на вираження страху у зовнішньому або внутрішньому мовленні персонажу, є структури What + N…!(“What impression of deep awe did it inspire!” [542, c. 128]) та How (Аdj)+V...!(“She paled with apprehension…in a shocked tone she gasped: “Oh, Denis, how could you!” [477, c. 108]).
Однією з особливостей формальної структури емоційного синтаксису є виявлення ряду емоційних конотацій у специфічній комунікативній одиниці – надфразової єдності [384, c. 194]. Надфразова єдністьє складним синтаксичним цілим, що утворюється декількома реченнями, пов’язаних єдиною темою – стрижнем тематичного блоку, думкою автора, комунікативною метою [235, с. 37; 406, c. 5]. Відобразити мовними засобами нюанси ситуації виникнення та переживання персонажами страху в одному короткому повідомленні не є можливим з комунікативної точки зору, тому її опис здійснюється за допомогою кількох структурно та семантично взаємозалежних висловлень.
Серед інших виразних засобів, заснованих на редукції вихідної моделі найчастотнішою є апозіопезис, сутність якого розкривається в раптовому перериванні висловлення під впливом сильного напливу емоцій [384, c. 234], у тому числі й страху. В емотивно-заряджених висловленнях такого типу цей стан прототипово передається за допомогою пунктуаційних маркерів – тире та трьома крапками: “The mangler killed Mark Jackson. Oh, god it might get out! It…it…We can’t… we…oh –” [519, c. 92].
Під час аналізу текстових фрагментів виявилося, що підслот СИМПТОМ виражається різноманіттямсинтаксичнихстилістичних засобів, за якими побудовано висловлення персонажу, охопленого страхом. Такі структури відрізняються підвищеною емотивністю та використовуються автором навмисно з метою створення експресивного ефекту. Саме емоційним напруженням пояснюється поява у мовленні значного числа повторів, основна функція яких полягає в підсиленні емоційного впливу на читача [235, с. 42; див. також 249], наприклад, “I’m afraidof going. I won’t go. They’ll make me hide in the dark. I’ll scream and scream and scream” [498, c. 47]. Наведена СФЄ ускладнюється стилістичним прийомом полісиндетону, вживаному у останньому реченні. Така стилістична фігура передбачає використання повторюваних перед кожним наступним реченням, його частиною або кожним словом однакових сполучників, дещо уповільнюючи темп мовлення та надаючи вищеназваним компонентом більшої акцентуації та виразності [384, c. 226].
Для опису страху використовується також повторення початку речення, частіше за всього підмета, іноді підмета та присудка [235, c. 43]: “He’s [dad] been on a drynk,” the boy was saying now, “but that ain’t the trouble. It’s…it’s…Oh Lord, it’sawful!” [510, c. 106].
На основі повторення базується інший стилістичний прийом синтаксису – паралелізм, суть якого полягає в ідентичній або подібній побудові синтаксичної конструкції двох чи більше речень або їхніх частин, що йдуть одна за одною [384,c. 208]. Так, нижченаведена СФЄ є насиченою повторами еліптичних структур, які, будучи оформленими у розповідних реченнях з єдиним нейтральним інтонаційним малюнком, створюють надзвичайну емоційну напруженість фрагменту: “He turned his attention back to the road just in time to see something vanish under the T-Bird’s bumper. “A dog,” he said. “Tell me it was a dog, Vicky.” Her face was pallid, cottage-cheese color. “A boy. A little boy.” [508, c. 250].