До комунікативних одиниць, які також сигналізують про переживання героєм твору страху, відносяться звертання, які детермінують адресата, виконуюючи фатичну функцію [311, с. 165] та спрямовані на виділення ряду його якостей, уточнюють ставлення до нього [235, с. 42]: “I screamed “TRAIN!”“Awwwwww, shit!” Vern screamed. “Run, you pussy!” I yelled, and thumped him on the back”[524].
Маркувати страх у персонажному мовленні може також лексичне наповнення висловлення. Перш за все, показником переживання персонажем страху слугує ідентифікація наявності емоції самим її носієм. У процесі вербальної репрезентації знання про певну форму страху основне навантаження беруть на себе нейтральні одиниці, які складають асоціативно-емотивну лексику ЛСП “страх”, пор.: “Thefearandterrorareplainlyvisibleinhereyes” [502, c. 221]; “Jeez, you scared me” [503, c. 26].
Для реконструювання інформації слотів ЕК СТРАХ, активно використовується емотивно-оцінна лексика різної частиномовної приналежності периферійних зон ЛСП “страх”: “Tell, me, Mary, have you heard anything yet from that foreign study program?” “No, and I’m on pins and needles” [503, c. 54]; “I’m scared, he thought. Sitting here shitscared in a snowstorm” [526, c. 107].
Активно вживають також спеціалізовані засобимаркування емоцій – вигукові слова та конструкції, які слугують для їхнього вираження безпосередньо у конкретній ситуації [69, c. 647; 71, c. 87; 311, с. 164]. У текстах англомовної художньої прози страх виражається двома видами вигуків. Опосередковані однослівні інстинктивні вигуки персонажів типу oh (o-oh, oooh), ah, whoo, why, wow [440, c. 33, 42, 201] детермінуються біологічною природою людини і супроводжуються невербальною її поведінкою: “Aah!” he shrieked… suddenly his body failed to obey his mind”[500, c. 349]. Характерною ознакою прояву страху персонажами в англомовних текстах є використання ними усвідомлених прагматичних маркерів типу Oh, dear! My-my! Poor me! Gracious! Christ! Lord think of that! What! [440, c. 37, 40, 84], утворених на базі різних частин мови внаслідок функціональної переорієнтації [179, c. 73]. Такі вигукові конструкції функціонують як самостійні інтонаційно оформлені нерозчленовані фрази [440, c. 6-7], наприклад, “Holy mother of Jesus, save me!” The old lady whimpered [531, c. 80]; “And began to hack off his own hand!” – “Oh my God!” [485, c. 24].
Окремою групою одиниць, які виражають страх персонажа, виступають частки,що спрямовані на передачу емоції, волевиявлення, так і на посилення виразності змісту повідомлення[311, с. 171].У наведеному нижче прикладі заперечні частки, які контекстуально вказують на страх, разом із графічними засобами (графонами), що представляють переривчастість, різке уповільнення та прискорення темпу висловлення, створюють нагнітання емоційної напруженості героя: “As I was fumbling to unlock the door to his room, I could hear him screaming inside. “No, don’t – I beg you. Don’t let go. No! No! No-ooooooooo!” [506, с. 63].
Невербальні засоби, кодовані номінативними одиницями мови та мовлення, є тими симтомами, які вплітаються в мовне спілкування, та являють собою елементи комунікативного коду – “емоційної мови” [120, с. 135; 141, с. 18-22; 233, c. 367; 290, с. 135]. У англомовних художніх творах знаходять об’єктивації різні фрагменти концептуальної структури підслоту СИМПТОМ [ХТОСЬ (людина) відчуває (ЩОСЬ (відчуття)) / (має ЩОСЬ: частина (орган тіла) діє ТАК)],яка структурує знання як про зовнішні, видимі процеси, що відбуваються в організмі наляканого індивіда, так і про внутрішні відчуття-сигналізатори страху. Причому, як свідчитьаналіз текстових репрезентаційемоційних ситуацій небезпеки, найбільш часто експлікуються ті симптоматичні показники страху, які безпосередньо доступні для акустичного та зорового сприйняття.
Фонаційні засоби паралінгвістики виявляються в елементах екстралінгвістичного (паузи, плач, зітхання тощо) та просодичного (темп мовлення, тон, тембр, висота гучності, манера мовлення тощо) характеру [21, с. 60; 71, с. 89-91; 120, с. 156-157]. У тексті висота тону, інтонаційний контур, розтягування складів та слів, паузація передаються за допомогою системи графічного запису мови[141, с. 57; 197, с. 114; 311, с. 95]. Так, вербально оформлене емотивне вираження стану страху персонажа може відтворюватися трьома крапками, які фіксують інтонаційні мовленнєві паузи та незв’язаність мовлення на письмі: “Ashrill, panickedscreamdrifteduptothem... “Who stabbed whom?” he asked very quietly. “Who is dying?”“I ... she... Mr. T-T-Toomy –”[521, с. 133], або тире у кінці обірваного речення: “Beaver! Beav, what ––”... Jonesy standing there utterly defenseless in his shocked horror”[526, c. 190-191]. Надмірна емоційна насиченість висловлювання може передаватися також за допомогою великих літер: “HALL, FORGOD’SSAKE –” [509, c. 50].
Фонаційні семи, які репрезентують параметри звучання голосу людини в стані страху, можуть відтворюватися не тільки за допомогою графічних, але і лексичних та синтаксичних засобів. Так, існує низка дієслів, у структурі яких функціонує сема інтенсивності фонетичного параметру. Для сучасних англомовних художніх текстах типовими є дієслова, які відтворюють гучність та тон голосуразом з тривалістю висловлення, а саме: scream, wail, cry, whimper, whisper тощо. Наприклад,“All he could see inside were the lifeless legs of Captain Smith, and yet he wailed in terror” [531, с. 82]; “In the garden she whispered, pointing outside with a shaking hand. “It’s out there” [494, с. 17].
Меті маніфестації відповідних фоноартикуляційних сем слугують поєднання дієслівговоріння, з прислівниковими та субстантивними лексичними одиницями у функції “обставини способу дії” [див. також 365, с. 85], наприклад, “The story was told nervously, in a low, halting voice”[506, c. 87]; “Don’t act like a lawyer,” he whispers under his breath… He glances at us with horror” [502, c. 183].
Для підкреслення манери говоріння вживаються атрибути з просодичними семантичними ознакамиперед іменниками або в складі іменного присудка: “Can you do that?” came the quavering reply. “Will he come?” [531, с. 78], “I don’t believe it”, he said, frozen with fear. His voice was weak and shrill”[500, с. 234-235].
Особливою експресивною навантаженістю відрізняються речення, які фіксують повну нездатність персонажу до вимовляння будь-яких звуків взагалі: “Then his mouth opened to scream, but no sound came out”[533, с. 54].
Серед сигналів, які сприймаються оптичною системою індивіда, найбільшу значимість у передачі емоційного стану страху відіграють всілякі рухи тіла. Форми функціонування кінетичних засобів у художньому творі виступають самостійним прийомом, який посилює комунікативну спрямованість тексту, його вплив на адресата [254, с. 34]. Аналіз паралінгвістичних номінацій емоції страх у текстах сучасної англомовної прози показав, що вони спрямовані на експлікацію зовнішніхтавнутрішніх фізіологічних змін в організмі, для чого залучаються як лексичні одиниці англійської мови, так і різноманітні стилістичні засоби та прийоми.
Підслот СИМПТОМ зберігає інформацію про зміни в організмі людини, що належить різним модальностям. При цьому, левова частка даних, описаних в англомовних художніх текстах, припадає на інформацію візуального характеру, що стосується зовнішніх симптомів страху, локалізованих в різних ділянках людського тіла. Наведемо приклади експлікації інформації підслоту СИМПТОМ, яка не отримала закріплення в одиницях номінативного простору ЕК СТРАХ.
Обличчя як канал невербальної комунікації є одним з найголовніших регуляторів комунікативного акту [316, с. 145]. Під час опису переживання людиною страху увага акцентується на таких моментах, як, наприклад, зміна виразу обличчя,що прототипово фіксується сполученням expression of: “Waved at him and just for split second saw expression of horror cross his face” [489, c. 94], зміна у положенні губ:“...his lips twitched. The old dreamy terror was on him” [515, c. 155].фіксація виразу очей:“The eyes which stared back at him were wild-trapped animal, wild and haunted” [487, c. 51].
У стані страху особа не здатна адекватна контролювати свою поведінку, що й виливається у ряді інстинктивних захисних реакціях тіла людини на страх. Так, вербалізації знаходить мануальна кинема:“Huntons eyes bulged madly from his head and his hands were claws”[519, с. 92]; кинема шиї у різних її проявах: “IwassoscaredIcouldn’tmove. I just managed to turn my head to stare at the close door” [482, c. 20],“His Adams apple was going up and down” [510, c. 106]; надмірне виділення слини:“…Hall saw his face go white as paper. Spit ran down his chin. “Oh, my God. Dear Jesus”[509, c. 50].
Опис внутрішніх симптомів страху активно задіює набір метафор, наприклад, відчуття, сконцентровані у животіпорівнюються зіскипками: “His belly felt suddenly filled with splinters”[515, c. 153] або образно розглядаються як результат сжимання (холодною рукою) внутрішніх органів людини:“Morrisonfeltacoldhandclutchinghisbowels” [486, c. 96]; дії синестезії піддаються зміни смакових відчуттів у роті: “He tasted the bright steel of panic in his mouth” [515, c. 151], де смак уподібнюютьсяяскравому блиску сталі.
Таким чином, у підслоті СИМПТОМ ЕК СТРАХ сконцентрована інформація про внутрішні та зовнішні психофізіологічні реакції людського тіла на страх, серед яких виділяються реакції вербальні та невербальні (паралінгвістичні). До об’єктивації симптоматики страху в англомовній художній прозі широко залучаються як лексичні одиниці, так і репрезентаційні можливості емоційного синтаксису, що супроводжуються фонетичними та стилістичними засобами представлення досліджуваного концепту.
3.2.3 Слот РЕАКЦІЯ емоційного концепту СТРАХу сучасній англомовній художній прозі
Усвідомлення індивідом страху тягне за собою низку дій, спрямованих на вихід із ситуації небезпеки. Знання про можливі способи усунення емоції містяться в слоті РЕАКЦІЯ досліджуваного ЕК і репрезентуються в англомовних художніх текстах у вигляді обміркованих вчинків персонажів. Отже, слот РЕАКЦІЯ структурується як акціональний фрейм з прототиповим набором учасників, головним з яких виступає ХТОСЬ (людина), яка знаходячись у стані страху починає діяти безпосередньо на емоцію або на загрозу. При цьому на концептуальному рівні відбувається зміна ролей, приписаних учасникам емоційної ситуації небезпеки: людина як пацієнс-експірієнцер отримує роль експірієнцера-агенса, у той час як на пацієнса перетворюється загроза чи страх.