Вступ
Незважаючи на те, що ідіоматичні одиниці широко застосовуються в усному і писемному мовленні (художній літературі, публіцистиці, тощо), їхні структурно-семантичні особливості є недостатньо вивченими. Багато невирішених питань залишається і в теорії та практиці перекладу цих одиниць з англійської на українську мову та їх функції. У вітчизняному перекладознавстві ще не існує комплексного дослідження і остаточного вирішення багатьох проблем, пов’язаних з функціями ідіом в публіцистичних творах та особливостями перекладу їх українською мовою, що й зумовило вибір даної теми та пояснює актуальність дослідження.
Об’єктом дослідження є однослівні ідіоматичні одиниці в сучасній англійській мові.
Предмет дослідження – особливості функцій однослівних ідіом в публіцистичних текстах на англійській мові.
Мета роботи – проаналізувати структурно-семантичні особливості та функції ідіоматичних одиниць в публіцистичному тексті, звертаючи увагу на національну своєрідність однослівних ідіом у англійській та засоби їхньої передачі українською мовою. У завдання дослідження входить укладання класифікації способів перекладу ідіоматичних одиниць.
Матеріалом дослідження стали уривки з статей англомовних газет та їхні переклади українською мовою.
Мета та завдання дослідження визначили його структуру. Робота складається зі вступу, у якому окреслюються межі дослідження, двох розділів, кожен з яких завершується висновками, загальних висновків та бібліографії, що містить 25 джерел теоретичної літератури з мовознавства та теорії перекладу тощо.
Розділ I. Загальна характеристика ідіоматичних одиниць
1.1Поняття про ідіоми в сучасному мовознавстві
Термін «ідіома» походить від давньогрецького слова «ídiōma», що означає «особливість, своєрідність». Виділяються два основні погляди на ідіоматичні одиниці – так звані «широкий підхід» та «вузький підхід» до ідіом. Згідно з останнім, ідіомами вважається лише такі «стійкі словосполуки, семантика яких не виводиться зі значень її складників, а інтегрована ними формально; виникає внаслідок утрати мотиваційних відношень» [3, с.173].
У вітчизняному мовознавстві протягом довгого часу існувала традиція називати ідіоми «фразеологічними зрощеннями», за термінологією відомого радянського мовознавця акад. В.В. Виноградова, який розподілив фразеологічні одиниці на фразеологічні зрощення (або ідіоми у вузькому значенні), фразеологічні єдності та фразеологічні сполучення. На думку В.В. Виноградова, фразеологічні зрощення характеризуються немотивованістю складу зворотів (тобто з суми складових таких фразеологічних одиниць неможливо дізнатися про загальний зміст одиниці) та абсолютною семантичною єдністю компонентів. Серед фразеологічних зрощень виділяють наступні підтипи:
1) Фразеологічні зрощення, у складі яких є так звані «слова-некротизми» (лексичні архаїзми, історизми та інші лексеми, що вийшли з ужитку мовлення). Наприклад, англійська ідіома “to buy a pig in a poke” на позначення невигідного та невдалого придбання чогось, що не було уважно розглянуто передусім (порівн. укр. ідіому «купувати кота в мішку». Лексема a poke позначає «мішок» і є архаїзмом (сучасний синонім “sack”), який в сучасній англійській мові вживається лише у вищезгаданій ідіоматичній одиниці. Тобто ми бачимо випадок, коли лексема продовжує жити значно довше у межах ідіоматичного словосполучення, аніж у вільному словосполученні чи ізольовано.
2) Фразеологічні зрощення, що містять граматичні архаїзми, які є синтаксично неподільним цілим.
Дж.Сейдл і У.Макморді зазначають, зокрема: “The way in which the words are put together is often odd, illogical or even grammatically incorrect”
[19, c.4].
Так, ідіома I am good friends with him ("ми з ним добрі друзі») є, з точки зору граматичної структури, неправильною та нелогічною. Займенник I стоїть в однині, проте форма I am a good friend with him є неможливою, хоча значно більш логічною. Можливою є форма I am good friend of his, але вона не є ідіоматичною одиницею.
3) Фразеологічні зрощення, що стали нерозкладними як лексично, так і семантично, наприклад:
to be born with the silver spoon in one’s mouth;
to go through thick and thin.
4) Фразеологічні зрощення, котрі являють собою таку семантичну єдність, що лексичні значення компонентів зовсім неважливі для розуміння цілого [20, с.144].
Прикладами подібних одиниць в англійській мові можуть бути:
to bring the house down;
to take it out on someone.
Багато в чому подібним до вітчизняного розуміння феномену ідіоматичної одиниці є визначення Сейдл-Макморді, які наголошують на відмінності семантики ідіоми від семантики її складників: “We can say that an idiom is a number of words which, taken together, mean something different from the individual words of the idiom when they stand alone” [19, c.4].
Проте, слід зазначити, що в британському та американському мовознавстві більшу популярність має «широкий підхід» до проблеми ідіоми. До складу ідіом західні лінгвісти відносять не лише фразеологізми усіх типів, а навіть і паремії – приказки, прислів’я, крилаті вислови, цитати тощо. Але цю тему ми більш детально розглянемо у пункті 1.3.
В цій роботі ми будемо використовувати термін «ідіома» або «ідіоматична одиниця», маючи на увазі фразеологічну одиницю мови, для якої характерна стійкість, відтворюваність та немотивованість значення, тобто зміст якої не дорівнює сумі значень слів-складників.
1.2Поняття «ідіома» та «ідіоматичність»
Поняття “ідіома” та “ідіоматичність” мають суміжний характер, але не є ідентичними. Ідіоми є лише одним із проявів ідіоматичності: всі ідіоми визначаються ідіоматичністю, але не всі одиниці, що проявляють ідіоматичність, можна назвати ідіомами.
Ч. Фернандо вважає, що в основі ідіоматичності лежить традиційно спільна поява (habitual co-occurrence) слів у сполученні. Таким чином, базисною рисою ідіоматичності визнається, по суті, категорія стійкості.
Увага як вітчизняних, так і зарубіжних лінгвістів зосереджена на понятті ідіоматичності. «Ідіоматичність є вже тому важливою, що її так багато в кожній мові», – зазначає У. Вайнрайх. Тобто поняття ідіоматичності є ширшим за ідіоми, бо є атрибутом не тільки ідіом, але й інших словосполучень і довших фрагментів дискурсу. У вітчизняній науці під ідіоматичністю розуміють «властивість мовних одиниць формувати цілісне значення не із суми значень її складників або незалежно від них». У зарубіжній лінгвістиці ідіоматичність тлумачиться як здатність слів сполучатися і перетворюватися у процесі вживання на «знайомі» вирази. Але не в усіх випадках слова, що стоять поряд, можуть перетворитися на словосполучення й набути ідіоматичності. Для цього необхідна наявність чотирьох факторів. [1, с. 58].
По-перше, словосполучення повинні підпорядковуватися граматичним законам, у цьому разі вони утворюються за певними моделями. І хоча в корпусі фразеології існують винятки з правил (наприклад, nothingloath, bethatasitmay, footthebill, longtimenosee, guesswhat?), таких фраз дуже мало і вони не є продуктивними, тобто за їх моделлю не утворюються інші словосполучення.
По-друге, інваріантність компонентного складу фразеологічних одиниць, кліше та інших фраз, теж указує на ідіоматичність.
По-третє, це – переносне значення більшості таких одиниць, що свідчить про природу їх утворення шляхом метафоризації або метонімізації. Цей критерій береться до уваги особливо тоді, коли ми класифікуємо різноманітні фразеологічні одиниці на групи, бо він не є притаманним виключно всім усталеним виразам.
І нарешті, четвертим критерієм ідіоматичності є те, що у фразеологізмі так чи інакше закладено, закодовано культурний світогляд, притаманний колективній свідомості носіїв мови (наприклад, blueblood, le sangre azur, ‑ «блакитна кров», спочатку вживалось на позначення блакитних вен іспанців, що проступали крізь їх білу шкіру, на відміну від засмаглих іноземців, пізніше цей вираз став означати «аристократичне походження», безвідносно до кольору шкіри) [22, с. 34-35].
До цих чотирьох критеріїв, загально визнаних англійськими, фразеологами, російський дослідник І. Мельчук додає п'ятий – перекладний. Він стверджує: «словосполучення є ідіоматичним, якщо і тільки за умов, що до його складу входить хоча б одне таке слово, якому при перекладі словосполучення в цілому треба було б приписати перекладний еквівалент, можливий для цього слова тільки за умов появи цього слова одночасно з усіма іншими елементами сполучення (в певному порядку), причому дане слово може зустрічатися без інших елементів і тоді має інший переклад» [19, с. 20].
Ідіоматичність також розуміють як неможливість виведення значення цілого мовного утворення із сукупності значень його складових.
Видається необхідним розмежувати поняття “ідіома” та ширше поняття “ідіоматичність”, що покриває як менші так і більші за словосполучення одиниці, а також конструкції та стійкі словосполучення, які не є ідіомами.
Феномен «ідіоматичность» як такий, визначає місце ідіом в системі фразеологічних одиниць мови як її ядро, або ключова складова[2, с. 53].
1.3 Розмежовування понять «однослівні ідіоми» та «фразеологізми», а також «прислів’я»
Як ми вже зазначали у пункті 1.1, до складу ідіом західні лінгвісти відносять не лише фразеологізми усіх типів, а навіть і паремії – приказки, прислів’я, крилаті вислови, цитати тощо. Так, Ричард Спієрс у передмові до «Словника американських ідіом» пояснює вибірку одиниць для даного видання наступним чином: «Every language has phrases or sentences that cannot be translated literally. Many clichés, proverbs, slang phrases, phrasal verbs, and common sayings offer this kind of problem. A phrase or sentence of this type is usually said to be idiomatic. This Dictionary is a collection of the idiomatic phases and sentences that occur frequently in American English» [20, с.7].
Тобто ми бачимо значне розширення поняття «ідіоми» порівняно з розумінням В.Виноградова: адже до складу ідіом віднесені не лише словосполучення, а й речення (sentences) різного характеру: кліше, прислів’я, сленгові фрази, мовленнєві штампи (common sayings), які об’єднує одна спільна риса: їхня ідіоматичність. Подібним чином укладено більшість з інших оригінальних словників та довідників ідіом англійської мови Укладач іншого популярного словника ідіом британського варіанту англійської мови Вільям Колінз, зокрема, зазначає: «Вивчаючи ідіоми, завжди стикаєшся з двома найголовнішими проблема. Перша – проблема походження. Як зауважує Піарсел Сміт, навіть фахівці не в змозі чітко і впевнено пояснити значення численних ідіоматичних виразів. По-друге, існує проблема зв’язку між походженням та поточним використанням. Часто стає необхідним, вивчаючи ідіому, наявне значення якої зрозуміло і широким загалом використовується правильно, визнати, що зв’язок між походженням та значенням не є відомим» [25, c.11].