Односкладні речення у творчості Івана Драча (стр. 2 из 6)

· Дослідити будову і семантичні особливості односкладних особових речень, визначити їх місце і роль серед інших типів односкладних речень в поетичному мовленні;

· Виявити особливості будови безособових і інфінітивних односкладних речень;

· Дослідити структурно-семантичні і стилістичні особливості номінативних речень у поезії І.Драча.

Робота має комплексний характер, для досягнення мети і завдань необхідно використання наступних методів і прийомів дослідження: теоретичних – аналіз наукової лінгвістичної літератури, літературознавчих праць,емпіричних - структурно-семантичного, описового, функціонально-стилістичного методів, елементів статистичного аналізу віднайденого синтаксичного матеріалу.

Розділ І.Лінгвістичні особливості функціонування односкладних особових речень у поезії Івана Драча

односкладне речення поезія драч

Особові речення – це узагальнена назва означено-особових, неозначено-особових та узагальнено-особових речень, які є дієслівними за морфологічною природою головного члена, і особове закінчення якого вказує на означену чи неозначену особу, або особу, яка не є важливою для виконання дії. Слід зазначити, що ця група є досить поширеною в усіх стилях мовлення, і зокрема в художньо-белетрестичному, про свідчать результати нашого спостереження за функціонуванням односкладних речень у поезії Івана Драча. Результати аналізу особових односкладних речень ми узагальнили в наступній таблиці.

Таблиця №1

Односкладні особові речення в творах І.Драча

Тип особового речення:	кількість	%	Приклади
Означено- особові	179	83%	Візьми його, не дай на зваду славі;Себе вже бачу першим музикантом
Неозначено -особові	33	15%	Не онімечили святої, не спольщили, хоча б могли.
Узагальнено- особові	3	2%	За все платіть серцем, за суперсучасні швидкості…
усього	215	100%

Як засвідчують дані таблиці, означено-особові односкладні речення складають переважну більшість серед особових речень усіх типів.

1.1 Характеристика означено-особових односкладних речень

Як зазначалося раніше, односкладні означено-особові речення – це речення, головний член яких виражений дієсловом дійсного способу першої або другої особи одними чи множини теперішнього або майбутнього часу, а також наказового способу і вказує особовим закінченням на означену особу [26,114]. Дієслівна форма вказує на те, що дія виконується означеною особою. Відповідна особа конкретизується комунікативною ситуацією, у якій чітко можна визначити мовця й адресата мовлення. Наприклад:

Пролітаючи над Каракумами,

Згадав Дубулти, дюни і хвилі.

Чую зараз, як дихає Балтика,

Згадую чомусь запечені губи Каракумів (8,326).

Зважаючи на це, існують суперечливі думки щодо віднесення речень цього типу до односкладних. Це пояснюється передусім цілковитою можливістю перетворення його на звичайне двоскладне шляхом введення до його складу відповідного займенника, що дає підстави синтаксистам кваліфікувати дану синтаксичну конструкцію як регулярну реалізацію відповідних двоскладних структур [25,398]. Однак, більшість синтаксистів вважають їх односкладними повними, тому що дієслівне закінчення чітко вказує на особу, якої стосується дія чи стан [26,115].Вони часто вживаються одночасно з двоскладними, у яких є потреба наголосити на особі мовця чи співрозмовника. Наприклад:

Виношуєш слово, завдаєш його, люто кидаєш через плече,

Здираєш сузір´я до сукровиці, в м´язах скипає потуга домкрата!

А я тебе ніжно приймаю, спиваю тебе я буйним травневим дощем.

Шквалом твоїм очищаюсь, в якому потужно озонить правда! (8,254).

Такі конструкції, в яких поряд функціонують односкладні і двоскладні речення, в поезії І.Драча досить багато, майше 40% від усіх віднайдених речень. Наприклад:

Раніше, коли прав пелюшки,

Думав: Ось повішу сушитись знамено своєї поразки.

Зараз, коли сушу пелюшку, думаю:

Напинаю вітрила майбутнього…(8, 326)

Головний член односкладних означено- особових речень виражається дієсловом першої особи одними та множини дійсного способу, наприклад :

Присяду на край тиші – скраю –

І знову повчуся ходити,

Пустившись маминих рук:

Відчуваю таку мілину,

То глибінь таку відчуваю,

Що безміром цим неситий

Сміюся з усіх розпук…(8,144).

Слід зауважити, що головний член ООР, виражений особовим дієсловом 1-ї особи одними виступає не тільки структурним, але й семантичним центром речення.

На сповідь йдем до Маркіяна,

За нами космонавт прийде …(8,45 )

Так розкошуємо з добра

На рівні вічних партитур ! …(8,4).

Конструкції з головним членом, вираженим 1-ю особою множини дійсного способу є в творчості І.Драча менш уживаними, ніж з формою однини.Можливо, тому, що поезія Івана Драча є дуже особистою, часто автор ототожнює себе з ліричним героєм, або переконує в цьому читачів.

На другому місці за уживаністю у творчості поета знаходяться односкладні означено-особові речення, в яких головний член виражений дієсловом наказового способу, наприклад:

Візьми його. Не дай на зваду славі,

А по-спартанськи – босим на мороз.

Туге од сонця, чорно-величаве –

Воно провисне буйним гроном гроз.

І в тому отчайдушному розгоні

Затям собі і стверди це життям,

Що слово – з музики, з її гірких агоній.

І мати слова – скрипка. Це затям …(8,39).

Цей приклад показує майстерність уживання ООР у поєднанні з двоскладними реченнями, в обрамленні строфи ООР, вмотивованими повторами дієслів тощо.

Означено-особові речення з головним членом, вираженим дієсловом другої особи однини та множини надають поезії Івана Драча діалогічності, зверненості до читача, який може уявити себе адресатом вірша.Наприклад:

Йдеш так до правди, до суті життя,

Обплетений кілометрами філософій,

Райдугами симфоній і місячних інтегралів.

Іноді тільки буваєш на відстані серця

Від тієї , єдино озонної правди. …(8,62).

Особливо поетичними є запитальні ООР з головним членом такого типу, вони нагадують усну народну творчість, наприклад:

Чом не дивишся зорею?

Чом не кидаєш кирею ? …(8,65).

Індивідуальну творчу манеру Івана Драча створюють віршовані твори, переважно балади, побудовані на поєднанні непоширених, поширених односкладниї О-ОР, конструкцій, в яких О-ОР віступає головною частиною складнопідрядного речення з підрядним з´ясувальним, або частиною безсполучникового складного речення. Наприклад:

Калинова балада

… Не знаю, де хвилі

Стають золоті, де багряно-тривожні,

Не знаю, де міра вготована силі

Й на що мої клекоти дикі спроможні.

Не знаю. Не відаю. І колінкую

Перед відомим (відомим для кого?).

Своєму коневі кую свою збрую

І в губи цілую зорю на дорогу.

Крапчасті напасті, роковані роки,

Чоласті незвідані вади “не знаю”.

Не знаю, де блиснуть вогнем мої кроки

І що принесе мені пам´ять з Дунаю.

Та знаю: мене колисала калина

В краю калиновім тонкими руками,

І кров калинова, як пісня єдина,

Горить в моїм серці гіркими зірками (8,61).

У цитованій баладі наявні два простих непоширених односкладних означено- особових речення, два поширених і ускладнених, зокрема однорідними головними членами, три головних частини складнопідрядних речень і одне – частина безсполучникового речення. Віршів, побудованих за такою структурою ,у поезії І.Драча ми зустріли п´ять . У інших поезіях насиченість такими структурами дещо менша. У “Віршах на перфокартках” теж велика насиченість О-ОР.Наприклад:

Коли запливаю далеко-далеко в море,

Згадую батька-матроса;

Коли заходжу далеко в праліс,

Бачу матір попереду з кошиком;

Коли пірнаю глибоко в сонце –

Тужу за тобою…(8, 123).

Односкладні означено-особові речення в поетичних творах Івана Драча ,крім цікавої структури, семантики, мають широкі експресивно-виражальні можливості. Це досягається автором за рахунок повторів непоширених О-ОР або поєднання непоширених речень, близьких за звучанням, тобто структурні ефекти доповнюються звуковими та лексичними.Наприклад:

Женусь на жертовник

Женусь крізь ожину.

Крізь царські ворота.

Крізь кібермашину.

Монтую. Мотаю.

Виток до витка.

Витаю. Вітаюсь…

(Балада про кібернетичний собор.-8,106)

Великої емоційної напруженості О-ОР надає спонукально-оклична інтонація, особливо в поєднанні із запитальними за метою висловлювання реченнями. Наприклад:

Все спиш? Вставай! Грими! (8,238).

Іноді Іван Драч використовує означено-особові речення як вставлені конструкції, наприклад:

В сорок четвертім –пам´ятаю –

Фашисти щезли із села (8,238)

Таким чином, спостереження за функціонуванням односкладних означено-особових речень у поезії Івана Драча засвідчує широку їх уживаність. Дані статистичної обробки віднайдених односкладних речень переконливо доводять, що саме вони складають 51,7% від усіх аналізованих односкладних речень і 83% від усіх особових односкладних речень. Ці реченнєві структури у видатного поета виконують різноманітні функції: допомагають розкрити внутрішній світ ліричного героя (О-ОР з головним членом, вираженим дієсловом 1-ї особи однини дійсного способу), висловити громадянську позицію автора (О-ОР з головним членом , вираженим дієсловом наказового способу), створити атмосферу щирої довірливої розмови (О-ОР з головним членом ,вираженим дієсловом 2-ї особи однини і множини дійсного способу). У поетичному доробку Івана Драча тісно взаємодіють поширені і непоширені О-ОР, він майстерно вводить їх у складні багатокомпонентні конструкції, в якиї О-ОР виступають головними частинами складнопідрядних речень з підрядними з´ясувальними, першими частинами безсполучниковихречень з різнотипними частинами, вставленими реченнями тощо. Аналіз О-ОР за метою висловлювання показав домінування розповідних речень, дещо менше зустрічається спонукальних, а питальні речення складають усього 5%.