Тема
Фразеологічні одиниці з компонентом «вода»
в аспекті англо-українського перекладу
Вступ
Останніми десятиріччями фразеологія привертає до себе увагу дослідників різних міждисциплінарних сфер: мовознавців, істориків, літературознавців. Фразеологія, як і мова взагалі, є надійною схованкою здобутків культури, звичаїв, прагнень і сподівань народу, одним із найважливіших джерел дослідження його минулого життя, вивчення його словесних естетичних цінностей.
Матеріалом дослідження є ФО з компонентом «вода». Відомо, що саме вода споконвіку була супутником людини, оскільки люди завжди оселялися там, де була вода: біля озер, річок, морів, океанів. Тому, принаймні, частина ФО з компонентом «вода» має дуже давнє походження і може бути спільною для багатьох, якщо не для всіх народів.
ФО з компонентом «вода»є одним з найбільш сприятливих об'єктів досліджень лексикології і фразеології. Це пояснюється відносною стабільністю їхнього складу впродовж багатьох століть, достатнім ступенем репрезентативності в лексикографічних джерелах, продуктивністю таких фразеологізмів, високою частотністю їх функціонування в художньому і розмовному мовленні, семантичною і структурно-граматичною різноманітністю. Проте, незважаючи на значну кількість досліджень в області фразеології, дослідження ФО з компонентом «вода» в аспекті англо-українського перекладу відсутні. Це зумовлює актуальність обраної теми.
Мета дослідження – виявити особливості перекладу ФО англійської мови з компонентом «вода» українською мовою.
Для досягнення поставленої мети необхідно розв’язання такихзавдань:
1)визначити теоретичні засади дослідження;
2) запропонувати структурно-семантичну класифікацію англійських та українських ФО із компонентом «вода»;
3) виявити вплив міжкультурних танаціонально-культурних факторів на формування фразеологічних зворотів з компонентом «вода»;
4) виявити труднощі перекладу англійських ФО з компонентом «вода» українською мовою.
Обєктом дослідження є фразеологізми англійської та української мов із компонентом «вода».
Предмет дослідження – особливості перекладу ФО англійської мови із компонентом «вода» українською мовою.
Матеріал дослідження склала вибірка ФО, які містять компонент «вода», дібрана з фразеологічних словників англійської та української мов загальною кількістю близько 300 ФО.
Вибір методів і прийомів лінгвістичного аналізу пов’язаний зі специфікою об’єкту дослідження і конкретними завданнями. На першому етапі проводиться теоретичний аналіз літератури, критичний аналіз досліджень з даної тематики. На другому етапі добору матеріалу із лексикографічних джерел методом суцільної вибірки були дібрані фразеологізми з компонентом «вода». На всіх етапах дослідження матеріалу застосовувалися прийоми системного аналізу та синтезу, метод лінгвістичного спостереження та опису.
Мета та завдання дослідження визначають структуру роботи, яка складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
У вступі обґрунтовано актуальність дослідження; визначається мета, завдання, методи, об’єкт, предмет; матеріал дослідження.
У першому розділі вивчається теоретична література з питання. У другому розділі представлена класифікація ФО з погляду їх семантичних і структурних характеристик, а також визначається специфіка перекладу англійських ФО із компонентом «вода» українською мовою. У висновках представлені основні результати дослідження.
Аспекти лінгвістичного аналізу ФО в сучасному мовознавстві
Сучасний розвиток лінгвістики нерозривно пов’язаний із проблемами вивчення фразеології, котра є одним з чи не найдавніших мовних пластів. Фразеологія – порівняно молода лінгвістична дисципліна, основні поняття, обсяг проблематики й об’єкт вивчення якої ще остаточно не визначені. Це пояснюється передусім великою функціональною, семантичною й структурною різноманітністю одиниць, які вважаються стійкими сполуками слів. Основною одиницею фразеології є фразеологічна одиниця (ФО). Під ФО розуміємо відносно стійку структурно-семантичну єдність лексико-граматичних утворень, що характеризуються стійкістю словникового складу, експресивністю та відтворюваністю ФО має свою семантику, яка відрізняється від семантики повнозначного слова: фразеологізми є семантично багатші від окремих слів вільного вживанняВивчення фразеологізмів як мовних одиниць є прерогативою фразеології, статус якої як науки далекий від однозначного вирішення. Як правило, фразеологічний рівень розглядається в мові як проміжний. Він знаходиться на стику лексико-семантичного і синтаксичного рівнів. Невизначеність статусу фразеології пов’язана з відкритим питанням еквівалентності ФО слову, невизначеності самого терміну, предмета даної науки, та деякими іншими. До вчених, які не виділяють фразеологію як окрему дисципліну, належать Ш.Баллі, В.В.Виноградов, О.І.Смирницький, Є.Д.Поливанов, Л.А.Булаховський. Деякі інші мовознавці роблять спробу виділити фразеологію в окремий ієрархічний рівень мови. До них належать В.Л.Архангельський, М.Ф.Алефіренко, О.В.Кунін та інші.
Як зазначає М.Ф.Алефіренко, фразеологізми, “з одного боку, характеризуються всіма основними властивостями, притаманними одиницям мови, а з другого, – відрізняються від інших мовних одиниць тільки їм властивими ознаками”. На його думку, об’єднувати лексеми і фраземи в один мовний рівень не можна з декількох міркувань: “тому що синтагматичні зв’язки фразем і лексем мають не мовний, а мовленнєвий характер, і по-друге, тому що фраземи можуть вступати в синтагматичні відношення з синтаксичними одиницями, і тоді слід було б виділяти й неіснуючий синтаксично-фразеологічний рівень.
Спірним залишається питання про те, коли зародилась фразеологія. Одні схильні вважати основоположником даної науки швейцарського лінгвіста французського походження Ш.Баллі. Відомо, що в своїх роботах з французької стилістики певне місце він відвів опису сполучень слів. Фразеологію ж розглядав як розділ лексикології, бо ФО еквівалентні слову. На думку інших, наука про фразеологізми зародилася тоді, коли В.В.Виноградов дав визначення основних понять, обсягу і завдань фразеології.
Як зазначалося вище, не існує єдиного тлумачення термінів фразеологія” та “фразеологізм. А ті, що існують, можуть суперечити одне одному.
Більшість мовознавців дотримується широкого визначення терміну фразеологія (гр. phrasis – “вираз, зворот”, logos – “слово, вчення”): це 1) сукупність фразеологізмів певної мови; 2) розділ мовознавства, який вивчає фразеологічний склад мови. Більш вузьке тлумачення терміну зустрічаємо у О.В.Куніна: “фразеологія – це наука про фразеологічні одиниці, тобто про стійкі сполучення слів з ускладненою семантикою, які не утворюються за структурно-семантичними моделями змінних сполучень, що їх утворюють.
Оксфордський словник подає зовсім узагальнене значення: фразеологія вибір слів, формулювання. У Вебстерському словнику даний термін пояснюється як “спосіб вживання та систематизація слів. У вітчизняних тлумачних словниках знаходимо тлумачення фразеології як “розділу мовознавства, що вивчає усталені звороти мови, фразеологізми. Отже, як бачимо, в англомовних виданнях фразеологія навіть не розглядається, як наука, галузь лінгвістики (на відміну від лексикології: лексикологія – наука про походження та значення слів.
О.В. Кунін також звертає увагу на те, що в англо-американській лінгвістичній літературі фразеології присвячена невелика кількість досліджень. Однак в них немає ґрунтовного розгляду основних питань фразеології. Таким чином, дане дослідження спирається переважно на праці вітчизняних дослідників. Існування великої кількості робіт, присвячених фразеології саме в нашій країні, значно полегшує здійснення пошуку в межах обраної теми.
Не можна залишити поза увагою сам термін “фразеологізм”, оскільки він, по-перше, є предметом фразеології як науки, а, по-друге, – об’єктом дослідження. Різні лінгвісти вживають різноманітні терміни (фразеологічна одиниця, фразеологізм, фразема, ідіома, фразеологічний зворот, стійке словосполучення та ін.) для позначення одного і того ж поняття.
Як правило, поняття “фразеологічна одиниця” та “фразеологізм” ототожнюються. Інші терміни можуть розрізнятися (як правило, це залежить від різниці у класифікаціях ФО). В межах стійких зворотів О.І.Смирницький, наприклад, розрізняє фразеологічні одиниці (стилістично нейтральні звороти, які позбавлені метафоричності або ж втратили ії) та ідіоми (які базуються на переносі значення, на метафорі). Н.М.Амосова виділяє фраземи та ідіоми. Ідіоми, на її думку, характеризуються цілісним значенням, які на відміну від фразем, є одиницями постійного контексту.
Тлумачення ідіоми В.В.Виноградовим дуже близьке до вищезазначеного. Він стверджує, що ідіоми, або фразеологічні зрощення, характеризуються семантичною неподільністю, абсолютною непохідністю значення цілого з компонентів.
В англо-американській лінгвістиці термін “фразеологізм” не вживається взагалі. Англійський фразеолог Л.П.Сміт використовує слово idiom, яке вживає в його вузькому значенні, “для визначення таких особливостей мови…, які є мовленнєвими аномаліями, що порушують або правила граматики, або закони логіки. Оксфордський словник подає тлумачення терміну idiom наступним чином: сукупність послідовно зв’язаних слів, які необхідно завчити як єдність, загальне значення якої важко або неможливо зрозуміти, виходячи зі змісту кожного слова.
У “Вебстерському словнику” дана лексема також багатозначна: idiom – мова народу, країни, класу, спільноти чи рідше – особистості; структура звичайних моделей виразів мови; конструкція, вираз тощо, що має значення, відмінне від буквального, або що не відповідає звичайним моделям мови; характерне авторське вживання.