Відмінності у морфологічному оформленні слів в обох мовах були незначні:
СкандинавськіДавньоанглійські
dagedǽg (day)
vindr wind (wind)
góbr gód (good)
fiskr fisk (fish)
sunr sunu (sun)
hiarta heorte (heart)
fara faran (to go)
falla feallan (to fall)
sitja sittan (to sit)
oxe, uxe oxa (ox)
egg æg (egg)
time time (time)
mōper mōdor (mother)
faper fælеr (father)
Як видно з вищенаведених прикладів, близькість форм кореня сприяла закріпленню його у мові: так, сканд.та давньоангл. time при схрещуванні укріпили форму кореня tim-, аобидвазакінченнязлилисявослабленуформу time, tyme, яка у мові середньоанглійського періоду перетворилася в time[ti:mə > ti:m > taim], щоіснуєвсучаснійформі time.
Аналогічні зміни відбулися і з іншими словами:
англійська мова запозичення орфографічний
| давньоангл. sunu сканд. sunr | sune > sone > son |
| давньоангл. sweord сканд. sverp | sweard > sword |
| давньоангл. sittan сканд. sitja | sitten > sit |
| давньоангл.gifan сканд.gifa | given > give |
Крім прискорення процесу редукції закінчень, скандинавський вплив позначився також на інших мовних явищах:
а) в північному діалекті під впливом мови скандинавів закріпилося закінчення -s у 3-й особі однини теперішнього часу дієслів та закінчення -andдієприкметника (binband) при закінченні -end, -indв центральному та південному діалектах. Закінчення -s збереглося в сучасній мові (hetakes, goesі т.д.) а закінчення дієприкметника -andпізніше перетворилося в -sng(суч. going, takingі т.д.);
б) особові займенники скандинавського походження (сканд. peim) замінили відповідні давньоанглійські займенники і закріпилися в англійській мові (суч. they, them, their). Крім цього, в англійській мові збереглося декілька самостійних та службових слів скандинавського походження: till, toandfro, though, ado(< at+ do), both, same.
Скандинавський вплив найпомітніше відчувається у словниковому складі мови. Пам'ятки давньоанглійського періоду відображають лише частину запозичень, які значно повніше представлені у пам'ятках середньоанглійського періоду.
Лексичні запозичення мали різноманітний характер:
1. Географічні назви:
сканд. bŷr (a village) > by в Derby, Rugby, Grimsby;
сканд. thorp (a village) > thorp в Althorp, Linthorp;
сканд. veiti (clearing) > thwait (e) в Applethwait, Satterthwait, Crossthwaite.
В географічних назвах зустрічається також багато інших елементів, які походять від скандинавських запозичень, як
- beckв Lauterbeck(давньоісл. bekkr- „струмок”, нім. Bach, герм, bakir);
- daleв Liddesdale, Kendal(давньоісл. dalr - „долина”, нім. Таl, рос. долина);
- gateв Canongate(давньоісл. gata- „дорога”, нім. Gasse, герм. gatwōn).
Аналогічні утворення існують від багатьох інших слів. Загальна кількість географічних назв з скандинавськими елементами становить більше тисячі слів.
2. Військово-морська термінологія: barda, cnearr (ship), scegp (vessel), lip (fleet), sagpmann (pirate), більшість з яких не збереглися в сучасній мові.
3. Судові та законодавчі терміни: lagu, lage (law), ntlag (outlaw), mal (actionoflow), husting (assembly) та інші, а також декілька перекладів-кальок, як hāmsōcn (attackingtheenemyinhishouse), landcēap (landtar) тощо.
4. Суспільно-побутова лексика:
а) іменники - crook, dirt, egg, fellow;
б) прикметники - awkward, flat, ill;
в) дієслова - bait, call, cast.
Кількість запозичень цієї групи становить понад 500 слів. Деякі слова збереглися в сучасній мові у формі більш близькій до скандинавського слова:
sister (сканд. syster, д.а. sweoster)
boon(сканд. bōn, д.а. bēn)
loan(сканд. lān, д.а. lǽn).
Деякі слова скандинавського походження, які широко вживалися в давньоанглійській мові, в сучасній мові вживаються дуже рідко, а деякі зустрічаються лише в північних діалектах: kirk (church), garth (yard).
Багато слів, які в IX - XI ст. мали близьке значення в обох мовах, диференціювалися в сучасній мові:
суч. слово з давньоангл. мови суч. слово з сканд. мов
no nay
from fro
whole hale
В сучасній мові існує певна кількість запозичених слів, які об'єднуються наявністю в їх складі сполучення sk, k(так звані „sk-words").
Процес палаталізації сполучення se [sk > sk' > s], який відбувався y давньоанглійській мові, не торкнувся скандинавських слів, які мали в своєму складі сполучення sk, що знаходилось перед голосними переднього ряду. Тому поряд з словами типу ship(з д.а. scipu) в сучасній мові збереглися скандинавські sky, skin, skill, scare, scrape, також keg, kettle, kirkта деякі інші.
Деякі з цих слів утворюють етимологічні пари слів - так звані дублети (doublets):
слово з давньоангл. мови слово з сканд. мов
shabby scabby
share scar
shriek screech та інші.
Вплив скандинавської мови відчувається у середньоанглійській та частково у сучасній літературі. Так, у першому рядку балади про Робін Гуда зустрічаємо: “LytheandListin, gentilmen”, де lythe, синонім для listen,- слово скандинавського походження. В цій же баладі Шеріф Нотінгемський звертається до Малого Джона з словами “Saymenow, whightyoungman, whateisnowthyname”, де слово whight(сильний, сміливий) також скандинавського походження (з wight- „сміливий”). Вальтер Скотт та Берне вживали слово waur(сканд.) замість worseтощо. [27,151],[9,15]
Деяка кількість слів скандинавського походження зустрічається у пам'ятках середньоанглійського періоду, хоча є підстави вважати, що вони запозичені значно раніше:
take(д.ісл. taka),
sister(д.ісл. systirпри д.англ. sweostor),
get(д.ісл. geta- д.англ. gietan),
birth(д.ісл. byrpпри д.англ. gebyrde) та деякі інші.
Наприкінці VIII ст. за свідченням „Англосаксонської хроніки” почалися напади вікінгів на Британські острови. Войовничі чужоземці спочатку висаджувалися на східне узбережжя. Набіги продовжувалися майже століття. У 876 р. було укладене перемир'я, за яким скандинави отримали у своє володіння частину північно-східного узбережжя Англії, що набуло назви Danelagh„Країна датського права”.
Частина лексики англосаксів і датчан мала спільне походження: приблизно половина запозичених слів існувала в обох мовах, внаслідок чого розвинулась полісемія цієї лексики. Однак серед запозичених слів багато і таких, що витіснили навіть побутову англосаксонську лексику. Скандинавські запозичення - це, головним чином, побутові найменування, серед яких розрізняються:
- іменники: anger, axle, bag, booth;
- дієслова: awe, blend, call, cast;
- прикметники: big, cosy flat, ill.
Датська мова - це єдина мова, з якої запозичені займенники - both, they, them, their.
Серед власних назв у сучасній англійській мові маємо складні іменники, другим елементом яких є -by, наприклад: Applaby, Derby, Ashby, Whitby. Скандинавськими є такі назви, як Thursday, viking, valkyria.
Частина скандинавських запозичень перейшла до англійської мови через французьку, наприклад: baggage, barbed, bet, boast. Спільність фонетичного складу окремих морфем дає змогу стверджувати, що ці слова - скандинавського походження. Так, численні лексеми з початковими сполученнями літер -skперед голосними е та і вважаються скандинавськими за походженням, тоді як власні слова під впливом французької вимови змінили це сполучення на ch.
Через свою генетичну спорідненість запозичення із скандинавських мов утворювали синонімічні пари. Простіші за структурою скандинавські слова інколи витісняли англосаксонські. Так, скандинавське takaвитіснило давньоанглійське niman„брати”; illпочало вживатися замість синонімічного йому evil, dieвитіснило два дієслова - steruenі swelten, із яких sweltenзникло зовсім, asteruen(сучасне starve) набуло вузького значення „умирати з голоду”. Подібним чином замість англійського hebben„піднімати” почало вживатися скандинавське дієслово liften, а замість wunen„жити” - dweilen(суч. dwell).
Скандинавські завоювання вплинули і на ряд слів, що були близькі за значенням до відповідних слів мови завойовників. Існує припущення, що без скандинавського впливу у відповідності з фонетичними змінами минулого в англійській мові нині існували б форми swester(давньоангл. sweoster), а не sister, яке набуло такої форми під впливом скандинавського syster; eggмало б форму еу, weak- wokeтощо.
Отже, запозичення з скандинавських мов у значній мірі сприяли збагаченню словникового складу англійської мови.
2.5 Запозичення з романських мов. Норманське завоювання
Битва при Гастінгсі, що сталася 1066 p., була наслідком подій, які розвивалися майже століття. Контакти між двома країнами сприяли частковому взаємопроникненню слів, проте масове запозичення романської лексики почалося після норманського завоювання.
Якщо до норманського нападу англійська мова мала просту форму суспільного спілкування, то після 1066 р. її офіційна і особлива законодавча роль поступилася перед нормано-французькою.
Записи, що стосуються подій XI - XII ст. в Англії, свідчать про нечітку роль обох мов того періоду, а дослідники нашого часу висунули ряд теорій, щоб пояснити суперництво англійської, нормано-французької і латинської мов. Нормани не могли насадити свою мову у сільських поселеннях Англії, але двір короля, релігійні центри і великі садиби навколо укріплених фортець зазнали впливу норманської мови. Впливала вона і на монастирські поселення, хоча писемною мовою і мовою літургії у них була латинська. Після 1080 р. офіційні документи перестали писатися англійською мовою, а інші папери велися латинською. Англо-французький рицарський роман вказує на відсутність впливу запозичень з романських мов на англійську мову, але він з часом перестав існувати. Сільське населення і надалі розмовляло англійською мовою.