Після виявлення флексії потрібно визначити її граматичне значення, яке, як правило, є синтетичним, оскільки флексії — багатозначні морфеми. Так, наприклад, флексія іменників має значення роду, числа та відмінка; флексія дієслів — часу, числа (у минулому часі — роду), дієвідміни, особи і т. д.
2. Після відокремлення закінчення у слові залишається основа формо творення. Основа слова характеризується за такими параметрами:
а) подільна / неподільна;
б) вільна / зв'язана;
в) неперервана / перервана.
Якщо основа включає в себе граматичні суфікси, то треба вказати на наявність другої основи — основи словотворення.
3. Подальший морфемний аналіз може йти двома шляхами: від кореня до афіксів (цей шлях називають «нанизуванням» морфем) або від афіксів до кореня («роздягання» кореня).
Корінь як головна значуща морфема у структурі слова знаходиться при введенні слова у перший ряд зіставлень, коли слово вводиться до одного ряду розбити, розтрощити, рознести (вщент) і под. префікс має інше значення — «деструктивної (руйнівної) дії», внаслідок чого він є омонімом до префікса першої групи слів.
Морфемний аналіз здійснюється у певному порядку. 1. Насамперед необхідно виділити закінчення. Для цього треба визначити: дане слово є змінним чи незмінним. Як відомо, поняття «змінне / незмінне» слово не завжди цілком збігається з поняттям «частина мови». Так, наприклад, іменник — це змінна частина мови, тобто включає в себе слова, що змінюються за відмінками та числами (відмінюються). Однак серед них є група слів, які не змінюються за вказаними параметрами. Це, переважно, запозичені слова: шимпанзе, кіно, шосе, кафе, сафарі і т. д. Отже, не достатньо визначити причетність слова до частини мови, необхідно встановити його належність до класу слів за ознакою «змінюваності або незмінюваності».
Флексія встановлюється у процесі зміни граматичної форми слова: день, дня, дню, день, днем, (у) дні. Треба пам'ятати, що, крім матеріально виражених, можуть бути ще матеріально невиражені, тобто нульові закінчення. Нульове закінчення може виступати лише у словах, які змінюються. При словозміні на місці нульової флексії обов'язково з'являється матеріально виражена флексія. Наприклад: стілО, але стол-а, стол-у, стол-ом і т. д. Слід зазначити, що термін «закінчення», на відміну від терміна «флексія», має досить прозору внутрішню форму і своєю семантикою підкреслює, що йдеться про морфему (морф), розташовану в кінці слова. Однак закінчення не завжди займає позицію абсолютного кінця слова. Воно може знаходитися перед постфіксом, що викликає певні труднощі при його виділенні: збира-ло-ся, як-а-небудь, котр-ий-сь та ін.
Після виявлення флексії потрібно визначити її граматичне значення, яке, як правило, є синтетичним, оскільки флексії — багатозначні морфеми. Так, наприклад, флексія іменників має значення роду, числа та відмінка; флексія дієслів — часу, числа (у минулому часі — роду), дієвідміни, особи і т. д.
2. Після відокремлення закінчення у слові залишається основа формо творення. Основа слова характеризується за такими параметрами:
а) подільна / неподільна;
б) вільна / зв'язана;
в) неперервана / перервана.
Якщо основа включає в себе граматичні суфікси, то треба вказати на наявність другої основи — основи словотворення.
3. Подальший морфемний аналіз може йти двома шляхами: від кореня до афіксів (цей шлях називають «нанизуванням» морфем) або від афіксів до кореня («роздягання» кореня).
мова зміна основа структура
Література
1. Ахманова О.С. Словарь лингвистических терминов. —Москва, 1966.2. Безпояско О.К., Городенська К.П. Морфеміка
української мови.—К., 1987.3. Ганич Д.І., Олійник І.С. Словник лінгвістичних термінів. —К., 1985.
4. Голянич М.І. Словотвірне поле кореня Мовознавство. —1978. —№ 2.
5. Горбачук В.Т. Основні поняття і терміни морфеміки. —Слов'янськ, 1982.
6. Горпинич В.О. Українська словотвірна дериватологія. —К., 1998.
7. Грязнухіна Т.О., Клименко Н.Ф., Комарова Л.І., Муравицька М.П., Пещак М.М. Морфемна структура слова. — К., 1979.
8. Сучасна українська літературна мова/Під ред. М.Я.Плющ.— К., 1994.