Досить важливу роль у зміні семантики слова грають соціальні фактори, насамперед використання слів певними соціальними групами. Кожне соціальне середовище характеризується своєрідністю своїх позначень, внаслідок чого слово здобуває інший зміст у мові різних соціальних, культурних, професійних груп і відповідно стає багатозначним. Такі багатозначні слова ring -'1) кільце; 2) кільце для спуску (альпінізм); 3) кільце кошика (баскетбол); 4) циркова арена; 5) ринг, площадка (для боротьби); 6) річне кільце деревини; та ін.' ; pipe- '1) труба; 2) курильна трубка; 3) сопілка, дудка, волинка; 4) геол. подовжене рудне тіло; 5) мор. боцманська дудка' і т.д.; doctor- 1) доктор, лікар; 2) доктор (учений ступінь); 3) учений богослов, теолог та ін. у сучасній англійській мові.
Крім зазначених факторів, що обумовлюють розвиток багатозначності слів, заслуговують на увагу й психологічні причини семантичних змін. Це насамперед існування різного роду заборон, або табу, продиктованих почуттям страху й релігійних вірувань (люди з марновірства уникають називати своїми іменами диявола, злих духів, бога й т.д.), почуттям делікатності, коли мова йде про неприємні теми, наприклад хвороби, смерть й т.д., прагненням дотримувати пристойності при розмові про явища, що ставляться до сексуальної сфери життя, певним частинам і функціям людського організму, а також різного роду зміни в емоційній оцінці предметів і явищ. У силу названих причин мовці починають використовувати для вираження необхідних значень евфемізми, тобто слова - замінники, які з часом здобувають ці значення - якості постійних своїх семантичних характеристик.
Для іменників основним фактором, що визначає розвиток полісемії, є логічний фактор (наявність у поняттях загальних ознак). Для дієслова ж у більшості випадків логічний зв'язок між вихідним і похідним значенням перекривається впливом синтаксично - фразеологічного оточення слова [13].
Поряд з екстралінгвістичними причинами, що обумовлюють появу нових значень і тим самим розвиток багатозначності слів, діють причини внутрішньолінгвістичні. До них традиційно відносять постійну спільну сполучуваність і виникаючий у результаті еліпс словосполучення, при якому один, що залишився елемент словосполучення здобуває значення всього. Інакше кажучи, використання назви якогось об'єкта для позначення іншого об'єкта здійснюється не хаотично. В основі вторинного використання імен, звичайно описуваного як перенос значень, хоча, безсумнівно, вірніше говорити про перенос назв і розвиток у них вторинних значень, лежать закони асоціативних зв'язків. Ними визначаються види семантичних змін слова в ході його історичного розвитку.
3.2 Полісемія у зв'язку з контекстом
Контекст(від лат. contextus - з'єднання, зв'язок) - фрагмент тексту, що включає вибрану для аналізу одиницю, необхідний і достатній для визначення значення цієї одиниці, що є несуперечливим стосовно загального змісту даного тексту [2]. Інакше кажучи, контекст є фрагмент тексту мінус обумовлена одиниця. Поняття «контекст» не рівнозначно поняттю «текст». Число контексту в тексті залежить від числа складових його одиниць, де кожній відповідає свій контекст. Оскільки текст розгортається лінійно, контекст підрозділяється на лівий (попередній) і правий (наступний). Розрізняють лінгвістичний і екстралінгвістичний контекст. Контекст буває експліцитний і імпліцитний [2]. Залежно від функцій виділяється кілька типів власне лінгвістичного контексту: розв'язний, підтримуючий, що погашає, що компенсує, що інтенсифікує. Під розв'язним розуміється контекст, що знімає полісемію мовної одиниці; у цьому випадку одиниця трактується як однозначна: There was a very bright star in the sky, де star - зірка як небесне тіло. Так, відповідно до визначення, контекстом називається сполучення семантично реалізованого слова (ядра) і його вказівного мінімуму (індикатора). Сума всіх контекстів, властивих одному зі значень полісемантичного слова, дозволяє вивести набір типових і формалізованих одиниць контексту, характерних для кожного лексико-семантичного варіанта й складових, поряд зі словесною формою. Це дає можливість перейти від опису фактів мови до пізнання системи мови.
· Типи контексту
Контекст найчастіше обмежується рамками словосполучення або, більш широко, набором лексичних одиниць, з якими те або інше слово в даному значенні вступає у взаємодію і які становлять, власне кажучи, лексичний контекст слова, необхідний для реалізації того або іншого його значення.
Наприклад, для дієслова look у значенні 'дивитися' перелік слів, з якими дане дієслово взаємодіє в цьому значенні (man, fellow-passenger, map, flower, wall, illustration і т.д.), відрізняється від групи слів, сполучаючись із якими дане дієслово реалізує інше своє значення 'розглядати, давати ту або іншу оцінку комусь, чомусь, сприймати', слів типу offer, motive, fact, problem і т.д. Аналогічним чином це дієслово вимагає різного лексичного оточення (порівн.: look for my brother, for smb.'s hat, for а job, for gold, for rare plants і т.д., з одного боку, і look for the arrival of the ship, for the news, for a letter from you, for his friend і т.д., з іншого) для реалізації своїх значень 'шукати, розшукувати когось, щось' і 'чекати, очікувати щось, когось з нетерпінням'. Для того ж дієслова look опис слів типу happу, ugly, promising, young, old, thin, charming, pretty і т.д., з якими сполучається в значенні 'виглядати', у термінах їхніх лексико-граматичних характеристик, інакше кажучи, їхня кваліфікація як прикметників, - цілком надійна підказка для розпізнавання цього значення. Можливе словесне оточення слова, розглянуте на рівні частин мови, становить граматичний контекст слова. Варто пам'ятати, що лексичний і граматичний типи контексту співвідносяться як конкретне і узагальнене, являючи собою не що інше, як репрезентацію у вигляді конкретних лексичних одиниць (лексичний контекст) або ж у вигляді класів (граматичний контекст) усього того, що безпосередньо оточує слово в процесі його мовного функціонування, передує слову або слідує за ним у мові [6].
Контекст, однак, не завжди безпосереднє вербальне оточення, той мінімальний відрізок мови, що визначає кожне індивідуальне значення слова. У сучасній лінгвістиці поняття контексту значно розширилося. Словосполучення, що формують найближче оточення слова, і навіть закінчена пропозиція можуть бути недостатніми для визначення значення слова, що стає ясним тільки в контексті всього абзацу або надфразової єдності, що розкриває всю описувану ситуацію, або навіть у контексті всього добутку. Такий більш широкий контекст називається тематичним і має особливо велике значення в стилістичному аналізі при визначенні семантики слів у художніх творах різного типу й, як окремий випадок, при розшифровці назви всього добутку (напр., Running for Governor Марка Твена, The White Silence Джека Лондона й багато інших) [6].
Словесне (вербальне) оточення у вузькому й широкому розумінні утворює у всій сукупності своїх різновидів лексичного, граматичного й тематичного контексту лінгвістичний контекст.
У той же час у сучасній лінгвістиці стало аксіоматичним, що мовні одиниці не можуть бути зрозумілі досить глибоко й повно, якщо не враховувати умов і особливостей їхнього вживання в мові, пов'язаних з різними історичними, культурними, соціальними, ситуативними й іншими факторами. Для багатозначного слова це означає, що для правильного розпізнавання його значення в лінгвістичному контексті потрібний також облік екстралінгвістичних моментів: ситуації, у яких відбуваються комунікації, тимчасових параметрів використання слова, цільової спрямованості висловлення, що склалися під впливом традицій і культури даного мовного колективу, асоціацій, специфіки життя даного мовного соціуму й т.д.
Так, наприклад, для того, щоб правильно зрозуміти зміст висловлення I don't want to be an albatross to you (J.Warren. The Nobel Prize), що означає дослівно 'Я не хочу бути для тебе альбатросом' і що розшифровується як 'Я не хочу бути тобі тягарем', необхідно співвіднести це висловлення з поемою С. Кольриджа про матроса, що вбив альбатроса - птаха, що вважався священним для моряків, і на кару повинен був носити убитого птаха на грудях,- тобто необхідний культурний контекст. Історичний контекст, що припускає облік тимчасової прикріпленості висловлення й відповідному даному періоду часу системи значень слова, дозволяє розшифрувати слово nicely у висловленні Шекспіра "Can sick men play so nicely with their names?" як означаюче 'хитро, мистецьки'. У різних ситуаціях слово nice у вираженні What а nice wife you are! може означати прямо протилежне схвалення або ж іронію, погану оцінку, тобто семантика слова варіюється під впливом ситуативного контексту.
Таким чином, стає очевидна першорядна роль контексту в різних його типах при з'ясуванні значень. Усвідомлення цієї ролі, однак, не повинне приводити до методологічного дуже важливого висновку про те, що слово взагалі не має власного значення, значення поза контекстом, що його семантика цілком і повністю випливає з контексту, висновку, досить широко розповсюдженому й по суті своєї невірному. Не заперечуючи й не применшуючи ролі контексту, треба все-таки визнати той незаперечний факт, що в слів є більш-менш постійні значення. Це доводиться тим, що область референції слова, тобто коло позначуваних ним предметів або явищ, досить певна й стабільна (умова, необхідна для комунікації, без якого комунікація була б взагалі неможлива). Розмежування лексичних значень слова, однак, значно ускладнюється їх дифузійністю, невизначеністю й хиткістю їхніх рамок, що детермінує як можливість помилкового трактування тих або інших значень, так і труднощі розмежування самих значень, визначення статусу значення як окремого лексико-семантичного варіанта слова [6].
· Роль контексту при перекладі багатозначних слів
При перекладі текстів з англійської мови на українську виникають численні проблеми з вибором слів через полісемію англійської мови. Контекст відіграє важливу роль при виборі потрібного значення. Контекстуальні значення виникають у процесі вживання слів у мові, залежно від оточення, і реалізуються під дією вузького, широкого й екстралінгвістичного контексту. Під контекстом прийнято розуміти мовне оточення, у якому вживається та або інша лінгвістична одиниця. Так, контекстом слова є сукупність слів, граматичних форм і конструкцій, в оточенні яких зустрічається дане слово. У межах загального поняття контексту розрізняються вузький контекст (або мікроконтекст) і широкий контекст (або макроконтекст).