У третьому розділі дипломної роботи аналізувалися романи Ліона Фейхтвангера, та виконувалися певні розрахунки, для того, щоб прослідити в якій пропорції автор використовував види мовлення. При обчисленні використовувалася формула, та враховувалася похибка обчислення, зводився отриманий результат до максимуму (див. додаток 2). Отримані результати вносилися в таблиці(див. додатки 3, 4, 5), за якими можна зробити висновок, що непряма мова у романі «DieBrüderLautensack» зустрічається більше ніж пряма, або невласне-пряма мова. Така ж ситуація спостерігається і в романі «DieFüchseimWeinberg», хоча в романі «Erfolg, DreiJahreGeschichteeinerProvinz» ми можемо спостерігати інші результати. Звідси можна зробити висновок, що Ліон Фейхтвангер використовує у своїх творах приблизно однакову кількість видів мови, хоча й виділяється на їхньому тлі непряма мова, але різниця не дуже суттєва.
Висновки до третього розділу
У третій частині моєї дипломної роботи перед мною були поставлені такі завдання:
Проведений аналіз невласно-прямої мови як лінгвопрагматичної категорії довів, що вона володіє в художньому добутку повторюваним набором лінгвістичних ознак (дискурсивною, прагматичною і синтаксичною) і реалізує ряд прагматичних функцій, які, у свою чергу, створюють компресію інформації. Досліджений матеріал продемонстрував, що в структурі цього виду мовлення спостерігаються практично всі види зв’язності - лексична, семантико-синтаксична, граматична. Особливе значення, мають лексичний і семантико-синтаксичний види зв’язності. Лексична зв’язність реалізується за допомогою ім'я особистого, котре завдяки мотиваційній спрямованості невласно-прямого мовлення вбирає в себе певний обсяг значеннєвий інформації (позитивна або негативна характеристика персонажа, створення символу, метафори) і транспонує його далі по тексту. Механізмами семантико-синтаксичної зв’язності в цьому виді мовлення служать, прономінальний, локальний, темпоральний, іменний і дискурсивний дейксиси. На основі аналізу романів Л. Фейхтвангера можна зробити висновок, що зв’язність у невласне-прямій мові носить як внутрішній, так і зовнішній характер. Це означає, що синтаксична зв’язність створює зчеплення у середині самого багаточленного комплексу невласно-прямої мови. В свою чергу усі види дейксиса забезпечують зв’язність із попередніми або наступними частинами тексту. Зроблені висновки дозволяють стверджувати, що невласне-пряма мова дійсно є особливим текстотипом оповідання в художньому тексті. Невласне-пряма мова це самостійне лінгвістичне явище, що володіє типовими, повторюваними морфологічними, лексичними й синтаксичними ознаками, а також володіє особливими прагматичними функціями, за допомогою яких створюється функція більше високого прагматичного рівня - компресія інформації.
Загальні висновки
На сьогодні дуже актуальною залишається царина вивчення стилістики, тексту, та видів мови, що неодмінно супроводжують будь-який текст. А тому й досі залишаються актуальними дискусії, та проблеми пов’язані з цією сферою.
В сучасній художній літературі відображається структурно-семантична еволюція способів передачі мови автора і мови персонажів; підвищена структурно-семантична багатоплановість прямої мови, порушення традиційних схем і поява емоційних елементів в непрямій мові, подальша еволюція, а іноді і повна трансформація форм невласно-прямого мовлення (невласне-пряме мовлення).
У цій роботі ми намагалися щільніше скомпонувати матеріал, та зробити більш доступнішим до сприйняття, та розуміння актуальні питання лінгвістичного аспекту,зокрема ті, що належать до видів мови тощо.
Кожен раз матеріал, на основі якого зроблена робота, поповнюється, що дає змогу подальшого спостереження та вивчення спірних проблем з актуальності, та природи видів мови.
Той, хто вивчає німецьку мову як іноземну, зіштовхується з труднощами, які пов´язані зі стилістикою, аналізом текстів іноземної літератури, різновидами мови та вибором правильного матеріалу з безкінечної кількості допоміжної літератури.
Цей матеріал може бути корисним для студентів, котрі вивчають іноземні мови, а саме німецьку, бо саме на основі німецької мови зроблена ця робота, і можливо може стати джерелом необхідної інформації. Основні положення та висновки можуть сприяти поглибленому розумінню будь-якого з видів тексту та застосуванню набутих знань при вивченні німецької мови, ліпшому розумінню специфіки німецької літератури і культури.
Список використаних джерел
1. Арнольд І.В. Стилістика сучасної англійської мови. – М.: Высшая школа, 1990. – 368 c.
2.Арутюнова Н.Д. Типи язикових значень. Оцінка. Подія. Факт. – М.: Наука, 1988. – 244 с.
3. Баженова И.С. Эмоции, прагматика, текст. - М: Изд. Диалог, 2003. – С. 110-123.
4. Баженова И.С. Способы обозначения эмоции и роль в структуре художественного текста. - М.: Высшая школа, 1990. - С. 23.
5. Бакланова А.Г. Лингвостилистическая характеристика драмы как типа текста. - М.: ACADEMIA, 2005. - 336 с.
6. Бельчиков Ю.Я. Лексическая стилистика: проблемы изучения и обучения. М.: Высшая школа, 1988. – 157 с.
7. Беспалова Е.В. Употребление сложных слов для реализации функции оценки в текстах немецкой публицистики Аспекты становления и функционирования западногерманских языков. - Самара: Полиглот, 2003. – С. 31-38.
8.Брандес М.П. Стилістичний аналіз (на матеріалі німецької мови). - М.: Вища школа, 1971. – 305 с.
9. Брандес М.П. Практикум по стилістиці німецької мови. -М.: Вища школа, 1983. – С. 28–90.
10. Брандес М.П. Стилистика немецкого языка. - М.: Высшая школа, 1983. – С. 88-91.
11. Боброва Г.П. Синтактико-стилистическая характеристика эпической повествовательной речи (на материале немецкой эпической прозы). – Минск: Минск, 1982. – 205 с.
12. Брандес М.П. Стилистика текста: Теоретический курс (на материале немецкого языка). - М.: Прогресс-Традиция, 2004. - 412 с.
13. Буркова Т.А. Стилистические коннотации прозвищных имён в немецких литературных текстах // Теории поля современного языкознания. – Уфа: Буква, 2002. – С. 60-67.
14. Винокуров Н.А. Компрессия как стилевая черта немецкой научной прозы. Липецк: Ясень, 1984. - 16 с.
15. Вольф Е.М. Функціональна семантика оцінки. - М.: Наука, 1985. – 273с.
16. Гальперин И.Р. Текст как объект лингвистического исследования. – М.: Лингвистическое наследие, 2007. – 139 с.
17. Гладкая Н.М. Лигвистическая природа и стилистические функции. – М.: МПГУ, 1977. – 288 с.
18. Голуб И.Б. Стилістика сучасної російської мови. - М.: Вищашкола, 1986. 365 с.
19. Гончарова Е.А. Лингвостилистические особенности «авторской» и «персональной» несобственно-прямой речи // Стилистика художественной речи. – Липецк: Ясень, 1977. – С. 67-74.
20. Девкин В.Д. Немецкая разговорная речь в сопоставлении с русской. – М.: Высшая школа, 1981. – 158 с.
21. Дзекиревская Л.Н. Система стилистических оппозиций. – Тамбов: Изд-во ТГУ им. Г.Р. Державина, 1965. – 314с.
22. Домашнев А.И. Интерпретация художественного текста. – М.: Высшая школа, 1989. – 278 с.
23. Зарубина Н.Д. Текст: лингвистический и методологический аспекты. - М.: Русский язык, 1981. – 113 с.
24. Іваненко С.М. Лінгвостилістична інтерпретація тексту. - Київ: Ocвіта,1998. – 121 с.
25. Коваленко В.И. Современная новелла ГДР как тип текста в лингвистическом аспекте. – М.: Высшая школа, 1981. – 123 с.
26. Косова В.А. Косвенная речь в немецком языке. – М.: МГУ, 1997. – С. 30-35.
27. Кусько Е.Я. Проблеми мови сучасної художньої літератури. Не власнe-пряма мова в літературі ГДР. - Л.: Видавництво при Львівському Державному Університеті видавничого об'єднання «Вища школа», 1980. – 204 с.
28. Левицкий Ю.А. Лингвистика текста: учебное пособие для вузов. – М.: Высшая школа, 2006. – 207 с.
29. Лехнер Г. Введення в лінгвістичний аналіз та інтерпретацію тексту. - Воронеж: Ранок, 1991. – 154 с.
30. Лопатін У.В. Оцінка як об'єкт граматики // Російська мова: Проблеми граматичної семантики і оцінні чинники в мові. Віноградовські читання XIX XX. - М.: Наука, 1992. – 96 с.
31. Марова Н.Д. Некоторые вопросы лингвостилистической итерпретации художественного текста (проблема перспективы повествования) на материале современных немецких коротких рассказов. – М.: Высшая школа, 1968. – С. 16-20.
32. Мороховській А.Н., Воробйова О.П., Ліхошерст Н., Тімошенко З.І. Стилістика англійської мови. - До.: Головне видавництво видавничого об'єднання «Вища школа», 1984. – 442 с.
33. Мотина Е.И. Аспекты изучения текста: Сборник научных трудов // Университет дружбы народов им. Патриса Лумумбы. – М.: РУДН, 1984. – 137 с.
34. Несобственно-прямая речь в аспекте компрессии информации. Теория и практика германских и романских языков: Материалы III
Всероссийской научно-практической конференции. - Ульяновск: УлГПУ им. И.Н. Ульянова, 2002. –С. 159–161.
35. Несобственно-прямая речь в лингвопрагматическом аспекте. Вестник факультета иностранных языков. - Самара: Изд-во СГПУ, 2003. –С. 30–42.
36. Новикова Е.И. Метафора в немецкоязычной художественной прозе: Когнитивно-синтаксический подход. – Самара: Просвещение, 2004. – С. 20.
37. Помазан Н.Г. О стилистическом использовании диалектизмов в современной прозе. Текст // Стилистика художественной речи. – Л.: Константа, 1975. – С. 130-137.
38.Разінкина Н.М. Стилістика англійської наукової мови. - М.: Наука, 1972. – 230 с.
39. Рахимов Х. Лингвостилистическая характеристика прогрессивного художественно-публицистического репортажа как типа текста. – М.: Наука, 1980. – С. 97.
40. Рыжманова З.М. Лингвостилистические особенности повествования в художественном тексте (на материале немецкоязычной художественной прозы). – М.: Русский язык, 1986. С. – 65.
41. Сакиева Р.С. Немецкий язик: Эмоциональная речь. – М.: Высшая школа, 1991. – 190 с.
42. Скорнякова Р.И. Стилеобразующие функции в немецком языке. – Воронеж: Знамя, 1973. – С. 44.
43. Стегер Л.В. Специфика экспрессивности в немецкоязычной литературе. Вопросы функциональной лексикологии. – М.: Высшая школа, 1987. – С. 54-56.
44. Тураева З.Я. Лингвистика текста. Текст: структура и семантика. – М.:Просвещение, 1986. – 126 с.