У зв’язку з відмінністю смислових відтінків просторіччя не можна вимагати повних еквівалентів для йог відтворення, бо точний переклад неможливий. Адже зовсім необов’язково, щоб кожному слову данної мови відповідало того самого обсягу слово іншої мови. Словник однієї мови ніколи не покривається цілковито словником мови іншої. Це і не вимагається. Важливіше, щоб авторський прийом дійшов до читача і виконав свою художню функцію, тому іноді краще передати в перекладі лише смисл і просторічний відтінок, ніж давати точний відповідник.
Слід зазначити, що для співставного аналізу оригіналу роману Дж.Д.Селінджера з його українським варіантом ми обрали переклад О.Логвиненко, а з його російським варіантом – переклад Р.Райт-Ковальової. Слід зазначити, що при зіставленні двох перекладів роману Дж.Д.Селінджера “Над прірвою в житі” відразу відчувається різниця: якщо правом, про яке говорилося вище, нерідко і з успіхом користується перекладачка Р.Райт-Ковальова, знаходячи адекватні заміни при перекладі і зберігаючи всі основні відтінки інформації, закладені в оригіналі, то перекладач О.Логвиненко не завжди досягає цієї мети і його переклад, на нашу думку, дещо недосконалий. Причиною такої різниці може бути те, що сленготворчість в українській мові в порівнянні з російською не досить розвинута, а це не могло не вплинути на переклад. О.Логвиненко намагається компенсувати це, використовуючи деякі застарілі слова, скорочені форми слів, діалектизми, зрозумілі для всіх.
1)“When I said that, he got up from his chair…” [50:115]
“Тільки-но я це сказав, як Моріс підводиться з крісла…” [34:85]
2)“I don’t wanna do it but that’s the way it looks” [50:115]
“Не люблю давати волю рукам, та, видко, без цього не обійдеться.” [34:85]
Таких прикладів ми можемо знайти в перекладі О.Логвиненко безліч, але в деяких випадках перекладач застосовує застарілі форми слів, де в оригіналі виступають літературні вирази. Так, на сторінці 103, читаємо: “Спочатку вона комизилася - мовляв, губна помада, те се, але швидко запудрив їй мізки, і вона здалася.” – “At first she didn’t want to, because she had her lipstick on and all…” [50:135]. Використання слова “комизилася”, на нашу думку, для перекладу нейтрального “didn’t want to” є досить необдуманим і навряд чи зрозумілим для широкого кола читачів. Краще було б використати слова “відверталася”, “не хотіла”.
Справжньою знахідкою перекладача була передача емоційного стану головного героя по відношенню до різних предметів слівами, які утворені за допомогою суфіксів з зменшенно-пестливим значенням або суфіксів на означення зменшеності чи збільшеності, що набувають у контексті особливого відтінку. Так, на сторінці 177, читаємо: “…thousand of little kids…”, знаючи відношення головного героя до дітей, відчуваючи його любов до них з тексту, перекладач використовує слова із зменшено-пестливим значенням “табунець малечі”, “дітлахі”, “малюки”, що явно підкреслює ніжне ставлення Холдена.
Для передачі зневажливого, презирливого відтінку перекладач застосовує слова із суфіксами на означення збільшеності. Так, на сторінці 127 описуються роздуми Холдена про похорон; для змалювання почуттів, емоційного стану головного героя, перекладач вживає слова “зборище”, “юрмище шпани”, “каменюка”, “мертвячки”. Але якщо в цьому випадку використання таких слів є виправданим, то переклад словосполучення “dirty hand” [50:114] як “брудне лаписько” вважаємо недоцільним. Саме слово “лапа” на позначення людської руки вже несе в собі негативний відтінок, а тому вбачаємо зайвим переклад “лаписько” з приводу того, що в ньому концентрується перенасичення зневажливого забарвлення. Причому в запропонованому нами варіанті стилістичні характеристики висловлювання повністю збережені.
Слід зазначити, що перекладач майже в усіх випадках зустрічі в оригіналі словосполучення “old + іменник” тлумачить його як “каналія”, що є не досить виправданим. Слово “каналія” містить в собі грубо-фамільярне, іноді навіть презирливе забарвлення, тому стилістична правильним буде використаня його при перекладі “old” для відображення негативних почуттів та емоцій: каналія Морроу, каналія Ерні, тощо. Але як ми вказували слово “old” може виражати також позитивні почуття. В цьому випадку тлумачення за допомогою слова “каналія”, на нашу думку, є недоречним і неправильним. Крім того, перекладач застосовує слово “каналія” для перекладу в деяких випадках вульгарного слова “goddam”, що значно перенасичує, перевантажує текст перекладу є зайвим. Так на стор.157 читаємо: “He was trying to act very goddam casual and cool and all”, в перекладі це звучить: “Він намагався розмовляти, каналія, спокійно, навіть байдуже”. Як бачимо, таке широке застосування слова “каналія” свідчить про односторонність перекладу, хоча можна б було цього уникнути.
На недосконалість перекладу О.Логвиненко вказує ще й те, що деякі речення оригіналу тлумач взагалі опускає, що є неприпустимою помилкою. Це стосується і перекладу сленгових слів та виразів, а також ідіом типу “sort of”, “kind of” і просторічних висловів типу “and all”, “and everything”, якими повна мова селінджерівського героя. Так, сполучення “and all” вжито у романі 339 разів, тобто в середньому близько двох разів на кожну сторінку (не рахуючи синонімічного виразу “and everything”, яке подвоїло б цю цифру). У той час в українському перекладі це сполучення в переважній більшості випадків ніяк не передається. Причому, в даному випадку справа не в тому, що втрачається якась інформація, закладена в цій одиниці. Втрачається значно більше: стилістична забарвленість мови (а отже, і характеру) героя, одним із елементів якої є нав’язливе повторення сполучення “and all”, заповнюючи так звані паузи в мові Холдена, який не терпить пороженечі, але не завжди може завчасно відшукати влучне слово. Це характеристика мови підлітків не є чимось типово американським, недоступним розумінню українського читача. Саме існування терміну “слова-паразити” говорить про достатню поширеність цього явища в українській і російській мовах. Мова “українського” Холдена облагороджена в певній мірі, зокрема за рахунок того, що з його природнього лексикону винесене все “сміття”. Це – безсумнівне генерування стилістичних норм для порівняння мов. Такі українські слова “всяке таке”, “те се”, і т.п. могли б бути стилістично адекватними замінниками сполучення “and all”. З іншого боку, автор перекладу нейтралізує багато слів, які в англійському варіанті, тобто в оригіналі, мають постійну негативну емоційну оціночність і є стилістично маркованими. Так, напротязі всього роману слово”dough” перекладається тільки як “гроші”. Існують, безперечно, такі випадки, коли доводиться пом’якшувати емоційну силу деяких слів. Це, в основному, відноситься до перекладу так званих four letter words та іших непристойностей, що зустрічаються в романі. Тут виявляється певна різниця в існуючих етичних та інших соціальних критеріях двох відмінних суспільств. Але у вищенаведеному прикладі подібні труднощі не повинні виникати. Питання полягає тільки в визначенні адекватної мовної одиниці перекладу. У системі англійської мови слово “dough” за даними словників належить до сленгу та включає в себе, крім предметно-логічного значення емоційно-оціночне значення, яке можна охарактеризувати як фамільярно-поблажливе. В українській мові близькими еквівалентами можуть бути слова “бабки”, “капуста”, які звучать природньо в устах підлітків типу Холдена Колфілда. Вважаємо цілковито необхідним саме так перекласти слово “dough” ще й тому, що автор, поряд з цим словом, вживає і його нейтральний синонім – money. Це говорить про те, що автору не байдужа емоційна оціночність, яка закладена в різних одиницях з загальною предметною спрямованістю. Саме тому видається, що перекладач не вправі вільно користуватися додатковими стилістичними конотаціями значень слів. Слід відмітити, що питання адекватності перекладу впирається не лише в підбір мовних одиниць, рівнозначних в обох мовах з усіх точок зору, включаючи стилістичну. Нерідко в цей процес залучається проблема екстралінгвістична, пов’язана, наприклад, з метою показати саме американського підлітка, а не підлітка взагалі.
Якщо розглядати переклад з такої точки зору, то досить неприродньо звучить у вустах американського підлітка фраза: “досить наплести людині сім мішків гречаної вовни” (Логвиненко,129), в оригіналі читаємо: “All you have to do is say something nobody understands…” (Salinger, 163). Це висловлювання може бути характерним для українського підлітка(хача застосування його є досить рідким), але аж ніяк не американського. Тому вважати такий переклад адекватним ми не можемо.
Проаналізувавши ряд стилістично маркованих лексичних одиниць в романі Дж.Д.Селінджера “Над прірвою у житі” та способів передачі на українську мову, ми можемо зробити висновок про те, що кожна мова має специфічні прийоми передачі емоційних значень, які походять від спільності психологічних реакцій людей. В своєму перекладі О.Логвиненко користується розмовно-просторічною лексикою, деякими застарілими словами, діалектизмами, словами з суфіксами із значенням зменшеності, збільшеності, із зменшено-пестливим значенням, виразами, що були утворені як шумонаслідувальні (“дзенькнути”, “чалап, чалап”). Хоча заміна ненормованої лексики розмовно-просторічною і збіднює яскравий колорит оригінальних творів, втім, цей засіб здається єдино можливим. Проблема залишається. Пошуки нових рішень продовжується. Кожний окремий випадок вимагає від перекладача почуття міри, тонкого відчуття стилю, вірної художньої оцінки тієї ролі, яку відіграють у творі ті чи інші відхилення від загальної мовної норми. Проте не можна відмовлятися від спроб відтворити у перекладі ці порушення, а для цього необхідно перш за все глибоко і уважно вивчати рідну мову, ширше використовувати її ресурси, черпати творче натхнення у золотому фонді класичної української літератури.