Г.Тютюнник регулярно використовує структури, у яких змістова єдність підтримується спільним другорядним членом: "купляться та чепуряться на ньому домашні гуси та качки, сідають на спочинок перелітні журавлі, в’ють гнізда лугові чайки"; "Від швидкої ходи випирало дух, піт заливав очі, в горлі щеміло"; "Колись цей старий був чистун, акуратист, вуса підстрижені, сорочка чиста, борода і шия підголені"; "За цих кілька місяців у нього відросла борода, запали очі, загострились вилиці"; "Вечорами музика, веселі, з підвивання тірольські пісні, нудне терликання губної гармошки"; "Уночі хтозна від чого хлипали двері, шелестіло по хлівах сіно, щось перешіптувалося"; "Від тих побоїв поволі тьмарилася її здорова сільська краса, тверде тіло обм’якло і в очах згасла жага кохання".
У прозі Г.Тютюнника нами зафіксовано й однорідні ряди номінативних речень: "Жах, мовчазність, пустеля".
Інколи одночасно можуть поєднуватись різні типи номінативних речень і неповні двоскладні речення: "Ташань, Ташань, голуба ріка, конопляний дух над оселями, журлива пісня надвечірня, одинока зоря над млином".
У безсполучникових складних неелементарних структурах присудки компонентів здебільшого виражаються одночасовими формами дієслів:
а) формами минулого часу: "Над болотом стояла мертва тиша; з потреводених купин із сердитим сичанням проступала вода, здалека долітав приглушений гарматний гомін"; "Після дощу зробилося свіжо, в калюжах відсвічувалося західне небо, іноді гарба потрапляла колевами в глибоку калабаню, розбовтувала малинову воду в темно-буру"; "Годівля худоби провадилася за графіком, молодняк випоювався молоком, чергування на корівнику було регулярне"; "Тут було холодніше і вологіше, сонце не досягало із глибинних гір цілими зграями вилітали пічкури, ширяли у биків попід животами і зникали у свіжому прозорому ранковому повітрі"; "На Ташані голубів лід, тріщав і лопався від морозу, вітер злизував на ньому сніжок, порошив очі; із Баєвої гори червоною діжею котився місяць, бризкав іскрами на біл замети";
б) формами теперішнього часу: "Бородиша розпущена, грива сивого волосся кільцюється по спині, під кущуватими бровами хтось роздуває горна"; "Конопляним чадом пахнуть береги, шелестить посхзлим бадиллям картопля, сумно викивують важкими головами соняшники"; "Язики як линви, лиця розпашілі, в них прихована гроза"; "Образи не пробачають, з двох слів у бійку лізуть, є щось дике і свавільне у їх характері, тигряча кров тече по їхніх жилах"; "Вже видно луги, потовченим люстром блищить Ташань, на луках бродять чиїсь коні, по травах стеляться дими, на зеленому роздоллі брудними плямами - шатра"; "В горлі в нього сохне, дихання переривається, в голові молотить кров".
Безсполучникових складних неелементарних речень ,у яких присудки виражаються формами майбутнього часу, нами не зафіксовано.
Значно рідше трапляються випадки використання багатокомпонентних конструкцій, присудки яких виражаються співвідношенням різних часових форм. Найчастіше це поєднання форм минулого іт еперішнього часу у різній послідовності: "Сорочка на спині лопнула, кров бризкає, молоде тіло чорними п’явочками взалося, стогне, сердешненька, голову під руки ховає" ; "Орися розпашіла від роботи, в щоки пломінь б’є, локони білого волосся поприлипали до висків"; "Китель йього був розстебнутий, на шиї, надавленій тугим коміром, горіли рожеві плями, на лиці підозрілість, очі морозяьб слідчим всезнайством"; "Пахне борошно і відлежаними яблуками; посеред сінейперекинутий кадібок з грушами; вони розкотилися по долівці".
Напіврегулярно функціонують структури, у яких присудки виражаються формами минулого часу й предикативними або модальними прислівниками: "Наука настобісіла, блукання з різними кавалерами також, краще виходити заміж за командира, жити тихо і спокійно, не турбуючись ні за вбрання, ні за їжу".
Поряд із багатокомпонентними реченнями з однорідною безсполучниковістю у прозі Г.Тютюнника вживаються неелементарні конструкції з відношеннями семантичної неоднорідності між частинами (31%): "Ну, сам знаєш, ліс рубають – тріски летять"; "Будуть питати – кажи, нічого не знаю". У першому реченні зовнішніми є пояснювальні відношення, внутрішніми – відношення детермінації, а в другому – навпаки. Рідше і зовнішніми, і внутрішніми можуть бути однакові семантичні відношення: "Але дрімати не довелося: в яру почулося погейкування, хтось гнав биків до водопою"; "Не хвилюйтесь, мамашо, перевірю документи і відпущу – такий порядок".
У творах Г.Тютюнника нами зафіксовані структури, у яких між одними компонентами наявні відношення рівноправності між іншими - семантичної неоднорідності: "Очі його туманіють, довгі пальці стискаються в кулаки: понищено, сплюндровано, потоптано, пограбовано"; "На машинах евакуйовані євреї – волосся розпатлане, обличчя замучені, очі з сухим полиском ,повні жаху – все на небо поглядають"; "На Баєвій горі, за вітряками, лунали останні рожеві відсвіти західного сонця, троянівська долина уже повнилася синюватою млою: вона крила сади, придорожні верби і білі хати"; "Вони були зодягнені чистенько і просто: дівчатка ходили в спідничках з блузочками, в босоніжках і косиночках, хлопці – в широченних, добре відпрасованих штанях, підперезаних ремінними поясами з пряжками в формі серця або кинджала, тапочках-спортсменках і майках"; "Сам червоний, збуджений їздою, губи зведені в дудочку: вічно Гнат щось насвистує".
Центральну позицію займають конструкції з визначальною неоднорідністю складників, яка поєднується з пояснювальними відношеннями між двома іншими частинами: "Були в них свої, ніким не писані, дикі закони: вкрав – не позивайся, сам украдь"; "В контору артілі вбіг Прокіп: картуз на потилиці, черемхове пужално так і в’ється в руках, обличчя розгублене, піт оцчі залаває"; "Тимко рушає по тому сліду і бачить: сидить задумана, обіпнута чорною шаллю, лицн бліде"; "І від його слів все прийшло в рух: баба мацала на припічку сірники, дівчина побігла в сіни і грюкнула засувом, підліток Микола шукав свої штани". Регулярно як домінуючі використовуються відношення детермінації: часові, умовно-наслідкові, причиново-наслідкові, обґрунтування з відтінком причини та ін.: "Сорочка на плечах мокра від води: не щільно був заткнутий чіп, от вона й розхлюсталась"; "Вип’єш третю – в очах сяє, думка думка здоганяє"; "Губи тихо ворушаться, обличчя зблідло: він побачив рідне дворище"; "Комендант оглянув Тодося і залишився задоволеней: такий битиме морду і роз’юшуватиме носи, є собача відданість і тигрова злість"; "Мундир був тісний і короткий, від нього набрякла шия, різало під пахвами і спирало подих".
Нами зафіксовані такі неелементарні безсполучникові речення, у яких зіставно-протиставні відношення поєднуються з іншими видами однорідних чи неоднорідних відношень: "У першій кімнаті дрімав Кузьма, відро стояло під стіною, в другій сидів за столом Гнат, щось писав"; "Найстарший син – Улас, два менших від Уласа брати уже працюють – один трактористом, другий так, на різних роботах"; "Під самим лісом їх наздогнало кілька мін: дві вибухнули далеко позаду, третя шарахнула в лісі"; "На них сиділи дядьки, одні з них бадьорилися, перемовляючись між собою, інші, обіпершись ногами об війя, куняли, зморені сном"; "Їхали по двоє, один – за рулем, другий – у люльці"; "В окопчику, по шию в землі стояло троє людей: двоє з гвинтівками, третій – з кулеметом". Причому, як засвідчують наші дані, найчастіше використовуються структури з пояснювальними і зіставними відносинами.
Рідше вживаються безсполучникові речення з пояснювальними і цільовими відношеннями: "А мій каже: принеси мені, тату, шаблюку з війни, я німців рубатиму".
Отже, у прозі Г.Тютюнника кількісно переважають неелементарні речення з однорідною безсполучниковістю, хоч багатокомпонентні конструкції з відношенням семантичної неоднорідності виділяються більшою різноманітністю представлених семантичних відношень, причому в таких структурах можуть бути представлені як відношення рівноправності, поєднувані з семантичною неоднорідністю, так і відношення неоднорідності між усіма частинами.
Поряд з іншими видами безсполучникових конструкцій помітне місце займають складні сполучниково-безсполучникові речення, вони завжди є багатокомпонентними. Ураховуючи характер сполучникового зв’язку і безсполучниковості, дослідники розрізняють три типи сполучниково-безсполучникових структур:
1) з сурядністю і безсполучниковістю;
2) з підрядністю і безсполучниковістю;
3) з сурядністю, підрядністю і безсполучниковістю [74, с.111].
Серед конструкцій їх сурядністю і безсполучниковістю, залежно від характеру безсполучниковості К.Ф.Шульжук виділяє три різновиди:
а) з сурядністю і однорідною безсполучниковістю;
б) з сурядність і неоднорідною безсполучниковістю;
в) з сурядністю і однорідною та неоднорідною безсполучниковістю [74, с.111].
Структури з сурядністю і однорідною безсполучниковістю зі змістового і структурного погляду співвідносяться зі складносурядними реченнями, їх легко трансформувати у складносурядні конструкції, наприклад: "Сергій накричав на них, вони повернули барок, а натомість вкрали черезсідельник" - Сергій накричав на них, і вони повернули барок, а натомість вкрали черезсідельник; "Колона рушила, і зараз же завищав під ногами сніг, засапали, давлячись холодним морозним повітрям люди, хтось забрязчав котелком, хтось спіткнувся і впав, зарившись носом у сніг" - Колона рушила, і зараз же завищав під ногами сніг, і засапали, давлячись холодним морозним повітрям люди, і хтось забрязчав котелком, а хтось спіткнувся і впав, зарившись носом у сніг.