Критерієм розпаду таких структур не може й бути інтонація. Обидва різновиди безсполучникових речень мають ріносильні логічні наголоси на синтаксично однорідних словах - тих, що зіставляються чи протиставляються. В перше із частин зіставно-протиставних конструкцій вимовляється з деяким підвищенням тону, друга – з відповідним зниженням. І в першому, і в другому випадку між компонентами речення має місуе пауза. В основі розподілу безсполучникових структур на зіставні і протиставні лежить значення частин і всієї сполуки ті їх структурні ознаки.
Компоненти аналізованих конструкцій передають різний ступінь подібності чи неподібності між двома явищами, діями, предметами двокомпонентного безсполучникового речення. Зіставлення виражаються поєднанням таких двох частин, які повідомляють про схожі чи несхожі явища , дії, що паралельно існують , не протидіють і не заперечують одна одну. Б.М. Кулик зіставлюваними називає такі дві частини, "які становлять вислови, протилежні своїм змістом" (31,с.250). На нашу думку, попереднє визначення більш точне. Б.М.Кулик називає "контраст між двома діями, станами, явищами, ознаками, судженнями" (50, с.250), тоді як мовознавець М.С.Поспєлов протиставлюваними вважає такі безсполучникові складні речення, у "яких одна частина протиставляється за своїм змістом другій частин" (7,346). С.І. Дорошенко вважає, що протиставлення "грунтується на невідповідності, несумісності, суперечливості" між компонентами, на заперечуванні одного і стверджуванні іншого "як протиставно-контрастуючих елементів" (31, с.49). Ми поділяємо думку останнього, оскільки він глибше характеризує аналізоване явище. Щодо семантичної диференціації різновидів, то деякі граматисти наголошують, що вона супроводжується "виразним структурним розмежуванням", тобто розрізнювачем значень зіставності і протиставності є синтаксична будова частин, а також їх лексичний склад. Усе це певним чином впливає на розташування компонентів, на функції обох частин речення, на структуру кожного з різновидів.
У конструкціях із зіставним відношенням частини співвідносяться за змістом без ознак заперечення одного і ствердження іншого, несумісності явищ. У них зіставляються подібні чи відмінні факти.
За нашими даними, найчастіше зіставляються частини спорідненої синтаксичної будови, однотипні за морфологічним вираженням головних членів, що створює паралелізм складових частин, наприклад: "Тоська – в морській тільняшці, Тоська - в зеленій вовняній жіночій кофті. Одна ряба, друга рижа"; "Ви люди військові, ми – цивільні". Нами також зафіксовані й такі речення, у яких у відношення зіставності вступають компоненти неспорідненої синтаксичної будови, але з чітко вираженими зіставлюваними лексемами: "Одного б'ють - п'ятеро навдвори".
У часовому вираженні компонентів зіставного різновиду безсполучникових конструкцій спостерігається така закономірність: відношення між ними можуть бути як одночасними, так і різночасними. Нами зафіксована значна кількість конструкції з одночасним відношенням компонентів, частини яких передають дії, виражені одними і тими самими дієсловами, що можуть бути як обов'язковими, так і факультативними, наприклад: "У тебе сусід – дугу , ти в нього – воза"; "Один горілиць, розкинувши ножицями ноги, другий на животі, зарившись лицем у пісок".
Частини речень такої будови здатні вільно розташовуватись, що припускає зміну їх позиції без зміни змісту. Порівняємо: "Ви – не князь, ми – не пахолки" і Ми – не пахолки, ви - не князь". Розміщення компонентів у структурах цього різновиду граматично не закріплене, прицьому транспозиція частин впливає на семантичний відтінок конструкції: перестановка змінює "тло, на якому здійснюється зіставлення" (31,с.50). Тлом зіставлення служить перша частина, у другій – називається те, на чому зосереджене зіставлення. Під час зміни місць компонентів виникає інший варіант зіставлення. Отож, транспозиція складників впливає на семантику всієї структури. Обмеження в розташуванні частин може зумовлювати лише особливість їх граматичної будови. За нашими дослідженнями, такі речення часто зустрічаються у творах Г.Тютюнника. Наприклад, конструкціїї з неповною другою частиною: "Капітан із Хамраєвим та сержантом Голобородьком їх а попереду, Оксен із земляками – ззаду"; "Одного з них звали Госька, другого - Тоська"; сполуки з лексемами, що становлять основу зіставлення: "Одні повиходили заміж, інші поженилися"; "Одні плачуть, другі скачуть".
До речення розглядуваного зіставного різновиду можуть входити антонімічні слова "як вияв лексичного зіставлення" (31,с.50): "Молоде народжується, старе вмирає"; "Молодь верхи на конях, старики на гарбі". Складники цих конструкцій не мають зафіксованого місця.
Наші дані не суперечать висновкам граматистів про схожість внутрішньої структури і часового вираження компонентів безсполучникових складних речень з перелічувальною семантикою, і безсполучникових конструкцій зі значенням зіставлення. Крім цього, обидва різновиди безсполучникових речень характеризується наявністю у їх структурі співвідносних елементів (один-другий, перший-другий, один-інший та ін.) та можливість порядкового варіювання предикативних частин.
Але названих ознак не досить, щоб ставити поряд речення перелічувального і зіставного характеру. Ці конструкції мають деякі відмінності. По-перше, вони відрізняються інтонаційним оформленням. Компоненти зіставних структур не схожі висотою тону: перший вимовляється з підвищенням , другий – зі зниженням голосу. Частини ж сполук перелічувальної семантики однотипні інтонаційно: у них повторюється одна і та сама інтонація. При зіставленні чітко виділяються слова з логічним наголосом. Під час переліку такі явища не спостерігаються. Отож, відмінне інтонування порівнюваних конструкцій "відповідає їх своєрідному смисловому наповненню" (31,с.51), тобто або переліку предметів чи дій, або зіставленню для виявлення характерних рис явищ, фактів.
По-друге, структури зіставного різновиду можуть включати два компоненти. Речення перелічувальної семантики відрізняються тим, що це структури відкритого ряду, тобто вони мають властивість складатися з двох і більше частин. Збільшення кількості складників можливе й у зіставних реченнях. Але, як наголошують дослідники, таке "конструктивне розширення складників руйнує їх значеннєву, граматичну і ритмомелодичну єдність" (31,с.52), тобто перетворює зіставні складні структури в інший семантико-синтаксичний та інтонаційний вид скальних речень – у відкриті ряди предикативних одиниць зі значенням переліку. Так, безсполучникова складна конструкція "На одному полотняна хламида, покрашена учнівським чорнилом, на другому - в'язана жіноча кофта" виражає зіставлення, бо є двокомпонентною сполукою із підвищенням та зниженням голосу і зіставлення антонімічних лексичних елементів: на одному – на другому. Це речення можна розширити, увівши ще одну предикативну одиницю з лексемою на третьому:"На одному полотняна хламида, покрашена учнівським чорнилом, на другому - в'язана жіноча кофта, на третьому – латана свитина". Але від цього нова конструкція втрачає те значення, яке мала попередня, оскільки трикомпонентна структура виражає перелік, а не зіставлення. Зі зміною будови фрази змінюється її ритмомелодика. Ідетьтся про те, що кожен предикативний складник вимовляється з пониженням голосу, тобто інтонаційний малюнок такий самий, як під час вимови зі значенням переліку. Отож, ми поділяємо думку мовознавців про те, що можливість трансформації утворень зіставного різновиду на конструкції прелічувального значення не можна вважати ознакою структурної та семантичної близькості цих видів безсполучникових речень, тобто складні структури одного виду в можуть перетворюватись в інший, але це не вказує на їх спорідненість чи тотожність. Тому ми приєднуємось до висновку дослідника С.І.Дорошенка: "твердження про схожість зіставних речень і структур перелічувального значення мало переконливі" (31,с.52).
Поряд із безсполучниковими реченнями зіставного різновиду зі значенням одночасності зустрічаються конструкції з різночасністю відношень, наприклад: "Колись я тебе з виру витяг, тепер ти мене витягай".
За нашими дослідженнями, у прозі Г.Тютюнника безсполучникове утворення з одночасними відношеннями трапляються значно частіше, ніж сполуки, що виражають різночасні відношення. Перші становлять основну групу зіставного різновиду.
Конструкції протиставного значення за своєю семантикою грунтуються на "контрастуючому вияві протилежності між явищами, діями, ознаками" (31,с.53). Як зазначає К.Ф.Шульжук, протиставні відношення виявляються в структурах "з контрастним порівнянням" (74,с.105). Лінгвіст М.С.Поспєлов наголошує на тому, що семантичне протиставлення "здебільшого поєднується з паралелізмом граматичних значень і протилежністю лексичного змісту" (58, с.347) частини в одному безсполучниковому реченні. Тобто обидва наголошують на тому, що протиставлення грунтується на контрасті між певними фактами, явищами, ознаками.