Отже, видно, що в цих випадках різними способами передається значення “вартості” – хтось чогось вартий чи на щось заслуговує. Навіть у реченні IchweissdassRobertkeinnachahmenswerterMannist, abereristmeinFreund [23; 144] – Я знаю що Роберт не взірець лдя наслідування, але він мій друг, яке було перекладене шляхом смислового розвитку і де відсутні слова вартий, заслуговує чи ще якісь подібні, можна простежити це значення: Роберт не заслуговує на те, щоб бути взірцем для наслідування.
І нарешті, остання група складених віддієслівних прикметників даного курсового дослідження – прикметники у складі яких є прикметник würdig. Ці прикметники виконують у реченнях ті ж самі функції, що і інші віддієслівні прикметники з модально-пасивним значенням, які вже були розглянуті в даному дослідженні. Як і прикметники з wert, ці прикметники також несуть в собі значення “вартості”: IhreWörtersindehrwürdig [24] – Сказане вами заслуговує на повагу; DiesesShöneGebäudeisterhaltungswürdig [24] – Варто зберегти цю чудову будівлю; IhreWörtersindunglaubswürdig [23; 203] – Не варто вірити її словам.
Перше речення зазнало складніших перетворень ніж інші два. Його граматична структура зазнала цілісного перетворення. Значення віддієслівних прикметників передано шляхом смислового розвитку – дієсловом теперішнього часу заслуговує, яке є присудком цього речення, та додатком на повагу.
Значення прикметників у інших двох реченнях також передано за допомогою смислового розвитку. У варіантах перекладу цих речень на українську мову, значення німецьких прикметників несе в собі присудок, який в обох реченнях виражений словом “варто” (з модальним значенням) та інфінітивом дієслова.
Наступні речення зазнали цілісного перетворення при перекладі, проте, вони на втратили значення “вартості”: IchhassedieseFluchwürdigeStaadt[23; 199] – Я ненавиджу це прокляте місто; ErhateinerbarmungswürdigesSchicksal [24] – Його долі не позаздриш. Як бачимо відтінок пасивності також присутній.
Отже, як показало дослідження, значення складених віддієслівних прикметників передається на українську мову за допомогою смислового розвитку. В українських реченнях ці значення виражаються в основному присудками. Прості німецькі речення передаються в українській мові складнопідрядними.
Результати аналізу особливостей функціонування прикметникових дериватів із пасивним значенням дають підстави констатувати, що вони виконують на основі латентної модально-пасивної предикації у мовленнєвій комунікації певне прагматичне завдання, а саме – приписування предметові думки, тобто суб′єктові предикації.
Очевидно, що в системі німецької мови наявна велика парадигма засобів вираження модально-пасивного значення. Перевага віддієслівних дериватів полягає у фіксації комплексу значень під одним іменем. Цей комплекс одиниць різних мовних рівнів, що необхідні для реалізації предикативних відношень (у даному випадку – модально-пасивних), можна назвати латемою.Вона визначається релевантними граматичними значеннями ознаковості, процесуальності, перехідності, модальності і наповнюється відповідним лексичним значенням. Латема визначає узгоджуваність прикметникових похідних, не лише лінійну, а й семантичну. У мовленнєвому процесі латема зазнає різнопланових модифікацій. Можливість модифікувати семантичний еквівалент надає істотних переваг у вживанні прикметникових дериватів порівняно з іншими модально-пасивними конструкціями [21].
Висновки
1. Отже, граматичну категорію пасиву можна пояснити за допомогою теорії функціонально-семантичного поля. Враховуючи цю теорію, було визначено інвентар мовних засобів поля пасиву німецької мови. Визначено інваріантні ознаки пасиву: афікованість пацієнса і незбіг джерела дії (агенса) зі синтаксичним підметом.Як виявилося, ядро цього поля становлять мовні засоби які мають морфологічну форму wеrden + Part.II.
2. Віддієслівні прикметники з модально-пасивним значенням знаходяться на периферії цього поля.
3. Віддієслівні прикметникові деривати із латентною модально-пасивною деривацією займають окрему словотвірну нішу у сучасній німецькій мові.
4. Наявність латентної предикації було обрано за основний критерій відбору лекичних одиниць, тому що більшість словотвірних морфем, які здатні реалізовувати пасивне значення, характеризується багатозначністю.
5. Як виявилося, модально-пасивне значення можуть мати лише прикметники які утворені від основ перехідних дієслів за допомогою суфіксів -bar, -lich, -abel, -ibel, -sam, а також складені прикметники в яких на першому місці знаходиться дієслово, на другому – прикметники wert, würdig, fähig. Хоча іноді трапляються виключення.
6. Значення віддієслівних прикметників має декілька складових. По-перше, до його складу входить значення лексеми від якої воно було утворене. По-друге, під час дериваційного процесу воно отримує відтінок пасивності. І нарешті, прикметникові суфікси та прикметники від яких вони утворилися вносять свій відтінок у значення віддієслівних прикметників.
7. Віддієслівні прикметники з латентною модально-пасивною предикацією, які є матеріалом даного курсового дослідження, несуть в собі значення “здатності”, “можливості”, “вартості”, “схильності”, “придатності”, “спроможності бути”.
8. Найпродуктивнішими суфіксами в німецькій мові є суфікси -bar та -lich.
9. У всіх словотвірних нішах було виявлено повторюваність семантичних ознак, що спричинило виникнення синонімічних рядів як серед прикметників одного типу деривації, так і серед прикметників різних типів деривації.
10. В ході дослідження було виявлено, що віддієслівні прикметники з латентною модально-пасивною предикацією в реченнях можуть виступати іменною частиною присудка, означенням та обставиною способу дії. Частіше за все ці прикметники виконують функції іменної частини присудка та означення. У ролі обставини способу дії – виступають рідко.
11. Під час перекладу на українську мову німецьких похідних віддієслівних прикметників найчастіше були застосовані підрядні означальні речення. Іноді прикметники передавалися інфінітивними формами дієслів та дієсловами активного стану. Самі ж речення при перекладі зазнали складних трансформацій. Під час перекладу речень з віддієслівними прикметниками були використані такі граматичні та лексичні трансформації, як експлікація, членування, додавання, опущення, антонімічний переклад та ін.
12. Як показало дослідження, значення складених віддієслівних прикметників передається на українську мову за допомогою смислового розвитку. В українських реченнях ці значення виражаються в основному присудками. Прості німецькі речення передаються в українській мові складнопідрядними.
13. Очевидно, що в системі німецької мови наявна велика парадигма засобів вираження модально-пасивного значення. Перевага віддієслівних дериватів полягає у фіксації комплексу значень під одним іменем. Цей комплекс одиниць різних мовних рівнів, що необхідні для реалізації предикативних відношень (у даному випадку – модально-пасивних), можна назвати латемою.
14. Латема визначає узгоджуваність прикметникових похідних, не лише лінійну, а й семантичну.
15. У мовленнєвому процесі латема зазнає різнопланових модифікацій. Можливість модифікувати семантичний еквівалент надає істотних переваг у вживанні прикметникових дериватів порівняно з іншими модально-пасивними конструкціями.
Список використаних джерел
Українські та російські видання, у тому числі перекладені
1. Артемюк Н.Д., Логинова К. Пособие по экономическому переводу (нем. яз.). – М.: Высшая школа, 1990. – 242 с.
2. Архипов А.Ф. Самоучитель перевода с нем. яз./ А.Ф. Архипов. – М.: Высшая школа, 1991. – 255 с.
3. Вульферт И.И. Пособие по переводу научно-технического текста. – М.: Высшая школа, 1991. – 225 с.
4. Гильчонок Н.Л. Практикум по переводу с немецкого. – СПб.: КАРО, 2005. – 368 с.
5. Кашпер А.И. Перевод немецкой научно- технической литературы: Практическое пособие. Изд. 2-е. – М.: Высшая школа, 1992. – 275 с.
6. Кияк Т.Р., Огуй О.Д., Науменко А.М.Теорія та практика перекладу (нім. мова). Підручник для студентів вищих навчальних закладів. – Вінниця: Нова книга, 2006. – 592 с. (226-227)
7. Кравченко А.П. Немецкий язык: практикум по переводу/ А.П.Кравченко. – Ростов-на-Дону: “Феникс”, 2002. – 320 с.
8. Латышев Л.К. Перевод: проблемы теории и практики преподавания (нем. яз.). – М.: Просвещение, 1995. – 160 с.
9. Латышев Л.К. Технология перевода: Учебное пособие по подготовке переводчиков (нем. яз.)/ Л.К. Латышев. – М.: НВИ – ТЕЗАУРУС, 2000. – 280 с.
10. Левитан К.М. Немецкий язык для студентов-юристов: Учебное пособие. – М.: Гардарики, 2003. – 255 с.
11. Макарова М.М. Практический курс перевода научно- технической литературы (нем. яз.). Изд. 3-е, исп. и доп. – М.: Высшая школа, 1989. – 503 с.
12. Нарустранг Е. В Практическая грамматика немецкого языка: Учебное пособие. – СПб.: СОЮЗ, 1999. – 368 с.
13. Попряник Л.В. Практикум по переводу с немецкого языка текстов экономического содержания: Учебное пособие. – М.: НВИ-ТЕЗАУРУС, 2000. – 136 с.
14. Роганова З.Е. Пособие по переводу с немецкого на русский язык. – М.: Просвещение, 1990. – 309 с.
15. Смеречанський Р. І.Довідник з граматики німецької мови: Довідк. вид. – К.: Рад. шк., 1989. – 304 с.
16. Хаит Ф.С. Пособие по технике перевода специальных текстов на немецком языке: Учебное пособие.– М.: Высшая школа, 1989. – 193 с.
17. Шнитке Т.А. Грамматика немецкого языка. – К.: “ВИПОЛ”, 1995. – 223 с.
Зарубіжні видання