| прикметник | прислівник |
| - відмінюється;- первинне слово;- складається з кореня добр- і закінчення(е) | - незмінний;- похідне, утворене суфіксом -е від прикметникової основи;- складається з кореня добр- і суфікса -е |
За морфологічними ознаками слова усіх частин мови поділяються на змінювані і незмінювані.
До змінюваних належать іменник, прикметник, числівник, займенник і дієслово.
До незмінюваних належать прислівник, прийменник, сполучник, частка і вигук.
Морфологічні ознаки всіх частин мови:
| частини мови | морфологічні ознаки | |
| ЗМІНЮВАНІ ЧАСТИНИ | ||
| іменник | - відмінюване слово; змінюється за відмінками і числами;має рід;початкова форма- називний відмінок однини (для тих, що вживаються тільки в множині- називний множини); | |
| прикметник | - відмінюване слово; змінюється за родами, числами і відмінками;початкова форма- називний відмінок однини чоловічого роду;може мати форму ступеня порівняння (в якісних прикметниках); | |
| числівник | - відмінюване слово; змінюється за відмінками; числівники один, два змінюються також за родами; числівник один- за числами;початкова форма- називний відмінок; | |
| займенник | - відмінюване слово;початкова форма- називний відмінок однини;- той, що вказує на предмети, змінюється за відмінками, може мати рід і число;- той, що вказує на ознаки, змінюється за відмінками, родами і числами;- той, що вказує на кількість- за відмінками;- той, що вказує на порядок при лічбі- за родами, числами і відмінками | |
| дієслово | дієслово утворює також форми дієприкметника і дієприслівника:- дієприкметник змінюється за родами, відмінками і числами; має стан, вид і час;- дієприслівник- незмінювана форма, має вид і час | |
| НЕЗМІНЮВАНІ ЧАСТИНИ | ||
| прислівник | незмінюване слово | |
| прийменник | незмінюване слово | |
| сполучник | незмінюване слово | |
| частка | незмінюване слово | |
| вигук | незмінюване слово | |
САМОСТІЙНІ ЧАСТИНИ МОВИ
Іменник - це частина мови, яка означає предмет і відповідає на питання хто? що? (черговий, патріот, птеродактіль).
Предметом у граматиці вважається все, про що можна спитати хто це? що це?, напр.: хто це?- вчений; що це?- картопля.
Основна синтаксична роль іменників - підмет (Ми погомоніли трохи та й розійшлися) та додаток (Василь знайшов Степана).
Іменники можуть бути також:
· неузгодженим означенням (Рука Сашка легла на моє плече);
· іменною частиною складеного присудка (Він завжди був чудовим хлопцем);
· обставиною (Наталка з Ларисою вийшли збудинку).
Серед іменників виділяються такі групи слів:
| 1. | загальні назви - власні назви |
| 2. | назви істот - назви неістот |
| 3. | конкретні - абстрактні |
| 4. | збірні |
| 5. | речовинні |
НАЗВИ ЗАГАЛЬНІ І ВЛАСНІ
| іменники | приклади |
| загальні | ручка, перо, галіфе, панама, країна, папір, сонце, щастя, подружжя, телебачення |
| власні | Дніпро, Рябоштан, Марс, Марійка, Василь, Франція, Стецюк, Карпати, газета "ТВпарк", |
Загальні іменники позначають предмети в цілому.
Власні іменники індивідуально позначають окремі предмети або особи.
НАЗВИ ІСТОТ І НАЗВИ НЕІСТОТ
| іменники | приклади |
| назви істот | хто?- гитарист, люди, окунь, зозуля |
| назви неістот | що?- поле, вітер, посуд, клавіатура |
Іменники, що називають істоти,відповідають на питання хто?
У цю групу входять назви людей, імена, прізвища (балерина, професор, Сергій, Деміург, Макаров), назви птахів і тварин (соловей, кобила, свиня), назви міфологічних істот і літературних героїв (лісовик, Буратіно, русалка, Геракл), назви померлих (мрець, небіжчик), назви карт і шахових фігур (королева, валет).
Іменники, що називають неістоти,відповідають на питання що?
До цієї групи відносять всі інші іменники, тобто ті, що називають явища природи, неживі предмети, опредмечені дії та явища, абстрактні поняття (острів, група, будинок, питання), а також іменники, що позначають сукупності людей і тварин (юрба, армія, зграя, натовп).
КОНКРЕТНІ І АБСТРАКТНІ ІМЕННИКИ
| іменники | приклади |
| конкретні | корабель, шлях, Китай, Маргаріта, осел |
| абстрактні | прикрість, сум, убозтво, капіталізм, знання |
Іменники, що називають предмети, явища навколишньої дійсності, які можна пізнати органами чуття людини, називають конкретними.
Абстрактні іменники не мають конкретного лексичного значення, а називають поняття, явища чи властивості, які не сприймаються органами чуття.
Характерною ознакою абстрактних іменників є суфікси -ість, -ств(о), -зтв(о), -цтв(о), -анн(я), -изм, -ізм, -їзм.
Абстрактні іменники переважно вживаються у формі однини.
| іменники | приклади |
| збірні | козацтво, студенство, зілля, братство |
Збірні іменники- це назви сукупності однакових чи подібних предметів, які здатні сприйматися як одне ціле.
| іменники | приклади |
| речовинні | алебастр, молоко, камінь, кисень |
Іменники зі значенням речовинності називають однорідну речовину. Речовинні іменники можуть мати тільки форму однини (горох, золото, срібло, залізо) або тільки форму множини (гроші, дріжджі).
МОРФОЛОГІЧНІ ОЗНАКИ ІМЕННИКА
Іменник має такі морфологічні ознаки:
| рід: | |
| чоловічий жіночийсередній | блокнот, крайпожежа, матусянебо, дитинство |
| число: | |
| однинамножина | громадянин, музейгромадяни, музеї |
| відмінок: | |
| називнийродовийдавальнийзнахіднийорудниймісцевий | вікновікномвікнувікновікном(на) вікні |
РІД ІМЕННИКІВ
Рід притаманний кожному іменнику в однині.Іменникивідносяться до чоловічого роду (учень, бізнес, пейджер), жіночому (дисципліна, корова, машина), або середньому роду (покоління, гніздо, озеро).
Іменники чоловічого роду співвідносяться з займенником він, жіночого- вона, середнього- воно. Іменники за родами не змінюються.
Серед назв істот належність іменників до певного роду визначається:
· за різними основами (чоловік - жінка, кобила - кінь);
· за закінченнями (дядьк(о), сестр(а), брат);
· за зв'язками з іншими словами (наша Маруся, прийшов Соловейко, воно заспівало);
· за суфіксами (співак- співачк(а), дослідник- дослідниц(я).
У назвах птахів і тварин рід іменників найчастіше визначається за морфологічною будовою (чоловічого роду - вовк, півень, пес, заєць; жіночого роду - кішка, муха, миша, суниця),
У назвах неістот рід іменників визначається за закінченням.
Так, іменники чоловічого роду найчастіше зовсім не мають закінчення (дуб, хутір, стіл); жіночого роду закінчуються на а(я), або також не мають у своєму складі закінчення (земля, зима, радість); середні закінчуються на о, е або я: вікн(о), сонц(е), лист(я).
Є іменники, які вживаються у формах як чоловічого, так і жіночого роду (зал - зала, жираф - жирафа).
Деякі іменники, що позначають назви професій, хоча і називають осіб як чоловічої, так і жіночої статі, але належать тільки до іменників чоловічого роду (Я - режисер, а дружина моя - бібліотекар).
В українській мові зустрічаються також іменники спільного роду, у яких рід визначається за допомогою допоміжних слів (бідолаха Василь - бідолаха Марія).
Число - морфологічна ознака, яка виявляється у протиставленні однини і множини.
У множині іменники роду не мають (хлібосоли, бики, переможці) і співвідносяться із займенником вони.
Більшість іменників, змінюючись за числами, мають форми однини і множини (дерево - дерева, думка - думки). Але є іменники, які вживаються тільки у однині або тільки у множині.
За цією ознакою іменники діляться на три групи.
Першу групу складають іменники, що вживаються як в однині, так і в множині.
Другу групу складають іменники, що вживаються тільки в однині.
Третю- що вживаються тільки в множині.
| Іменники, що вживаються тільки в однині | Іменники, що вживаються тільки в множині |
| - власні назви: Україна, Марія, Дніпро, Хотенко- збірні: студентство, листя, козацтво- назви абстрактних понять: геройство, добро, мир, завзяття- речовини: пісок, молоко, цукор | - власні назви: Альпи, Карпати, Гроші- назви часових понять чи ігор: іменини, проводи, шахи, вибори- назви сукупності людей, предметів, істот: діти, фінанси, люди, солодощі- речовини: вершки, дріжджі, духи- назви предметів парної чи симетричної будови: штани, кросовки, куранти |
ВІДМІНКИ ІМЕННИКІВ