Хоча у сучасному філософському та психологічному англомовному дискурсі використання грецьких термінів є нормою, то частотність використання лексем eros, philia (англ. phileo) та agape в повсякденному мовленні cуттєво поступається частотності вживання слова love. Деякі іншомовні лексеми - класифікатори кохання набувають в англійській мові зниженого значення, зокрема, іменник amour (“кохання, пристрасть”) набуває в англійській мові вузького та зниженого порівняно з первісним значення “любовний (таємний) зв’язок”. В англійській мові культурно-специфічною є негативна оцінка надлишковості почуття кохання, що виявляється у виділенні особливого типу кохання possessive love, який є відсутнім в українській, російській та німецькій лінгвокультурах. У британській та американській культурах поняття self-worth, self-reliance, individual freedom є цінностями, що мають високий статус, тому посесивна поведінка, яка демонструє відсутність самодостатності, нестачу впевненості у собі, а також порушення свободи іншої людини, інтерпретується негативно. У різноманітних типах текстів словосполучення possessive love / possessive relationship має чітко виражену негативну конотацію. Cуб’єкт, який відчуває possessive love, характеризується такими негативно-оцінними словосполученнями як insecure possessive partner, emotional vampire та також прикметниками egocentric, clingy, manipulative. Екзистенційний страх є однією з визначних рис західної цивілізації. Відчуття покинутості у цьому світі відлунює також і в такій важливій сфері життя людини, як любовні стосунки. Під поняттями fear та anxiety у стосунках передусім розуміється екзистенціальний страх втратити власну свободу: Yet we also dread becoming enmeshed in suffocating or abusive relationships - our fear of being controlled, defined, overpowered or hurt by other people. Виникає і культурно-специфічне словосполучення fusion anxiety, що кoнцептуалізує характерну тривогу повного „злиття" з об’єктом кохання і втрату власної індивідуальності. Саме цей страх втратити себе відбивається у метафоричному словосполученні love’s comfort zone, яке позначає особливу дистанцію між закоханими, що дозволяє їм відчувати себе комфортно у стосунках.
Паремія (грец. рareimia - прислів'я або лат. proverbium - приказка, прислів'я) - це видове позначення фольклорних малих жанрів афористичного спрямування. Саме паремії містять уявлення про норми співіснування і взаємодії людей та представляють їх цінності.
Сучасні лінгвісти Мар’яна Лановик та Зоряна Лановик вирізняють понад десять різновидів паремій. Першим видом є вітання. Це - сталі вислови-кліше, які говорять при зустрічі знайомої людини. Окрему групу становлять святкові вітання, тобто усталені фрази, якими вітають один одного лише у певні свята. Побажаннями називаються словесні мініатюри зичення добра, щастя, матеріального статку, а тостами - застільні побажання, висловлені господарям дому або гостям. Побажання-подяки, прощання, формули-побажання до певних нагод (з нагоди народження дитини; застосовані у похоронному обряді) також є пареміями. Прокльони (своєрідні форми вираження почуття незадоволення, обурення, досади, гніву з висловленням побажання зла чи загибелі іншій людині), присяги (словесні формули, якими людина підтверджує правоту своїх слів із зазначенням, що у разі обману чи невиконання обіцяного, лихо чи нещастя повинно впасти на неї), приказки-застереження (формули, якими один співрозмовник спиняє іншого або й самого себе, щоб не сказати зайвого) також причисляють до паремійних одиниць. Ще М. Лановик та З. Лановик виділяють прикмети (сталі вислови, в яких певні явища природи відповідно до змін пір року пов'язуються з кліматичними чи погодними змінами, які впливають на наслідки хліборобської праці), народний календар (перелік прикмет на кожен день року і пов'язана з ним народна мудрість), народні порівняння (стійкі словесні формули, в яких одні предмети, явища або дії зіставляються з іншими предметами, явищами або діями на основі спільності, подібності, спорідненості). Афоризми - це короткі влучні оригінальні вислови, в яких узагальнена, глибока думка висловлена у стислій лаконічній формі, подеколи несподівано парадоксальній, тому їх також зачисляють до паремій. Щодо гумористичних різновидів, то сюди належать каламбури та стягнені анекдоти. Каламбури, сталі фрази, побудовані на зіставленні чи поєднанні непоєднуваних, несумісних понять та явищ, що набуває форми нісенітниці, вживаються здебільшого в сатиричному, іронічному контексті. Стягнені анекдоти, чи діалогічні каламбури, в лаконічній формі в кількох репліках передають комічну ситуацію. Як й інші каламбури, вони побудовані на мовних парадоксах чи використанні прийому невідповідності. До жанрів дитячої пареміографії належать казкові зачини і кінцівки, дитячі примовки, скоромовки, дражнилки.
В даній роботі ми аналізуємо паремії на прикладі прислів’їв та приказок. При вивченні будь-якої іноземної мови відбувається зіткнення з історією та культурою народу, які, крім інших чинників, виражаються через прислів’я та приказки. Велика їх кількість позначає специфічні національні риси, а своїм корінням вони сягають в давнішню історію народу, його побут, звичаї, традиції. Прислів'я та приказки - це безмежне мовне багатство народу, що створювалось впродовж віків. В них міститься багатовіковий досвід суспільного розуму.
Видатний російський письменник М. Горький називав прислів’я та приказки "мисленням афоризмами" і вважав, що вони зразково формують весь життєвий, соціально-історичний досвід народу.
Прислів’я та приказки в переважній більшості створюються самим народом і відбивають найрізноманітніші сторони людського життя. Виникнення прислів’їв, за думкою дослідників, бере початок з часів первіснообщинного ладу. Воно пов’язане з трудовою діяльністю людей. Прислів’я та приказки мали утилітарно-практичне значення, носили повчальний характер. В майбутньому тематика прислів’їв значно розширилась. Проте, їх повчальний зміст зберігся та незабаром став однією з їх відмінних жанрових ознак.
Лінгвісти стверджують, що поряд з фольклорними прислів’ями та приказками широко вживаються образні вирази, створені письменниками та окремими громадськими діячами. Згодом вони стають так званими "крилатими виразами" й починають уживатися як звичайні прислів’я та приказки. Встановити авторство окремих паремій можливо. Наприклад, в англійській мові багато прислів’їв та приказок було популяризовано або створено В. Шекспіром, Дж. Байроном, Дж. Мільтоном та іншими відомими письменниками та поетами. Прикладом можуть служити шекспірівські вислови. Багато з них зберегли свою початкову форму, наприклад:
Brevityisthesoulofwit. - Стислість - сестра таланту.
Інші є адаптацією його висловлювань, наприклад:
Hejestsatscarsthatneverfeltawound. - Над шрамами сміється той, що болю рани ще не знає.
Cowards die many times before their deaths. - Боягузи вмирають багато разів.
Інше важливе джерело англійських та німецьких прислів’їв - це прислів’я та приказки, запозичені з інших мов (латинської, грецької, французької, іспанської мов тощо).
Велика група паремій сформувались під впливом латинської мови і приписується Юлію Цезарю. Наприклад:
The wish is father to the thought. (англ.) - Der Wunsch ist der Vater der Absicht. (нім.) - Бажання є батьком думки.
Не gives twice who gives quickly. (англ.) - Віддає двічі той, хто віддає швидко.
Має авторство і крилатий вислів, що став широко вживаним, який приписують давньогрецькому поету Херилу:
Constant drop ping wears away a stone. (англ.) - Steter Tropfen hцhlt den Stein. (нім.) - Краплина по краплині і камінь точить.
Уривок з поеми Херила, що дійшов до наших часів: „Краплина води точить камінь наполегливістю”. У Овідія в „Посланнях з Понта”: "Gutta cavat lapidem" ("Краплина точить камінь"). Пізніше ця ж фраза зустрічається у висловах авторів 15 століття, таких як вчений Міхаіл Апостолій, церковних письменників Григорія Богослова та Іоанна Дамаскіна.
Вираз "Добрими намірами пекло вибрукувано" приписується англійському письменнику Джонсону. Його біограф розповідає, що у 1775 році Джонсон сказав:
Hellispavedwithgoodintentions].
Вальтер Скотт уромані "Ламермурськанаречена" приписує цей виразодному занглійськихбогословів. Дійсно, Джордж Герберт, що помер у 1632 році, в книзі "Jaculaprudentium " говорить:
Hell is full of good meaning and wishing. - Пекло переповнене добрими намірамита бажаннями.
Прислів’я використовував у своїх творах і Чарльз Діккенс. Він писав: "Чи чув ти коли-небудь слова англійського провісника? - сказав Давенсвуд. - Пекло вибрукувано добрими намірами - добрі наміри частіше руйнують, ніж створюють."
Байки Езопа також відносяться до цього ряду прикладів:
One swallow doesn't make а summer. (англ.) - Eine Schwalbe macht noch keinen Sommer. (нім.) - Одна ластівка весни не робить.
Пізніше це прислів’я використовують Аристотель, І.А. Крилов, Чарльз Діккенс.
Щодо прислів’їв, запозичених з французької мови, прекрасним прикладом може виступати прислів’я:
The appetite comes with eating. (англ.) - DerAppetitkommtmitdemEssen. (нім.) - Апетит приходить під час їди.
Його автором був французький єпископ Жером де Анже, хоча своє широке вживання воно отримало після того, як Франсуа Рабле використав його у романі "Гаргантюа і Пантагрюель".
Безумовно, існує багато запозичень з Біблії. Наприклад, висловлювання
Asoftanswerturnsawaywrath. - М’яка відповідь відвертає гнів.
Деякі приказки беруть своє коріння з теологічної доктрини сімнадцятого століття:
The end justifies the means. (англ.) - Das Ziel rechtfertigt die Mittel. (нім.) - Мета виправдовує засоби.
У будь-якому випадку з часом обидва джерела, і народне і літературне, опинились злитими воєдино.
Аналіз англійських паремій показав, що в англійській пареміології представлені такі смислові компоненти концепту "кохання":