Реферат на тему:
Нові відіменникові прийменники в українській мові
Граматична система української мови, незважаючи на її велику стійкість, стабільність засад, зазнає певних змін, що виявляються, зокрема, в поповненні її одиниць, удосконаленні граматичних правил тощо. Прикладом таких змін слугує прийменникова система, у якій на основі первинних прийменників постало багато похідних одиниць, що диференціювали й конкретизували релевантні відношення. Саме такі зміни відбулися раніше й відбуваються у вживанні тепер прийменника в (у) [6, 58].
Склад прийменників української мови в останні десятиліття активно поповнився насамперед у зв’язку з розвитком функціональних стилів, зокрема наукового, ділового та ін., унаслідок кількісних та якісних змін у складі прийменникового корпусу. Особливо яскраво динамічні ознаки виявляються в поповненні класу прийменників новими одиницями за рахунок відіменникових прийменникових сполук [12, 412; 13, 146].
Паралельно з формальними ("порожніми") прийменниками, які майже повністю десемантизовані, у системі прийменників наявні й такі, у яких, на думку деяких дослідників, лексичні значення ще зберігаються. З ними пов’яні різні погляди на саму категорію похідних прийменників [13, 7]. Джерелом поповнення прийменникової системи є конркеретні словоформи інших частин мови, які на сьогодні найпродуктивнішим є відіменниковий тип творення нових прийменникових сполук.
Об’єктом нашого дослідження обрано такі похідні прийменники, як у (в) межах, у (в) рамках, у (в) сфері, у (в) галузі, у (в) ділянці, у (в) царині, на теренах, у (в) сегменті, у (в) секторі, тобто деномінативні (відіменникові) за походженням прийменники, які належать до логічного семантичного типу, і складені, двокомпонентні за стурктурою. Ці прийменники в найновіших працях українських граматистів [1, 64; 2, 332] віднесено до вторинних прийменників, співвідносних з адвербіалізованими прийменниково-іменниковими формами (аналітичними прислівниками). Значна частина таких складених прийменників характеризуються тим, що іменникові компоненти у їхньому складі зберігають живі й тісні парадигматичні та семантичні зв’язки з відповідними іменниками, несучи в собі елементи предметного значення [11, 412]. Унаслідок того що похідні прийменники зберігають тісний зв’язок зі своїми вихідними повнозначними словами, які вживаються в українській мові як виразники відповідних лексичних значень, їхній стаутс кваліфіковано як окремий тип слів-морфем [2, 330].
На думку деяких дослідників, лексичні значення цих повнозначних слів не втрачаються, а лише зазнають складних якісних перетворень у напрямку підсилення закладеної в їхній семантиці здатності до вираження релятивності. Лексичні значення прийменників, на відміну від лексичних значень відповідних повнозначних слів, до повнозначних слів, до яких сягають їхні компоненти, особливої якості: вони узагальнено вказують на відношення між
словами [13, 12].
Досліджувані похідні прийменники називатимемо "власне прийменниками", услід за тими мовознавцями, які до власне прийменників зараховують одиниці, що виступають тільки у функції прийменника, незалежно від їхньої морфосинтаксичної влаштованості [3, 37].
Будь-який прийменника фонетично й стилістично особливий, адекватно не може бути замінений іншим. Це стосується насамперед вторинних складених прийменників [5, 212]. Спробуємо проаналізувати функціонування кожного із згаданих прийменників, пам’ятаючи, що основною умовою виявлення їхніх функціональних параметрів є контекст.
Прийменники у (в) межах, у (в) рамках, у (в) сфері, у (в) галузі, у (в) ділянці, у (в) царині, на теренах, у (в) сегменті, у (в) секторі є виразниками обмежувальних відношень. Ті прийменники, за допомогою яких раніше (до появи цих новотворів) передавалися ці відношення, були багатозначними, а тому недостатньо точними засобами їхнього
вираження [13, 101].
Прийменник у (в) рамках належить до прийменникових новотворів, які вказують на те, що ознаку, виражену "якісним" словом, доповнює значення предмета, що якимсь чином обмежує вияв цієї ознаки [13, 100]. У вираженні обмежувального значення основну роль відіграє іменниковий компонент. За рахунок переносного значення іменника рамка прийменник у (в) рамках виражає відношення обмеження, вказуючи на певні межі, у яких що-небудь відбувається, розміщується. Деякі дослідники сполуку в рамках беззастережно кваліфікують як вторинний складений прийменник [8, 708; 11, 409; 5, 211]. А.А.Лучик подає у (в) рамках з ремаркою книжн. і як аналог прийменника, що вказує на межу, обсяг, сферу діяльності чогось [7, 310].
Установлено, що в наукових текстах цей прийменник найчастіше поєднується з іменниками на позначення наук, галузей знань, напрямів, течій, стилів, жанрів, тем тощо, а в офіційно-діловому, публіцистичному стилях – з іменниками, що означають зустрічі, контакти, види діяльності, процеси тощо. Напр.: У рамках конференції відбувся семінар, присвячений конверсії [Мовознавство, 2002, № 6, 107]; Розглянута в рамках етнічного гносеологічного простору, мова, таким чином, постає у вигляді етнолінгвоментальності -- вибірної акцентуації логосвідомості на тих чи інших категоріях буття [Бардіна, Ковалевська, 165]; У рамках газетно-публіцистичного стилю взагалі і в передовій газетній статті зокрема два головних фактори визначають склад і функціонування лексики – інформативність повідомлення і пропаганда [Зайцева, 157]; У рамках постмодернізму фактично відбувається відновлення шевченківського культурного мислення, яке розвивалося в силовому полі романтизму й містило різновекторну поліфонічну модель художнього мислення [Гундорова, 52]; У рамках переговорів з корейською стороною планується обговорити питання подальшого удосконалення двостороннього співробітництва [Урядовий кур'єр, 2004, 4 червня].
Щодо похідного прийменника у (в) межах, то слід зазначити, що семантичною близькістю іменників, з якими генетично пов'язані іменні компонентиприйменників у (в) рамках, у (в) межах, зумовлена спільність шляхів їхньої препозиціоналізації.
Релятивне відношення обмеження розвинулося у прийменника у (в) межах на основі одного з переносних значень базового для нього іменника межа, що вказує на простір, обмежений чим-небудь. Напр.: В межах антропологічного підходу кардинально змінюється відношення між лінгвістом і мовою [Яворська, 38]; Функціонування слова в межах речення спричинює його різноманітне варіювання -фонетичне, морфологічне, семантичне та ін. [Вихованець, Городенська, 11]; Сторони домовились також про недоцільність винесення на порядок денний питання запровадження єдиної валюти в межах держав ЄЕП [Урядовий кур'єр, 2003, 23 грудня]; Сьогодні в мові української тюрми побутують «гарно», «гарненько», «цікаво», «вже нема», «авжеж», «хлопці», «вскочити в халепу», які творять своєрідну підсистему в межах російського арго [Березовенко, 199].
Похідні прийменники у (в) рамках, у (в) межах є синонімічними і майже завжди взаємозамінними. Проте якщо йдеться про місцевість, інші географічні поняття, треба послуговуватися прийменником у межах: у межах країни, у межах міста, села, області та ін. [4, 144]. Зауважимо, що прийменником у межах не можна замінити прийменник у рамках, коли мовиться про зустрічі, ділові контакти, перемовини, конференції тощо, тоді вживається в рамках: в рамках конференції, візиту, програми, форуму, святкування, моніторингу.
Такі іменники, як сфера, галузь, ділянка, царина, терен у звичному функціонуванні в мові є синонімами, тому й похідні від них прийменники у сфері, у (в) галузі, у (в) ділянці, у (в) царині, на теренах уживають як семантико-стилістичні синоніми, тобто такі, які не є цілком рівнозначними та взаємозамінними. Ці іменники об'єднує спільне значення „певна сукупність фактів, явищ, занять, що становлять якусь окрему сторону людської діяльності, людських інтересів" Із таким самим значенням уживаються в сучасній українській мові слова царина, лан, нива, терени (як переносні). Звичайно, помітні відмінності у сполучуваності та стилістичних можливостях слів, що входять до першої та другої частини цього синонімічного ряду: галузь, сфера, ділянка – слова стилістично нейтральні, а царина, терени мають виразне стилістичне забарвлення, надають висловлюванню урочистості, піднесеності, а іноді є засобом іронії [4, 144]. Поява елемента релятивності в семантиці іменника сфера, від якого походить іменний компонент прийменника у сфері, пов'язана з перетворенням одного з найбільш абстрактних значень цього слова (‘галузь фізичного або духовного життя, діяльності людини чи суспільства; галузь знання, виробництва, мистецтва і т. ін.’) [10, 876], яке розвинулося на основі просторового його значення (‘район, межа поширення чого-небудь’) [10, 876], що на відміну від такого значення інших синонімічних іменників, має відтінок опуклості, об'ємності, середовища. Саме цей відтінок і впливає на поєднуваність прийменника у сфері з відповідними іменниками.
Звичним контекстом, у якому реалізується це значення прийменника у сфері, є його сполучення зі словами, що позначають галузі наукових знань, називають різні аспекти діяльності тощо (у сфері мікробіології, у сфері виробництва, у сфері культури). Цим і зумовлений менший ступінь узагальненості релятивного значення похідного прийменника у сфері. Напр.: У сфері граматики слово поєднує три граматичні рівні морфологічний, синтаксичний і словотвірний[Вихованець, Городенська, 9]; У сфері модусу вона [орієнтація на мовця] означає будь-яке відношення мовця – до предмета мовлення, змісту висловлення, співрозмовника, форми мовлення, порядку, ходу думки [Шинкарук, 64]; Італійська за походженням лексика відіграє важливу роль у складі багатьох європейських мов, зокрема у сфері музики, театру, архітектури, живопису, а також інших [Дем'янова, Мартині, 399]; Незважаючи на те що переважна більшість наших малих підприємств, як і по всій області, зосереджена у сфері оптово-роздрібної торгівлі, останнім часом спостерігається переміщення пріоритетів діяльності до виробничої сфери [Урядовий кур'єр, 2004, 4 червня]; У співпраці з ЮНЕСКОу сфері освіти ми маємо запозичувати найкращий світовий досвід і активно пропагувати власний [Урядовий кур'єр, 2004, 14 травня].