В Україні здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями регулюється Інструкцією про порядок здійснення, контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженою постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року N 136 із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банку України від 10 червня 1999 року N 281, від 13 грудня 1999 року N 585, від 20 липня 2000 року N 295, від 5 жовтня 2000 року N 384, від 15 лютого 2002 року N 63, від 12 лютого 2003 року N 56, від 17 червня 2004 року N 281. Згідно з чинним законодавством усі міжнародні розрахунки, пов’язані з експортом та імпортом товарів, наданням послуг та іншими комерційними угодами, здійснюються резидентами України (юридичними та фізичними особами, зареєстрованими як підприємці) лише через уповноважені банки, що мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій. [3]
КБ “Експобанк” - є одним з провідних банків України, має ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій і проводить всі міжнародні розрахунки відповідно до даної інструкції.
Найбільшу частку зовнішньоекономічних розрахунків даного банку складають банківські перекази - 89% у 2004р., однак схема розрахунків з їх допомогою є найпростішою:
1 - укладання зовнішньоекономічного контракту;
2 - заповнення імпортером заяви на переказ та подання її в банк;
3 - проведення розрахунку банком імпортера на підставі платіжного доручення;
4 - зарахування банком експортера коштів на рахунок експортера.
Хоча частка інкасо - 0,75%, а документарного акредитива - 10,3% становила у 2004р., проте схема розрахунків складна.
Організація експортно-імпортних операцій в КБ “Експобанк” за допомогою інкасо.
В інкасовій операції банк виконує функції агента з грошових розрахунків між експортером та імпортером. Він надає імпортеру, за вказівкою експортера чи його банку, документи про відвантаження товару чи надання послуг та інкасує проти цих документів належну суму чи отримує акцептований вексель. Фази документарного інкасо:
Фаза 1 - узгодження умов інкасо.
В пропозиції продавця та у договорі про купівлю-продаж установлюють умови платежу, наприклад “Документи напроти платежу готівкою (протягом 60 днів після пред’явлення) ”. [3] Спосіб виконання платежу в договорі про купівлю-продаж і в пропозиції відноситься до однієї із таких умов інкасо: Д/П аба Д/А.
Вручення документів проти платежу, Д/П
Інкасуючий банк може вручати платнику документи тільки проти негайної оплати. “Негайно” згідно з міжнародним звичаєм означає “найпізніше - при надходженні товару”. Якщо продавець не хоче довго чекати грошей, він в інкасовому дорученні повинен вимагати “платежу після першого представлення документів”. В цьому випадку договір про купівлю-продаж і рахунок повинні містити положення, згідно з яким документи потрібно пред’являти платнику негайно після їх надходження в інкасуючий банк. [21; c.163]
Вручення документів проти акцепту, Д/А.
Інкасуючий банк може вручати платнику документи проти акцепту тратти, яка підлягає оплаті, як правило, протягом 30-180 днів після пред’явлення або тратти, яка піддягає оплаті у визначений термін. Акцептування векселя на пред’явника можна порівняти з оплатою готівкою проти квитанції. Так, трасат до здійснення платежу вже вступає у право володіння товаром; він може продати його терміново, здобувши таким чином необхідні кошти для оплати векселя. Отже, акцепт визначає для нього термін платежу і дає змогу уникнути короткотермінового фінансування складських запасів. [21; c.163]
Фаза 2 - видача інкасового доручення та надання документів.
Після отримання замовлення на поставку або після укладення угода про купівлю-продаж продавець відвантажує товар, виставляючи рахунок-фактуру, вантажні, страхові та інші документи. Вони є підставою для видачі продавцем інкасового доручення банку, формулюванням вказівки, оскільки, як банк-ремітент, так і інкасуючий банк при здійсненні операції дотримуються тільки інкасового доручення. У разі виникнення труднощів, банкові потрібні будуть додаткові вказівки. При складанні інкасового доручення необхідно враховувати такі аспекти: адреса платника; спосіб вручення документів; документи; адреса банку; вексель; стягнення комісійних; зазначення адреси третьої особи; особливі зауваження; кредитний рахунок; підпис.
Перед тим як подати своєму банку інкасове доручення, довіритель повинен перевірити повноту та вірність заповнення документів. Банк не повинен робити цього, його завдання полягає лише в передачі документів, а також у кваліфікованому та вірному виконанні інкасового доручення. Однак банк перевіряє наявність усіх приведених у дорученні документів
Фаза 3 -представлення документів платнику та платіж.
Представляючий банк інформує платника про надходження до нього документів. В повідомленні представляючого банка або в авізо платник знаходить необхідні дані про відвантажений йому товар. Авізо, дає змогу йому зробити висновок про можливість на основі документів, які має банк, отримати товар та сплатити мито. При бажанні платник може перевірити документи в представляючому банку. Але банк без спеціального дозволу довірителя не може дозволити огляд товару, який прибув за місцем призначення. Для того, щоб він міг негайно розпоряджатися товаром, можливо документи вручити проти депонування суми у вітчизняній валюті, а також проти виставлення покупцям гарантії валютного ризику. Представляючий банк переводить виручку банку-ремітенту, як тільки в його розпорядження надходить необхідна сума валюти. Можливу курсову різницю повинен відшкодувати платник. [6]
При інкасо “документи проти акцепту" акцептований вексель після отримання документів трассатом залишається в інкасуючому банку або повертається банку-ремітенту. Останній передає вексель своєму довірителю, який дисконтує його або може отримати належну суму при настанні строку платежу. При середньому терміні дії векселя за певних обставин можливі форфетування, або перефінансування.
Будь-яке повідомлення інкасуючого банку щодо виконання інструкцій інкасового доручення повинно без затримки передаватися експортеру. Інкасове доручення знімається з обліку тільки при одержанні платежу, передбачених умовами інкасо, або при поверненні документів інкасуючим банком, із вказівкою причини, або при одержанні відповідних інструкцій від експортера (при сповіщенні банка-імпортера). При одержанні платіжного доручення або кредитового авізо в оплату інкасо відповідальний виконавець звіряє всі реквізити і суму, валюту платежу, засіб авізування кредитового авізо із сумою й іншими відповідними даними ордера. Робиться бухгалтерський запис по балансу: дебетується рахунок інобанка “ностро" і кредитується рахунок експортера “Транзитний валютний рахунок клієнта”. Сума оплачених документів по проведеній інкасовій операції списується по витратах позабалансового рахунку 9936. В якості видаткового ордеру використовується позабалансовий ордер, витягнутий із картотеки, з поміткою дати оплати. Далі йде звичайна процедура звіряння даних ордера з даними бухгалтерського журналу. Видатковий ордер поміщається в архів (у випадку повної оплати), а в журналі реєстрації робляться відповідні відмітки про дату оплати. Якщо інобанк припустив порушення проти умов, зазначених в інкасо (наприклад, платіж зроблений не по системі SWIFT, а іншим шляхом), відповідальний виконавець може відрекламувати банку-кореспонденту на неналежне виконання інструкцій інкасо. [20; c.110]
Організація експортно-імпортних операцій в КБ “Експобанк” за допомогою документарного акредитива.
Процедуру здійснення акредитивної операції умовно можна поділити на 3 фази (таблиця 2.3).
Таблиця 2.3
Фази документарного акредитиву
| Фази | Комерційний аспект угоди | Розрахунковий аспект угоди |
| Фаза 1 | Подання пропозиції Експортер подає потенційному покупцю свою пропозицію | Угода про акредитив Експортер в процесі переговорів з покупцем по контракту обговорює умови акредитива |
| Фаза 2 | Видача замовлення Імпортер дає експортеру замовлення на поставку товару, відповідно підписує договір купівлі-продажу | Відкриття акредитива Імпортер дає своєму банку доручення на відкриття акредитива |
| Фаза 3 | Поставка Експортер поставляє замовлений товар | Виконання акредитива Експортер представляє банку документи на оплату |
Фаза 1 - угода про відкриття акредитива.
Імпортер, прийнявши пропозицію експортера, уклавши з ним договір купівлі-продажу, має подбати про відкриття акредитива на користь продавця.
Дорученням на відкриття акредитиву імпортер вимагає від банку взяти перед постачальником зобов’язання щодо здійснення платежу. Банк виконує цю вимогу, як правило, лише у разі наявності змоги переадресувати його на акредитиводавця, оскільки не може розглядати товар як єдину гарантію, особливо якщо для нього не існує функціонуючого ринку. Тому акредитиводавець повинен розпоряджатися активами або відповідним кредитом у банку, який відкриває акредитив. Імпортер зацікавлений у детальному формулюванні умов акредитива. За відсутності досвіду у складанні акредитивних доручень або за наявності специфічних умов відкриття акредитива раціонально буде проконсультуватися з банківським спеціалістом. Йдеться не тільки про те, щоб умови платежу були чітко відображені у формі і виді акредитива, а й максимально враховані інтереси сторін. Вичерпні умови акредитива максимально гарантують своєчасність відвантаження замовленого товару належної якості за оптимальною ціною чи надання послуг згідно з домовленістю. Якщо банк відкрив акредитив, то єдиною умовою для початку виконання його платіжного зобов’язання є подання у строк відповідних умовам акредитива документів. Акредитиводавець не може завадити оплаті документів на підставі того, що постачання товару або інші дії бенефіціара щодо виконання контракту були здійсненні з порушенням умов договору. [3]