Рукокрилі Чернігова (стр. 3 из 4)

Голос в кажанів абсолютно індивідуальний, тому звірок може легко впізнати відображення власного сигналу в печері, де одночасно користуються ехолокатором сотні тисяч звірків. Крім ультразвуку, кажани користуються і звичайними звуковими сигналами, в основному для спілкування. Ці звуки звичайно лежать на порозі людського сприйняття. Діти чують цвіркання і писк більшості видів, люди похилого віку – лише деяких.

Вагітність триває біля двох місяців. У червні самки народжують по одному дитинчаті. Шлюбний період приходиться на серпень, а у вересні нічниці летять на зимівлю.

3.2 Нічниця водяна (Myotis daubentoni)

Повна наукова назва виду: Myotis daubentonii (Kuhl, 1817). Інші поширені наукові назви: Leuconoe daubentonii – Інші поширені українські назви: нічвид Добантона.

Один з 66 видів роду; один з 9 видів роду у фауні України. Разом з ставковою нічницею належить до підроду Leuconoe. В межах України, ймовірно, представлений двома підвидами: Myotis d. daubentonii (Правобережна Україна) та Myotis d. volgensis (Лівобережжя) (Абелєнцев і Попов 1956).

Нічниця водяна – один з найдрібніших кажанів нашої фауни. На всій території України є осілим видом. Тісно пов'язана з водоймами та водотоками. У річкових долинах є звичайним і навіть численним видом кажанів. Влітку надає перевагу надземним сховищам: дуплам, горищам, тріщинам та порожнинам у будівлях, скелях, урвищах тощо. Зиму проводить у печерах, хоча частина популяції, ймовірно, зимує і над землею. Про це свідчить її доволі низька чисельність на зимівлі у різного типу підземеллях. На зимівлі рідко утворює щільні скупчення, переважно зимує поодиноко. Любить забиватися у вузькі вертикальні щілини. Зимівлі покидає в березні, на початку квітня. Влітку самці та ялові самки живуть поодиноко, а вагітні самки утворюють численні виводкові колонії обсягом від кількох десятків до кількох сотень особин. Молодь з'являється в середині червня. На полювання вилітає з настанням сутінок. Місцем для польотів служить надводний шар повітря над відкритими спокійними ділянками водойм. Політ дуже характерний – повільний, аленерівномірний, з частими змінами напрямку. Основу живлення складають різноманітні дрібні комахи, переважно двокрилі та одноденкові [10].

Хоча нічниця водяна зустрічається практично по всій Україні, її поширення в регіоні має спорадичний характер. Вид приурочений до річкових долин, в яких він є звичайним і досить численним видом (Абелєнцев і Попов 1956; Покиньчереда та ін. 1999), а за їх межами трапляється рідко. Літні обліки з використанням детекторів підтвердили високу чисельність виду у характерних біотопах на території Українських Карпат (в середньому 1 особину на 1 км берегової лінії). Проте взимку це один з найрідкісніших у підземеллях регіону вид, і його загальна чисельність в Карпатському регіону не перевищує сотню особин. Порівняння наших сучасних даних з результатами зимових обліків у підземеллях, що проводилися на заході України в середині сторіччя (Татаринов 1956; Крочко 1992), опосередковано свідчать про відносну стабільність місцевої популяції протягом останніх 50-років.

Територія України повністю охоплена ареалом нічниці водяної. Цей доволі пластичний вид заселяє як гірські регіони, так і рівнини, зустрічається в лісових і степових ландшафтах, загалом живе всюди, де є характерні біотопи – водойми і водотоки. В гори піднімається до 1200 м (Крочко 1992).

Нічниця водяна не включена до Червоної книги України (1994) і не підлягає іншій спеціальній охороні. Охороняється в межах Закону України «Про тваринний світ» (1993). За діючою 5-бальною системою охоронних категорій вид охорони не потребує (Загороднюк та ін. 1998).

Як згадувалося вище, нічниця водяна є видом з доволі стабільною чисельністю, яка в історичний період не зазнала різких змін. Ця нічниця не належить до високо-колоніальних видів і практично не утворює легкодоступних людям та хижим ссавцям масових скупчень, що забезпечує їй порівняно меншу вразливість. Для виду найбільш небезпечним є не стільки фактор турбування у сховищах чи, навіть, пряме його знищення, скільки забруднення середовища, що призводить до зменшення місць, придатних для оселення [8].

Кажани завдяки певним фізіологічним і екологічним особливостям є надзвичайно складною групою для утримання в неволі. Це повною мірою стосується і нічниці водяної. Спроби її утримання і розведення в неволі невідомі.

Нічниця водяна практично не потребує спеціальних заходів охорони. Охорона підземель є малоефективною в зв'язку з низькою чисельністю виду у таких сховищах. Більш важливим є недопущення деградації водойм та їх берегів – типових біотопів виду.

Найсуттєвішою проблемою є відсутність достовірної інформації про сучасний стан, поширення та чисельність виду з більшості регіонів України, а відповідно, і про історичні зміни цих характеристик виду.

3.3 Нетопир-карлик (Vespertіlіo pіpіstrellus Schreber)

Дрібний темний кажан. Довжина передпліччя 28–33 мм. Забарвлення верху від коричневого до сіро-палевого, низ трохи світліший. Вухо невелике, звужене до вершини.

Мешканець різноманітних ландшафтів, часто пов'язаний з житлами людини. Звичайний, місцями численний. Денними притулками служать горища й інші укриті місця в будинках, трохи рідше дупла, ущелини скель, шпаківні. Утворить досить великі колонії, іноді разом з іншими: видами. Самці живуть в основному поодинці. Виліт на годівлю в ранніх сумерках, другий виліт на світанку, у середині літа полює всю ніч. Іноді літає і вдень. Поживу ловить серед будівель, навколо дерев, у стін, над алеями, часто над водою, іноді підлітає до ліхтарів і кружляється в їхньому світлі. Політ нерівний, стрімкий, з частими змахами крил. Харчується комарами, москітами і метеликами. У червні – липні самки приносять двох, рідше одне дитинча. На зиму частина летить на південь, частина зимує в різних укриттях. Знищує комарів і москітів.

Від більшості наших кожанів відрізняється дуже дрібними розмірами (довжина передпліччя до 33 мм), від дуже дрібного кожановидного нетопира – наявністю малого верхнього передкорінного зуба і наявністю у міжбедреній перетинці хвоста [11].

Політ швидкий, нерівний, з частими змахами крил. Часто кружляється в ліхтарів. День проводить на горищах, у порожнечах стін, рідше в дуплах і щілинах скель.

Голос у кажанів абсолютно індивідуальний, тому звірок може легко дізнаватися відображення власного сигналу в печері, де одночасно користуються ехолокатором сотні тисяч звірків. Крім ультразвуку, кажани користуються і звичайними звуковими сигналами, в основному для спілкування. Ці звуки звичайно лежать на порозі людського сприйняття.

Друга половина серпня – період шлюбних ігор. У цей час самці нетопирів літають вночі над лісами і населеними пунктами, скликаючи самок довгими стрекотливими трелями. У нетопира-карлика найкрасивіша «пісня» із усіх наших видів, не вважаючи широкоухого складчатогуба; легше всего почути її наприкінці серпня біля ліхтарів з великою кількістю мошок і комарів, що прилетіли на світло. Це чисті металеві звуки, що поступово переходять у довгу трель.

Харчуються переважно дрібними двокрилими. Полюють в сумерках, іноді вночі і вдень. Дитинчат, звичайно по двоє, народжуються в червні.

3.4 Нетопир середземноморський (Pipistrellus kuhli)

Довжина тіла 41–48 мм. Забарвлення блідо-сіро-буре з домішкою палевого. Вуха та губи чорні. Для цього виду характерна широка світла смуга, що проходити вздовж літальної перетинки від задньої кінцівки до п'ятого пальця. Вуха має короткі та широкі. Крила дещо вужчі порівняно з широкими крилами інших нетопирів. Типовий середземноморець. На нашій териорії зустрічаються поодинокі особини. Особливості екології цього виду на Україні не вивчені. Очевидно, основні райони поширення – гірські й скелясті місцевості. Оселюється групами по 3 – 20 особин у розщелинах скель, а також за лиштвами вікон кам'яних будівель. У кінці травня – на початку червня народжується двоє малят, які вже в кінці червня починають літати. На полювання вилітає пізніше, ніж інші нетопирі. Літає низько, кружляє колами, на відміну від інших нетопирів, не кидаючись у боки. Полює вночі. Відомості про зимівлю відсутні. Можливо, зникаючий вид. Чисельність дуже низька.

3.5 Вечірниця дозірна (Nyctalus noctula)

Вечірниця дозірна (Nyctalus noctula) – вид кажанів, поширений в Європі, Азії та Північній Африці. Має довжину 8 см ра розмах крил 35, що робить її одним з найбільших видів кажанів Західної та Центральної Європи. Зазвичай починає полювати із заходом сонця, раніше за більшість європейських кажанів. Літає високо та швидко, піднімається над верхівками дерев звичайних для цієї тварини лісових районів. Вважає за краще селитися в невеликих гаях, може пролітати на відстань до 20 км від місця сну. Удень зазвичай ховається в дуплах або інших укриттях. Інколи мешкає у містах, багато цих тварин живе в Гамбурзі, Відні, Брно та інших великих європейських містах.

На додаток до типового для кажанів ультразвуку (26–47 кГц), що використовується для ехолокації, цей кажан видає різкі крики, якими привертає представників протилежної статі. Зазвичай харчується жуками, моллю, крилатими мурахами, інколи нападає на дрібних птахів [1].

Узимку руда вечірниця впадає у сплячку, як і решта кажанів помірних широт. Зазвичай для цього дупла занадто холодні, тому тварина шукає печери або штучні споруди, такі як горища. Часто місця сплячки знаходяться у сотнях кілометрів від районів мешкання улітку.

Хоча дозірна вечірниця знаходиться під відносною загрозою, вона більш поширена, ніж решта європейських кажанів, багато в чому завдяки здатності мешкати у містах.