Людина не вживає окремо білки, окремо жири, окремо вітаміни. Ці речовини входять до складу харчових продуктів, до того ж у різних співвідношеннях. Тому продукти харчування потрібно добирати, орієнтуючись на вміст у них певних поживних речовин. З їжею мають надходити також речовини, які не перетравлюються в кишечнику, - так звані грубоволокнисті речовини. До них належить целюлоза, що стимулює просування їжі по травному тракту. Є відомості про те, що грубоволокнисті речовини зв’язують зайві жири в кишечнику і перешкоджають їх надходженню до лімфи.
У нормі частина білків, вуглеводів та жирів накопичується організмом про запас. Резерв білків дуже незначний (близько 45 г), а глюкози у вигляді глікогену міститься в м’язах і в печінці 300-40 г. Ще більшими є запаси жиру, кількість яких може коливатися в широких межах.
Режим харчування. Аби травна система функціонувала нормально, їсти потрібно невеликими порціями через певні проміжки часу. Краще приймати їжу чотири рази на добу в один і той же час. Це приводить д формування умовних рефлексів, і травні соки починають виділятися в певний час ще до їди. Відповідно і їжа засвоюється значно швидше. Вечеряти необхідно не пізніше ніж за годину-дві до сну, щоб не лягати спати з наповненим шлунком. Він тисне на діафрагму, а вона, у свою чергу, на легені й серце, що призводить до порушення газообміну й кровообігу.
Наслідки неправильного харчування. І недостатнє, і надмірне споживання їжі спричиняє тяжкі наслідки. Останнім часом лікарі все більше стикаються саме з наслідками надмірного споживання їжі, наприклад, з ожирінням. Ожиріння є результатом переваги споживання жирів та вуглеводів над їх розщепленням. Зайвий жир і вуглеводи перетворюються на жирові запаси. Причиню цього є не тільки переїдання, але й гіподинамія. Шляхом до ожиріння є постійне вживання чіпсів і солодких напоїв, багатих на вуглеводи. Наслідки ожиріння дуже тяжкі: високий кровний тиск, цукровий діабет, атеросклероз, хвороби хребта й суглобів тощо.
Показником правильності харчування певною мірою слугує маса тіла людини. Вона залежить насамперед від вмісту води, жиру і розвитку скелетних м’язів. У середньому частка позаклітинної води становить близько 15% маси тіла, жир - 20%, м’язи - 40%. Співвідношення між ними може змінюватися, а в результаті змінюється і маса тіла. Так, при набряках збільшується кількість води, а при ожирінні - відкладення жиру. У жінок вміст жиру зазвичай більший, ніж у чоловіків, а з віком його кількість зростає. М’язова маса може зменшуватися під час голодування і збільшуватися в результаті спеціальних тренувань.
Є багато формул визначення норми маси тіла. За найпростішою з них необхідно від значення зросту в сантиметрах відняти 100. Одержане число є приблизним значенням маси тіла, нормальної для людини вашого зросту.
Кулінарна обробка їжі. М'ясо, рибу, крупи, більшість овочів перед вживанням піддають термічній обробці. Так ці продукти харчування перетворюють на страви, які засвоюються організмом людини краще за сирі продукти. Наприклад, крохмаль, що міститься в картоплі, у сирому вигляді частково перетравлюється в тонкому кишечнику. Після термічної обробки крохмаль легко розщеплюється навіть ферментами слини у ротовій порожнині. Проте потрібно вживати й сирі овочі та фрукти. Їх целюлозні волокна підсилюють перистальтику кишечнику. Крім того, у сирих овочах і фруктах міститься велика кількість вітамінів, які під час термічної обробки частково або повністю руйнуються. Деякі вітаміни не витримують також дії світла й тривалого зберігання.
Травна система (systemadigestorium)
Характеристика верхніх відділів (окремих органів) травного каналу
| Назва відділу | Топографія | Особливості будовита функції | Крово-постачання | Іннервація |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Порожнина рота(cavitas oris) | Вісцеральний череп (нижня частина) | Присінок рота (vestibulumoris), обмежений губами спереду і зубами ззаду. Власне ротова порожнина (cavitasorispropria), обмежена зубами і яснами, щоками, піднебінням, діафрагмою рота. | - | - |
| Губи (labiа oris) | Ротова порожнина | Обмежують ротову щілину. Спереду вкриті шкірою, ззаду-слизовою оболонкою. У правому та лівому кутах рота утворюється спайка губ. | Верхня і нижня підборідні артерії | Лицевий нерв |
| Щоки (buccae) | Передня межа - уздовж носо-губної борозни верхня - уздовж нижнього краю очної ямки виличної кістки, нижня - нижнього краю нижньої щелепи, задня - переднього краю жувального м’яза. | Шкіра щік тонка, рухлива, легко збирається в складки. Підшкірна клітковина добре розвинена. Основу щік утворює щічний м’яз та інші м’язи лиця, до яких збоку прилягає жирове тіло щоки. ё | Верхня і нижня підборідні артерії | Лицевий нерв |
| Тверде піднебіння (palatumdurum) | Тверді піднебінні відростки верхніх щелеп і горизонтальні пластинки піднебінних кісток. | Слизова оболонка товста, не має м’язової пластинки, міцно зрощена з окістям кісткового піднебіння. По серединній лінії досить добре видно поздовжній шов - шов піднебіння, на передньому кінці якого міститься різцевий сосочок. | Лицева, верхньощелеп - на артерії | Гілки блукаючого нерву |
| М’яке піднебіння (palatum molle) | Задній край горизонтальних пластинок піднебінних кісток. | Передня частина розташована горизонтально, вона менш рухлива, задня - менш рухлива, у розслабленому стані звисає майже вертикально, утворюючи піднебінну завіску. | Гілки лицевої, верхньощелепної та висхідної глоткових артерій | Нижньощелепний нерв, гілки блукаючого нерву |
| Зуби (dentes) | Межа між присінком рота і власне порожниною рота. | Виділяють коронку (вкрита емаллю), шийку і корінь (вкриті цементом) зуба. В порожнині зуба міститься пульпа (судини, нерви, пухка сполучна тканина) | Гілки верхньощелепної артерії. | Гілки трійчатого нерву, верхні альвеолярні нерви, нижньощелепний нерв. |
| Язик (lingua) | Дно порожнини рота. | Вкритий зверху, з боків і частково знизу слизовою оболонкою. Має спинку, нижню поверхню та два краї. Є верхівка, тіло і корінь. Сосочки:ниткоподібні;конічні;грибоподібні. Смак;жолобуваті, оточені валиком. Смак;листоподібні. Смак | Язикова артерія | Трійчатий, лицевий, язикоглотковий, блукаючий нерви. |
| Глотка (pharynx) | Перед шийним відділом хребта. | Розрізняють верхню, задню, дві бічні та передню стінки. Порожнину глотки поділяють на носову, ротову і гортанну. М’язи глотки - це поздовжні й поперечні волокна посмугованої м’язової тканини. | Гілки висхідної глоткової, висхідної та низхідної піднебінних артерій. | Глоткове нервове сплетення. |
| Стравохід (esophagus) | Між глоткою і шлунком. | Стінка товста з трьох оболонок: слизової, з підслизовою основою, м’язової і зовнішньої. Поділяють на 3 частини: шийна, грудна, черевна. | Щитоподібні артерії, грудна частина аорти, гілка лівої шлункової артерії | Гілки блукаючого нерва шийних і грудних вузлів симпатичного стовбура. |
Характеристика нижніх відділів (окремих органів) травного каналу
| Назва відділу | Топографія | Особливості будовита функції | Крово-постачання | Іннервація |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Шлунок (gaster) | Між стравоходом і кишками, верхній відділ черевної порожнини. | Має 2 стінки: передню і задню. Краї переходу стінок шлунка одна в іншу називаються кривинами: мала кривина і велика. Розрізняють кардіальну частину,дно шлунка,тіло,воротарну частину, воротар. | Ліві, праві шлункові, шлунково-чепцеві і короткі шлункові артерії. | Гілки блукаючого нерва й симпатичного стовбура. |
| Тонкий кишечник (intestinum tenue) | Починається від шлунка й закінчується впадінням у товсту кишку. | Поділяють: дванадцятипала кишка (duodenum неправильно зігнута підкова), порожня кишка (jejunum щільна, стовщена), клубова кишка (ileum). Наявні ворсинки. | Гілка шлунково-дванадцятипало-кишкової, верхньої брижової артерій. | Гілки черевного, печінкового і верхнього брижового сплетень. |
| Товстий кишечник (intestinumcrassum) | Пряма ежує ззаду з крижовою кісткою, спереду в жінок - з піхвою та надпіхвовою частиною матки, у чоловіків - з дном сечового міхура, сім’яними пухирцями й передміхуровою залозою. | Поділяють на сліпу кишку (cecum), ободову (colon) та пряму (rectum). Від дорзоприсередньої кишки відходить порожнистий червоподібний відросток (appendix). Ободова поділяється: висхідна, поперечна, низхідна, сигмоподібна ободові кишки. | Гілки верхньої та нижньої брижових артерій, внутрішня клубова та серединна крижові артерії. | Гілки верхнього і нижнього брижового (ободова кишка), прямокишкового (пряма кишка) нервових сплетень, нижні підчеревні нервові сплетіння. |
Характеристикавеликихзалозтравноїсистеми
| Назва залози | Топографія | Особливості будовита функції | Крово-постачання | Іннервація |
| 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
| Печінка (hepar) | Межує з багатьма органами: більша частина її діафрагмальної поверхні прилягає до діафрагми, менша - до передньої стінки живота. | Діафрагмова поверхня ділиться на 2 частки: праву - більшу і ліву - меншу. На верхівці лівої частки - пологе заглибина - серцеве втиснення. Вісцеральна поверхня печінки злегка ввігнута, має сліди втиснень сусідніх органів. Паренхіма складається з часточок, утворених гепатоцитами. | Гілки власної печінкової артерії. | Гілки печінкового сплетення (блукаючі та діафрагмальні нерви, симпатичний стовбур). |
| Підшлункова залоза (pancreas) | Розташована в поза черевному просторі поперечно щодо хребта. | Розрізняють головку підшлункової залози, тригранне тіло і хвіст. Є складною альвеолярною залозою. Крім секреторних залозистих елементів має клітинні скупчення (панкреатичні острівці) внутрішньо секреторного типу. | Гілки селезінкової артерії, верхні і нижні підшлунково-дванадцятипалої артерії. | Гілки черевного, печінкового та верхнього брижового сплетень. |