У прісних водоймах живуть численні представники типу членистоногих. Одним з них є Водяний павук (Argyroneta aquatica ). Його ще називають павуком-водянкою, або павуком-сріблянкою. (рис. А. 2.). Найчастіше він зустрічається в стоячих чи повільно текучих водоймах, зарослих рослинами. Молоді павуки мають жовтувато-сірий або жовто-коричневий колір, старі – набагато темніші за молодих, іноді майже чорного кольору. Головогруди широкі, опуклі. На передньому краї головогрудей є вісім пар маленьких, блискучих очей. Основний членик першої пари щелеп – хеліцер, які служать для захоплення здобичі, має отруйну залозу; секрет її виділяється в тіло жертви крізь отвір на кінці рухомого кігтикоподіброго членика хеліцер. На кінці тіла розташовані дві пари прядильних бородавок.[10].
Сріблянка дихає атмосферним повітрям, яке захоплює, підіймаючись на поверхню водойм і висуваючи при цьому черевце якомога вище. При зануренні у воду частина повітря захоплюється павуком у вигляді повітряної плівки, яка вкриває тіло і під водою блищить як срібло. Живиться сріблянка дрібними водяними тваринами (личинками комах, водяними осликами). Нападаючи на здобич, павук обгортає її павутинням і висисає.
Характерна особливість сріблянки – будування підводного гнізда у вигляді дзвона. У дзвоні відбувається і копуляція самки з самцем, самець після цього залишає дзвін, а самка починає перебудовувати його дл ямайбутнього потомства. Розвиток яєць (яких буде від 15 до 160) влітку триває 10-12 днів. Молоді павучки, які вилуплюються з яєць, двічі ліняють, після чого виходять з кокона і швидко починають починають будувати собі маленькі підводні дзвони.
Тривалість життя водяного павука близько 18 місяців.
Крім водяного павука в водоймах часто зустрічається Водяний павук доломедес (Dolomedes fimbriatus). Цей павук на довгих ногах повзає по поверхні води. Сидячи на листі латаття, доломедес підстерігає водяних комах, молюсок, а іноді і пуголовок і мальків риб, за якими він спритно пірнає у воду. Житло павук будує у вигляді гамака. Між стеблами водяних рослин він простягає опірні нитки павутиння і сплітає їх. Потім павук починає наповнювати своє житло повітрям. Підіймаючись на поверхню води, він виставляє задній кінець тіла з води і швидко занурюється у воду, несучи між схрещеними задніми лапками невеликий міхурець повітря. Цей міхурець впускається під павутиння і залишається там. Протягом години павук піднімається до поверхні води не менше як 25-30 разів,зрідка роблячи невеликі перерви для відпочинку. Збудоване житло павука – справжній повітряний дзвін близько 2,5 см заввишки, міцно прікріплений опірними нитками до водяних рослин.
Однією з багаточислених груп павукоподібних є водяні кліщі з ряду кліщі – Acarina. Одним з найпоширеніших представників цього ряду є Кліщ географічний (Hydrachna geographica), що населяє різноманітні водойми. (рис. А. 3.). Живе у заростях підводних рослин, плаваючи серед них або повзаючи по стеблу і дну. Привертає увагу своїм яскравим забарвленням – найчастіше червоним. Довжина тіла деяких з них перевищує 2 мм. Тіло не членисте, більш-менш округле, несе чотири пари шестичленникових ніжок, які закінчуються двома кігтиками. [3]. Ротові органи перетворені на орган, пристосований до висисання. За способом живлення майже всі водні кліщі – хижаки, нападають на дрібних рачків і личинок комах. Кліщів не їдять риби і хижі комахи.
Копуляція починається навесні. Самки відкладають яйця на підводні частини рослин, камені, порожні черепашки молюсок і різні предмети. (рис. А. 4.). Шестинога личинка, що формується в яйці, незабаром змінює вільний спосіб життя на паразитичний. Німфа вдруге заляльковується , а з лялечки розвивається дорослий кліщ.
У прісних водоймах живе чимало представників з типу молюски (Mollusca) та двох його класів: пластинчастозябрових, або двостулкових (Bivalvia) та черевоногих (Gastropoda).
З двостулкових молюсків у прісних водоймах найчастіше зустрічаються різні види жабурниць, або беззубок і перлівниць. Однією з найбільш поширених беззубок є Беззубка звичайна (Anodonta cygnea). (рис. А. 12.). Довжина її черепашки досягає 20 см. [11].
Черепашка беззубки складається з двох дуже здутих стулок, які захищають ніжне м'яке тіло молюска. На спинному боці стулки з'єднанні між собою за допомогою замкової зв'язки; протилежний бік називається черевним. На зовнішній поверхні черепашки помітно дещо підвищену частину – це найбільш стара її частина або верхівка. Тупий округлий край черепашки – її передній кінець; задній кінець – більш загострений, видовжений.
Верхній роговий шар черепашки має буро-зелений або буро-жовтий колір. Під темним роговим шаром лежить білий порцеляноподібний. Всередині черепашка вистелена блискучим перламутровим шаром.[14].
Беззубки роздільностатеві. Восени самці через вивідний сифон викидають у воду сперматозоїди, а звідти через ввідний сифон – в тіло самки, на її зябра. У цей самий період самка з отворів яйцеводів відкладає зрілі яйця ( кількість їх досягає 400000 ), які потрапляють на зябра, де й відбувається їх запліднення. При цьому зябра, переповнені яйцями і зародками, що в них розвиваються. Зародки не схожі на дорослу беззубку. Черепашка її трикутна, нижні краї її мають гострі зубці, а від маленької ноги відходить нитка бісусу. Дозріваючи, глоходії виходять з зябрової порожнини самки і викидаються струменем води через вивідний сифон назовні. Часто глоходії приклеюються до шкіри риби і встромляються в неї зубцями черепашки. Тут вони вкриваються епітелієм і живуть кілька тижнів як паразити, а потім залишають свого хазяїна і опускаються но дно водойм у вигляді маленьких сформованих беззубок, здатних до самостійного життя.
Шарівки (рід Sphaerium) з родини Sphaeriіdae. Це невеликі, майже круглі двостулкові молюски. Черепашка жовто-бурого або жовтуватого кольору. Найчастіше зустрічається Шарівка рогова (Sphaerium corneum) з тонкостінною черепашкою, яка має дуже здуту верхівку, розташовану посередині. (рис. А. 13.). Довжина її досягає 1,5 см, ширина – 1,1 см. [10].
Найбільший і найпоширеніший з легеневих молюсків – Ставковик звичайний, або озерний (Limnaea stagnalis). Висота черепашки у старих особин досягає 6,5 см, ширина – 3,2 мм. Баштоподібна черепашка цього молюска закручена вправо, останій її завиток дуже здутий, а вустя широке. Завиток витягнутий, вершина загострена.
Дихає ставковик атмосферним повітрям. Підіймаючись на поверхню води, відкриває дихальний отвір, розташований з боку тіла, біля краю черепашки. У спокійному стані цей отвір замкнений мускульним краєм мантії. Повітря втягується у велику легеневу щілину, стінки якої утворені мантією, пронизаною густою сіткою кровоносних судин. У добре прогрітій воді при 18 – 20 ставковик підіймається на поверхню від 14 до 18 разів протягом двох годин.[6].
Живиться ставковик рослинною їжею: листям і стеблами водяних рослин, на яких живе. У ставковиків є особливий орган, розташований у глотці. Це рогова пластинка з зубцями. Іноді вони поїдають крім рослин і дрібних тварин, риб'ячу ікру та ін. Ставковик гермафродит. Відкладає яйця на водяні рослини або інші предмети протягом теплого періоду року, починаючи з ранньої весни. Кладка має вигляд прозорої драглистої ковбаски, 45 – 55 мм завдовжки і 7 – 8 мм завширки. Розвиток триває приблизно 20 днів. З яєць вилюплюються маленькі молюски, які вже мають черепашку. В кінці першого року життя звичайний ставковик стає статевозрілим.[18].
Найбільший вид з родини котушок – Котушка рогова (Planorbarius corneus). Діаметр черепашки досягає 3,2 см , висота – 1,2 см. Черепашка твердостінна, блискуча. Темно-бурого кольору. Дихальний і статевий отвори розташовані завжди зліва. Повзаючи за допомогою широкої ноги. Котушка виставляє темне м'яке тіло далеко з черепашки. На голові пара тонких щупальців, на вершині яких розташовані очі. Дихає котушка атмосферним повітрям, підіймаючись на поверхню води і вбираючи повітря в легеневу порожнину. В разі нестачі повітря у котушки є особливий шкірний виріст, який розташований на тілі біля легеневого отвору і виконує роль примітивної зябри. [5]. Живиться рослинною їжею, преважно хеленим нальотом з дрібних водоростей. У неволі може їсти сире м'ясо. Яйця відкладає на листя водяних рослин та інших предметів. Кладка має вигляд плоскої драглистої пластинки овальної форми. Колір кладки жовтуватий або світло-коричневий. Приблизно через два тижні з яєць вилуплюються малесенькі молюски, які швидко ростуть.
У рісних водоймах живуть численні личинки комарів-довгоніжок, яких ще називають комарами-дзвінцями (родина Chironomidae). Ці комарі схожі на справжніх, але відрізняються від них більшими розмірами і довшими ніжками.
Самки цих комарів відкладають яйця у воду, оточуючи їх драглистою прозорою речовиною. Форма яєць довгаста. До першої линьки личинки бувають сірими або безбарвними, а потім набувають зеленуватого або червоного кольору. (рис. А. 11.). Личинки відомі під назвою «мотиля». Це цінний корм для риб. Вони плавають, згинаючи своє тіло то в один, то в другий бік. Дихають личинки всією поверхнею тіла. Крім того, на задньому кінці тіла у них є спеціальні органи дихання у вигляді ниткоподібних зябрових придатків.
1. Озеро Сірче розташоване у Камінь-Каширському районі, поблизу сіл Хотешів та Добре. Площа озера 90 га, довжина 5 км, ширина 2,1 км, максимальна глибина 13 м, хоча середня глибина становить 6 м, а прибережна смуга мілководна. Прозорість води до 1,8 м. Об׳єм становить 63 млн м³. Верхні шари води влітку прогріваються до 17 °С і більше, на глибині температура води постійна і становить 5-7 °С. Живиться озеро переважно підземними та атмосферними водами. Берегова лінія протяжністю понад 7 км.
2. В ході досліджень було зареєстровано 18 видів безхребетних тварин – гідробіонтів. Найчастіше зустрічалися: ставковик звичайний, беззубка звичайна, котушка рогова, водолюб великий, водолюб малий, водомірка озерна. Рідше – шарівка рогова, водяний ослик, великий павук доломедес, вертячка денна.