Дві взаємовиключні концепції виникли в дискусії навколо ролі біологічних закономірностей в історії людства й захищалися виходячи із загальних позицій, а не з конкретного аналізу фактів.
Перша концепція - переконання в тім, що природний добір є основна рушійна сила еволюції сучасної людини. Це переконання про формотворну роль добору в органічному світі й ігнорує різницю між твариною й людиною. Майже всі великі вчені Заходу в тій або іншій формі розділяють подібні погляди. З них виходить, що масштаби динаміки в сучасному людстві можна дорівняти до еволюційних, а також висновок про майбутній необмежений розвиток людини й перетворенні його згодом у новий вид. Послідовна обґрунтована боротьба із соціал-дарвінізмом і расизмом, усвідомлення якісної специфіки людини як істоти соціального викликали в частини радянських філософів і вчених заперечення за біологічними закономірностями хоча б якоїсь, навіть обмеженої ролі. Незважаючи на те що в антропології такий крайній, нігілістичний погляд не знайшов підтримки, у філософських і соціально-історичних роботах він висловлювався не раз, з них проникнув у популярну літературу й у свідомість широкої публіки.
У сучасній антропології вивчено кілька ситуацій, які служать модельними при розгляді ролі добору в сучасної людини. Найпоширеніша й добре відома з них - селективна цінність гетерозиготи по аномальному гемоглобіні S. Гомозигота SS гине, не залишивши потомства, і проте в популяції в зоні поширення тропічної малярії підтримується досить висока концентрація гена аномального гемоглобіну. Причина - у підвищеній стійкості гетерозиготи (Ss) до малярії в порівнянні з нормальної гомозиготой, що полягає в тім, що аномальні еритроцити представляють менш сприятливі умови для розвитку малярійного паразита, чим нормальні. Чи можна говорити, після того як було відкрито, досліджене й неодноразово підтверджене таке співвідношення паразита, хазяїна й аномального гена, що добір не діє в сучасному суспільстві? Подібне твердження рівносильне відмові від визнання факту.
Якщо популяція попадає в умови, де панує тропічна малярія, природно, добір діє в напрямку збереження мутацій. З кожним поколінням відсоток індивідуумів із частково серпоподібними клітинами збільшується доти, поки не наступає рівновага між обопільним тиском інфекції й добору. Якщо ми розглядаємо такий послідовний ряд поколінь (зробити це можна тільки подумки), то в кожному наступному поколінні ми зауважуємо спрямовану зміну ознаки в порівнянні з попередньої, наростання концентрації гена аномального гемоглобіну.
Чи говорить, однак, подібний висновок на користь першої зі згаданих вище крайніх концепцій? Ні в якій мері. Відмінність полягає в принципової різниці в тих формах, у яких добір виступає у світі тварин і людському суспільстві, а звідси й у його кінцевих результатах. Справді, як би широко не був розселений вид будь-якої тварини, його адаптивні можливості обмежені, та й види із широкими ареалами, пристосовані до різноманітних біотопів, становлять меншості. Людина освоїла практично всю планету і являє собою чи не самий головний вид Землі, але це автоматично приводить до винятково широкого діапазону мінливості в сучасної людини, що уступає, мабуть, тільки мінливості свійських тварин.
1. Харрисон Дж., Уайнер Дж., Таннер Дж., Барникот Н. Біологія людини. - К., 2001
2. Барнетт А. Рід людський. - К., 2002
3. Дювиньо П., Там М. Біосфера й місце в ній людини. - К., 2003
4. Амальрик А.С., Монгайт А.Л. Що таке археологія. - К., 1997.